Учебное пособие. Штифтовий зуб за Річмондом

И. Л. ЧЕСТНОВ

Мал.2

Мал. 1

Штифтовий зуб за Річмондом. (мал. 1)

Конструкція складається з паяного ковпачка, штифта та металевої захисної пластинки – ложа (все це виготовлене зі сплаву золота), спаяних в єдине ціле. У ложі розташовується фарфорова фасетка. В. Н. Копєйкін модифікував виготовлення штифтового зуба з кільцем, застосувавши хромонікелеву сталь. Замість паяного золотого ковпачка на корінь штампується сталевий ковпачок. Після припасовки ковпачка через створений отвір в канал кореня вводять штифт. Потім виготовляється захисна пластинка з КХС, яка є ложем для пластмасового обличкування. З метою надійного кріплення пластмаси на внутрішній поверхні ложа створюються ретенційні пункти. А. Я. Катц запропонував замінити кільце в конструкції Річмонда напівкільцем. Модифікований таким чином ковпачок не мав вестибулярної стінки, що істотно покращувало естетику штифтового зуба.

Л. В. Ільїна-Маркосян запропонувала замінити кільце на вкладку, яку назвала амортизатором та фіксатором. Вкладку пропонувалося виготовляти кубічної, квадратної або овальної форми. Лита захисна пластинка і вкладка щільно прилягають до стінок порожнини кореневого каналу і зовнішньої поверхні кореня. Вкладка надійно фіксує конструкцію в каналі,герметично закриває вхід в канал, працює як антиротаційний запобіжник, амортизує бічні навантаження, що виникають під час жування. Жувальний тиск через вкладку та надкореневу захисну пластинку рівномірно передається на всю поверхню кореня (мал. 2).

Штифтовий зуб за Ахмедовим нагадує коронку за Бєлкіним, до якої припаяний внутрішньоканальний штифт.

Стандартна коронка Логана це фабрично виготовлений фарфоровий зуб із сліпим отвором під стандартний штифт. Зуб зі штифтом складають один набір та з’єднуються за допомогою цементу.

Існує декілька методик виготовлення штифтового зуба в клініці.

За однією з методик кореневий канал готують у відповідності до вимог. Потім припасовують стандартний металевий штифт так, щоб між ним та зубами-антагоністами залишалося достатньо місця для пластмаси. На виступаючій частині штифта роблять неглибокі нарізки для кращого з'єднання з пластмасою. Штифт знежирюють та висушують. Підібравши з пластмасового гарнітура відповідний за розміром і кольором пластмасовий зуб, його пришліфовують до виступаючої поверхні кореня. На поверхні, що прилягає до кореня створюють заглибину, в яку повністю поміщається надкоренева частина штифта. Канал і корінь зволожують водою. Потім замішують невелику порцію швидкотвердіючої пластмаси (карбодент) і заповнюють нею заглибину в штучному зубі. Зуб одягають на штифт, що знаходиться на своєму місці в каналі зуба та притримують в потрібному положенні до застигання пластмаси. Після застигання вивіряють оклюзію, потім витягують штучний зуб із штифтом, обробляють, полірують та фіксують в кореневому каналі на цемент.

Оскільки існує багато різних модифікацій штифтових зубів, вибір конструкції залежить від стану кореня. Існують загальні вимоги, щодо кореня зуба при застосуванні штифтових зубів:

- повинен виступати або бути на одному рівні з яснами;

- бути стійким в лунці;

- відсутні деструктивні зміни переапікальних тканин;

- стінки кореня повинні мати достатню товщину і не бути уражені карієсом;

- не бути викривленим впродовж 2/3 своєї довжини від емало-цементного з'єднання;

- мати неушкоджену циркулярну зв'язку;

- відношення довжини кореня до висоти коронкової частини не менше ніж 2:1;

- кореневий канал має бути підготовлений під штифт на довжину не меншу, ніж висота коронки;

- кореневий канал має бути обтурований пломбувальним матеріалом до рівня фізіологічної верхівки та на протязі не менш ніж 1/3 довжини кореня.

Невідповідність цим вимогам є протипоказанням до застосування будь- яких конструкцій штифтових зубів.

Штифтовий зуба певної конструкції обирають в залежності від рівня руйнування тканин зуба по відношенню до ясенного краю.

Якщо тканини зуба збережені на рівні 1-2мм вище ясен, то перевагу віддають штифтовим зубам з 2-ї групи (див. вище класифікацію за Ільїною-Маркосян).

У випадках значного руйнування, коли корінь знаходиться на одному рівні з яснами обирають конструкцію штифтового зуба з 3-ї групи. Але якщо такий корінь має тонкі стінки, то вимушено обирають штифтовий зуб з 1-ї групи.

В сучасній стоматології сформувалося скептичне ставлення до штифтових конструкцій у вигляді штифтових зубів, так як останнім властива ціла низка істотних недоліків:

- конструктивне поєднання кореневої та коронкової частин унеможливлює в більшості випадків замінити при потребі коронкову частину;

-в якості штифта найчастіше застосовуються стандартні елементи,які або не мають необхідного запасу міцності через недостатню площу поперечного перерізу, або для яких необхідне значне препарування стінок кореня, що є небажаним;

- корені, що розташовані під’ясенево є протипоказанням до застосування штифтових зубів.

- більшість конструкцій виготовляються за технологіями, що не забезпечують надійність, точність, естетичність та біосумісність на рівні сучасних вимог.

На сьогодні в ортопедичній стоматології в більшості клінічних випадків, що потребують відновлення коронки зуба, застосовуються суцільнолиті коронково-кореневі вкладки в комбінації зі штучними коронками. Проте підвищені вимоги естетики здатні забезпечити тільки безметалові штифтові конструкції.

6. Матеріали для самоконтролю: (додаються).

7. Рекомендована література.

Основна:

1. Конспект лекцій з предмету.

2. Н.Г.АБОЛМАСОВ. Н.Н.АБОЛМАСОВ. В.А.БЫЧКОВ, А.АЛЬ-ХАКИМ. Ортопедическая стоматология.-- Смоленск.-2000.-стр. 219-234

3. В.П.НЕСПРЯДЬКО, М.М.РОЖКО. Ортопедическая стоматология. К.-Книга-плюс 2003.-стр. 221-223

4. Руководство по ортопедической стоматологии. Под ред. В. Н. Копейкина.—М.: Медицина, 1993.— 496с. стр. 179-186

Додаткова:

1. ЖУЛЁВ Е. Н. Несъёмные протезы: Теория, клиника и лабораторная техника.—Н. Новгород: Изд-во НГМД, 1995.—365с. стр.87-91.

2. КОПЕЙКИН В. Н. ДЕМНЕР Л.М. Зубопротезная техника—М.: Издательский дом «Успех», 1998.—416с. стр. 156-165

Методичну розробку склав асистент кафедри ортопедичної стоматології

ВНМУ ім. М. І. Пирогова В. О. Орловський

МЕТОДОЛОГИЯ И МЕТОДИКА ЮРИДИЧЕСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ

Санкт-Петербург

ББК 67.0

Честнов И. Л. Методология и методика юридического исследования: Учебное пособие. СПб., 2004. 128 с.

Дата добавления: 2017-01-13