Організація професійно-технічної освіти, участь підприємств у здійсненні цієї освіти

Згідно з Законом України “Про професійно-технічну освіту” [102] професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України й комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.Допрофесійна підготовка – це здобуття початкових професійних знань, умінь особами, які раніше не мали робітничої професії. До видів професійної підготовки персоналу відносять первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників.Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійно-технічної освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-полігра-фічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.Професійно-технічна освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних професійно-технічних навчальних закладах безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти – у межах державного замовлення безоплатно, на конкурсній основі.Іноземці оплачують своє навчання, якщо інше не передбачене законодавством або міжнародними договорами України.Професійно-технічна освіта здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами.Ступеневість професійно-технічної освіти громадян визначається у професійно-технічних навчальних закладах відповідними рівнями кваліфікації і складністю професій та освітньо-кваліфікаційним рівнем.Кожний ступінь навчання у професійно-технічному навчальному закладі має теоретичну і практичну завершеність і підтверджується присвоєнням випускникам (учням) освітньо-кваліфікаційних рівнів “кваліфікований робітник”, “молодший спеціаліст” згідно з набутими професійними знаннями, уміннями і навичками.Згідно ст. 16 відповідного Закону України [102] випускнику професійно-технічного навчального закладу, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень “кваліфікований робітник”, видається диплом.Випускнику професійно-технічного навчального закладу, який здобув повну загальну середню освіту, видається відповідний документ про середню освіту встановленого зразка.Особі, яка опанувала курс професійно-технічного навчання і успішно пройшла кваліфікаційну атестацію, видається свідоцтво про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації.Випускнику вищого професійного училища та центру професійно-технічної освіти, якому присвоєно кваліфікацію “молодший спеціаліст”, видається диплом. Професійно-технічний навчальний заклад – це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров’я. Типи професійно-технічних навчальних закладів наведено на рис. 6.2.

