Цілі і завдання техніко-економічного аналізу

Техніко-економічний та екологічний аналіз систем

ЛЕКЦІЯ 6

План.

1. Цілі і завдання техніко-економічного аналізу.

2. Методи і прийоми техніко-економічного аналізу.

3. Техніко-економічні показники машиновикористання.

4. Оцінка технічної оснащеності виробництва і показників використання технічного потенціалу.

5. Екологічний аналіз аграрних технологічних систем.

В умовах товарно-грошових відносин і економічних важелів управлін­ня виробництвом особливого значення набуває економічне обґрунтуван­ня рішень як на загальногосподарському, так і вузькопрофесійному рівнях. Сільське господарство на даний час і у видимій перспективі буде базуватись на механізованих технологіях, тому виникає потреба в системному дослі­дженні сумісної дії численних технічних, організаційних і соціально-еко­номічних факторів на кінцеві показники виробничої діяльності. У цьому полягає суть і зміст техніко-економічного аналізу, який спрямований на вдосконалення технічних і виробничих систем, підвищення їх економічної ефективності, спираючись на механізми дії економічних законів Стосовно до специфіки інженерної діяльності об’єктами техніко-економічного аналізу можуть бути: окремі технічні засоби, механізовані про­цеси і технології, виробничі зони і комплекси, організація праці, управ­ління виробничими процесами.

До типових завдань техніко-економічного аналізу відносять:

• визначення показників економічної ефективності функціонування технічної чи технологічної системи в певних умовах;

• визначення впливу різних факторів на показники ефективності функціонування системи;

• оцінка ефективності використання виробничого потенціалу;

• оцінка рівня технічних систем за основними параметрами і показ­никами ефективності;

• оцінка рівня організації праці та управління виробничими процесами;

• виявлення резервів підвищення ефективності систем і шляхів їх використання.

У процесі техніко-економічного аналізу встановлюються зв’язки і за­лежності між аналітичними показниками і факторами виробництва. На основі таких закономірностей визначають шляхи вдосконалення систем, які забезпечували б високий економічний ефект.

Економічний ефект оцінюється різницею між результатами виробничої діяльності у вартісному виразі і затратами на досягнення цих результатів:

(6.1)

де Е_р — економічний ефект, грн;

О _р — корисні результати виробництва, грн;

S_B ‑ затрати на отримання корисних результатів, грн.

Як видно з (2.19), економічний ефект є абсолютним показником і може мати як додатню величину (прибуток), так і від’ємну (збитки). Позитив­ного ефекту можна досягти за рахунок збільшення обсягу виробництва (продуктивності) або зниження затрат (економії ресурсів).

Економічна ефективність технологічних систем (Е) характеризується відношенням економічного ефекту до затрат:

(6.2)

На відміну від економічного ефекту ефективність є величиною віднос­ною (ефект на одиницю затрат). При цьому затрати можуть бути виражені як у грошових, так і в натуральних одиницях. Так, економічна ефективність вирощування продукції рослинництва визначається відношенням вартості виробленої основної і побічної продукції до сумарних затрат коштів

(6.3)

а ефективність праці — відношенням до сумарних затрат праці

(6.4)

де Е_т — економічна ефективність технології виробництва продукції;

Е_пр — ефективність праці при даній технології, грн/люд·год;

U₀ і U _д — зібраний врожай основної і побічної продукції, т/га;

С ₀ і C_д — вартість основної і побічної продукції, грн/т;

S_nj ‑ приведені затрати коштів на j -тій операції, грн/га;

З_прj — затрати праці на j -тій операції, люд·год/га.

Ефективність використання МТП можна також характеризувати вар­тістю валової продукції на 1 грн вартості МТП.

При функціонуванні систем завжди спостерігається певний розрив між їх потенційною і фактичною ефективністю. Основними причинами неповного використання потенційних можливостей виробничих систем є нераціональний розподіл ресурсів, недостатня обґрунтованість рішень і дисципліна їх виконання, неузгодженість взаємодії складових вироб­ничого процесу, недосконалість економічних стимулів та інші. Виходячи цього, важливою задачею техніко-економічного аналізу є встановлення факторів, що гальмують повне використання потенційних можливостей систем та їх усунення.

Поряд з оцінкою загальної ефективності системи часто виникає необ­хідність аналізу часткової ефективності її складових. Мірою часткової ефективності є її внесок у загальну ефективність. Зокрема, можна оцінювати вплив окремих машин, засобів діагностування і технічного обслуговування на ефективність функціонування МТП, вплив останньої на ефективність виробництва в цілому.

Отже, у практичній діяльності важливо сформувати систему аналізу ефективності, в якій будуть органічно поєднані поелементний і загальний аналізи як у просторі (за об’єктами), так і в часі (оперативний, поточний, перспективний).

Приклад системи аналізу ефективності використання МТП господарства наведений на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Комплексний аналіз ефективності використання МТП аграрного підприємства.

Оперативний аналіз проводиться щоденно на основі контролю стану підготовки техніки до проведення технологічних операцій, а також у міру надходження оперативної інформації про хід виробничих процесів. У задачі такого аналізу входить своєчасне усунення причин можливих несприятли­вих відхилень у ході робіт, оцінка ритмічності робіт і виконання планових завдань. Оперативний аналіз охоплює лише окремі складові виробництва, а тому не дозволяє дати цілісну економічну оцінку.

Поточний економічний аналіз проводиться протягом року по осно­вних технологічних циклах або окремих місяцях і кварталах. Об’єктами такого аналізу є виробничі процеси в окремих підрозділах. Аналізу під­лягають проміжні або підсумкові аналітичні показники за певний період, що дозволяє робити деякі узагальнення, оцінювати стан і перспективу ре­алізації поставлених виробничих завдань.

Річний аналіз ефективності функціонування виробничих систем в умовах сільського господарства характеризує завершений цикл робіт із певними кінцевими результатами. Він є основою для вдосконалення і роз­витку виробництва.

Для виявлення загальних тенденцій і прогнозування розвитку вироб­ництва проводять ретроспективний аналіз за декілька років.

Усі види аналізу тісно пов’язані між собою, бо розкрити резерви виробництва можна на основі використання інформації, отриманої при проведенні оперативного, поточного і річного аналізів.

Дата добавления: 2015-07-13