Особливості здійснення маршу в лісі (лісисто-болотистій місцевості)

При здійсненні маршу у лісіособливо ретельно організовується регулювання руху. Пости регулювання виставляються частіше. На лісних дорогах і просіках улаштовуються роз’їзди, у разі потреби в окремих місцях розширюють проїзну частину дороги; передбачаються заходи щодо боротьби з пожежами і розчищення доріг від можливих завалів та інших перешкод. Перед важко прохідними ділянками виставляються тягачі.

2.3 Особливості підготовки та ведення наступу в лісі (лісисто-болотистій місцевості).

На ведення наступу у лісі та лісисто-болотистій місцевості впливають: закрита місцевість з наявністю великих заболочених ділянок; обмежена кількість доріг, доступних для руху підрозділів; можливість тривалого застою отруйних речовин, виникнення лісових пожеж та інші умови. Усе це ускладнює маневр, особливо техніки, управління підрозділами і підтримку взаємодії, орієнтування, спостереження та корегування вогню, обмежує застосування ОВТ.

Взвод діє, як правило, в пішому порядку, інтервали між солдатами і відділеннями (групами) скорочуються. Командир взводу просувається в бойовому порядку напрямного відділення або за ним на незначній відстані.

Під час наступу у взводі ведеться кругове спостереження, при цьому особлива увага звертається на виявлення і знищення в першу чергу протитанкових засобів противника та безпосередню охорону підрозділу. Противник, що веде вогонь з дерев, знищується снайперами, кулеметниками і стрільцями, які спеціально для цього призначаються. Для здійснення безпосередньої охорони взводу, своєчасного виявлення засідок командир взводу призначає дозорних. Взвод просувається в лісі, уникаючи галявин і просік. Особовий склад веде вогонь з-за товстих стовбурів дерев з будь-якого положення, а якщо ліс молодий (стовбури дерев тонкі) – з положення лежачи. Вогонь по повітряних цілях може вестися з використанням дерев як упора. У разі раптового зіткнення з противником взвод закидає його гранатами і рішучою атакою знищує в рукопашному бою.

Лісові завали й інші загородження взвод, як правило, обходить, у разі неможливості обходу – долає по пророблених проходах. При підході до завалів і загороджень необхідно заздалегідь їх обстріляти і розвідати (на наявність мін), а потім розтягнути БМД (БТР). Під час наступу скупчення особового складу і машин на дорогах, просіках, галявинах і інших відкритих ділянках місцевості не допускається.

Під час знищення вогневих засобів противника необхідно уникати наїзду БМД (БТР) на бліндажі й інші споруди, тому що вони можуть бути замінованими або можуть провалитися в бліндаж чи приховану яму (пастку). Опорні пункти противника, що прикривають дороги, просіки, галявини, вирубки і між озерні дефіле, обходяться й атакуються у фланг і тил. Вихід у тил навіть невеликих груп може скласти в противника уявлення про оточення, викликати паніку і послабити його опір.

Дії підрозділів у лісі можуть мати успіх лише за умови ретельного вивчення місцевості і противника, чіткої й обдуманої підготовки наступу, безперервної взаємодії танків з механізованими підрозділами і саперами. Перед виходом взводу з лісу командир взводу висилає дозорне відділення (дозорних) для огляду місцевості попереду та, не затримуючись на узліссі, продовжує наступ.

2.4 Особливості підготовки та ведення оборонного бою в лісі (лісисто-болотистій місцевості).

У лісі оборонні бойові дії десанту ведуться звичайно на доступних для наступу противника напрямках і носять яскраво виражений осередковий характер.

Оборона будується окремими ротними і взводними опорними пунктами, що перехоплюють дорогі, просіки, дефіле між озерами і болотами.

Опорні пункти підготовляються до кругової оборони. Між опорними пунктами влаштовуються загородження, засідки і організується патрулювання.

У лісі опорний пункт взводу звичайно перехоплює дорогу (перехрестя доріг), чи просіку дефіле між болотами й озерами.

Вогневі позиції для бойових машин, гранатометів і доданих вогневих засобів обладнаються в місцях, відкіля забезпечується можливість ведення вогню уздовж просік, галявин і по ділянках рідкого лісу.

Передній край у залежності від умов спостереження і характеру лісового масиву вибирається перед опушкою або відноситься в глибину.

В умовах густого молодого лісу через небезпеку пожежі і великої задимленості передній край доцільно розташовувати перед опушкою на віддалені не менш 30-50м.

В умовах зрілого розрідженого лісу передній край може проходити в його глибині. При цьому, з огляду на велику імовірність осколкової поразки верхівкових снарядів, позиції ручних вогневих засобів особового складу повинні обладнатися захисними перекриттями.

Система вогню організовується так, щоб всі дороги, просіки, проходи на заболочених ділянках, мости через водні перешкоди, місця можливого подолання річок убрід і форсування, а також галявини і вирубки, по яких можливий підхід і наступ противника, перебували під фланговим і перехресним вогнем взводу. Виступи лісу використовуються для улаштування засідок, організації флангового, перехресного і кинджального вогню. На напрямках можливого наступу противника готується зосереджений вогонь. На напрямках дій противника широке застосування знайдуть як протитанкові, так і протипіхотні міни кругової і спрямованої осколкової дії.

На місцевості з високим рівнем ґрунтових вод окопи і ходи повідомлення обладнаються полу заглибленого чи насипного типу. На тих ділянках, де уривка ходів повідомлення не викликається необхідністю, шляху руху в тил позначаються чи покажчиками знаками на деревах. Взвод (відділення) влаштовує завали, засічи, протитанкові бар'єри і прикриває їх вогнем.

Командир взводу під час переходу до оборони в лісі, крім звичайних заходів з підготовки оборони, зобов’язаний: розташувати БМД (БТР) так, щоб забезпечити обстріл противника на максимальній дальності їх озброєння; організувати розчищення лісу і чагарників для поліпшення умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому опорного пункту; підготувати шляхи маневру вогневих засобів і відділень, кинджальний вогонь і вогонь із дерев; передбачити заходи щодо боротьби з лісовими пожежами (створення захисних смуг і запасів води, підготовку сокир, пилок, лопат і багрів, очищення опорного пункту від чагарнику). Окремі ділянки можуть залишатися нерозчищеними, там завчасно влаштовують мінно-вибухові загородження і готують вогонь.

У літній час особовий склад забезпечується засобами захисту від гнусу, комарів та інших комах.

На перехрестях доріг, стежок, просік, узліссі або на краю галявин можуть улаштовуватися вогневі засідки. Частина стрільців, снайперів і кулеметників розміщується для ведення вогню з дерев.

При інженерному обладнанні на місцевості з високим рівнем ґрунтових вод окопи і ходи сполучення обладнуються напив заглибленого або насипного типу. На тих ділянках, де немає необхідності відривати ходи сполучення, шляхи руху в тил позначаються покажчиками або знаками на деревах.

Над траншеєю і вогневими позиціями влаштовуються перекриття і козирки для захисту особового складу від осколків снарядів і мін, які розриваються під час зіткненні з деревами. Для спостереження і ведення вогню зі стрілецької зброї на деревах з густою кроною обладнуються майданчики.

На танконебезпечних напрямках перед позиціями відділень і на флангах обладнуються завали, протитанкові бар’єри, які прикриваються вогнем і мінуються.

Командир взводу управляє підлеглими підрозділами і вогневими засобами з командно-спостережного пункту або з позиції одного з відділень.

Розвідка противника організовується збільшеною кількістю спостерігачів, ніж у звичайних умовах.

Дата добавления: 2015-08-31