Головні герої

Тема має бути достовірною, можливою для уяви, цікавою, насиченою образами, описами, художніми зворотами, сюжетом.

Тема художнього твору відрізняється від життєвих подій, явищ дійсності тим, що вона характеризує явище, сприйняте, побачене митцем.

Тема (у літературі) — коло подій, життєвих явищ, представлених у творі в органічному зв'язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення.

Взагалі, обирання теми та суті історії це дуже індивідуальний процес. І автор має прислуховуватись до інтуїції, адже вона є суттєвою частиною письменника. Також певне значення має те, від якого лиця викладається твір.

Складання плану також допомагає у дисципліні. Знаючи, що варто зробити, автор може більш впевнено приступити до роботи.

Не менш важлива складова структури тексту — сюжетна лінія.

Головні герої — це «двигун» твору. Це образи, що втілюють у собі ту мораль в яку вірить автор, якою пронизаний текст. Кожен герой наділений певними якостями, характером, що розкриваються упродовж історії. Вони уособлюють розвиток головної ідеї шляхом подолання перешкод: зовнішніх чи внутрішніх. Головним героєм може бути одна людина. Тоді опора історії — середовище або внутрішній стан, у яких вона перебуває. Це означає, що при описуванні чогось варто звертатися до художніх зворотів, детального огляду. Навколишні ситуації допомагають поринути у створений автором світ і уявити усе.

Кожен образ має бути яскравим, привертаючим увагу, насиченим. Він не повинен бути плоским чи банальним, а реальною людиною (чи створінням), яка вміщує у собі гаму емоцій, почуттів та думок.

Образ має бути достовірним, реальним. Читаючи твір, відчуття історії має бути відсутнім, а читач має почувати себе на місті героїв. У кожному образі можна відшукати ті самі думки, що відвідували кожного, ті самі враження та реакції, а можливо й ситуації.

Адже історію пишуть для того, щоб вплинути на людей. А це можна зробити лише за умов створення такого світу, в якому читач не буде проти жити упродовж читання. Він не обов'язково має бути сучасним чи реальним. Але обов'язково живим та справжнім.

Образи такого світу, напевно, відрізнятимуться від сучасних людей. Але це не повинно заважати авторові виокремлювати їх. Їх особливості допомагають не витрачати час на розкриття образу, а одразу символізують обрані якості. Це може виявлятися в одязі, поведінці, зовнішності чи манері спілкування. Особливості також можуть вирізнятися у діалогах, монологах та поглядах (світобаченні).

Щодо більш звичайних та передбачливих образів, варто відзначити важливість розвитку від того герою, з яким ознайомлюється читач на початку книги до того, який він наприкінці шляху. Зазвичай це робиться завдяки комбінації декількох ситуацій у які потрапляє герой та головного моменту, коли весь накопичений досвід прочитаних історій розкривається під час усвідомлення. Це наче катарсис, коли вся інформація, усі знання склалися в один малюнок, коли світ героя набуває нового сенсу шляхом руйнування попереднього.

Тож серйозних проблем на цьому етапі бути не повинно. Все залежить від історії, її стилю та теми. Образи самостійно укладаються в голові письменника, комбінують сторони та ситуації прояву цих сторін. Варто тільки прислухатись до себе.

Дата добавления: 2015-08-31