Метод относительных разниц

2. Концепції співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права.

3. Українське законодавство про взаємодію міжнародного і внутрішньодержавного права.

5. Визнання у міжнародному праві. Теорії визнання.

6. Види та форми визнання у міжнародному праві.

7. Правонаступництво у міжнародному праві. Поняття, види і теорії правонаступництва.

8. Правонаступництво України в зв’язку з припиненням існування СРСР.

9. Поняття і джерела права міжнародних договорів.

10. Поняття міжнародного договору, та їх види.

11. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів.

12. Повноваження на укладання міжнародного договору.

14. Віденська конвенція Про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р.

15. Законодавство України про право міжнародних договорів.

16. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності.

17. Поняття міжнародного правопорушення та їх види.

19. Обставини, що виключають відповідальність.

21. Поняття, ознаки та класифікація міжнародних організацій.

22. Охарактеризуйте діяльність міжнародних конференцій.

26. Організація Північноатлантичного договору (НАТО).

28. Право зовнішніх зносин. Органи зовнішніх зносин держав.

29. Дипломатичне представництво. Види і функції.

30. Глава і персонал дипломатичного представництва. Привілеї та імунітет

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

до самостійного вивчення нормативної дисципліни

Для самостійного вивчення дисципліни необхідно вивчити матеріал відповідно до навчальної програми дисципліни.

Самостійну роботу варто починати з вивчення тексту лекції, після чого потрібно опрацювати та законспектувати в зошиті для самопідготовки відповідний матеріал іншого джерела. Читати треба уважно, всебічно та критично аналізувати прочитане. Зустрівши нове, незрозуміле слово, вираз, обов’язково необхідно з’ясувати його смисл. Не зробивши цього, студент ризикує сприйняти неправильно значення слова, виразу або й всього тексту. Тут варто скористатися словниками або іншими науковими чи офіційними джерелами, які містять визначення або дають тлумачення державно-правових явищ, що вивчаються студентами.

Перелік рекомендованої літератури не є вичерпним. Студенти мають використовувати інші джерела і особливо періодичні видання.

Опанування положень курсу передбачає не тільки міцне засвоєння визначень тих чи інших категорій, характерних рис та ознак, але й розуміння й усвідомлення різних точок зору щодо освітніх правових позицій.

Після самостійного вивчення дисципліни або окремих її розділів перевірити якість засвоєння матеріалу можна давши відповіді на контрольні питання, наведені нижче.

