Аналітична частина

Вступ

Чорна металургія - найбільша ключова галузь економіки України. Її важливість обумовлена тим, що підприємства машинобудування та металообробної промисловості залежать від виробництва металургійної галузі, а також, що метал є важливою статтею експорту і основним джерелом будівельних матеріалів.

Чорна металургія є дуже трудомісткою і технологічно складною. Особливості видобутку сировини для виробництва визначені географією розміщення металургійних баз. В Україні центрами металургії є Кривий Ріг, Донбас, Запоріжжя, Дніпропетровськ і Нікополь.

Якщо Україну порівнювати з економічно-розвиненими країнами світу, то металургійна промисловість характеризується технологічним відставанням. Виробничі фонди вже зношені більш ніж на 55 %, половина металопродукції виготовляється на обладнанні у якого термін використання вище нормативного.

На сьогоднішній день чорна металургія України характеризується також надлишком виробничих потужностей, внаслідок чого значна частина цих потужностей не використовується. Так експлуатується тільки 30 з 48 наявних доменних печей, 14 з 19 кисневих конвертерів, 41 з 54 наявних мартенівських печей.

В останні роки підвищилися витрати енергоресурсів на виробництво металопродукції. Рівень енергетичних витрат на виробництво кінцевої продукції на підприємствах чорної металургії майже в 2 рази перевищує світовий показник.

Так енерговитрати на виробництво 1 тонни сталі на українських металургійних підприємствах в 2,2 рази вище ніж у Російській Федерації та в 4,8 рази вище в порівнянні з Польщею, в 9 разів більше ніж у Туреччині і в 11-12 разів більше ніж у Сполучених Штатах. Енергоспоживання в розрахунку на одиницю ВВП в США становить 0,2-0,5 кВт∙годин на один долар ВВП, а в Україні 1,8-2,0 тобто в 4,9 разів вище.

Обумовлено такий стан справ дуже низьким технологічним рівнем металургії України, тобто використанням застарілих технологій та агрегатів. Відомо, що перехід від мартенівського способу виробництва сталі до киснево-конвертерного дозволяє економити значну кількість енергоресурсів і різко знизити навантаження на навколишнє середовище. Саме тому розвинені країни відмовилися від мартенів більше 30 років тому. З таблиці випливає, що в розвинених країнах весь обсяг сталі виробляють в кисневих конвертерах і дугових сталеплавильних печах, мартенівське виробництво збереглося тільки в Індії, Росії та України. Частка мартенівської сталі в Індії становить 3,9 в Росії 22,1 в Україні 43,4.

Таблиця 1.

Співвідношення методів виробництва сталі в країнах-лідерах

металургійної промисловості

Країна	Киснево-конвертерний, %	Електросталь, %	Мартенівський метод, %
Австрія	90,4	9,6
Китай	81,6	18,4
Японія	73,6	26,4
Германія	69,3	30,7
Росія	61,6	16,3	22,1
Індія	57,2	38,9	3,6

За прогнозами до 2011 року в Україні частка мартенівського способу мала знизитися з 43,4 до 17 %, частка електросталеплавильного способу зросте з 6,8 до 11 %, а основний обсяг виплавки сталі (72 %) буде припадати на киснево-конвертерний спосіб. Як наслідок технологічної відсталості готова металопродукція України виявляється неконкурентноспроможною на зовнішніх ринках. Україна змушена продавати її за заниженими цінами, а це викликає антидемпінгові судові процеси, в результаті яких Україна щорічно втрачає мільярди доларів.

Таким чином для забезпечення розвитку металургійних підприємств України потрібно домогтися проведення наступних заходів:

- зниження матеріальних і в першу чергу енергетичних витрат при виробництві металопродукції;

- реконструкції виробництва на основі впровадження нових технологій та обладнання;

- активна інноваційно-інвестиційна політика при селективності спрямованості заходів;

- оптимізація кадрового потенціалу підприємств та впровадження нових методів управління.

Стратегія зростання дозволить металургійному виробництву успішно функціонувати в ринковому конкурентному середовищі.

Слід зазначити, що для здійснення вищевказаних заходів необхідні вагомі фінансові витрати.

Дата добавления: 2015-08-31