Практична робота. Обробка поясу. 1 страница

УРОК 12.

Враховуючи показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів, їх кількість, а також особливості технологічних процесів за НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою

Решение

по гражданскому делу РЕШЕНИЕ ИМЕНЕМ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ (заочное) г. Муравленко 12 мая 2016 года.
Мировоой судья судебного участка № 2 судебного района города окружного района Муравленко, Ямало-Ненецкого автономного округа, Л.С.Казановская, при секретаре судебного заседания Безхлибьяк Г.П., рассмотрев в открытом судебном заседании гражданское дело № 2-347/2016 по иску Некоммерческая организация фонд «Региональный оператор Республики Башкортостан» к Турпоян-Ленскому <ОБЕЗЛИЧЕНО> о взыскании задолженности по оплате взносов на капитальный ремонт

УСТАНОВИЛ:
Некоммерческая организация фонд «Региональный оператор Республики Башкортостан» обратилась с иском к Турпоян-Ленскому <ОБЕЗЛИЧЕНО> о взыскании задолженности по оплате взносов на капитальный ремонт. Свои требования мотивировало следующим образом. Истец является специализированной организацией, обеспечивающей своевременное проведение капитального ремонта общего имущества в многоквартирных домах, созданной в в организационно-правовой форме фонда в соответствии со ст.167, 178 Жилищного кодекса Российской Федерации и Постановлением Правительства Республики Башкортостан от 18.07.2013 года № 312. Ответчик Турполян-Лненский И.Е. является собственником жилого помещения, расположенного по адресу: г.<ОБЕЗЛИЧЕНО>, площадью 37,3 кв.м., на его имя открыт лицевой счет, для внесения оплаты взноса на капитальный ремонт. Собственники помещений в многоквартирном доме при формировании фонда капитального ремонта на счете регионального оператора ежемесячно вносят в полном объеме на счет регионального оператора взносы на капитальный ремонт, уплачивают пени в связи с ненадлежащим исполнением собственниками обязанности по уплате взносов на капитальный ремонт. Однако ответчиком несвоевременно исполняются обязанности по внесению оплаты взносов на капитальный ремонт, в связи с чем задолженность за период с октября 2014 года по марта 2016 года составляет 3245,10 рублей, пени составляют 171,19 рублей. Просит взыскать с ответчиков задолженность по оплате взносов на капитальный ремонт в размере 3245,10 рублей, пени в размере 171,19 рублей и судебные расходы, связанные с оплатой государственной пошлины в размере 400 рублей.
Представитель истца в судебном заседании отсутствовал, обратившись к судье с ходатайством о рассмотрении дела в его отсутствие, на исковых требованиях настаивает в полном объеме, также просит рассмотреть гражданское дело в порядке заочного производства. Ответчик в судебное заседание не явился, о дате и месте судебного разбирательства уведомлен в установленном законом порядке, ходатайств о рассмотрении дела в его отсутствии не представил.

