Цивільний кодекс України

Опрос.

Опрос представляет собой метод, при использовании которого человек отвечает на ряд задаваемых ему вопросов. Есть несколько вариантов опроса, и каждый из них имеет свои достоинства и недостатки. Рассмотрим их.

Письменный опрос позволяет охватить большее количество людей. Наиболее распространенная его форма – анкета. Но ее недостатком является то, что, применяя анкету, нельзя заранее учесть реакции отвечающего на содержание ее вопросов и, исходя из этого, изменить их.

В данной курсовой работе я решила использовать письменный опрос в виде анкеты.

Анкета для анализа индивидуально-типологических особенностей личности:

Материал и пояснения к методике.

Инструкция: «Перед тобой имеется ряд утверждений. Они касаются некоторых сторон твоей жизни, твоего характера, привычек. Прочти первое утверждение и реши, верно ли оно по отношению к тебе, согласен ли ты с ним. Если верно, то на бланке ответов рядом с номером, соответствующим утверждению, напиши слово «Да». Если оно неверно, то напиши «Нет». Если ты затрудняешься с ответом, то постарайся выбрать вариант ответа, который все-таки больше соответствует твоему мнению.

Затем таким же образом отвечайте на все пункты опросника. Если ошибешься, то зачеркни ошибочный ответ и поставь тот, который считаешь нужным. Помни, что ты высказываешь собственное мнение о себе в настоящий момент. Здесь не может быть «плохих» или «хороших» ответов, «правильных» или «неправильных».

1. Я часто беспокоюсь, все ли я успел (успела) сделать, тревожусь по пустякам.

2. В моих неудачах виноваты определенные люди (сотрудники, коллектив, общество).

3. Для меня важно иметь общее мнение с социумом.

4. Меня мало касается все, что случается с другими.

5. Мне нравятся люди, которые умеют хорошо петь, танцевать.

6. Мне нет дела до чужих бед: хватает своих.

7. В шумной компании я только смотрю, как веселятся другие.

8. Мне всегда больно видеть, как кто-то переживает и мучается.

9. Я всегда говорю только правду.

10. Я часто не знаю, как поступить, и советуюсь с другими.

11. Мне всегда приятно знакомиться с новыми людьми.

12. Я всегда действую без долгих раздумий.

13. Меня раздражают люди, пытающиеся изменить мое мнение, когда я уверен (уверена) в своей правоте.

14. Я часто волнуюсь за близких мне людей даже без серьезного повода.

15. Я не могу терпеть, когда кто-нибудь меняет заведенный мною порядок на рабочем месте, в моей комнате.

16. Я умею привлекать к себе внимание.

17. В жизни я твердо придерживаюсь определенных правил и принципов.

18. Я не люблю ходить в гости, где все шумят и веселятся.

19. Я очень чувствителен (чувствительна) к изменениям в настроении окружающих.

20. Я могу заинтересовать людей и повести их за собой.

21. Я спокойно отношусь к тому, что кто-то рядом плачет или огорчается.

22. Я всегда делаю только то, что нравится другим.

23. Я лучше соображаю, когда я один (одна), а не в присутствии коллектива, сотрудников, общества.

24. Я бы легко справился (справилась), если бы меня выбрали начальником (отдела, коллектива).

25. Мне трудно преодолеть зажатость, когда нужно говорить, выступать, перед обществом, сотрудниками.

26. Мнение сотрудников, коллег для меня всегда имеет большое значение.

27. Мне трудно заставить других действовать так, как я считаю нужным.

28. Я так сильно переживаю неудачи, что у меня ухудшается само чувствие.

20. Я всегда бываю настойчив (настойчива), если уверен (уверена) в своей правоте.

30. Если в компании на меня не обращают внимания, мне становится скучно, неинтересно.

31. Никто не может изменить мое мнение.

32. Я могу изменить свое мнение, если начальник, коллега, считают, что я не прав (не права).

33.В метро или троллейбусе я с удовольствием могу поболтать с незнакомыми.

34. Я никогда не вру.

35. Я никогда не откладываю на завтра то, что следует сделать сегодня.

36. Я люблю одиночество, позволяющее мне сосредоточиться на своих мыслях, помечтать.

37. Я могу не смущаясь дурачиться в веселой компании.

38. У меня не получится, если мне придется командовать другими.

39. Я умею дать отпор тем, кто вмешивается в мои дела.

40. Мне не бывает стыдно или неловко за свои слова или поступки.

41. Мне часто приходится в драке защищать свои права.

42. Я не стану огорчаться, если не выполню рабочие обязанности или меня поймают на вранье.

43. Мое настроение значительно зависит от того, как ладят между собой коллеги, сотрудники.

44. Мне трудно добиться успеха, так как не хватает упорства и настойчивости.

45. Я всегда прислушиваюсь к коллегам, сотрудникам.

46. Мое грустное настроение легко исправляется, если я смотрю интересный фильм в кино или комедийное представление.

47. Меня совсем не волнуют неприятности на работе, обществе.

48. Мне часто бывает скучно, когда кругом все веселятся.

49. Я всегда перехожу улицу в положенном месте.

Ключ к индидуально-типологическому опроснику

(значимые ответы по шкалам)

Экстраверсия: Да-10, 37,39, 43; Нет-12.14

Спонтанность: Да -3,17, 25,29; Нет - 15, 44.

Агрессивность: Да-5, 18,45, 47; Нет-31,32.

Ригидность: Да-7, 20, 22, 34; Нет-36,27

Интроверсия: Да-2, 28, 30, 42. Нет-4, 16, 40.

Сензитивность: Да - 13, 24, 38; Нет - 9, 11, 26.

Тревожность: Да - 6, 19, 33; Нет - 46, 48.

Лабильность: Да-8, 21, 35, 49; Нет-23,41.

Суммируются значимые ответы, приведенные в ключе. За каждый отчет, совпадающий со значимым, начисляется один балл. Интерпретация находится в прямой зависимости от количества значимых ответов по восьми шкалам.

3-4 балла. Показатели в пределах нормы - гармоничная личность.

5 баллов. Заостренные - акцентуированные черты.

5 баллов. Выраженные избыточно-дезадптирующие свойства.

Сильно выраженные тенденции (если показатели выше 4 баллов), компенсированные полярными свойствами (то есть, антитенденциями), являются свидетельством значительной эмоциональной напряженности и признаком наличия внутреннего конфликта. Если показатели ниже 4 баллов, то это говорит о сбалансированности разнонаправленных свойств. Если большинство показателей от 0 до 2 баллов, то это указывает на плохое самопонимание или неоткровенность при обследовании.

Социально-психологические аспекты (лидерство, компромиссность, зависимость, конфликтность и т.д.) проявляются как акцентуированный или дезадаптирующий стиль межличностного поведения при выраженных показателях (более 4 баллов) по соседствующим типологическим свойствам. Если по шкале «ложь» (неискренность) получено более 3 баллов, то данные недостоверны.

Для практического обеспечения письменного опроса в виде анкеты я раздала опрашиваемым перечень вопросов ответив на которые мы смогли суммировать ответы согласно ключу к индидуально-типологическому опроснику, где количество полученных баллов поставлено согласно значимым ответам по шкале.

Результаты которых представлены в таблице:

Рецензенты	Типологические свойства
Экстраверсия	Спонтанность	Агрессивность	Ригидность	Интроверсия	Сензитивность	Тревожность	Лабильность
Антонов Леонид	+	+			+			+
Егоров Виктор		+		+			+
Павлова Татьяна				+		+		+
Бруславская Алена	+		+		+		+
Зеленкова Лилия		+			+	+		+
Хламов Максим	+		+			+
Зайцева Ирина				+			+
Новикоа Татьяна	+		+	+		+		+
Каулько Елена		+			+
Сурова Надежда			+			+		+

ЭКСТРАВЕРСИЯ - высокие показатели по этой шкале говорят о направленности на внешние события, высокой социальной активности. Избыточная общительность и отвлекаемость при этом мешают целенаправленности действия. Заостренная форма проявления этого качества: неразборчивое, поверхностное общение, в котором нет глубоких привязанностей, неконструктивная активность.

СПОНТАННОСТЬ - высокие показатели по этой шкале характерны для ребят с выраженным самоутверждением, стремящихся к независимости и лидированию. Любые рамки вызывают противодействие. При заострении этого качества характерна импульсивность поведения, хулиганские наклонности.

АГРЕССИВНОСТЬ - повышенные показатели по этой шкале соответствуют выраженной тенденции к самоутверждению, активной самореализации, самостоятельности. Заострение этого направления развития проявляется в эгоцентризме, склонности к агрессивной манере самоутверждения.

РИГИДНОСТЬ - высокие показатели по этой шкале характерны для людей, склонных к «застреванию» и трудной раскачке, независимо от того, находятся ли они в состоянии покоя или активности. Это может проявляться в выраженном упорстве при достижении цели, или упрямстве при отстаивании своей точки зрения. При заострении этой тенденции развития, человека трудно сдвинуть с места в спокойном состоянии, в активном - трудно остановить.

ИНТРОВЕРСИЯ –люди с высокими показателями по этой шкале отличаются замкнутостью, сосредоточенностью на себе, отгороженностью, пассивностью Они очень избирательны в выборе друзей, но в своих привязанностях постоянны. Заострение этой тенденции проявляется неумением общаться со сверстниками, уходом от реальности.

СЕНЗИТИВНОСТЬ - высокие показатели по этой шкале говорят о выраженной впечатлительности, ранимости, склонности преувеличивать свою вину в случившемся, зависимости, ориентации на авторитет сильной личности. Заострение этого качества выглядит как выраженная пассивность, склонность к грусти, неуверенность при принятии решений, большая вероятность депрессивных реакций при неудачах.

ТРЕВОЖНОСТЬ - повышенные показатели по данной шкале свидетельствуют об обостренном чувстве ответственности, внутренней потребности соответствовать требованиям преподавателей, родителей, компромиссностью в поведении. Заострение данной тенденции проявляется неуверенностью в себе, мнительностью, склонностью к необоснованным страхам.

ЛАБИЛЬНОСТЬ - высокие показатели по этой шкале отражают выраженную эмоциональную неустойчивость с бурными проявлениями как радости, так и огорчений. При этом постоянна потребность быть в центре внимания, нравиться окружающим. Воображение богато, склонность к фантазированию ярко выражена. Акцентуация этого качества проявляется истерическими эксцессами, значительно затрудняющими процесс обучения.

[1]Чередниченко И. П., Тельных Н. В. Психология управления / Серия «Учебники для высшей школы». Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. — С. 66

[2] Берн, Э. Что такое человек? / Теории личности в западноевропейской и американской психологии. – Самара, 1996. – С. 46

[3]Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. 2-е изд. (1946г.) - СПб.: 2002 – С. 150

[4] Аристова И.Л. Общая психология. Мотивация, эмоции, воля: Учебное пособие; ДВГУ - 2003 С-82

[5]Понятие личности в психологии. Индивид, индивидуальность, личностьhttp://www.psyhodic.ru/arc.php?page=3615

[6]Лоуренс А. Первин, Оливер П. Джон. Психология личности. Теория и исследования. — М.:., 2001 – С-41

[7] Мельник С. Н. Психология личности. Владивосток - 2004 г. С - 25

[8]Петимко А.И. Психология личности. Санкт-Петербург – 2007 С-10

[9]Мясищев В.Н. Психология отношений. Москва – Воронеж 1995 г. С151

[10] СтоляренкоЛ.Д., Самыгин С.И. 100 Экзаменационных ответов по психологии Ростов-на-Дону. Изд-во "МарТ", 2001

[11] Николаенко В.М. Психология и педагогика: учебное пособие 2000 г. С- 87

[12]Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. М., "Дом славянской книги" 2006.-238с.