Номер модуля за програмою	Назва змістовного модуля	Посилання на рекомендоване джерело інформації або бібліографічний опис додаткового джерела
	Поняття і особливості міжнародного публічного права	Б-я підручник з теорії держави і права (розділ, присвячений режиму правового регулювання, теорії з правових відносин Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне право. Підручник. – К.: Алерта, 2006. Блищенко И.П., Дориа Ж.. Прецеденты в международном публичном и частном праве. – 2-е изд., доп. – М.: Изд-во МНИМП, 1999. Бабурин С.Н. Територия государства: правове и политические проблемы. –М.: Изд-во МГУ, 1997. Баймуратов М.О. Міжнародне право: Підручник - 3-тє вид. – Х.: «Одіссей», 2007. Бацанов С.Б., Ефимов Г.К., Кузнецов В.И.. Словарь международного права. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Международные отношения, 1986. Бельсон Я.М. Интерпол в борьбе с уголовной преступностью. – М.: Наука, 1989. Бирюков П.Н. Международное право: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. Блищеннко И.П., Фисенко И.В. Международный уголовый суд. – М.: Закон и право; ЮНИТИ, 1998.
Історія становлення і розвитку міжнародного права	Б-я Дмітрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навч. посібник / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губерський. – К.: Юрінком Інтер, 2001. Действующее международное право: В 3-х т./ Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. – М.: Изд-во МНИМП, 1997. Демин Ю.Г. Статус дипломатических представительств и их персонала: Учеб. пособие. – М.: Междунар. отношения, 1995. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. – М.: БЕК, 1997. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: Учебник. – М.: БЕК, 199 Баймуратов М.А. міжнародне публічне право.-Х.:Торнадо.-2007
Правоприємство в міжнародному праві	. Блищенко И.П., Дориа Ж.. Прецеденты в международном публичном и частном праве. – 2-е изд., доп. – М.: Изд-во МНИМП, 1999. Бабурин С.Н. Територия государства: правове и политические проблемы. –М.: Изд-во МГУ, 1997. Баймуратов М.О. Міжнародне право: Підручник - 3-тє вид. – Х.: «Одіссей», 2007. Бацанов С.Б., Ефимов Г.К., Кузнецов В.И.. Словарь международного права. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Международные отношения, 1986. Бельсон Я.М. Интерпол в борьбе с уголовной преступностью. – М.: Наука, 1989. Бирюков П.Н. Международное право: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. Блищеннко И.П., Фисенко И.В. Международный уголовый суд. – М.: Закон и право; ЮНИТИ, 1998. Баймуратов М.А. міжнародне публічне право.-Х.:Торнадо.-2007 Декларація про державний суверенітет України (проголошена Верховною Радою УРСР 16. 07.1990 р.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990 - №31. – ст. 429. Про правонаступництво: Закон України від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №46. – Ст.617.
Поняття, предмет та методи міжнародного права	Конспект лекції
	Відповідальність і санкції в міжнародному праві	Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародно-правова відповідальність // Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – С. 459-491. Василенко В. А. Международно-правовые санкции. – К.: Вища школа, 1982. Василенко В.А. Ответственность государства за международные правонарушения. – К.: Вища школа. 1976. Вышинский М.П. Юг Африки: Апартеид. Геноцид. Агрессия. – М.: Юридическая литература, 1988. Костенко Н.И. Международный уголовный суд. – М.: Приор, 2002. Курс международного права. В 7 т. // Наука. – М., 1990. – Т.3: Основные институты международного права. Международное право в документах / Сост. Н.Т. Блатова. -М.: Юрид. лит., 1982. - С. 335-355; 377-415; 824-836. Панов В.П. Международное уголовное право: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1997. Антонович М.М. Поняття міжнародного-протиправного діяння держави та злочину за міжнародним правом: порівняльний аспект // Наукові записки, с. Юридичні науки. – 2002. – №20. – С. 28-32. Блажевич Ю. Деякі аспекти історичного розвитку інституту відповідальності за міжнародні правопорушення // Підприємство, господарство і право. – 2002. – №5. – С. 59-62. Іващенко В. Проблеми правового регулювання боротьби зі злочинами міжнародного характеру // Підприємство, господарство і право. – 2002. – №12. – С. 101-103. Лукашук И.И. Концепция права международной ответственности // Государство и право. – 2003. – №4. – С.79-87. Лукашук И.И. Обстоятельства исключающие международную противоправность // Право и политика. – 2002. – №9. – С. 90-109. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. –
Джерела міжнародного права	Конспект лекції
Право міжнародних договорів	Талалаев А.Н. Право международных договоров: общие вопросы. – М.: Международные отношения.1980. Талалаев А.Н. Право международных договоров: Действие и применение договоров. – М.: Международные отношения. 1985. Курс международного права. В 7 т. // Наука. – М., 1990. – Т.4: Отрасли международного права. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540. Україна в міжнародно-правових відносинах: Кн. 1. - К.: Юрінком, 1996. – С. 1157-1170. Венская конвенция о праве международных договоров 1969 г. Международное право в документах: Учеб. пособие. // Сост. Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: ЦПЛ, 2003. – С. 64-95. Венская конвенция о праве договоров между государствами и международнимы организациями или между международными организациями 1986 г. Международное право в документах: Учеб. пособие. // Сост. Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: ЦПЛ, 2003. – С. 95-97. Колосов Ю.М. Два измерения института ратификации // Московский журнал международного права. – 2004. – №1. – С. 143-147. Лукашук И.И. Международные договора должны соблюдаться // Международное публичное и частное право. – 2004. – №4. – С. 3-16. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540. Регистрация и опубликование договоров и международных соглашений, правила для введения в действие статьи 102 Устава ООН. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН от 14 декабря 1946 г. (см.: Действующее международное право. – Т.1. – С.428-433). Шепель А. Застереження до міжнародних договорів // Право України. – 1997. – № 10. – С. 60-64. Шульга С.В. Сравнительный анализ Венских Конвенций 1969-1986 годов // Международное публичное и частное право. – 2001. – №2. – С. 76-78.
Міжнародно- правове регулювання територіальних просторів	Бабурин С.Н. Територия государства: правове и политические проблемы. –М.: Изд-во МГУ, 1997. Баймуратов М.О. Територія у міжнародному праві // Міжнародне право. – Х.: ”Одіссей”, 2002. – С.399-444. Голицын В.В. Антарктика: тенденции развития режима. – М.: Международные отношения, 1989. Курс международного права. В 7 т. // Наука. – М., 1990. – Т.3: Основные институты международного права. Договор про Антарктику от 1 декабря 1959 г. Международное право в документах: Учеб. пособие. // Сост. Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: ЦПЛ, 2003. – С. 399-404. Договор о Шпицбергене от 9 февраля 1920 г. Международное право в документах: Учеб. пособие. // Сост. Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.:ЦПЛ, 2003. – С. 404-407. Конвенция о режиме судоходства по Дунаю от 18 августа 1948 г. Международное право в документах: Учеб. пособие. // Сост. Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.:ЦПЛ, 2003. – С. 409-418. Анцелевич Г.О. До питання про правове становище Антарктики і деякі перспективи її використання // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2004. – №4. – С. 5-12. Тимченко Л.Д. Государственная территория общего пользования: юридическая природа и правовой режим на примере Шпицбергена // Московский журнал между

