Грунтовий розчин і родючість грунту

Груповий і фракційний склад гумусу

Показник	Генетичний горизонт
Hd	H	HP	HP	P2
Загальний вміст гумусу	14,95	4,24	1,60	1,03	Не визн.
С органічний в початковому грунті	8,68	2,45	0,98	0,60	Не визн.
Гумінові кислоти
	8,1	12,6	12,2	Не визн.	Не визн.
	9,1	1,6	1,0	Не визн.	Не визн.
	8,6	10,5	6,1	Не визн.	Не визн.
Сума	25,8	24,7	19,3	Не визн.	Не визн.
Фульвокислоти
1а	5,8	12,6	13,2	Не визн.	Не визн.
	36,3	57,0	56,1	Не визн.	Не визн.
	Не зн.	Не зн.	Не зн.	Не визн.	Не визн.
	10,9	5,6	12,2	Не визн.	Не визн.
Сума	53,0	75,2	81,0	Не визн.	Не визн.
С залишку	21,2	0,1	Не зн.	Не визн.	Не визн.
ГК/ФК	0,48	0,32	0,24	Не визн.	Не визн.

Ґрунтовий розчин – рідка фаза ґрунту, важлива складова частина ґрунту, яка безпосередньо впливає на ріст і розвиток рослин. Це найрухливіша і найактивніша складова частина ґрунту.

Ґрунтовий розчин – це краплинно рідка волога, яка циркулює в ґрунті і містить розчинені речовини.

Значення ґрунтового розчину: ґрунтовий розчин є джерелом поживних речовин для рослин, оскільки рослини здатні засвоювати необхідні елементи тільки в розчиненому стані.

Вивчення складу ґрунтового розчину дає можливість зрозуміти характер ґрунтоутворюючого процесу, визначити концентрацію солей, виявити токсичні для рослин речовини, розробити схему агротехнічних заходів, які направлені на покращення ґрунтів та їх раціональне використання.

Для вивчення ґрунтового розчину використовують метод водних витяжок. Для приготування водної витяжки, наважку ґрунту змішують з дистильованою водою, збовтують і фільтрують. Отриманий фільтрат і є водна витяжка ґрунту. Але водну витяжку не можна ототожнювати з ґрунтовим розчином, так як вода, добавлена до ґрунту порушує рівновагу між рідкою і твердою фазами ґрунту.

Концентрація ґрунтового розчину. Якісний і кількісний склад ґрунтового розчину у різних ґрунтах різний. У незасолених ґрунтах загальна кількість розчинених речовин невелика, приблизно 0,1 г/л. У засолених ґрунтах концентрація сполук у ґрунтовому розчині дуже велика - 10 г/л і більше.

У різних горизонтах різне співвідношення мінеральних і органічних речовин. Так, у верхніх горизонтах дерново-підзолистих ґрунтів у ґрунтовому розчині переважають органічні речовини, у чорноземах кількість органічних і мінеральних сполук майже однакова, у каштанових, бурих ґрунтах і сіроземах переважають мінеральні речовини.

Концентрація ґрунтового розчину величина не постійна, вона змінюється з часом і в просторі. Концентрація ґрунтового розчину залежить від таких факторів:

- складу твердої фази ґрунту;

- вологості ґрунту. При підвищені вологості відбувається розведення розчину і зниження концентрації. Зменшення вмісту вологи зумовлює підвищення концентрації;

- температурного режиму ґрунту. При підвищенні температури розчинність більшості сполук зростає.

З концентрацією ґрунтового розчину пов’язаний осмотичний тиск. Чим більша концентрація ґрунтового розчину, тим більший його осмотичний тиск. У незасолених ґрунтах осмотичний тиск ґрунтового розчину нижчий ніж осмотичний тиск клітинного соку рослин і не перевищує 1-3 атм. У засолених ґрунтах осмотичний тиск може досягати 20-30 атм і рослини не можуть засвоювати речовини з ґрунту. Оптимальне значення осмотичного тиску 2-3 атм.

