Відомості про джерела нумерують арабськими цифрами. Номер ставиться перед бібліографічним записом і відокремлюється від нього крапкою

Систематичне розташування відомостей про документи застосовують для великих списків з комплексних тем. Документи розташовують відповідно до глав або розділів роботи. Всередині розділу записи подаються в алфавітному або хронологічному порядку. Відомості про документи загального характеру (покажчики, довідники або матеріали, що відносяться до теми в цілому) для запобігання повторення доцільно виділити в окремий розділ.

Застосовується декілька способів угрупування матеріалу в списку літератури: алфавітний, систематичний, хронологічний, за розділом роботи, в порядку цитування та згадки літератури в тексті.

Оформлення списку літератури

В інших випадках назва місця видання зазначається повністю.

Ростов-на-Дону – Ростов н/Д.

Обов’язковим бібліографічним елементом опису є зазначення місця видання.

Th ed.

Те вид.

Ме вид., доповн. і переробл.

Вид. 3-тє, без змін

Ге вид.

У 2 ч.

В 6 т.

У 5 т.

Опис складається з елементів, які поділяються на обов'язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов'язкові чи обов'язкові та факультативні елементи. Обов'язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. Їх наводять у будь-якому описі.

Кількість сторінок.

Опис джерел

Кожен запис про книгу чи статтю – це бібліографічний запис, що містить основні відомості:

прізвище автора, його ініціали;

назва твору (без лапок) та відомості про відповідальність;

вихідні дані: місце видання, видавництво, рік видання;

У відомостях, що відносяться до назви, подають дані про кількість томів, що входять до складу багаточастинного документа. Наприклад:

Зона видання містить інформацію про зміни і особливості видання щодо інших видань того ж твору. Відомості про видання наводять у формулюваннях і послідовності, вказаних у джерелі інформації. Наприклад:

. – 3., überarb. u. erw. Aufl.

Прийняті скорочення:

Київ – К.;

Харків – Х.;

Москва – М.;

Санкт-Петербург – СПб.;

Петербург – Пб.;

Нижний Новгород – Н. Новгород;

Найбільш часто у наукових роботах використовують алфавітне групування – тобто коли бібліографічні записи розташовують за алфавітом авторів та назв робіт (якщо автора не вказано, або авторів більше трьох):

– розміщення бібліографічних записів при збігу першого слова назви – за алфавітом другого слова і т. д.;

– розміщення праць одного автора – за алфавітом першого слова назви окремих творів;

– розміщення праць авторів з однаковими прізвищами – за алфавітом ініціалів авторів;

– при збігу прізвищ та ініціалів авторів – за алфавітом праць.

Розміщення бібліографічних записів різними мовами:

– спочатку за зведеним українсько-російським алфавітом чи мовами з кириличним алфавітом;

– потім література іноземними мовами в порядку латинського алфавіту.

Хронологічне розташування відомостей про документи застосовують в основному у дослідженнях історичного спрямування, присвячених розвитку науки, діяльності певної особи. Відомості розташовуються за роками публікацій, а у межах року – за алфавітом прізвищ авторів та назв книг.

Дата добавления: 2015-08-31