При возвращении почтовым отделением связи судебных повесток и извещений с отметкой «за истечением срока хранения», признается, что в силу положений статьи 14 Международного пакта о гражданских и политических правах, гарантирующих равенство всех перед судом, неявка лица в суд по указанным основаниям признается его волеизъявлением, свидетельствующем об отказе от реализации своего права на непосредственное участие в разбирательстве, а потому не является преградой для рассмотрения дела. Неоднократная неявка в суд извещенного о судебном заседании лица свидетельствует о том, что им был избран способ защиты, направленный на затягивание процесса. Участнику процесса была предоставлена возможность присутствовать на заседании суда. Отсутствие ответчика в судебном заседании было результатом его собственного усмотрения и несоблюдения им требования законодательства, а потому не может являться нарушением его процессуального права на участие в судебном заседании в силу правовой позиции, выработанной Европейским Судом в своем решении от 15 мая 2007 года по вопросу о приемлемости для рассмотрения по существу жалобы Бондо против России.
В соответствии с положением ст.167 и ст.233 Гражданского процессуального кодекса Российской Федерации (далее ГПК РФ), судья вправе провести разбирательство по делу в отсутствии ответчика, в заочном производстве, на что имеется письменное согласие истца.
Мировой судья, изучив материалы дела, приходит к следующему выводу.
Как следует из материалов дела, собственником жилого помещения, расположенного по адресу: г.<ОБЕЗЛИЧЕНО>, площадью 37,3 кв.м. является Турполян-Лненский И.Е., что подтверждается выпиской из единого государственного реестра прав на недвижимое имущество и сделок с ним № 90-10479649 от 22.09.2015 года (л.д.7,8). На его имя открыт лицевой счет для оплаты взноса на капитальный ремонт № 24414 (л.д.5).
В соответствии со ст.210 Гражданского кодекса Российской Федерации (далее ГПК РФ) и ч.3 ст. 30 Жилищного кодекса Российской Федерации (далее ЖК РФ), собственник жилого помещения несет бремя содержания данного помещения.
Согласно Постановления Администрации Городского округа г.Уфы, от 08.09.2014 года № 4108 на счете Некоммерческой организации фонд «Региональный оператор Республики Башкортостан» сформирован фонд капитального ремонта общего имущества в отношении многоквартирных домов, собственники помещений в которых в срок, установленный ч.5 ст.170 ЖК РФ, не выбрали способ формирования фонда капитального ремонта или выбранный ими способ не был реализован, а также утвержден перечень многоквартирных домов в городском округе г.Уфа Республики Башкортостан, в отношении которых Администрацией городского округа г.Уфа Республики Башкортостан принято решение о формировании фонда капитального ремонта на счете Некоммерческой организации фонд «Региональный оператор Республики Башкортостан». В указанный перечень многоквартирных домов в городском округе г.Уфа Республики Башкортостан включен в том числе адрес: г.Уфа, ул<ОБЕЗЛИЧЕНО>

Статьей 153 ЖК РФ регламентировано, что граждане обязаны своевременно и полностью вносить плату за жилое помещение и коммунальные услуги. Обязанность по внесению платы за жилое помещение и коммунальные услуги возникает у собственника помещения с момента возникновения права собственности на такое помещение с учетом правила, установленного ч.3 ст.169 ЖК РФ, в силу которого обязанность по уплате взносов на капитальный ремонт возникает у собственников помещений в многоквартирном доме по истечении восьми календарных месяцев, если более ранний срок не установлен законом субъекта Российской Федерации, начиная с месяца, следующего за месяцем, в котором была официально опубликована утвержденная региональная программа капитального ремонта, в которую включен этот многоквартирный дом.

В силу п.2 ч.2 ст. 154 ЖК РФ плата за жилое помещение и коммунальные услуги для собственника помещения в многоквартирном доме включает в себя в том числе взнос на капитальный ремонт. Собственник помещения в многоквартирном доме обязан нести расходы на содержание принадлежащего ему помещения, а также участвовать в расходах на содержание общего имущества в многоквартирном доме соразмерно своей доле в праве общей собственности на это имущество путем внесения платы за содержание жилого помещения, взносов на капитальный ремонт (ст.158 ЖК РФ).

Статья 168 ЖК РФ регламентирует, что региональной программой капитального ремонта общего имущества в многоквартирных домах определяются предельные сроки проведения собственниками помещений в таких домах и (или) региональным оператором капитального ремонта многоквартирных домов. Региональная программа капитального ремонта общего имущества в многоквартирных домах утверждается высшим исполнительным органом государственной власти субъекта Российской Федерации в целях планирования и организации проведения капитального ремонта общего имущества в многоквартирных домах, планирования предоставления государственной поддержки, муниципальной поддержки на проведение капитального ремонта общего имущества в многоквартирных домах за счет средств бюджета субъекта Российской Федерации, местных бюджетов (далее - государственная поддержка, муниципальная поддержка капитального ремонта), контроля своевременности проведения капитального ремонта общего имущества в многоквартирных домах собственниками помещений в таких домах, региональным оператором.

