Курсова робота оформлюється

РОЗДІЛ 1. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота оформлюється українською мовою. Обсяг курсової роботи складає 40 – 50 сторінок машинописного тексту.

Курсова робота виконується на аркушах формату білого паперу А-4 (210х297 мм) з написанням з одного боку і дотриманням таких розмірів полів від краю аркуша до тексту на ньому: ліворуч – 25 мм, праворуч – 15 мм, знизу – 20 мм, зверху – 20 мм.

Текст друкується через полуторний міжрядковий інтервал, розмір шрифту – 14 Times New Roman.

Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами, які проставляються в правому верхньому куті без крапки.

Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи. Титульний аркуш, зміст входять у загальну нумерацію, однак номер сторінки на них не ставиться. Номера сторінок проставляються починаючи із вступу. Рисунки, таблиці, виконані на окремих аркушах, список використаної літератури, додатки також включаються в наскрізну нумерацію.

При написанні тексту варто дотримуватися відповідних розділів і підрозділів з виділенням абзаців.

Розділи і підрозділи курсової роботи повинні мати короткі і лаконічні назви, відповідати змісту тексту і порядковій нумерації.

Розділи нумеруються в межах всієї роботи арабськими цифрами. Номер розділу відділяється від його заголовка крапкою. Вступ, загальні висновки, література і додатки не нумеруються.

Заголовки структурних частин курсової роботи „Зміст”, „Вступ”, „Висновки”, „Список використаної літератури”, „Додатки” розміщають на сторінці аркуша симетрично до тексту заголовними буквами.

Нумерація підрозділів здійснюється в межах одного розділу двома арабськими цифрами, які розділяються крапкою (наприклад, 1.2., 1.3., 1.4.). Перший знак номера підрозділу означає номер розділу, другий – порядковий номер відповідного підрозділу.

Заголовки розділів у тексті курсової роботи виконуються заголовними буквами. Крапку наприкінці заголовку розділу не ставлять. Написання кожного розділу варто починати з нової сторінки. Виділення окремих сторінок для написання заголовків розділів не рекомендується. Підрозділи не починають із окремої сторінки.

Заголовки підрозділів виконують маленькими буквами (крім першої великої), з абзацу. Крапку наприкінці заголовку підрозділу не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки підрозділів не повинні складатися більш ніж з двох речень. Заголовки всередині підрозділів не допускаються. Відстань між заголовком підрозділу і текстом повинна рівнятися 1 інтервалу, а між заголовком розділу і заголовком підрозділу – 1. Переноси слів у заголовках не допускаються.

Текст курсової роботи розбивається на абзаци.

Абзацами, як правило, виділяють тісно зв’язані між собою загальним змістом частини тексту. Абзац починають із нового рядка з відступом від лівого краю тексту на 1,27 см. В тексті роботи мають бути ілюстрації (рисунки, графіки, схеми) і таблиці. Вони є необхідним елементом наукової праці і подаються безпосередньо після тексту, де згадуються вперше. Якщо ілюстрація чи таблиця має розмір більший за формат А-4, то її можна розмістити у додатках.

Ілюстрації позначають словом „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу (за винятком ілюстрацій, поданих у додатках). Номер ілюстрації складається із номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. (Наприклад: Рис. 1.3. Тренд валового прибутку підприємства (третій рисунок першого розділу).

Рис. 1.3. Тренд валового прибутку підприємства

Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщають напис ”Таблиця” із вказівкою її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу й порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: „Таблиця 2.3” (третя таблиця другого розділу).

Таблиця 2.3

Характерні особливості окремих типів кредитної політики підприємства по відношенню до його покупців

Тип кредитної політики	Механізм реалізації	Можливі негативні наслідки
Консервативна (жорстка) кредитна	• Скорочення кола покупців продукції в кредит за рахунок виключення груп підвищеного ризику. • Мінімізація строків надання відстрочок платежів • Мінімізація величини комерційного кредиту. • Встановлення жорстких умов надання кредиту.	• Ускладнюється формування стійких господарських зв'язків з покупцями продукції. • Повільніше зростають обсяги діяльності в умовах низького попиту на продукцію
Продовження табл. 2.3
	• Підвищення вартості комерційного кредиту. • Жорстка процедура інкасації дебіторської заборгованості

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово „Таблиця” і її номер указують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова „Продовження таблиці” і вказують номер таблиці, наприклад: „Продовження табл. 2.3”.