2.3. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОЦІНЮВАННЯ

1. Продовжить: міжнародне публічне право - це...

4. Продовжить: норми міжнародного права - це...

5. Продовжить: принципи міжнародного публічного права - це...

6. Продовжить: джерела міжнародного права - це...

7. Продовжить: кодифікація міжнародного права - це...

8. Продовжить: система міжнародного права - це...

9. Суб’єкти міжнародного публічного права (поняття, властивості та їх види).

10. Держави – основні суб’єкти міжнародного права. Види держав (державний суверенітет і його елементи).

11. Нації і народи, що борються за незалежність.

12. Правосуб’єктність міжнародних організацій.

14. Взаємовплив міжнародного права і внутрішньодержавного права.

15. Право зовнішніх зносин. Органи зовнішніх зносин держав.

16. Дипломатичне представництво. Види і функції.

17. Глава і персонал дипломатичного представництва. Привілеї та імунітети.

19. Глава і персонал консульської установи. Привілеї та імунітети.

20. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях. Спеціальні місії.

21. Поняття та види території в міжнародному праві.

22. Способи придбання і зміни державної території.

28. Громадянство та його значення для міжнародного права.

29. Подвійне громадянство і без громадянство.

30. Правовий статус біженців і переміщених осіб.

31. Способи набуття та припинення громадянства.

32. Правовий стан іноземців. Право притулку....

34. Концепції співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права.

35. Українське законодавство про взаємодію міжнародного і внутрішньодержавного права.

37. Визнання у міжнародному праві. Теорії визнання.

38. Види та форми визнання у міжнародному праві.

39. Правонаступництво у міжнародному праві. Поняття, види і теорії правонаступництва.

40. Правонаступництво України в зв’язку з припиненням існування СРСР.

41. Поняття і джерела права міжнародних договорів.

42. Поняття міжнародного договору, та їх види.

43. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів.

44. Повноваження на укладання міжнародного договору.

46. Віденська конвенція Про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р.

47. Законодавство України про право міжнародних договорів.

48. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності.

49. Поняття міжнародного правопорушення та їх види.

51. Обставини, що виключають відповідальність.

53. Поняття, ознаки та класифікація міжнародних організацій.

54. Охарактеризуйте діяльність міжнародних конференцій.

58. Організація Північноатлантичного договору (НАТО).

60. Право зовнішніх зносин. Органи зовнішніх зносин держав.

61. Дипломатичне представництво. Види і функції.

62. Глава і персонал дипломатичного представництва. Привілеї та імунітети.

64. Глава і персонал консульської установи. Привілеї та імунітети.

65. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях. Спеціальні місії.

66. Громадянство та його значення для міжнародного права. Способи набуття та припинення громадянства.

67. Охарактеризуйте правовий статус біженців за міжнародним правом.

68. Поняття і джерела міжнародного гуманітарного права.

71. Охарактеризуйте правові наслідки початку та закінчення війни.

