Геодезична основа 1 страница

1:25 000

1:100 000

1: 50 000  

М–35-13-Б-в-1

М–35-13-Б-в

	51^035'00''

51⁰35'00”  

	51^032'30”   2
	Г   51^030'00”   4

51⁰32'30''  

	1: 10 000

М-35-13

	51^040'00''

															51^035'00''   64
															51^033'45''   80
															51^032'30''   96
241							248	249	250						51^020'00''   256

	1: 100 000

М-35-13-(73,74,89,90)

	1: 10 000

51⁰32'30''  

51⁰33'45''  

51⁰35'00''  

89	90

Обчислення прямокутних координат кутів рамок трапецій

масштабу 1:5000 із номенклатурами М-35-13-(73,74,89,90)

В	L Lo l	24º15’00’’ 24 00 00 0 15 00	24º16’52,5’’ 24 00 00 0 16 52,5	24º18’45’’ 2400 00 0 18 45
51º35’00’’ 51 33 45 51 32 30 51º35’00’’ 51 33 45 51 32 30	5717 113,9 5 714 795,9 5 712 478,0 17 328,7 17 336,6 17 344,6	Абсциси X,м 5 717 121,7 5 714 803,8 5 712 485,9 Ординати Y,м 19 494,8 19 503,7 19 512,6	5 717 130,5 5 714 812,6 5 712 494,7 21 660,9 21 670,8 21 680,7

1: 5 000  

    а₁ = 43,32 см; а₂ = 43,34 см; а₃ = 43,36 см; c₁ = 46,36 см; c₂ = 46,36 см; d₁ = 63,46 см; d₂ = 63,48 см; P₁ = 502,2 га; P₂ = 502,7 га.

1.3. Фізико-географічний опис району робіт.

Волинська область утворена 4 грудня 1939р. після возз`єднання західноукраїнських земель в єдиній Україні.Розташована на північному заході України в межах Поліської низовини (понад 3/4 території) та Волинської височини, у зонах мішаних лісів і лісостеповій.

Межує з Рівненською на сході та Львівською на півдні областями. По території області проходить державний кордон протяжністю 330 км, В тому числі: з Республікою Польща довжиною 190 км. на заході, з Республікою Білорусь довжиною 205 км.на півночі.

На кордоні розташовано 9 пунктів переходу: Устилуг, Ягодин, Ізов, Римачі, Доманово, Дольськ, Піща, Пулемець, Заболоття.

Площа області 20143 км², що складає 3,3% території України та 19 місце серед областей України.

За природними умовами Волинь ділиться на три зони: північно-поліську, південнополіську й лісостепову. Найбільшою є північнополіська зона, яка займає три четвертих території області. Характерною особливістю цієї зони є рівнинна низина, яка здебільшого покрита лісом і болотами. Південнополіська і лісостепова зони розташовані на Волинсько-Подільській височині, що характерна хвилястим рельєфом і пагорбами різної висоти.

Багатство Волині – озера (понад 220), найбільші з яких – Світязь, Пулемецьке, Турське, Лука. На Волині протікає 130 річок загальною протяжністю понад 3000 км. Найбільші: Західний Буг довжиною 128 км. (на території області), Луга довжиною 81 км, Прип'ять довжиною 170 км, Стохід довжиною 188 км, Турія довжиною 184 км, Стир довжиною 175 км.

Клімат помірно континентальний. Середня температура січня -4°C, липня +17°C.В середньому за рік випадає 560-620 мм опадів.

1.4. Економічна характеристика району робіт.

У структурі промислового виробництва області найбільша частка належить харчовій промисловості та переробленню сільськогосподарських продуктів (44,3%,), машинобудуванню (24,4%), хімічній та нафтохімічній промисловості (3,0%), металургії та обробленню металів (2,5%), виробництву інших неметалевих мінеральних виробів (2,3%), легкій промисловості (2,1%). На промислових підприємствах області виробляють підшипники, прилади, засоби автоматизації, автомобілі, машини для тваринництва і кормовиробництва, вироби з пластмас, поліетиленову плівку, м’які покрівельні матеріали, лінолеум, картон, збірний залізобетон, пиломатеріали, цеглу, меблі, шовкові тканини, швейні вироби, цукор-пісок, м’ясо, тваринне масло, цільномолочну продукцію, ковбасні вироби, консерви, борошно, кондитерські та хлібобулочні вироби.