Республиканская программа капитального ремонта общего имущества в многоквартирных домах утверждена Постановлением Правительства Республики Башкортостан 27.12.2013 года № 634. Республиканская программа содержит адресный перечень многоквартирных домов, расположенных на территории республики Башкортостан, плановые периоды и виды услуг и (или) работ по капитальному ремонту общего имущества в многоквартирных домах, а также механизм реализации самой программы. Обязанность по уплате взносов на капитальный ремонт возникла у собственников помещений в многоквартирных домах, расположенных на территории Республики Башкортостан с октября 2014 года. Размер минимального взноса на капитальный ремонт общего имущества в многоквартирных домах установлен в соответствии со ст.156, 167 ЖК РФ, Постановлениями Правительства республики Башкортостан № 627 от 26.12.2013 года, и № 23 от 09.02.2015 года.

Согласно ч.1 ст.171 ЖК РФ в случае формирования фонда капитального ремонта на счете регионального оператора собственники помещений в многоквартирном доме уплачивают взносы на капитальный ремонт на основании платежных документов, представленных региональным оператором, в сроки, установленные для внесения платы за жилое помещение и коммунальные услуги. В соответствии со ст. 155 ЖК РФ плата за коммунальные услуги вносится ежемесячно до десятого числа месяца, следующего за истекшим месяцем, если иной срок не установлен договором.

В силу ч.2 ст.181 ЖК РФ собственники помещений в многоквартирном доме при формировании фонда капитального ремонта на счете регионального оператора, в том числе ежемесячно вносят в установленные в соответствии со статьей 171 ЖК РФ сроки и в полном объеме на счет регионального оператора взносы на капитальный ремонт, уплачивают пени в связи с ненадлежащим исполнением указанными собственниками обязанности по уплате взносов на капитальный ремонт.
Согласно ст. 309, 310 ГК РФ обязательства должны исполняться надлежащим образом в соответствии с условиями обязательства и требованиями закона, иных правовых актов. Односторонний отказ от исполнения обязательства не допускается.
Из предоставленного лицевого счета № 24414 на оплату взносов на капитальный ремонт собственником жилого помещения, расположенного по адресу: г.<ОБЕЗЛИЧЕНО> следует, что задолженность за период с октября 2014 года по март 2016 года составляет 3245,10 рублей (л.д. 5,6).Согласно ч.14.1 ст.155 ЖК РФ собственники помещений в многоквартирном доме, несвоевременно и (или) не полностью уплатившие взносы на капитальный ремонт, обязаны уплатить в фонд капитального ремонта пени в размере одной трехсотой ставки рефинансирования Центрального банка Российской Федерации, действующей на день фактической оплаты, от не выплаченной в срок суммы за каждый день просрочки начиная со следующего дня после дня наступления установленного срока оплаты по день фактической оплаты. Уплата указанных пеней осуществляется в порядке, установленном для уплаты взносов на капитальный ремонт. Размер пени, согласно расчета истца составляет 171,19 рублей, данный расчет проверен и является верным.
Доказательств, опровергающих доводы истца, мировому судье не предоставлено.
При таких обстоятельствах мировой судья находит исковые требования Некоммерческой организации фонд «Региональный оператор Республики Башкортостан» подлежащими удовлетворению.
В соответствии со ст.98 Гражданского процессуального кодекса Российской Федерации (далее ГПК РФ), стороне, в пользу которой состоялось судебное решение, присуждается возмещение с другой стороны понесенных по делу судебных расходов, в связи с чем мировой судья присуждает ответчику возместить истцу уплаченную им государственную пошлину в размере 400 рублей.
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст.233, 235-237 Гражданского процессуального кодекса Российской Федерации, мировой судья

