Проведення виробок за допомогою гідромеханізації

Зведення постійного кріплення

Зведення постійного кріплення є найбільш відповідальним і трудомістким процесом при проведенні виробок. Досвід свідчить, що у загальних витратах труда і часу у прохідницькому циклі процес кріплення займає 30—60 % в залежності від технології і способів механізації прохідницьких робіт.

Дерев'яні кріпильні рами повинні встановлюватись прямовисно і перпендикулярно подовжньої осі виробки. При установці рами спочатку риють лунки глибиною 15—20 см, потім у них установлюють бічні стійки. До установлення верхняка бічні стійки удержують за допомогою обаполів, що прибиваються до встановлюваних ніжок і ніжок сусідніх, раніше встановлених, рам. Після установки бічних стійок накладають поверх або заводять збоку верхняк так, щоб прилягання елементів у замку було щільним. Після проводять перевірку установки рами і, якщо треба, раму рихтують. Далі роблять розклинювання рами, затяжку покрівлі і боки із забутовкою виробленого простору. Металеве трапецієподібне кріплення будують у тому ж порядку, що і дерев'яне.

Послідовність установки рами кріплення АП така:

1) риють лунки глибиною 15—20 см;

2) установлюють ніжки кріплення;

3) з'єднують ніжки з раніше встановленою рамою за допомогою хомутів і розстрілів; накидають верхняк і наживляють замки; перевіряють правильність установки рами;

4) з'єднують верхняк із раніше встановленою рамою за допомогою хомутів і розстрілів;

5) остаточно затискають замкові з'єднання, встановлюють дерев’яні розпірки між рамами;

6) затягують покрівлю і боки виробки з забутовкою виробленого простору.

Замок рами АП повинний мати такі розміри: довжина замка — 40 см, відстань між хомутами — 20 см, відстань від хомута до краю замка — 10 см.

Затяжки виготовляють з дерева, з/б, металевих решіток, а також склотканини. Для часткової механізації зведення металевого аркового кріплення застосовують навісне обладнання бурильних установок або буронавантажувальних машин, оснащене спеціальними захватами для кріплення і люлькою для кріпильника. Арку збирають на підошві виробки і встановлюють захватом вертикально. При цьому кріпильник з люльки розклинює арку і виконує затягування покрівлі. Розроблені також підвісні кріпленнявстановлювачі, що пересуваються по монорейці і входять у склад прохідницьких комплексів обладнання.

Гідромеханізація при проведенні виробок застосовується головним чином на гідрошахтах, на яких підготовчі виробки характеризуються невеликою площею поперечного перетину (3—5 м²). Виробки проводять трапецієподібної, прямокутної та аркової форми з нахилом 0,05—0,07 в бік вуглесосної камери.

Відбійка вугілля робиться високонапорним струменем води, що формується і направляється на вибій за допомогою гідромоніторів. Відбите вугілля транспортується водою самопливом по сталевих жолобах, що вкладається в спеціальні поглиблення в підошві виробки під монорейковим шляхом. По жолобах вугілля надходить у пульпозбірник, відтіля вуглесосами подається на поверхню, де обезводнюється, а освітлена вода насосами знову подається до гідромоніторів. Застосовуються гідромонітори ГДЦ-3, ГМДЦ-2М з дистанційним управлінням з відстані 10—15 м. Подача води гідромоніторів при тиску у насадки 5—10 МПа дорівнює 15—17 т/годину. Існують конструкції повністю автоматизованих гідромоніторів.

Прохідницький цикл при гідромеханізації складається з утворення врубу, відбійки вугілля, видалення його змивом, зачищення, оформлення і кріплення виробки. Горизонтальний вруб висотою 0,3—0,5 м роблять у підошви струменем води (рис. 2-21). Глибину його приймають у залежності від міцності вугілля (1—2 м). Підрубане вугілля відбивають паралельними смугами шириною 0,3—0,5 м при слабких вугіллях і 0,15—0,3 м – при міцних. Відбите вугілля, що накопичується, необхідно періодично насичувати водою, спрямовуючи в нього струмінь. В міру посування вибою на відстань, припустиму по стійкості оголення покрівлі (5—6 м), виїмку вугілля припиняють і будують кріплення. Потім пересувають гідромонітор ближче до вибою і нарощують напірний водопровід і вентиляційні труби.

Рис. 2‑21 – Проведення виробок за допомогою гідромеханізації

Проведення виробок за допомогою гідромоніторів організують по багатовибойному методу, що полягає в наступному. Після відбійки і змиву вугілля на розмір заходкн в одному вибої гідромоніторник переходить в інший, а потім у третій і т. д. де виконує ту ж роботу. Чотири його помічника виконують усі наступні операції в кожному вибої. Бригада у складі 3—5 людин, виконуючи паралельно процеси прохідницького циклу у 2—3 вибоях, на протязі зміни проводить до 15—18 м виробок.

Гідромеханізація може використовуватись і на звичайних шахтах, де вугілля транспортується звичайним способами.

Достоїнства гідромеханізації – можливість застосування у шахтах будь-якої категорії, зниження температури повітря, відсутність пилоутворення, в 2 рази більша продуктивність праці у порівнянні з продуктивністю при застосуванні буропідривних робіт. Недостаток – значна доля трудомісткості зведення кріплення, складність доставки матеріалів і обладнання у вибій.

Дата добавления: 2015-07-13