Багата область різноманітними мінерально-сировинними ресурсами. В південно-західній частині розробляються поклади кам’яного вугілля, що відносяться до Львівсько-Волинського басейну. Близько 7 млрд. кубічних метрів газу розвідано в Локачинському родовищі. Ряд родовищ самородної міді виявлено на Ратнівщині. На півночі області є поклади жовтих і зернистих фосфатів. В озерах знаходяться значні запаси (понад 61 млн.тонн) сапропелю - цінної сировини, яка використовується як добрива, кормові добавки для підгодівлі худоби, а також в медицині. Родовища карбонатної сировини оцінюються в 29 мільйонів тонн. В господарствах використовують виготовлене із місцевої сировини вапно, карбід. Промислове значення мають поклади базальтів. У польській зоні краю є значні родовища торфу, гончарної глини.

Сільське господарство області спеціалізується на виробництві картоплі, цукрових буряків, зернових культур, м’ясомолочної продукції. Сільські товаровиробники підтримують економічні зв`язки з країнами СНД, Східної та Західної Європи, куди експортується м`ясо і м’ясопродукти, цукор, сухе молоко, казеїн, тваринне масло, інша продукція аграрного сектору. У 2004 році валовий збір зерна в регіоні склав 779,8 тис.тонн, цукрових буряків – 684,2 тис.тонн, картоплі – 1030,2 тис.тонн, овочів – 185 тис.тонн. Було також вироблено 83,9 тис.тонн м’яса, 522,2 тис.тонн молока та 214 млн.штук яєць. На початок 2005 року в області працювали 439 фермерських господарств.

1.5. Топографо-геодезична вивченість району робіт.

На даний район робіт є топографічні карти всіх масштабів, включно до масштабу 1:25000. Карту масштабу 1:25000 з номенклатурою М-35-13-Б-в використовую для складання цього проекту.

Дана карта складена за матеріалами аерофотографічного знімання 1974 р. Видана в 1975 р. під редакцією Ю.В.Сорокіна.

Система координат Гаусса-Крюгера 1942 р. Система висот Балтійська. Висота перерізу рельєфу 5 метрів. Схилення магнітної стрілки -2º31’. Середнє зближення меридіанів 2º22’.

Вихідні дані для проектування:

1. Пункти тріангуляції і полігонометрії:

-п.т.Лиса, 2 кл., піраміда, h=4 м;

-п.т.Байрак, 2 кл., піраміда, h=4 м.

2.Репери нівелювання:

- Гр.Рп.№1, ІІ кл;

- Гр.Рп.№2, II кл.

2. ТЕХНІЧНА Й РОЗРАХУНКОВА

ЧАСТИНИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Геодезичною основою для великомасштабного знімання є:

а) державні геодезичні мережі: трилатерація, тріангуляція і полігонометрія 1,2,3 класів та пункти визначені методами супутникової геодезії; нівелювання І,II,III,IV класів;

б) геодезичні планові мережі згущення: трилатерації, тріангуляція, полігонометрія 4 класу, І і 2 розрядів, та пункти визначені методами супутникової геодезії, геометричне технічне нівелювання та тригонометричне;

в) геодезична знімальна основа: планові, висотні і планово-висотні знімальні мережі або окремі пункти.

Середня густота державної геодезичної мережі 1-3 класів для знімання в масштабі 1:5000 згідно з інструкцією (1) становить один пункт тріангуляції або полігонометрії на 20-30 км. кв. і один репер на 10-15 км. кв. Визначаю густоту державної геодезичної мережі на об'єкті робіт. Густота пунктів мереж згущення на забудованій місцевості доводиться до 4-х на 1 км. кв.. на незабудованій території-до 1-го на 1 км. кв. Знімальна основа доводиться до густоти, що забезпечує виконання знімання.