РЕШИЛ:
Исковые требования Некоммерческая организация фонд «Региональный оператор Республики Башкортостан» к Турпоян-Ленскому <ОБЕЗЛИЧЕНО> о взыскании задолженности по оплате взносов на капитальный ремонт удовлетворить.
Взыскать с Турпоян-Ленского <ОБЕЗЛИЧЕНО> в пользу Некоммерческая организация фонд «Региональный оператор Республики Башкортостан» по оплате взносов на капитальный ремонт в размере 3245 (три тысячи двести сорок пять) рублей 10 копеек, пени в размере 171 (сто семьдесят один) рубль 19 копеек и судебные расходы в размере 400 (четыреста) рублей. Ответчик вправе подать в судебный участок № 2 судебного района города окружного района г.Муравленко заявление об отмене заочного решения в течение 7 дней со дня получения копии решения.
Решение может быть обжаловано сторонами в Муравленковский городской суд, Ямало- Ненецкого автономного округа, через судебный участок № 2 судебного района города окружного района г.Муравленко, в течение месяца по истечении срока подачи ответчиком заявления об отмене этого решения суда.

МИРОВОЙ СУДЬЯ /подпись/ Л.С.КАЗАНОВСКАЯ

всі виробничі приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на 5 категорій: А, Б, В, Г, Д.

Якісним критерієм категорування є наявність уприміщенні речовин та матеріалів з певними показниками пожежовибухонебезпечності (Т_сп, НКМЗ, Т_з і т.ін.).

Кількісним критерієм є величина надлишкового тиску, який може виникнути внаслідок спалахування та горіння максимально можливої кількості пожежовибухонебезпечних речовин та матеріалів у цьому приміщенні.

Категорія А (вибухопожежонебезпечна) - приміщення, в яких знаходяться горючі гази та ЛЗР з Т_сп < 28 °С у такій кількості, що здатні утворювати вибухонебезпечні суміші, при займанні яких надлишковий тиск вибуху у приміщенні перевищує 5 кПа (0,05 кг/см²). Також до цієї категорії належать приміщення, якщо в них є речовини та матеріали, здатні вибухати або горіти при контакті одне з одним, з повітрям або водою в такій кількості, що надлишковий тиск вибуху у приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна) - приміщення, в яких знаходяться горючий пил або волокна, ЛЗР з Т_сп > 28 °С та ГР у такій кількості, що здатні утворювати вибухонебезпечні пило­та пароповітряні суміші, при займанні яких надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія В (пожежонебезпечна) - приміщення, в яких знаходяться тверді та рідкі горючі та важкогорючі речовини та матеріали, здатні при контакті з водою, повітрям або одне з одним тільки горіти, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться, не належать до категорій А чи Б.

Категорія Г - приміщення, в яких знаходяться негорючі речовини і матеріали в гарячому або розжареному стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор та полум’я. Також до категорії Г відносять приміщення, в яких горючі гази, рідини або тверді речовини спалюють і утилізують як паливо.

Категорія Д - приміщення, в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

Належність виробничого приміщення до тієї чи іншої категорії визначає вимоги до конструкції та планування цих приміщень, додержання яких і забезпечує їх пожежовибухобезпечність.

2 Протипожежні вимоги до улаштування виробничих будівель

1) Вогнестійкість конструкції. Під вогнестійкістю конструкції розуміють її здатність зберігати несучу здатність та витримувати розрахункові навантаження в умовах пожежі. Виникнення та поширення пожеж у будівлях і спорудах залежить від конструкції приміщення та матеріалів, які використані в цій конструкції. Усі будівельні конструкції характеризуються певною межею вогнестійкості - це кількісна характеристика вогнестійкості конструкції. Межа вогнестійкості - це час в годинах від початку випробування конструкції до втрати нею необхідних властивостей. Конструкція втрачає несучу здатність: з’являються тріщини, отвори, крізь які проникають продукти горіння; відбувається нагрів іншого боку стінки до температури 140-180 ^оС.