[13] Павлов И.П. О типах высшей нервной деятельности М:Медгиз, 1954. - 192 с.

[14]Ломов Б.Ф. Методологические н теоретические проблемы психологии. М., 1984, С-24

[15]Кедров Б.М. Классификация наук. Книга 3. Изд-во «Мысль». Москва: 1965 г. С-486

[16] Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания. Москва-Воронеж — 1996 С-196

[17]Ломов Б.Ф. Методологические н теоретические проблемы психологии. М., 1984, с, 11

[18]Марк Саамов «Власть психологов»http://politobzor.net/show-47926-vlast-psihologov.html17 марта 2015 г

[19]Петровский А.В. Возрастная психология. М. Просвещение. 1973 г

[20]Зеньковский В.В. Задачи и средства воспитания // Русская школа за рубежом. Исторический опыт 20х годов. М., 1995. С - 90

[21]ЛомовБ.Ф.. Психология в системе научного знания.Москва: 1985 г. С. 17

[22]Бабанский Ю. К. Педагогика. М., 1983. С - 60

[23]Сорокин П. А. Социологические теории современности. Пер. и предисл. С. В. КарпушинойМ.: ИНИОН, 1992. С - 193

[24] Андреева Г.М., Социальная психология М.: Наука, 1994 С- 43

[25] СтоляренкоЛ.Д., Самыгин С.И. 100 Экзаменационных ответов по психологии Ростов-на-Дону. Издательский центр "МарТ", 2001

[26] Выготский Л.С. Психология развития человека Москва 2005 г. С- 71

[27] Методы психологического исследования http://center-yf.ru/data/Marketologu/Metody-psihologicheskogo-issledovaniya.php

[28] Ананьев Б. Г. Психология чувственного познания. - М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1960. - 486 с.

[29]Загвязинский В.И., Атаханов Р.И. Методология и методы психолого-педагогического исследования.-М.-2001.-334с

[30] 33.Ядов В. А. Роль методологии в определении методов и техники конкретного социологического исследования. – «Вопросы философии», 1966, С - 10

[31]Журавлева А. Л. Социальная психология. Учебное пособие для вузов. Москва 2002 с 69

Прийнятий 2003 року новий Цивільний кодекс України кардинально змінив усю систему українського цивільного законодавства.

Принципи сучасного цивільного права:

· неприпустимість свавільного втручання в особисте життя фізичної особи

· неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків передбачених законом та Конституцією України

· свобода договору

· свобода підприємництва

· судовий захист прав у разі їх порушення.

Функції цивільного права:

· регулятивна

· охоронна

· попереджувально-виховна

· стимулююча

2. Поняття цивільного законодавства України

Термін "цивільне право" вживається не тільки стосовно галузі права, а й

також для позначення сукупності законодавчих актів, що регулюють

суспільні відносини, які належать до предмета цивільно-правового

регулювання. У цьому значенні "цивільне право" (тут точніше вести мову

про "цивільне законодавство") є системою нормативних актів, що містять

цивільно-правові норми.

Співвідношення між цивільним правом І цивільним законодавством виглядає

таким чином: цивільне право — це сукупність концепцій, правових ідей,

юридичних норм; цивільне законодавство — це система нормативних актів,

що регулюють цивільні відносини.

Таким чином, цивільне право може бути охарактеризоване як внутрішня

форма права, зміст якого визначається соціальними та економічними

особливостями регульованих ним суспільних відносин, а цивільне

законодавство — як зовнішня форма права, зумовлена його змістом. Звідси

випливає, що цивільне право становить зміст цивільного законодавства, а

останнє є формою вираження цивільного права.

При визначенні поняття "цивільне законодавство" постає практично важливе

питання: що слід розуміти під терміном "законодавство"?

Відповідь на це питання слід шукати насамперед у площині співвідношення

категорій "закон" і "законодавство", з'ясовуючи, стосується поняття

"законодавство" лише законів чи ним охоплюються також і підзаконні акти

загальнонормативного характеру.