2.2. Проектування планово-висотних опознаків.

Аерофото­знімання місцевості на об'єкті для створення карти масштабу 1: 5000 виконується в масштабі 1:8100. Зробимо розрахунки для аерознімальних робіт:

а) Відстані між осями маршрутів Д_у, в метрах визначимо за формулою:

Де Q% - поперечне перекриття сусідніх маршрутів Q%=44%;

m - знаменник масштабу зальоту m=8100.

l - розмір сторін знімка, дорівнює 0,18 м.

Висновок: Відстань між маршрутами становить 816,5 м.

б) Базис фотографування В_х - це відстань на місцевості між центральними точками сусідніх знімків. Базис обчислюється за формулою:

Де Р%=56% - поздовжнє перекриття сусідніх знімків уздовж маршруту.

Висновок: Відстань між центральними точками аерознімків у маршруті 641,5 м.

в) Кількість маршрутів С на ділянці робіт визначають за формулою:

Де Д - віддаль в метрах між північною та південною рамками трапеції. Висновок: Необхідно виконати 7 маршрутів.

г) Кількість знімків q в одному маршруті визначають за формулою:

де L -довжина маршруту на ділянці в метрах. Для обчислення довжини беруть довжину південної сторони трапеції масштабу 1:10000.

Висновок: Для кожного маршруту необхідно 10 знімків.

Д) Кількість знімків N на всю трапецію обчислюють за формулою:

Висновок: Для виконання аерознімальних робіт необхідно 88 знімків.

е) Для нанесення на карту зон поперечного перекриття між сусідніми маршрутами необхідно відкласти по західній та східній сторонах рамки трапеції від осі маршруту відрізок , який дорівнює половині розміру знімка у масштабі карти.

Довжину відрізка в сантиметрах обчислюють за формулою

де l=18см – розмір сторони знімка; m=8100 – знаменник масштабу фотографування; М=25000 – знаменник масштабу карти.

Список опорних точок та назви контурів, на яких розміщуються ці точки:

ОПВ-16 – пункт тріангуляції;

ОПВ-3, ОПВ-8, ОПВ-11 – пункт полігонометрії;

ОПВ-1, ОПВ-2, ОПВ-4, ОПВ-6, ОПВ-7, ОПВ-9, ОПВ-12, ОПВ-13, ОПВ-14, ОПВ-15, ОПВ-17 – роздоріжжя;

ОПВ-10, ОПВ-18 – кут садиби;

ОПВ-5 – маркується на місцевості.

2.3. Проектування ходу світловіддалемірної полігонометрії.

На карті, на ділянці майбутнього знімання в масштабі 1:5000, для згущення геодезичної основи, проектуємо один хід полігонометрії 4 класу або 1 розряду, який опирається на пункти тріангуляції вищих класів.

Полігонометричні мережі 4 класу, 1 і 2 розрядів повинні відповідати вимогам, наведеним в таблиці.

№ з/п	Показники	4 клас	1 розряд	2 розряд
	Гранична довжина ходу в км.:
окремого	14,0	7,0	4,0
між вихідною і вузловою точками	9,0	5,0	3,0
між вузловими точками	7,0	4,0	2,0
	Граничинй периметр полігону в км.
	Довжина сторін в км.
найбільша	3,00	0,80	0,50
найменша	0,25	0,12	0,08
оптимальна	0,50	0,30	0,20
	Кількість сторін в ході, не більше
	Відносна похибка координат, не більше	1:25000	1:10000	1:5000
	Сер.Кв.Пох.вимірювання кута, не більше	3"	5"	10"
	Кутова нев’язка ходу або полігону, не більше (n - кількість вершин)	5"	10"	20"

Під час проектування ходу слід користуватися допусками таблиці і керуватися такими рекомендаціями:

а) Хід (по можливості) прокладається посередині ділянки для кращого забезпечення її плановою геодезичною основою.

б) Бажано прокладати хід уздовж доріг, рік, меж угідь тощо.

