КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Норми освітлення виробничих приміщень згідно з вимогами СНиП II-4-79
Таблиця 3.14 Нормування освітленності Розрахунок загального освітлення виконують методом коефіцієнта використання світлового потоку за формулою (3.10) де Е – норма освітленості, лк; S – площа приміщення, м2; K – коефіцієнт запасу, К = 1,3 – 1,5 (менші значення для ламп розжарювання, більші – для газорозрядних ламп); Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення змінюється в межах Z = 1,1 – 1,5 (у середньому 1,2); η – коефіцієнт використання освітлювальної установки; Для визначення коефіцієнта використання світлового потоку розраховують індекс приміщення: (3.11) де: а, b – відповідно довжина і ширина приміщення, м; Нс – висота розміщення світильника над освітлювальною поверхнею, м. При однаковому коефіцієнті відбиття стелі й стін, що дорівнює 0,7, коефіцієнт η залежно від індексу приміщення і має значення, наведені в таблиці 3.15. Таблиця 3.15 Коефіцієнт використання світлового потоку η
Кількість ламп, необхідних для освітлення виробничого приміщення, визначають: . (3.12) Розрахунок місцевого освітлення полягає у визначенні потужності чи світлового потоку (F)лампи. За значенням світлового потоку F вибирають лампу розжарювання. , (3.13) де: h – відстань лампи до освітлювальної поверхні, м; Е – нормативна освітленість, лк; ξ – показник, який вибирають за графіком (рис. 3.2) залежно від h і відстані d від перпендикулярного променя на освітлювальну поверхню до освітлювальної точки. ξ Рис. 3.2. Графік визначення показника ξ Нижче наводиться зведена таблиця 3.17 норм освітленості найбільш поширених варіантів освітлення, де: Еср, Лк - норма освітленості; UGRL - обмеження дискомфорту від відблисків за шкалою: 13-16-19-22-25-28, чим нижче шкала тим комфортніше умови; Ra - індекс передачі кольору (табл.3.16); ТСР, К -показник кольоровості джерела світла. Таблиця 3.16 Світлова віддача джерел світла для штучного освітлення приміщень при мінімально допустимих індексах кольоропередачі
Таблиця 3.17 Міжнародний стандарт ISO 8995
3.2 ВИБІР ПАРАМЕТРІВ МІКРОКЛІМАТУ, ВЕНТИЛЯЦІЇ ТА ОПАЛЕННЯ. [ ІІ(1,2,4,6,24,27,44,47,51-53,56)]
Дата добавления: 2017-01-13; Просмотров: 948; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |