Портфоліо органу учнівського самоврядування

1. Декларація про права дитини.

2. Декларація про права людини.

3. Конвенція ООН про права дитини.

4. Конституція України.

5. Закон України „Про освіту”.

6. Положення про загальноосвітній навчальний заклад.

7. Положення про шкільну раду ЗНЗ.

8. Статут школи.

9. Статут учнівського самоврядування.

10. Структурна модель учнівського самоврядування.

11. Загальношкільний план роботи.

12. План роботи учнівського самоврядування.

13. Плани роботи комісій.

14. Протоколи засідань.

15. Друкований орган учнівського самоврядування.

Органи учнівського колективу – органи з виборних або уповноважених осіб, яким члени колективу доручають спільно планувати громадські справи, розподіляти доручення між членами колективу, перевіряти їх виконання, координувати та об’єднувати роботу всіх первинних осередків.

Структура шкільного учнівського самоврядування не є стандартною.

Постійний орган учнівського колективу в багатьох школах – учнівський комітет, під керівництвом якого в системі самоврядування діють комісії з представників класів. Орієнтовний перелік комісій:

1) навчальна (облік відвідування; керівництво роботою навчальних кабінетів, гуртків, наукових товариств; організація огляду знань, підготовка та проведення олімпіад, конкурсів, предметних вечорів тощо);

2) трудова (обладнання майстерень та кабінетів, організація таборів праці та відпочинку, створення кабінетів профорієнтації, організація трудових справ та ін.);

3) господарська (організація самообслуговування, облік збереження майна, дрібний і поточний ремонт, упорядкування території);

4) дисципліни та порядку (організація та контроль за чергуванням, випуск „Блискавок”, боротьба за дотримання учнями правил поведінки);

5) санітарна (виставлення оцінок за чистоту, піклування про зовнішній вигляд учнів, боротьба за дотримання санітарно-гігієнічних вимог тощо).

У школі можуть бути й інші органи самоврядування, що працюють під керівництвом відповідних комісій: рада з туризму, рада навчального кабінету, рада фізкультури.

2.3. Виховний вплив колективу в учнівському самоврядуванні

Виховний вплив колективу в учнівському самоврядуванні здійснюється в багатьох напрямах. Передусім він реалізується у колективній діяльності учнів. У спільній діяльності видно успіхи та невдачі кожного члена учнівського самоврядування, їх причини. Згуртований колектив одразу ж вживає необхідних заходів: схвалює або засуджує діяльність учня. Успіхи кращих стають прикладом для наслідування.

У процесі різних видів діяльності в колективі встановлюються міжособистісні зв'язки і взаємини.

Науковими дослідженнями виявлено три найпоширеніші моделі розвитку взаємин між особистістю і колективом: 1) особистість підкоряється колективу (конформізм); 2) особистість і колектив перебувають в оптимальних стосунках (гармонія); 3) особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм). У кожній з цих моделей виділяють багато ліній взаємовідносин, наприклад: колектив відштовхує особистість; особистість нехтує колективом; співіснування за принципом невтручання та ін. Кожен вид стосунків по-своєму впливає на формування особистості в колективі.

На думку В. Сухомлинського, висока виховна ефективність взаємовідносин між особистістю і колективом досягається, якщо „це гуманні, людські взаємини між учнями, між вихователями і вихованцями, і на цій основі єдині поняття про добро і зло”.

Для гуманних стосунків між членами колективу характерний постійний дружелюбний тон, увага один до одного, готовність допомогти товаришеві. У такому колективі всі вихованці відчувають себе частиною цілого, немає „ізольованих”, відкинутих, групового егоїзму та групової поруки. Це сприяє формуванню гуманної людини, хорошого товариша, друга.

Виховний вплив колективу залежить також від становища учнів у системі внутріколективних взаємин, від ставлення до первинного колективу.

Вагому роль у вихованні особистості в колективі відіграє громадська думка. Вона впливає на учня не лише під час зборів колективу або через критику в стінній газеті, а й у щоденному його житті та діяльності. У згуртованому колективі учні засуджують негідні вчинки товаришів, не чекаючи зборів.

Важливим засобом виховання особистості в колективі є критика і самокритика. Критика допомагає позбутися недоліків у поведінці, запобігти можливим негативним вчинкам. Справедлива, доброзичлива критика спонукає порушника до роздумів і усвідомлення неправомірності своєї поведінки, до самокритичності.

Виховний вплив колективу учнівського самоврядування на його членів посилюється за розумного поєднання педагогічного керівництва зі створенням умов для вияву вихованцями самостійності, ініціативи, самодіяльності, якщо колектив дбає про утвердження відносин співпраці вчителя й учнів. У таких колективах ролі його учасників адекватні їх можливостям, контроль за їх діяльністю переростає у самоконтроль, а сам колектив терпляче ставиться до недоліків його членів. Важливо забезпечити своєчасне педагогічне втручання у формування стосунків між членами колективу.

2.4. Розробка та впровадження учнівським самоврядуванням соціальних проектів

Останніми роками в Україні інтенсивно обговорюється питання створення осередків громадянського суспільства. Однією з найбільш поширених форм організації таких осередків серед школярів є учнівське самоврядування. Саме воно покликане формувати компетентних та свідомих громадян.

Основою виховання громадянськості є активне залучення членів учнівського самоврядування до вирішення тих проблем, які стоять перед суспільством. Саме це приводить до набуття позитивного досвіду громадянської співучасті.

Дитячі організації, а зокрема і учнівський парламент, здійснюють свою діяльність відповідно до статутних вимог і в рамках реалізації певних проектів.

Тому важливо знати, що таке проект і як ефективно його реалізувати. Слово „проект” все частіше вживається у різних сферах нашого життя – в економіці, соціальній політиці, навіть у нашому повсякденні. Незалежно від сфери застосування проект має такі ознаки:

– спрямованість на досягнення конкретної мети;

– базування на координованому виконанні пов’язаних між собою дій;

– визначеність певної дати початку і закінчення;

– певною мірою неповторність і оригінальність.

Реалізація будь-якого проекту складається з кількох етапів: розробки (планування), практичного впровадження та оцінювання досягнень.

Етап розробки соціального проекту розпочинається з визначення напряму діяльності. У подальшому розробляється концепція проекту:

– визначення актуальності, цілей і завдань та кінцевих результатів, яких планується досягти;

– вибір об’єктів, на які переважно спрямовуватимуться зусилля проекту;

– розробка логічної моделі проекту (теоретичної основи діяльності), завдяки якій мають бути досягнуті очікувані результати;

– планування окремих видів проектної діяльності.

Початковим етапом розробки проекту є визначення напряму діяльності. Як напрям діяльності у межах проекту може бути обрано один з аспектів соціальних потреб і проблем дітей та молоді: профілактика негативних явищ, підготовка молоді до самостійного життя, формування здорового способу життя тощо.

Визначення напряму діяльності дозволяє перейти до безпосереднього проектування – розробки концепції проекту.

Концепція проекту – це основні положення, проведені у певній формі, що дозволяє визначити кінцеву мету роботи та шляхи її досягнення. Зазвичай концепція має містити такі складові: актуальність проекту, об’єкт діяльності, мета та завдання, види діяльності, очікувані наслідки роботи.

Етапом, необхідним для розробки та обґрунтування соціального проекту є дослідження вихідного етапу соціальної проблеми, вивчення ситуації.

Безумовно, найкраще розробляти проект для конкретної місцевості, навчального колективу. В такому випадку статистичні дані матимуть не узагальнений. а конкретний вигляд, будуть пов’язані з конкретними людьми і конкретними проблемами.

Результати вивчення ситуації у вигляді опису ситуації (характеристики умов) кладуться в основу обґрунтування актуальності проекту, наочно демонструють необхідність і напрями роботи.

Важливим питанням розробки проекту є вибір об’єктів соціального проекту. Необґрунтований вибір об’єктів ставить під сумнів успіх проекту ще до початку його впровадження, незалежно від мети, задіяних ресурсів тощо. На етапі розробки слід передбачати також необхідність роботи з особами, які можуть бути партнерами і впливати на позитивне розв’язання даної проблеми.

На початку розробки програми діяльності слід чітко визначити мету проекту, що передбачається досягти в ході його реалізації, формулювання мети проектної діяльності має бути споріднене з окресленою соціальною проблемою. Безперечно, на етапі розробки неможливо передбачити, які відхилення від бажаного результату можуть виникнути в ході практичної діяльності. Мету проекту слід розглядати як ідеальне уявлення розробників про результат майбутньої діяльності, вона не є абсолютним передбаченням результатів, а бажаними наслідками роботи.

Формулювання мети має відповідати певним вимогам: мета має бути досяжною в межах одного проекту, передбачати вимірюваний кінцевий результат (тобто містити не гасла, а більш-менш конкретні цілі), мета повинна формулюватись як безумовна.

Послідовність досягнення поставленої мети визначається при формулюванні завдання проекту. Завдання – це практичні кроки, спрямовані на досягнення мети. При розробці проектної документації завдання формулюються зразу ж після мети, що дозволяє детально її конкретизувати. Основна вимога до формулювання завдань – конкретність і практична наочність результатів їх виконання.

Визначення мети і завдань соціального проекту, об’єктів, на які спрямовуватиметься соціальна робота в межах його реалізації, є обов’язковими, але недостатніми умовами успіху. Потрібно передбачати, яким чином будуть досягнуті прогнозовані цілі, тобто передбачити конкретні види діяльності, що будуть реалізовані в межах проекту.

Окремі види діяльності соціального проекту – це найменша структурна одиниця діяльності, яка має закінчений вигляд і характеризується наявністю таких ознак:

– конкретна мета, яка відповідає тактичній меті проектної діяльності;

– процес, який відповідає конкретній меті і має визначені стадії;

– незмінні істотні умови діяльності, які на всіх стадіях процесу уможливлюють вимірювання і конкретне порівняння показників, які є інформативними стосовно цього процесу;

– результат, який можна виміряти.

Планування роботи передбачає визначення переліку і порядку впровадження заходів з його реалізації. У процесі складання плану розроблена концепція конкретизується організаційними діями.

Етап розробки проекту можна вважати цілком виконаним, коли самі розробники концептуально усвідомили проект, переклали ідею на практичну реалізацію і можуть обґрунтовано провести презентацію проекту.

Після закінчення етапу планування соціального проекту розпочинається етап реалізації і контролю за його виконанням. Кожен проект є унікальною програмою дії.

Основними напрямами для роботи в реалізації проектів є:

– сприяння становленню активною громадської позиції, правова освіта молоді;

– патріотичне виховання молоді;

– виховання молодіжних лідерів;

– залучення дітей та молоді до природоохоронної діяльності;

– підвищення ефективності шкільного самоврядування;

– організація дозвілля дітей та молоді;

– оздоровлення дітей та молоді;

– підтримка обдарованої молоді;

– підтримка соціально незахищених категорій дітей;

– формування здорового способу життя дітей та молоді.

Проводячи заплановані заходи, координатори проекту постійно контролюють хід його виконання. Вони мають зважати на те, що вже зроблено за проектом, оцінювати ступінь реалізації плану, але потрібно завжди пам’ятати, що навіть при ідеально спланованій діяльності завжди з’являються певні труднощі. Контроль за виконанням проекту постійно супроводжується моніторингом та оцінкою.

Оцінювання соціальних проектів спрямоване на розв’язання різних завдань:

– оцінювання для продовження (розширення) проекту;

– оцінювання для пошуку шляхів поліпшення проекту;

– порівняльне оцінювання різних проектів.

Підсумкове оцінювання здійснюється після того, як розробку проекту закінчено.

Однією з моделей проведення оцінки ефективності впровадження різних видів діяльності є моніторинг соціальних проектів. Моніторинг – регулярне, періодичне дослідження одного і того ж об’єкта, що здійснюється за єдиною методикою. Особливість моніторингу соціальних проектів полягає в тому, що здійснюється не лише дослідження та оцінка, а й постійне коригування їх реалізації.

Наведені приклади організації оцінки ефективності окремих видів діяльності в межах одного соціального проекту доводять необхідність ґрунтовної підготовки програми оцінки на стадії розробки проекту, незалежно від його спрямування та обсягу. Вибір конкретної технології залежить від мети, завдань та очікуваних результатів кожного конкретного проекту.

ВИСНОВКИ

Дослідження теоретичних засад організації учнівського самоврядування, реалізація індивідуального творчо-пошукового завдання описано у методичній розробці методистів з виховної роботи ІМЦО, аналіз діяльності учнівського самоврядування у загальноосвітніх навчальних закладах на рівні м. Тернополя дає підстави зробити сформульовані нижче висновки:

1. Метою громадянської освіти у школах України є сприяння формуванню особистісних якостей громадянина демократичної держави, патріота, виховання особистості, якій притаманна демократична громадянська культура, готовність до компетентної участі в житті суспільства.

2. Учнівське самоврядування є дійсно дієвим засобом соціалізації школярів. Воно дозволяє сформувати необхідні життєві компетентності, формувати громадянина, зрілу особистість.

3. Шляхом участі у шкільному самоврядуванні, дитячих і молодіжних об’єднаннях, громадських організаціях діти можуть навчитись самостійно приймати рішення, уміти діяти в правовому полі, аналізувати і вирішувати складні життєві ситуації.

4. Головне завдання шкільного самоврядування полягає в тому, щоб через розвиток соціальної активності учнів надавати їм можливість проявляти свої здібності, виховувати у них почуття власної гідності.

5. Основою виховання громадянськості є активне залучення членів учнівського самоврядування до вирішення тих проблем, які стоять перед суспільством. Саме це приводить до набуття позитивного досвіду громадянської співучасті.

6. Дитячі організації, а зокрема і учнівський парламент, здійснюють свою діяльність відповідно до статутних вимог і в рамках реалізації певних проектів.

7. Виховний вплив колективу учнівського самоврядування на його членів посилюється за розумного поєднання педагогічного керівництва зі створенням умов для вияву вихованцями самостійності, ініціативи, самодіяльності, якщо колектив дбає про утвердження відносин співпраці вчителя й учнів.

8. Робота учнівського самоврядування повинна бути налагоджена таким чином, щоб кожен мав певне доручення і проходив школу лідерства.

У ході роботи:

– досліджено поняття та актуальність учнівського самоврядування;

– охарактеризовано основні напрямки діяльності та нормативну базу учнівського самоврядування;

– розроблено рекомендації щодо впровадження учнівським парламентом соціальних проектів.

ДОДАТКИ

Додаток 1. Схема-структура

міського учнівського парламенту «Наснага»

(2008-2009 н.р.)

Додаток 2. Статут учнівського парламенту «Наснага»

Дата добавления: 2015-08-31