Властивості ґрунтового розчину. У ґрунтах постійно відбуваються процеси окислення і відновлення. Вони пов’язані з діяльністю мікроорганізмів. У верхніх шарах ґрунту, у які проникає кисень, переважають процеси окислення; у глибоких шарах – процеси відновлення.

Окисно-відновні процеси супроводжуються зміною величини заряду реагуючих речовин. Ця зміна відображається як зміна потенціалу. Таким потенціалом є окисно-відновний потенціал (ОВ) Eh (мілівольт). Цей потенціал показує енергію окисної чи відновної напруги середовища. Нижня і верхня межа ОВ у ґрунтах є 200 і 700 мілівольт. Чим більший ОВ, тим більша напруга окислення ґрунтового розчину. У дерново-підзолистих ґрунтах ОВ 600-700 мВ, в чорноземах 450-600 мВ, сіроземах 350-400 мВ.

Окисно-відновні умови ґрунту залежать від вегетаційного періоду, повітряного режиму ґрунту, температури, біологічних процесів, вологості, пори року.

Вивчення окисно-відновних процесів дає можливість зробити висновок про властивості ґрунтового розчину, про аерацію та інтенсивність біохімічних процесів.

Важливою властивістю ґрунтового розчину є характер реакції. Для кожного ґрунтового типу характерна своя реакція, для деревно-підзолистих ґрунтів – кисла, для чорноземів – слабокисла і нейтральна, для засолених ґрунтів – лужна.

Кисла реакція ґрунтового розчину зумовлена дисоціацією вугільної кислоти у ґрунтовій вологі, наявністю гумусових кислот і кислих продуктів розкладу органічних решток, а також поглинутим воднем і алюмінієм.

Лужну реакцію зумовлюють карбонати і бікарбонати натрію, карбонати кальцію.

Реакція ґрунтового розчину може дуже змінюватись від pH 3 - 3,5 до pH 8 - 10.

Рослини дуже чутливі до реакції ґрунтового розчину. Більшість рослин не можуть існувати при 3,5>pH>9. Найбільш сприятлива для рослин слабокисла і слаболужна реакція в межах pH 6 - 7,5.

Регулювання складу ґрунтового розчину здійснюється за рахунок внесення добрив, обробітку і меліорації ґрунту. Кислотність нейтралізують вапнуванням, лужність зменшують внаслідок гіпсування і промивання ґрунту водою.

2.10 Класифікація заданого типу грунт у

Грунти формуються в лісовій зоні Помірного фізико-географічного поясу – в підзоні з достатньо вологим весняно-літнім періодом, переважно під буково-грабовими (з супутнім явором, ільмом), смерековими і ялицевими лісами. Хоча мають місце і під примикаючими грабовими дібровами, а також у вологій субальпіці і навіть в альпійському поясі. ГТК за Селяниновим в зоні буроземоутворення коливається від 1,2 до 1,8-2,3, а субальпіці навіть сягає 4-5.

В Україні ці ґрунти залягають в Карпатському регіоні (Карпати, Передкарпатська височина, Закарпатське високе і низьке передгір’я, Притисенська низовина) і в Кримських горах. Це один із найбільшрозповсюджених типів ґрунтів світу, зокрема, вкриває основну територію Західної Європи, де, як відомо, вперше і був описаний (1905 р.). В російському грунтознавстві його визнали на зламі 20-30 років минулого століття. Українські дослідники звернули на нього увагу лише в повоєнний час, з приєднанням доУкраїни Закарпаття.

Ознаки буроземоутворення проявляються і на прилеглих ґрунтах добуроземної зони. Тому останнім часом виділено буровато-сірі лісові ґрунти, в тому числі - темно-сірі, і навіть - чорноземи буроваті. Спостерігаємо їх ніби в "тіні" зон буроземоутворення - навколо Карпатського регіону.

Дата добавления: 2015-08-31