Цілі — це продукт свідомості, суб’єктивне відображення об’єктивного

За джерелом виникнення й змістом, складною й логічною послідовністю основні види цілей державного управління утворюють таку структуру:

· суспільно-політичні, що охоплюють комплексний, цілісний, збалансований і якісний розвиток суспільства;

· соціальні, які відображають вплив суспільно-політичних цілей на соціальну структуру суспільства, взаємовідносини її елементів, стан і рівень соціального життя людей;

· економічні, які характеризують і утверджують економічні відносини, що забезпечують матеріальну основу реалізації суспільно-політичних та інших цілей;

· духовні, пов’язані в одному аспекті зі сприйняттям духовних (культурних) цінностей, якими керується суспільство, а в другому — з підключенням духовного потенціалу суспільства в реалізацію суспільно-політичних і соціальних цілей.

Вони певним чином уточнюються конкретизованими цілями, які є нижчим рівнем цілей порівняно з основними,
а саме:

· діяльнісно-праксеологічними, що передбачають розподіл
і регулювання діяльності за конкретними структурами механізму держави та державного апарату;

· організаційними, які спрямовані на вирішення організаційних проблем у суб’єктах і об’єктах державного управління — побудову відповідних функціональних і організаційних структур;

· виробничими, що полягають у створенні й підтриманні
активності тих керованих об’єктів, які відповідають за досягнення названих вище цілей і сприяють їх реалізації;

· інформаційними, що забезпечують процеси цілевизначення, цілепокладання, цілереалізації та оцінювання ціледосягнення необхідною, достовірною, достатньою та адекватною інформацією;

· роз’яснюючими, що вимагають відпрацювання знань, мотивів і стимулів, які сприяють практичному досягненню комплексу цілей державного управління.

Цілі державного управління також поділяють на: стратегічні, пов’язані з якістю суспільства, його збереженням і перетворенням; тактичні; оперативні.

Стратегічні цілі розгортаються в тактичні, що фіксують великі блоки дій щодо досягнення перших, а тактичні — в оперативні, які визначають щоденні й конкретні дії з досягнення стратегічних і тактичних цілей.

Тактичні цілі, як правило, мають визначатися програмами діяльності
уряду, центральних і місцевих органів виконавчої влади, цільовими програмами.

Так, наприклад, в якості стратегічної цілі може бути перехід України на модель стійкого соціально-економічного розвитку, що передбачає:

· створення для народу України середовища проживання, що відповідає історичним, духовним та матеріальним потребам;

· досягнення соціальної стабільності суспільства.

В якості першочергових цілей можна розглядати:

- ефективне подолання у короткі строки та з мінімальними затратами системної кризи,

- відновлення виробництва та поліпшення добробуту людей на основі научно-технічного прогресу, розширення відновлення та управління народним господарством,

- відтворення систем життєзабезпечення суспільства та усіх видів соціального захисту,

- створення організаційно-правових умов для розвитку закріплення відносин між різними формами власності,

- формування та зміцнення суспільних інститутів, що забезпечили стійкий та надійний демократизм суспільства і держави,

- формування та практичне здійснення державної політики направленої на модернізацію усіх сторін господарського життя держави,

- здійснення організаційних, правових, економічних, інформаційних заходів по розвитку та використанню можливостей потенціалу суспільства,

- забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки,

- досягнення гармонійного, збалансованого та взаємозв’язаного розвитку територій і регіонів у взаємодії їх з центральною державною владою.

У науковій літературі зазначається градація цілей державного управління і за іншими засадами: за обсягом — загальні (для всього державного управління) і часткові (для окремих його підсистем, ланок конкретних компонентів), за результатами — кінцеві й проміжні, за часом — віддалені, близькі й безпосередні.

Дата добавления: 2017-01-13