За ДБН В. 1.1-7-2002 Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва за вогнестійкістю усі будівлі та споруди поділяються на 8 ступенів вогнестійкості: 1 - 2 - 3 - 3а - 3б - 4 - 4а - 5. Зі збільшенням номера ступеня вогнестійкість зменшується.

Будівлі та споруди 1-го і 2-го ступенів вогнестійкості дозволяється виконувати лише з негорючих будівельних матеріалів,

3- го ступеня - можуть містити елементи з важкогорючих матеріалів,

4- го і 5-го ступенів - можуть містити елементи з горючих матеріалів.

Наприклад, виробництва категорій А і Б можна розташовувати в будівлях лише 1-го та 2-го ступенів вогнестійкості.

2) Улаштування протипожежних перешкод. Протипожежні перешкоди - це інженерна споруда, будівельна конструкція або технічний засіб, що перешкоджають поширенню вогню і мають нормовану межу вогнестійкості. Типи протипожежних перешкод та їх мінімальна межа вогнестійкості наведені в ДБН В 1.1-7-2002.

При виникненні пожежі важливо локалізувати її джерело. Для цього на підприємствах передбачають протипожежні розриви між будівлями, спорудами та комунікаціями. Протипожежні розриви між будівлями забезпечують виключення загорання сусідньої будівлі протягом часу, який необхідний для приведення в дію засобів пожежогасіння. Відстань протипожежних розривів залежить від ступеня вогнестійкості будівель і споруд, а також від пожежної небезпеки виробництв, які в них розташовані.

Протипожежні відстані між будівлями та спорудами

Будівлі і споруди (ступінь вогнестійкості)	Будівлі і споруди напроти (ступінь вогнестійкості)
1 і 2	3, 3а,3б	4, 4а, 5
1 і 2	9 м - для виробництв категорій А, Б і В 6 м - за наявності стаціонарних автоматичних систем пожежогасіння. Не нормується для виробництв категорій Г і Д	9 м	12 м
3, 3а, 3б	9 м	12 м	15 м
4, 4а, 5	12 м	15 м	18 м

Найбільш небезпечні будівлі (категорії А, Б, склади з ЛЗР і т.ін.) обваловують.

Якщо виробнича будівля має велику довжину, влаштовують протипожежні стіни або перегородки - це стіни, які розділяють приміщення на пожежні відсіки, площа яких визначається протипожежними нормами. Виконують такі стіни лише з негорючих матеріалів (бетон, цегла), і вони ділять приміщення по всій його висоті. Межа вогнестійкості таких перешкод повинна бути не менше

2,5 години. Прорізи в таких стінах не допускаються або вони суворо нормуються, а двері в них виконуються з негорючих або важкогорючих матеріалів з межею вогнестійкості не менше 1,2 год.

Для зменшення наслідків спалаху або вибуху в будівлях категорій А і Б передбачають і розраховують легкоскидувані конструкції (ЛСК) - це будівельні конструкції, які легко скидаються ударною хвилею, і це дозволяє уникнути серйозних ушкоджень капітальних будівельних конструкцій. До ЛСК відносять вікна, двері та прорізи в міжповерхових перекриттях, у стелі і т.ін. Площа ЛСК залежить від надлишкового тиску, який виникає в даному приміщенні, а також від властивостей речовин та матеріалів, які використовуються у виробництві. За відсутності даних для розрахунку площа ЛСК для приміщень категорії А повинна становити не менше 0,05 м² на 1 м³ об’єму і для приміщень категорії Б - не менше 0,03 м на 1 м.