в) Закладку пунктів полігонометричного ходу треба проектувати в місцях, де може бути гарантоване їх зберігання. Згідно з інструкцією пункти полігонометрії 4 класу і 1 розряду закріпляються на місцевості постійними центрами типу У15Н або У15. На забудованій території постійними центрами закріпляють всі точки ходу, а на незабудованій – парами (для полігонометрії 4 класу максимально через 1000 м і 1 розряду – через 500 м).

г) Хід, якщо можна, треба проектувати витягнутої форми, тому що обсяг вимірювань буде меншим, а точність зросте.

д) Між сусідніми пунктами повинна бути взаємна видимість. Для вимірювання кутів та ліній зі штатива промінь повинен проходити не менше ніж на 0,5 м над поверхнею землі. В сумнівних випадках вирішують питання про видимість побудовою профілю, із врахуванням висот споруд та дерев, що знаходяться у створі лінії.

е) Необхідно в пункти ходу включати ОПВ, що знаходяться поблизу нього.

є) Слід дотримуватись допусків на довжини сторін ходу. Не допускається сусідство найбільшої й найменшої сторін ходу.

2.4. Загальна характеристика й основні параметри запроектованого полігонометричного ходу.

Полігонометричний хід 4 класу точності 1:26950 запроектований між вихідними пунктами тріангуляції Байрак, 2 кл., та Лиса, 2 кл. Для закріплення точок ходу вибираю центри типу У15Н.

Траса ходу пролягає в основному вздовж ґрунтових доріг.

Відомості про запроектований хід:

а) довжина ходу [ S ] = 7,31 км, за допустимої [ S ] = 14 км.

б) довжина замикаючої L = 7,17 км.

в) кількість ліній п = 9 за допустимого значення п = 15;

г) середня довжина лінії S_сер = 812 м за оптимального значення S_опт = 500 м (S_сер =[ S ] км/п);

д) максимальна довжина лінії S_тах =1275 м, за допустимого S_тах = 3000м;

е) мінімальна довжина S_тіп = 621 м за допустимої S_тіп = 250 м.

Лінії вимірюють на карті за допомогою поперечного масштабу і вимірника. Кути повороту ходу вимірюють за допомогою транспортира.

2.5. Розрахункова частина полігонометричного ходу.

Спочатку визначають форму запроектованого полігонометричного ходу. Для цього на карті необхідно поміряти параметри зігнутості ходу max (найбільша відстань від вершини ходу по лінії, проведеної через центр ваги ходу паралельно до замикаючої L), і порівняти їх із допустимими величинами

гран та гран, які визначаються за формулами:

де

; ; .

У формулах Q – співвідношення впливів похибок кутових і лінійних вимірювань у кінцевій точці ходу; і - середні квадратичні похибки відповідно кутів і ліній.

Для світловіддалемірної полігонометрії величина Q завжди більша від одиниці (Q >1). Обчислимо ці величини на прикладі запроектованого полігонометричного ходу 4 класу з параметрами: знаменник граничної відносної нев’язки Т=21000; [S]=7,31 км; довжина замикаючої L=7,17 км; кількість сторін n =9; середня квадратична похибка виміру кута .

Середню квадратичну похибку знаходять для вибраного світловіддалеміра за формулою, наведеною в таблиці. Для вимірювання ліній вибираю світловіддалемір СТ5, для якого мм, де D – виміряна довжина лінії у міліметрах. Розраховуємо значення для середньої довжини сторони запроектованого полігонометричного ходу

,

тоді

.

За формулами отримаємо:

;

; ;

; ; .

Отже, хід буде витягнутим, якщо

і .

Щоб виміряти на карті і , треба нанести на карту центр ваги ходу. Його координати розраховують за формулами:

; .

У такому разі координати Х та У – умовні координати пунктів запроектованого ходу. За початок умовних координат прийнято початковий пункт ходу, а за вісь Х – його замикаюча. Виміряні на карті координати Х та У записують у таблицю. Точність координат повинна відповідати масштабу карти.

Отримавши координати центра ваги ходу, наносять його на карту і через нього проводять лінію, паралельну до замикаючої.

Дата добавления: 2015-08-31