Рис. 6.2. Типи професійно-технічних навчальних закладів Професійно-технічний навчальний заклад створюється відповідно до соціально-економічних потреб держави чи окремого регіону за наявності необхідної матеріально-технічної і навчально-методичної бази, відповідних педагогічних працівників.Потреба у професійно-технічних навчальних закладах визна-чається Кабінетом Міністрів України, а їх мережа – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти за пропозиціями міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади.До основних повноважень та напрямів діяльності професійно-технічного навчального закладу належать:організація навчально-виховного процесу, вибір форм та методів навчання;навчально-виробнича, навчально-виховна, навчально-методична, фінансово-господарська та виробничо-комерційна діяльність;розробка робочих навчальних планів з професій та робочих навчальних програм з навчальних предметів на основі типових навчальних планів і типових навчальних програм, визначення регіонального компоненту змісту професійно-технічної освіти;розробка правил прийому учнів до навчального закладу на основі типових правил прийому;формування разом з органами управління професійно-технічною освітою планів прийому учнів, слухачів з урахуванням державного замовлення, потреб ринку праці та потреб громадян у професійно-технічній освіті і замовлень підприємств, установ, організацій;організація харчування, матеріальне забезпечення та побутове обслуговування учнів;атестація педагогічних працівників;організація стажування педагогічних працівників на підприємствах, в установах, організаціях;здійснення професійного навчання незайнятого населення;організація виробничого навчання учнів, слухачів на підприємствах, в установах та організаціях;забезпечення заходів з охорони праці учнів, слухачів, працівників;матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу;визначення структури і штатного розпису з урахуванням встановленого фонду заробітної плати;забезпечення якості професійного навчання та виховання учнів.Професійно-технічна освіта може включати природничо-матема-тичну, гуманітарну, фізичну, загальнотехнічну, професійно-теоретичну і професійно-практичну підготовку.Професійно-практична підготовка учнів, слухачів здійснюється у тісному поєднанні із виготовленням корисної продукції, наданням послуг, що оплачуються згідно з законодавством.Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах є нормативно-правовим актом про організацію професійно-технічної освіти, який визначає:код, назву професії та напрями спеціалізації;вимоги щодо освітнього рівня вступника до професійно-технічного навчального закладу;планований рівень професійної кваліфікації випускника;термін навчання;обмеження з професії за статтю;обмеження з професії за віком вступника до професійно-технічного навчального закладу;обмеження з професії за медичними показаннями професійної придатності учня, слухача. Державний стандарт професійно-технічної освіти – це сукупність державних вимог до змісту професійно-технічної освіти, рівня кваліфікації випускника професійно-технічного навчального закладу, основних обов'язкових засобів навчання та освітнього рівня вступників.Державні стандарти професійно-технічної освіти включають:освітньо-кваліфікаційні характеристики випускника;типові навчальні плани підготовки кваліфікованих робітників;типові навчальні програми з навчальних предметів, передбачених навчальними планами, та з професійно-практичної підготовки;перелік основних обов’язкових засобів навчання;систему контролю знань, умінь і навичок учнів, слухачів та критерії їх кваліфікаційної атестації.Суб’єктами професійно-технічного навчального закладу є учень та слухач. Учень професійно-технічного навчального закладу – це випускник основної або старшої загальноосвітньої школи, зарахований до професійно-технічного навчального закладу на навчання за програмами професійно-технічної освіти. Слухач професійно-технічного навчального закладу – це особа, зарахована до цього закладу на навчання за програмами курсової підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації.Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.Випускникам професійно-технічного навчального закладу, які навчались за державним замовленням, держава гарантує надання першого робочого місця відповідно до одержаної професії згідно із законодавством.З професійно-технічного навчального закладу учень, слухач може бути відрахований за:власним бажанням;станом здоров’я;незадовільні успішність і поведінку;невиконання вимог навчального плану та навчальних програм;вироком суду, який набрав законної сили;грубі порушення навчальної дисципліни або правил внутрішнього розпорядку професійно-технічного навчального закладу.Учень, слухач при відрахуванні з професійно-технічного навчального закладу може бути атестований за досягнутим рівнем кваліфікації.Право на особливий соціальний захист в галузі професійно-технічної освіти мають інваліди, діти-сироти, діти, які залишились без піклування батьків, та учні, слухачі, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.До педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти належать викладачі, педагоги з професійного навчання, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники фізичного виховання, керівники профе-сійно-технічних навчальних закладів, науково-методичних та навчально-методичних установ, їх заступники та інші працівники, діяльність яких пов’язана з організацією і забезпеченням навчально-виховного процесу.Фінансування професійно-технічної підготовки робітників, соціаль-ний захист учнів, слухачів та педагогічних працівників у державних або комунальних професійно-технічних навчальних закладах, у межах обсягів державного замовлення, здійснюються на нормативній основі за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Додатковими джерелами фінансування професійно-технічного навчального закладу є кошти, одержані за професійну підготовку громадян понад державне замовлення, курсову підготовку, пере­підготовку та підвищення кваліфікації робітників, відповідно до укладених договорів з юридичними та фізичними особами; на­дання додаткових платних освітніх послуг населенню тощо.

Виконання положення Закону України “Про професійно-технічну освіту” забезпечує громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійно-технічної освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації. 6.3. Управління вищою освітою, підготовка фахівців з вищою освітою Згідно з Законом України “Про вищу освіту” [95] вища освіта – це рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.Державна політика у галузі вищої освіти ґрунтується на ряді принципів, зміст яких наведено на рис. 6.3.Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.

Рис. 6.3. Принципи державної політики у галузі вищої освіти

До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні (табл. 6.1). Таблиця 6.1 Освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти

Освітні рівні	Освітньо-кваліфікаційні рівні
1	2
Неповна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста	Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності

Закінчення табл. 6.1

1	2
Базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра	Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності
Повна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра	Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності
Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності

Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду. Структура післядипломної освіти наведена на рис. 6.4.Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.Державний стандарт вищої освіти містить складові:перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.Галузеві стандарти вищої освіти містять складові:освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчаль-них закладів;освітньо-професійні програми підготовки;засоби діагностики якості вищої освіти.