72. Режим воєнного полону. Режим воєнної окупації.

73. Обмеження засобів і методів ведення війни.

75. Поняття, функції та принципи міжнародного захисту прав людини.

76. Джерела міжнародного захисту прав людини та основних свобод.

78. Охарактеризуйте Загальну декларацію прав людини 1948 р.

79. Охарактеризуйте Міжнародні пакти з прав людини 1966 р.

80. Охарактеризуйте основні положення Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р.

81. Міжнародні механізми захисту прав людини.

83. Поняття та джерела міжнародного морського права.

86. Відкрите море. Міжнародний район морського дна (Район).

87. Континентальний шельф. Виключна економічна зона.

90. Поняття і джерела міжнародного повітряного права.

91. Міжнародні польоти та їхнє правове регулювання.

92. Міжнародне космічне право та його джерела.

93. Правовий режим космічного простору і небесних тіл.

94. Відповідальність у міжнародному повітряному і міжнародному космічному праві.

95. Інтерпол у боротьбі з міжнародною злочинністю. Україна та Інтерпол.

96. Загальна характеристика інституту розв’язання міжнародних спорів.(Поняття міжнародного спору і засоби їх вирішення).

100. Розв’язання спорів у міжнародних організаціях.

1. Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне право. Підручник. – К.: Алерта, 2006.

2. Блищенко И.П., Дориа Ж.. Прецеденты в международном публичном и частном праве. – 2-е изд., доп. – М.: Изд-во МНИМП, 1999.

3. Бабурин С.Н. Територия государства: правове и политические проблемы. –М.: Изд-во МГУ, 1997.

4. Баймуратов М.О. Міжнародне право: Підручник - 3-тє вид. – Х.: «Одіссей», 2007.

5. Бацанов С.Б., Ефимов Г.К., Кузнецов В.И.. Словарь международного права. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Международные отношения, 1986.

1. Бельсон Я.М. Интерпол в борьбе с уголовной преступностью. – М.: Наука, 1989.

2. Бирюков П.Н. Международное право: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999.

3. Блищеннко И.П., Фисенко И.В. Международный уголовый суд. – М.: Закон и право; ЮНИТИ, 1998.

4. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002.

5. Введение в философию международного права: Гносеология международного права: Монография. – К.: ЮСТИНИАН, 2002.

6. Даниленко Г.М. Международная защита прав человека. Вводный курс: Учебное пособие. – М.: Юрист. 2000.

7. Дмітрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навч. посібник / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губерський. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

8. Действующее международное право: В 3-х т./ Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. – М.: Изд-во МНИМП, 1997.

9. Демин Ю.Г. Статус дипломатических представительств и их персонала: Учеб. пособие. – М.: Междунар. отношения, 1995.

10. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. – М.: БЕК, 1997.

11. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: Учебник. – М.: БЕК, 1998.

12. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом: Пер. с англ. – 7-ме вид., перероб. – Х.: Консум,2000.

13. Международное публичное право. Сборник документов: В 2-х т./ Сост. К.А. Бекяшев, А.Г. Ходаков. – М.: Издательство БЕК, 1996.

14. Международное право в документах: Учеб. пособие. // Сост. Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: ЦПЛ, 2003.

15. Международное космическое право: Учебник / Отв. ред. Г.П. Жуков, Ю.М. Колосов. – М.: Междун. отношения, 1999.

16. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері: 2-ге вид. – Львів: Кальварія, 2001.

17. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. – М.: Дело, 1998.

18. Неліп М.І., Мережко О.О. Силовий захист прав людини: Питання легітимності в суді у Міжнародному праві: Навчальний посібник – 2-ге видання. К.: Наукова думка. 1999.

19. Овчинский В.С. Интерпол в вопросах и ответах. – М.: ИНФРА-М, 2001.

20. Панов В.П. Международное уголовное право: Учебн. Пособие. – М.: ИНФРА-М, 1997.

21. Суд Европейских сообществ: Избранные решения. / Отв. Ред. Л.М. Энтин. – М.: НОРМА, 2001.

22. Тимченко Л.Д. Международное право: Учебник. – 2-е изд. – Х.: Консум, 2002.

23. Тиунов О.И. Международное гуманитарное право: Учебник. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999.