3) Улаштування евакуаційних виходів. Найважливіше завдання системи протипожежного захисту - це захист та рятування людей у разі виникнення пожежі або при виникненні безпосередньої її загрози. У такому разі необхідно організувати евакуацію людей. Евакуація - вимушений процес руху людей з метою рятування від певної загрози. Евакуація із будівель та споруд проводиться спеціальними шляхами, які називають евакуаційними, тобто такими, що ведуть до евакуаційного виходу. Евакуаційний вихід - це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть із приміщень:

- першого поверху безпосередньо назовні або через вестибюль, коридор, сходову клітку;

- будь-якого поверху, крім першого, у коридор, що веде на внутрішню сходову клітку або сходову клітку, що має вихід безпосередньо назовні або через вестибюль, відокремлений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

Із приміщень, розташованих на другому та більш високих поверхах (висотою не більше 30 м), допускається передбачати евакуаційні виходи на зовнішні сталеві сходи. Вимоги до евакуаційних шляхів та виходів визначені в ДБН В 1.1-7-2002. Кількість евакуаційних виходів нормується, але в будь-якому випадку їх повинно бути не менше двох. Евакуаційні виходи повинні розташовуватись розосереджено. Мінімальну відстань L між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення можна розрахувати за формулою L = 1,5 , де Р - периметр приміщення.

Ширина шляхів евакуації повинна бути не менше 1 м, висота проходу - не менше 2 м. Улаштування гвинтових сходів на шляхах евакуації не допускається.

Двері на шляху евакуації повинні відкриватися назовні, мінімальна їх ширина - не менше 0,8 м. Двері евакуаційного виходу у приміщеннях категорій А і Б не повинні мати порогів.

Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого евакуаційного виходу не повинна перевищувати 100 м.

Ліфти, ескалатори та інші механізми не можуть бути елементами шляхів евакуації. Не допускається влаштовувати евакуаційні шляхи через приміщення категорій А, Б та через приміщення 4-го та 5-го ступенів вогнестійкості.

4) Протипожежний захист інженерних комунікацій. В разі виникнення пожежі інженерні комунікації можуть стати шляхами передавання полум’я. До інженерних комунікацій належать:

- повітропроводи вентиляції;

- продуктопроводи (особливо в разі газових та пилових середовищ);

- транспортери;

- траншеї;

- тунелі;

- каналізаційні мережі.

У каналізаційних мережах передбачають гідравлічні затвори, які пропускають рідину в мережу, але не дають газам потрапляти в приміщення. Гасіння полум’я в гідравлічних затворах відбувається в момент барботажу газової суміші, яка горить, через шар рідини (як правило, це вода) в затворі. Гідрозатвори встановлюють також на лініях аварійного зливання рідин, на переливних лініях мірників і резервуарів, на наповнювальних та витратних трубопроводах підземних резервуарів.

У вентиляційних повітропроводах встановлюють протипожежні заслінки, які приводяться в дію автоматично, дистанційно або вручну. На продуктопроводах газів, пари обов’язково встановлюють вогнеперешкоджувачі. Принцип роботи вогнеперешкоджувача ґрунтується на гасінні полум’я у вузьких каналах унаслідок втрат тепла із зони реакції до стінок каналів. Насадка вогнеперешкоджувача розбиває горючу суміш, що рухається, на тонкі струмені, що різко збільшує тепловиділення і поширення полум’я припиняється. Полум’ягасна здатність вогнеперешкоджувача залежить від геометричних розмірів полум’ягасного елемента, тобто від діаметра каналів та їх висоти. Геометричні розміри елемента, у свою чергу, визначаються властивостями середовища і класом вогнестійкості вогнеперешкоджувача.

Як полум’ягасний елемент у сухих вогнеперешкодєжувачах використовують насадки із гранульованих тіл (кульки, кільця, гравій), з волокон (азбестове волокно, скляна вата), касети з прямими вузькими каналами, сітчасті елементи, елементи з пористих металокерамічних і металоволоконних матеріалів.

Сухими вогнеперешкоджувачами захищають «дихальні» лінії резервуарів, мірників, напірних баків та аналогічних апаратів з ГР, температура яких близька або вища їх тебмператури спалаху; пароповітряні лінії рекупераційних установок, газові лінії резервуарів з ЛЗР і т.ін.

