Дія іонізуючого випромінювання на організм

Іонізуюче випромінювання діє на органічні речовини – білки, жири, вуглеводи, оскільки надлишкова енергія є каталізатором різних хімічних реакцій, які в звичайних умовах би не відбувалися або відбувалися значно повільніше. Біологічна дія іонізуючих випромінювань призводить до зміни структури або руйнування різних органічних речовин (молекул), з яких складається організм людини, що порушує біохімічні процеси, які відбуваються в клітинах, або ж навіть їх загибель, внаслідок чого уражається весь організм.

Одним із проявів дії іонізуючого випромінювання на організм людини є радіоліз – розклад води, що міститься в тканинах організму, з утворенням водню, кисню, двоокису водню Н ₂ О ₂, іонів ОН і НО ₂. Ці продукти розкладу мають сильні окислювально-відновлювальні властивості, через що викликають руйнування багатьох органічних речовин організму людини.

Гама-, рентгенівське та нейтронне випромінювання діють на живі організми через вільні електрони, які утворюються при іонізації речовини. Опромінення організму може бути зовнішнім або внутрішнім.

Зовнішнє опромінення відбувається за рахунок впливу на організм іонізуючих випромінювань від зовнішніх джерел: космічних променів, природної радіо­активності, штучних джерел рентгенівського та нейтронного ви­промінювання, які використовуються у техніці та медицині (приско­рювачі заряджених частинок, ядерні реактори тощо). Воно викликає хронічні захворювання шкіри, які супроводжуються її сухістю, утворенням тріщин і навіть відкритих ран, виразками, на місці яких можуть розвиватись злоякісні пухлини.

Внутрішнє опромінення спричиняють радіоактивні речовини, які потрапили всередину організму дихальними шляхами або шлунково-кишковим трактом в процесі їди, куріння, пиття забрудненої води, а також через відкриті рани. Внутрішнє опромінення викликає виразки різних органів, які тривалий час не заживають, а також злоякісні пухлини.

Іонізуюче випромінювання спричиняє променеву хворобу, яка має три стадії:

Перша (легка) стадія характеризується симптомами слабкості, порушенням сну, втратою апетиту, болем голови, запа­мороченням і погіршенням пам'яті. Нижній рівень опромінення даної форми 1 Зв (100 бер).

Д руга стадія – поглиблюються симптоми першої, до яких до­даються порушення діяльності серцево-судинної системи, обміну речо­вин і складу крові, розлади шлунку.

Т ретя (тяжка) стадія – характерні крововиливи, порушення діяльності центральної нервової системи та статевих залоз, випадання волосся. Наступає при еквівалентній дозі опромінення 4,3 Зв (430 бер) і у 50% випадків викликає смерть. При дозі опромінення 5,5 Зв смерть наступає у 100% випадків.

Люди, які перенесли променеву хворобу, часто страждають захво­рюваннями кровотворних органів (білокрів'я), раком тканин. Опро­мінення спричиняє також порушення спадкової інформації, може викликати мутації. Процес ураження організму людини поділяють на декілька стадій:

рання реакція – настає через кілька годин після опромінення, проявляється у почервонінні шкіри, яке досить швидко зникає; інкубаційний період – період розвитку захворювання, при якому зовнішні ознаки відсутні;

період гострого запалення – розпочинається з почервоніння, після якого з'являються пухирі, наповнені прозорою рідиною, які тріскають і на їх місці часто утворюються виразки, що дуже довго не загоюються.

Дата добавления: 2015-07-13