Агрегатний склад ґрунту

Гранулометричний склад ґрунту

Гранулометричний склад – один з головних діагностичних показників ґрунту, що визначає багато інших показників.

Гранулометричний склад ґрунту – це відсотковий вміст у ґрунті різних за розміром частинок або відношення фізичної глини (частинки менше 0,01мм) до фізичного піску (частинки більше 0,01 мм).

Близькі за розміром механічні елементи об’єднуються в групи фракцій. Ґрунтові фракції – групи елементарних часток, які близькі за діаметром та фізичними властивостями.

Таблиця 2.1

Класифікація механічних фракцій ґрунту (за М.О. Качинським)

Розмір часток, мм	Назва механічних елементів	Група фракцій
>3	каміння	кам’яниста частка
3-1	Гравій
1,0-0,5	крупний пісок	фізичний пісок	дрібнозем
0,50-0,25	середній пісок
0,25-0,05	дрібний пісок
0,05-0,01	крупний пил	фізична глина
0,010-0,005	середній пил
0,005-0,001	дрібний пил
<0,001	мул	передколоїдна фракція
0,0010-0,0002	Колоїди
0,000200-0,000001	Колоїди

Кам’яна частка складається з каміння, сюди входять щебінь, гравій, хрящ. Ця фракція володіє доброю водопроникністю, але вона перешкоджає нормальному проходженню ґрунтового процесу, складається із уламків мінералів і гірських порід.

Пісок - представлений на 80% кварцом, 20% польовими шпатами, слюдами. Фракція володіє високою водопроникністю, поганою водоутримуючою здатністю, не утворює структуру, низькою водопідйомною здатністю, не володіє зв’язністю, набуханням. При висиханні надає осідання і знаходиться в пухкому стані, характеризується високою теплопровідністю і низькою теплоємністю, капілярне підняття дуже низьке (33см), не володіє пластичністю і липкістю.

Пил складається із 60% кварцу, 20% польових шпатів і рогової обманки, авгіту, слюд. Фракція містить значну кількість вторинних мінералів, здатна до набухання, характерна слабка пластичність, липкість, високе капілярне підняття, незначна водопроникність, в сухому стані щільна.

Мул складається із 10% кварцу, 90% глинистих мінералів, органічних речовин. Водопроникність фракції - нульова. Фракція характеризується високою водоутримуючою здатністю, липкістю, зв’язністю, осіданням. При зволоженні сильно набухає, збільшується в об’ємі приблизно в 4-10 разів, а при висиханні - об’єм повертається до початкового, що приводить до розтріскування її на окремості.

Гранулометричний склад бурозему кислого середньогумусного на елювії сланців наглядно відображений в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Гранулометричний склад ґрунту, % на абсолютно суху безкарбонатну наважку

Фракції, мм	Генетичний горизонт
Hd	H	HP	HP	P2
1,0-0,25	2,27	1,98	2,72	2,93	Не визн.
0,25-0,05	34,88	16,47	12,38	15,34	Не визн.
0,05-0,01	18,50	23,55	25,30	24,47	Не визн.
0,010-0,005	11,75	14,10	14,56	14,31	Не визн.
0,005-0,001	11,45	19,30	18,70	17,85	Не визн.
<0,001	21,15	24,60	26,40	25,10	Не визн.
Сума <0,001	44,35	58,00	59,66	57,25	Не визн.

Структурність ґрунту – це його властивість розпадатися на грудки, а структура – ґрунтові грудочки або агрегати різної величини і форми, варіативно сполучені в ґрунтовому горизонті. Якщо грудочки не розпадаються у воді, пористі, механічно міцні і мають розмір 0,25 – 10 мм, то за М.І. Савіновим їх слід вважати агрономічно цінними мікроелементами. Структурні окремості >10мм є брилами, <0,25мм – пилом (мікроагрегатами).

Розрізняють, за С.О.Захаровим, три основні типи структури: кубоподібну (частинки ґрунту добре розвинені по всіх трьох вісях симетрії), призмо подібну (сильніше виражена вертикаль), плитоподібну (чітко оформлена горизонтальна вісь). Кожен з цих типів структури ділиться на дрібніші одиниці.

Структурні відмінності в горизонті не бувають одного розміру і форми. Частіше структура буває змішаною, при описі зазначають це двома або трьома словами в послідовності зростання кількості відповідних агрегатів.

Для генетичних горизонтів буроземів кислих середньогумусних на елювії сланців характерні певні форми структури (рис.2.2):

Hd- комкуватозернистий;

Н- зернистокомкуватий;

НР - комкувато - горіховидний;

Р₂- тріщінуватий.

а) б)

в) г)

Рис. 2.2. Структура ґрунтів:

в)

а – структура дерново-гумусового горизонту; б – структура гумусового горизонту; в – структура перехідного горизонту; г – структура материнської породи

Для оцінки структурного стану, перш за все, враховують такий показник, як сума агрономічно цінних агрегатів (0,25-10мм). За цією ознакою пропонується шкала С.І. Долгова і П.У. Бахтіна (табл. 2.3) - ступінь підготовленості ґрунту до сівби культур з середнім розміром насіння (пшениця, жито, овес).

Таблиця 2.3

Дата добавления: 2015-08-31