а) насадковий; б) касетний; в) сітчастий; г) металокерамічний: 1 - корпус; 2 - решітка; 3 - насадка; 4 - касета; 5 - пакет із сіток; 6 - металокерамічна пластина   Рисунок 12.1 - Вогнеперешкоджувачі: а) насадковий;  

Однак вогнеперешкоджувачімають великий гідравлічний опір, і тому вони не можуть бути встановлені на продуктопроводах з пилоповітряними сумішами. На таких продуктопроводах застосовують полум’явідсікачі. Вони не створюють гідравлічного опору і спрацьовують лише у разі появи полум’я у комунікації. Полум’явідсікач - це ємність, що розташована на продуктопроводі і заповнена кварцовим піском. У разі появи полум’я у продуктопроводі автоматичні засоби видають електричний імпульс, від якого спрацьовує піротехнічний заряд, встановлений на полум’явідсікачі, рвуться мембрани, між якими знаходиться пісок, опорні пелюстки закривають патрубки, а пісок падає у трубу і перекриває продуктопровід. Час спрацьовування такого пристрою - 0,03 - 0,2 с.

Рисунок 12.2 - Швидкодіючий піщаний полум’явідсікач: а) нормальний режим; б) початок спрацьовування; в) кінець спрацьовування;

1 - піротехнічний заряд; 2,3,6 - мембрани;

4,5 - опорні пелюстки

3 Класифікація виробничих зон приміщень та зовнішніх установок з улаштування та експлуатації електрообладнання для вибухо- і пожежонебезпечних виробництв

Дуже часто причиною спалаху, займання горючих середовищ та виникнення пожежі є порушення улаштування та експлуатації електрообладнання. Особливе значення це набуває для пожежовибухонебезпечних виробництв, і тому для таких виробництв НПАОП 0.00 - 1.32.01 «Правила улаштування електроустановок» (ПУЕ) вводиться класифікація виробничих зон приміщень та зовнішніх установок з улаштування та експлуатації електрообладнання. Усі приміщення таких виробництв або їх окремі зони поділяються на пожежонебезпечні і вибухонебезпечні.

Пожежонебезпечна зона - це простір у приміщенні або за його межами, у якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні у такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації.

Ці зони у разі використання електроустаткування поділяють на чотири класи:

Пожежонебезпечна зона класу П-І - простір у приміщенні, у якому знаходяться ГР.

Пожежонебезпечна зона класу П- ІІ- - простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна з НКМЗ > 65 г/м³.

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІа - простір у приміщенні, у якому знаходяться тверді горючі речовини та матеріали.

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІІ- простір поза приміщенням, у якому знаходяться горючі рідини, пожежонебезпечний пил та волокна або тверді горючі речовини та матеріали.

Вибухонебезпечна зона - це простір у приміщенні або за його межами, у якому є в наявності чи здатні утворюватися вибухонебезпечні суміші.

Вибухонебезпечні суміші поділяються на дві групи:

- парогазоповітряні;

- пилоповітряні.

Парогазоповітряні вибухонебезпечні суміші утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1 і 2, а пилоповітряні - вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22.

Вибухонебезпечна зона класу 0 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище наявне постійно або впродовж тривалого часу. Вибухонебезпечні зони класу 0 можуть мати місце переважно у межах корпусів технологічних апаратів і, у меншій мірі, у робочому просторі (вугільна, хімічна, нафтопереробна промисловість).

Вибухонебезпечна зона класу 1 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи.

Вибухонебезпечна зона класу 2 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації

відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних масштабів, які не повинні розглядатися під час проектування електроустановок.

Частоту виникнення та тривалість вибухонебезпечного парогазоповітряного середовища визначають за правилами відповідних галузей промисловості.

Вибухонебезпечна зона класу 20 - простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари наявний постійно або часто у кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини. Як правило, це має місце всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін.

Вибухонебезпечна зона класу 21 - простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення з повітрям суміші вибухонебезпечної концентрації. Ця зона може включати простір біля місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пилоповітряної суміші.

Дата добавления: 2017-01-13