Рис. 6.4. Структура післядипломної освіти Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять складові:перелік спеціалізацій за спеціальностями;варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випуск-ників вищих навчальних закладів;варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки;варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти;навчальні плани;програми навчальних дисциплін.Систему вищої освіти складають: вищі навчальні заклади всіх форм власності;інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти;органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти. Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність. Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади певних типів, перелік яких наведено на рис. 6.5.Освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Управління вищим навчальним закладом здійснюється на основі принципів:автономії та самоврядування;розмежування прав, повноважень та відповідальності власника (власників), органів управління вищою освітою, керівництва вищого навчального закладу та його структурних підрозділів;поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.Автономія та самоврядування вищого навчального закладу реалізуються відповідно до законодавства і передбачають право:самостійно визначати форми навчання, форми та види організації навчального процесу;приймати на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників;надавати додаткові освітні послуги;самостійно розробляти та запроваджувати власні програми наукової і науково-виробничої діяльності;створювати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділення, філії, навчальні, методичні, наукові, науково-дослідні центри та лабораторії, конструкторські та конструкторсько-технологічні бюро, територіально відокремлені та інші структурні підрозділи;здійснювати видавничу діяльність, розвивати власну поліграфічну базу;на підставі відповідних угод провадити спільну діяльність з іншими вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями;брати участь у роботі міжнародних організацій;запроваджувати власну символіку та атрибутику;звертатися з ініціативою до органів управління вищою освітою про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у галузі вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення;користуватися земельними ділянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України.Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник – ректор (президент), начальник, директор тощо.Керівництво факультетом здійснює декан, який може делегувати частину повноважень своїм заступникам.Керівництво відділенням здійснює завідуючий. Завідуючий відділенням призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають повну вищу освіту і досвід навчально-методичної роботи.У вищих навчальних закладах та їх структурних підрозділах діє студентське самоврядування, яке є невід’ємною частиною громадського самоврядування відповідних навчальних закладів.Студентське самоврядування забезпечує захист прав та інтересів осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, та їхню участь в управлінні вищим навчальним закладом.Навчання у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами:денна (очна);вечірня;заочна, дистанційна;екстернатна.
Рис. 6.5. Типи вищих навчальних закладів Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах:навчальні заняття (лекція, лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття, консультація);самостійна робота;практична підготовка;контрольні заходи.Прийом осіб на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється на конкурсній основі відповідно до їх здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел його фінансування.Основними формами підготовки наукових і науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації є аспірантура (ад’юнктура) і докторантура.Фінансування вищих навчальних закладів державної форми власності здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. Для фінансування вищих навчальних закладів можуть залучатися додаткові джерела фінансування, не заборонені законодавством.Відповідно до Закону України “Про внесення змін до ст. 61 Закону України “Про освіту” розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг установлюється навчальним закладом з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік.

Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг установлюється в договорі, що укладається між навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання. Типовий договір затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки. Плата за навчання або за надання додаткових освітніх послуг може вноситися за весь строк навчання або надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частками – помісячне, по семестрах, щорічно.

Тема 7. Маркетинг освітніх послуг. Підготовка та працевлаштування випускників навчальних закладів

Мета лекції – визначення сутності та особливостей маркетингу освітніх послуг у сучасних умовах; дослідження ролі посередницьких організацій при працевлаштуванні випускників навчальних закладів.

Ключові поняття: маркетинг, маркетинг освітніх послуг, ринок освітніх послуг, суб’єкти, об’єкти та функції маркетингу освітніх послуг, концепція чотирьох “Р”, посередницькі організації, рекрутингові агенції.

Основні питання:

7.1. Сутність та складові маркетингу освітніх послуг.

7.2. Роль посередницьких організацій в працевлаштуванні випуск-ників навчальних закладів.

Дата добавления: 2017-01-13