На використані джерела

ПРАВИЛА ЦИТУВАННЯ ТА ПОСИЛАННЯ

У роботі необхідно давати посилання на кожну цитату, запозичену думку, наведені цифру або інші дані, приклади з досвіду роботи тощо. Наявність цитування у роботі чужих думок без посилання на них неприпустиме і як наслідок спричиняє відмову у прийнятті роботи до захисту. Посилатися слід на останні видання публікацій. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з відповідного джерела.

Цитування чи переказ використаного джерела (документів, наукової літератури, періодики) здійснюється українською мовою, а сам бібліографічний опис використаних матеріалів – мовою оригіналу, тобто тією мовою, якою вони написані або надрукувані.

Посилання в тексті на джерела слід робити одним з трьох наступних способів (обирається студентом за погодженням із керівником):

1. Посторінкові (рекомендований варіант) – нумерація повинна починатися з кожної нової сторінки. Зноски друкуються тим самим шрифтом, що і основний текст роботи (Times New Roman, 12) вкінці тексту на тієї ж сторінці, на якої робиться посилання. Посторінкова зноска виконується автоматично через меню «Вставка→Ссылка→Сноска» (Word 2003), або через меню «Ссылки→Сноска» (Word 2007, 2010).

При першому посиланні необхідно обов’язково давати повну назву роботи. Наприклад: «Дубинин Э. Г. Право и мораль / Эльдар Григорьевич Дубинин. – Алатырь: “Мысль”, 1979. – С. 300.». У подальшому може використовуватися скорочений варіант посилання: «Дубинин Э. Г. Вказана праця – С. 312.».

Список використаних джерел в цьому випадку оформлюється в алфавітному порядку.

2. Наскрізна нумерація – у цьому випадку література нумерується та записується в список використаних джерел у порядку першого посилання на неї в тексті роботи (без повторів). Такий спосіб оформлення передбачає виділення посилання двома квадратними дужками, наприклад: «...у працях [1–7]...». Посилання оформляються в основному тексті із зазначенням номера джерела зі списку літератури і сторінки, з якої наведено цитату, яку записують у квадратних дужках, наприклад: [3, с. 42].

3. Нумерація за бібліографічним описом джерел. В цьому випадку список використаних джерел виконується в алфавітному порядку, а в посиланні указується відповідний порядковий номер літератури та сторінка (аналогічно із попереднім способом).

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого тексту слід наводити цитати. Цитата має бути точною, жодні виправлення в запозичених словах та реченнях не допускаються.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він наданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців у цитаті позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь якому місці цитаті (на початку, всередині, вкінці);

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) у разі непрямого цитування слід бути абсолютно точним у викладенні думок автора і також давати відповідні посилання на джерело.

Дата добавления: 2015-07-13