Визначення поняття "законодавство" (хоча й стосовно трудового права) дав

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 9 липня 1998 р.

№12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради

профспілок щодо офіційного тлумачення ч.3 ст.21 Кодексу законів про

працю (КЗпП) України. Конституційний Суд встановив, що в цьому випадку

цей термін слід розуміти в широкому значенні, включаючи до нього не лише

закони, а й інші відомі нині нормативні акти.

При цьому Суд зазначив, що це визначення стосується саме ч.3 ст.21 КЗпП

України і не е єдино правильним в інших випадках використання цього

терміна. Так, у деяких нормативних документах законодавством слід

вважати лише закони, а в інших, як і у випадку з ч.3 ст.21 КЗпП — увесь

спектр нормативних документів. Щоправда, Конституційний Суд не пояснив,

за якими ознаками має визначатися, що мав на увазі законодавець,

використовуючи цей термін у тому або іншому випадку.

Слід також зазначити, що, застосувавши до терміна "законодавство", що

розглядається у ч.3 ст.21 КЗпП, розширене тлумачення, Конституційний Суд

зазначив, що не вважає такий стан справ правильним.

Розширене тлумачення поняття "законодавство" характерне і для концепції

цивільного права України, де цією категорією охоплюються не тільки

закони і підзаконні акти, а й договори та звичаї. Зокрема, як випливає з

гл.1 ЦК "Цивільне законодавство України", у ЦК України термін "цивільне

законодавство" слугує для позначення всієї сукупності норм і правил, що

регулюють цивільні відносини.

Форми цивільного законодавства України

Цивільне законодавство включає різні нормативні акти, які за своєю суттю

є різні нормативні акти, які за своєю суттю

є формою виявлення волі осіб, що можуть створювати норми права і

встановлювати правила поведінки в цій сфері.

Основу всього цивільного законодавства України (як і інших галузей

національного права) становить Конституція України. На основі її норм,

які стосовно цивільного права є закріпленням на конституційному рівні

положень природного права, формуються і застосовуються (а щодо звичаїв

-- лише застосовуються, бо вони сформувалися раніше за прийняття

Конституції) різні форми цивільного законодавства.

Як випливає зі змісту гл. 1 ЦК, цивільне законодавство може існувати в

(акти цивільного законодавства); 2) акти суб'єктів приватного права

(договори, корпоративні норми); 3) змішані акти (міжнародні договори,

1. Акти цивільного законодавства України.

2. Договори суб'єктів цивільного права.

3. Звичаї.

4. Міжнародні договори.

5. Інші акти цивільного законодавства (правова доктрина, прецеденти,

властивості вказаних форм цивільного законодавства, такі класифікації

ґрунтується на тлумаченні положень ЦК, не дає чіткого критерію для

З урахуванням юридичної сили форми законодавства можлива вибудова такої

закони України та ратифіковані міжнародні договори в галузі цивільного

законодавства, можна розрізняти: 1) акти суб'єктів публічного права

звичаї).

ієрархії: 1) Конституція України; 2) договори суб'єктів цивільного

класифікації за певними ознаками. Але, враховуючи ті чи інші специфічні

корпоративні норми тощо).

можливі за різними підставами.

Наприклад, залежно від суб'єкта, який створив норму цивільного

права, укладені на підставі і на розвиток положень Конституції; 3)

права; 4) підзаконні нормативні акти; 5) звичаї; 6) усталена судова

практика.

Слід зазначити, що наведений перелік форм цивільного законодавства, який

таких формах:

Наведені класифікації форм цивільного законодавства становлять певний

інтерес, оскільки дають можливість краще зрозуміти і сутність, і

характерні властивості цієї категорії. Водночас методологічні засади

аналізу поняття і форм цивільного законодавства ще потребують

спеціального дослідження, оскільки велика кількість форм цивільного

законодавства вперше отримала законодавче закріплення в Україні лише в

ЦК. До його прийняття і доктрина радянського цивільного права, і

практика нормотворчості в УРСР виходили з того, що єдиною формою

цивільного законодавства є закони і підзаконні акти.