24. Тускоз Ж. Міжнародне право: Підручник: Пер. з франц.. – К.: Артек. 1998.

25. Черниченко С.В. Теория международного права. В 2-х томах. – М.: НИМП, 1999. Т.1. Современные теоретические проблемы – 336с. Т.2: Старые и новые теоретические проблемы.

26. Чиж І.С. Україна в Раді Європи: Монографія. – К.: Парлам. вид-во, 2001.

27. Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного права. – М.: „Междун. отношения”, 1990.

28. Буроменский М.В. Звернення до Європейського Суду з прав людини (практика Суду і особливості українського законодавства). – Х.: Фоліо. 2000.

29. Василенко В.А. Основы теории международного права. - К.: Выща шк. Головное изд-во, 1988.

30. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – К.: Вища шк., 1980.

31. Головатый С.П. 200 – мильная економическая зона в мировом океане. К.: Наукова думка. 1984.

32. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998.

33. Даниленко Г.М. Обычай в современном международном праве / Отв. ред. А.П. Мовчан. – М.: Наука, 1988.

34. Евинтов В.И. Международное сообщество и правопорядок (анализ современных концепций). – К.: Наук. думка, 1990.

35. Международное право: Учебник. Отв. ред. Ю.М. Колосов, Е.С. Кривчикова. – М.: Международные отношения, 2000.

36. Семенов В.С., Трагнюк О.Я. Міжнародно-правові аспекти Конституції України. – К.: Ін. Юре, 1997.

37. Талалаев А.Н. Право международных договоров: общие вопросы. – М.: Международные отношения.1980.

38. Талалаев А.Н. Право международных договоров: действие и применение договоров. – М.: Международные отношения. 1985.

39. Ушаков Н.А. Проблемы теории международного права. – М.: Наука, 1988.

43. Світова цивілізація і міжнародні відносини

47. Мировая экономика и международные отношения

інформаційно-методичного забезпечення нормативної дисципліни

у ДВНЗ «Національному гірничому університеті»

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру ДК № 1842

Эффективность метода относительных разниц заключается в том, что исходные данные содержат уже определенные ранее относительные приросты факторных показателей в процентах или коэффициентах. Удобен для расчета влияния от 8 до 10 факторов.

Метод относительных разниц в аналитической практике применяется при соблюдении следующих правил.

Правило 1. Определяется формула, увязывающая анализируемые факторы с обобщающим показателем:

Правило 2. В формуле производят расстановку факторов. В первую очередь анализируют все количественные (объемные) факторы, во вторую – все качественные факторы.

Пусть факторы А и В – количественные, фактор С – качественный.

Правило 3. Определяется изменение обобщающего показателя за счет первого количественного фактора (ΔУ_ΔА). Для этого надо базисную величину обобщающего показателя (У_баз) умножить на относительный прирост первого количественного фактора (Тпр_А), выраженного в процентах, и результат разделить на 100:

Правило 4. Определяется изменение обобщающего показателя за счет второго количественного фактора (ΔУ_ΔВ). Для этого надо к базовой величине обобщающего показателя (У_баз) прибавить изменение обобщающего показателя за счет первого количественного фактора (ΔУ_ΔА) и затем полученную сумму умножить на относительный прирост второго количественного фактора (Тпр_В) в процентах и результат разделить на 100:

Правило 5. Определяется изменение обобщающего показателя за счет третьего качественного фактора (ΔУ_ΔС). Для этого надо к базовой величине обобщающего показателя (У_баз) прибавить изменение обобщающего показателя за счет первого и второго количественного фактора (ΔУ_ΔА; ΔУ_ΔВ) и полученную сумму умножить на относительный прирост третьего качественного фактора (Тпр_С) в процентах и результат разделить на 100:

Правило 6. Определяется общее изменение обобщающего показателя (ΔУ_общ) как сумма изменений обобщающего показателя за счет каждого фактора:

Рассмотрим решение производственных задач с использованием метода относительных разниц.

Условие задачи. Проанализировать влияние факторов на рентабельность активов, используя метод относительных разниц. Сделать вывод.