Кожна таблиця повинна мати назву, яка розміщується над таблицею у центрі. Назва і слово „Таблиця” починають із заголовної букви. Назву не підкреслюють.

Заголовки граф таблиці повинні починатися із заголовних букв, підзаголовки – з рядкових.

Таблиці розміщують в тексті так, щоб їх можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за стрілкою годинника.

При посиланні в тексті на таблиці слово „таблиця” пишеться скорочено (наприклад: ”... в табл. 1.2”) або повністю („... як видно із таблиці 1.2”).

Таблиці повинні містити одиниці виміру, які наводяться через кому за наведеним показником (наприклад: рентабельність власного капіталу, %).

Номер ілюстрації та відповідну назву розміщують під рисунком. За необхідністю ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (під рисунковий підпис).

У тому місті курсової роботи, де викладається тема, пов’язана із ілюстрацією, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках, наприклад: (рис. 3.1) або зворот типу: „... як це видно з рис. 3.1” або „...як це показано на рис. 3.1”.

Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумеруються у межах розділу. Номер формули складається з номеру розділу і порядкового номеру формули в розділі, між якими ставиться крапка. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад, (3.1) (перша формула третього розділу).

Пояснення значення символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова „ де, ”. Рівняння у формулі повинні бути відокремлені від тексту, вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менш одного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (х).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

, (3.1)

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами є таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формули і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово;

б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Обов’язковим вимогою є посилання в тексті на використану літературу. Посилання на джерела, включені в список використаної літератури, вказуються після згадування про нього або після цитати, наприклад [15], [15, с. 22], [15; 16; 22].

Список літератури – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Джерела, використані для написання наукових робіт, слід розміщувати у списку в алфавітному порядку прізвищ авторів (якщо авторів декілька, то за прізвищем першого), а також заголовками праць. До списку літератури включаються всі публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, на які є посилання в роботі. Усі джерела вказуються тією мовою, якою вони видані. Неприпустимим є переклад російських видань українською мовою. Література іноземними мовами наводиться в кінці списку використаної літератури.

Прізвище автора варто вказувати в називному відмінку, а заголовок книги – у тім вигляді, в якому він наведений на титульній сторінці. Місце видання треба писати повністю в називному відмінку, скорочуючи назву таких міст – Москва (М.), Санки-Петербург (С.-Пб), Мінськ (Мн.), Київ (К.). Назва видавництва дається в називному відмінку, а рік видання – цифрами без слова „ рік”. Кількість сторінок необхідно вказувати зі скороченням слова „сторінка” (с.)

Наприклад:

1. Демківський А.В. Гроші та кредит. – К.: Дакор., 2003. – 528 с.

2. Ситник Є.О. Бюджетування діяльності промислових підприємств. – К.: Вира-Р, 2001. – 544 с.

Якщо книга написана двома або трьома авторами, то їх прізвища та ініціали вказуються в тій послідовності, у якій вони наведені в книзі, а перед прізвищем наступного автору ставлять кому. При наведенні чотирьох і більше авторів назву описують по заголовку або вказують прізвища й ініціали трьох перших авторів і слова „та ін.”

Посилаючись на статтю з періодичного видання (газети, журнали і т. ін.), приводять прізвище і ініціали автора статті, її назву, потім ставлять знак – дві косі риски // і через крапку з дефісом – рік видання, номер видання (випуску) і сторінки використаного матеріалу.

Наприклад:

1. Павлюк І. Проблеми бухгалтерського обліку виробничих запасів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – № 6. – С. 40.

При описі нормативних актів /правил, положень, інструкцій і т.д./ необхідно вказати їх назву, ким, коли були затверджені і де видані.

Даючи опис використаних державних стандартів, указують їх цифрове позначення, назву й дату введення в дію.

Дата добавления: 2015-08-31