Акти цивільного законодавства України

Характеризуючи акти цивільного законодавства України, слід звернути

увагу на те, що ЦК розрізняє основу цивільного законодавства України

(Конституція) і акти цивільного законодавства як такого.

Конституція України не є актом цивільного законодавства у прямому

значенні, оскільки є основою усього законодавства України і містить

норми різного характеру, визначаючи основи не тільки цивільного, а й

адміністративного, кримінального, процесуального законодавства тощо.

Водночас окремі її положення є нормами цивільного права, які прямо

регулюють цивільні відносини і можуть безпосередньо застосовуватися

і можуть безпосередньо застосовуватися

судами для захисту цивільних прав та інтересів як передбачених, так і не

передбачених у ЦК (див. постанову Пленуму Верховного Суду України "Про

застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"). Зокрема

Конституція містить серед інших низку норм цивільно-правового характеру,

які визначають принципові положення регулювання відносин власності

(ст.ст. 13, 14, 41), регулювання особистих немайнових відносин

(ст.ст.21, 23, 24, 27, 28) та інші.

Відповідно до ст.8 Конституції всі інші закони України, акти Президента

України, Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади мають

прийматися на основі Конституції і відповідати її положенням.

Акти цивільного законодавства як такого в свою чергу поділяються на

головний акт — ЦК та інші закони України, які видаються відповідно до

Конституції та ЦК.

Значення такого поділу відображається в тому, що інші акти законодавства

не можуть суперечити Кодексу, а при змінах і доповненнях повинні з ним

узгоджуватися.

Цивільні відносини можуть також регулюватися актами Президента України.

Стаття 106 Конституції України передбачає, що Президент України на

основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і

розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів, що

мають загальнонормативний характер і регулюють цивільні відносини.

Якщо акти Президента, видані у випадках, встановлених Конституцією

України, та постанови Кабінету Міністрів у галузі цивільного права в

кожному випадку є актами цивільного законодавства, то інші органи

державної влади можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють

цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених законом.

Тобто вимогою до актів Президента та Кабінету Міністрів у галузі

цивільного права є відповідність останніх Конституції, ЦК або іншому

закону; водночас вимогами до актів інших органів влади України є,

по-перше, наявність у законі вказівки про те, що вони можуть видавати

нормативно-правові акти, які регулюють цивільні відносини, а, по-друге,

відповідність цих актів положенням ЦК та інших законів.

3. Система цивільного законодавства України

Система цивільного права - це структура галузі як невід'ємний атрибут усіх реально існуючих соціальних систем. Цивільно-правова структура є будовою та внутрішньою формою організації системи цивільного права як єдність взаємозв'язків між її елементами.

Елементами цивільно-правової структури виступають юридичні норми та інститути. Під юридичним інститутом слід розуміти групу цивільно-правових норм, які регулюють відповідні однорідні суспільні відносини. Наприклад, цивільно-правові норми, які регулюють відносини, що виникають з договору купівлі-продажу, становлять інститут купівлі-продажу

Отже, система цивільного права являє собою структуру, елементами якої є цивільно-правові норми та інститути, розміщені в певній послідовності

Структура системи цивільного права (як і будь-якої конкретної галузі права) визначається особливостями суспільних відносин, які регулюються цією галуззю права. Тому система є об'єктивною закономірністю права. При цьому загальні ознаки різноманітних відносин, які входять до предмета цивільного права, зумовлюють єдність їх правового регулювання, а специфічні ознаки конкретних видів цих відносин - диференціацію їх правового регулювання.

Система сучасного цивільного права має наметі пізнання цивільно-правового матеріалу, тобто слугує потребам практики, поліпшує вияснення відповідності знов прийнятих цивільно-правових норм з нормами права, які були раніше прийняті або існували в певний період в іншій редакції чи були скасовані.

Дата добавления: 2015-08-31