Таблица 3.5 – Анализ влияния факторов на рентабельность активов

Показатели	Базовый год	Отчетный год	Абсолютные отклонения	Темп роста, %	Темп прироста, %
1 Рентабельность продаж (Рп), %	3,819	4,630	0,811	121,23593	21,23593
2 Коэффициент автономии (Ка), доли единиц	0,265	0,170	-0,095	64,15094	-35,84906
3 Коэффициент оборачиваемости собственного капитала (Ко_ск), обороты	39,559	35,256	-4,303	89,12258	-10,87742
4 Рентабельность активов (Ра), %	40,035	27,750	-12,285	х	х

1. Рассчитаем рентабельность активов. Для этого перемножим между собой рентабельность продаж, коэффициент автономии, коэффициент оборачиваемости собственного капитала.

2. Определим по всем показателям абсолютные отклонения, темпы роста, темпы прироста. В данном случае необходимо рассчитать по показателю рентабельности продаж темпы роста и прироста, и после запятой оставить четыре или пять знаков.

3. Осуществим факторное разложение рентабельности активов. Для этого необходимо вспомнить правила метода относительных разниц.

Правило 1. Составим формулу рентабельности активов:

Правило 2. Осуществим расстановку факторов в формуле. В данном случае все анализируемые факторы являются качественными.

Правило 3. Рассчитаем влияние рентабельности продаж на изменение рентабельности активов (ΔРа_ΔРп):

ΔРа_ΔРп = (40,035 * 21,23593): 100 = 8,50180 % – увеличение рентабельности продаж на 0,811 % обеспечило прирост рентабельности активов на 8,502 %.

Правило 4. Рассчитаем влияние коэффициента автономии на изменение рентабельности активов (ΔРа_ΔКа):

ΔРа_ΔКа = ((40,035 + 8,50180) * (-35,84906)): 100 = -17,40003 % – снижение уровня коэффициента автономии на 0,095 способствовало уменьшению рентабельности активов на 17,400 %.

Правило 5. Рассчитаем влияние коэффициента оборачиваемости собственного капитала на изменение рентабельности активов (ΔРа_ΔКо_ск):

ΔРа_ΔКо_ск= ((Ра^баз + ΔРа_ΔРп + ΔРа_ΔКа) * Тпр Ко_ск): 100

ΔРа_ΔКо_ск= ((40,035 + 8,50180+ (-17,40003)) * (-10,87742)): 100 = -3,38689 % – уменьшение оборачиваемости собственного капитала на 4,303 оборота привело к снижению уровня рентабельности активов на 3,387 %.

Правило 6. Рассчитаем общее изменение рентабельности активов (ΔРа_общ):

ΔРа_общ = 8,50180 + (-17,40003) + (-3,38689) = -12,285 %. Обратите внимание, что полученный результат абсолютно равен абсолютному отклонению по рентабельности активов (27,750 – 40,035 = -12,285 %).

За анализируемый период в результате роста уровня рентабельности продаж на 0,81 % рентабельность активов увеличилась на 8,50 %. Снижение доли собственного капитала в общей сумме источников на 9,50 % способствовало уменьшению рентабельности активов на 17,40 %. Отрицательно на снижение рентабельности активов на 3,39 % сказалось сокращение оборачиваемости собственного капитала с 39,56 до 35,26 оборотов.

Метод применяется тогда, когда количество анализируемых факторов в модели больше двух.

Метод цепных подстановок в аналитической практике применяется при соблюдении следующих правил.

Правило 1. Определяется формула, которая в виде суммы, произведения, частного или набора математических действий анализируемые факторы увязывает с обобщающим показателем:

Пусть факторы А и В – количественные, фактор С – качественный.

Правило 3. На основании исходной формулы составляются дополнительные расчетные формулы, в которых базовые значения факторов постепенно заменяются отчетными. Каждая такая замена связана с отдельным расчетом. Количество расчетных формул на единицу больше, чем число анализируемых факторов в исходной формуле. Таким образом, первый расчет содержит все базовые значения факторов, а последний – все отчетные значения факторов:

Правило 4. Определяется влияние анализируемого фактора на обобщающий показатель. Для этого необходимо из результата расчета исходной формулы, полученной вследствие замены этого фактора, вычесть предыдущий результат расчета:

Правило 5. Определяется общее изменение обобщающего показателя (ΔУ_общ) как сумма изменений обобщающего показателя за счет каждого фактора:

Рассмотрим решение производственных задач с использованием метода цепных подстановок.