Основні орфограми в суфіксах

СУФІКСИ ІМЕННИКІВ
Правила	Приклади
1. З и пишуться суфікси: а) -ик, -ник, -івник, -чик(-щик), -ич у словах слов’янського похо­дження пишуться з и:   б) -ир, -ист, -изм пишуться відповід- но до так званого «правила дев’ятки»: після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р;(для легшо- го запам’ятовування — «Де Ти З’їСи Цю ЧаШу ЖиРу) пишеться и:     в) -ив(о) в іменниках, що означають матеріал або продукт праці:   г) -инн(я) в іменниках середнього ро- ду, що означають збірні поняття:   ґ) -ин(а) в іменниках, що означають осіб жіночої статі, загальні назви тварин, рельєфу, продуктів харчування і т. ін.: д) -иськ(о), -ищ(е) після букв на по-значення приголосних: е) іменників чоловічого роду на -ичок (ик + ок): є) іменників жіночого роду на -ичк(а) [-иц(я) + к]:	пільгов ик, кош ик, біржов ик, брат ик, племін ник, трудів ник, замін ник, мит ник, цін ник, посеред ник, чин ник, борж ник, влас ник, вироб­ ник, поміч ник, пред’яв ник, реч ник, робіт ник, кер івник, прац івник, рах івник, покаж чик, хлоп чик, руб щик, стовп чик, москв ич. Проте український суфікс -ик слід відрізняти від іншомов­ного -ик (-ік, -їк) (це може бути кінцева частина кореня), який пишеться за правилами написання іншомовних слів: істор ик, граф ік, алер-г ік, хім ік, траф ік, техн ік, риз ик, сто їк, геро їк а.
кас ир, бригад ир, пасаж ир, команд ир, бомбард ир, візаж ист, юр ист, метод ист, фінан­с ист, кар’єр ист, шантаж ист, тур изм, терор изм, бюрократ изм, романт изм. Суфікси -ір, -іст, -ізм уживаються після решти приголосних, крім зазначе- них вище:банк ір, пломб ір, канон ір, спеціал іст, марин іст, операціон іст, програм іст, монопо­л іст, економ іст, професіонал ізм, механ ізм, попул ізм, протекці­он ізм, максимал ізм, монопол ізм, неолог ізм, суб’єктив ізм. Суфікси -їр, -їст, -їзм уживаються після голосних: конво їр, его їст, геро їзм, юда їзм, арха їзм, лама їзм.
мереж иво, міс иво, вар иво, мороз иво, плет иво, пал иво, мел иво, добр иво, але: мар ево та рідковживані ма єво, ся єво.
лушп иння, шумов иння, буряч иння, гар-буз иння, картопл иння, павут иння, але: кам іння, кор іння, нас іння, волос іння; говор іння, хруст іння (назви процесів з наголосом на і); поліпш ення, напру- ж ення (назви процесів та абстрактних понять з наголосом на корені).
дівч ина, звір ина, худоб ина, галяв ина, ялович ина, але: кош еня, гус еня (назви малих істот).
баб исько, страхов исько, сел ище, згар ище, але: гно їсько, убо їще.
вузл ичок, кош ичок, глеч ичок, але: верш ечок, круж ечок.
мильн ичка, розумн ичка, пал ичка, але: кач ечка, петруш ечка, сон ечко.
2. З Ь пишуться суфікси: а) у суфіксах -альник, -ильник, -ільник, -альність після л перед н зав- жди пишиться ь:   б) кінцевий приголосний у суфіксах -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель завжди м’який, а тому всі слова з цими суфіксами пишуться з ь:	постач альник, нач альник, постач альник, пресув альник, склад альник, уболів аль- ник, фрезерув альник, вал яль­ник; воло-ч ильник, маст ильник; руб ильник, холо-д ильник, пол ільник; моб ільник, відпові-д альність, гені альність.
ков аль, скрип аль, велет ень, в’яз ень, крас ень, блаз ень, бельгі єць, італі єць, галісі єць, мовознав ець, перемож ець; роботодав ець, покуп ець, продав ець, товаро­знав ець, фахів ець, здатн ість, свіж ість; варт ість, відом ість, продук-тивн ість, чинн ість, вихова тель, лю- би тель, поручи тель, храни тель, дові-ри тель.
3. Суфікс -анн(я) [-янн(я)] мають імен- ники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи -а(-я).	гукати – гук ання, гуляти – гул яння, зростати – зрост ання, сприяти – спри ян - ня.
4. З е пишуться суфікси: а) -енн(я) у віддієслівних іменниках середнього роду, в яких наголос падає на корень: б) -ен(я) [-єн(я)] в іменниках серед- нього роду, що означають живі істоти: в) -ечок (-єчок), -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)] у зменшено-пестливих словах: г) слід відрізняти -енк(о) [-єнк(о)] від -еньк (о,а) [-єньк(о)]: перші вжи-ваються здебільшого в іменниках, що означають прізвища, зрідка – у загаль- них назвах; другі вживаються для тво-рення пестливих назв:	звéрн ення, напруж ення, піднес ення, удосконал ення.
вовч еня, гус еня, ча єня.
верш ечок, міш ечок, кра єчок, діж ечка, копі єчка, Марі єчка, річ ечка; вікон ечко, слов ечко, я єчко.
Горді єнко, Кравч енко, безбатч енко,
Ковал енко; бат енько, конич енько, серд енько; ніж енька, топол енька.
5. При творенні чоловічих імен по бать- кові вживається тільки суфікс -ович, незалежно від звука, на який закін- чуєть­ся твірна основа — чоловіче ім’я:	Василь ович, Дорош ович, Ігор ович, Микит ович, Олексій ович, Юрій ович, Амвросій ович, Андрій ович, Василь ович, Ігор ович, Дмитр ович, Євген ович, Кири-л ович, Назар ович, Микит ович, Мико-лай ович, Юлій ович. Від імен Григорій, Ілля, Кузьма, Лука, Микола, Сава, Хома, Яків імена по бать-кові будуть такі: Григор ович, Григор івна; Ілл іч, Ілл івна; Кузьм ич і Кузьм ович, Кузь-м івна; Лук ич, Лук івна; Миколай ович і рід-ше Микол ович, Микола ївна і рідше Ми-кол івна; Сав ич і Сав ович, Сав івна; Хо-м ич і Хом ович, Хом івна; Як ович, Як ів-на.
6. При творенні жіночих імен по бать- кові використовується суфікс -івн(а), а від імен, основа яких закінчується на -й — суфікс -ївн(а):	Борис івна, Васил івна, Петр івна; Горді ївна, Сергі ївна, Юрі ївна. Андрі ївна (та Андрій), Васил івна (від Василь), Володимир івна (та Володи-мир), Геннаді ївна (від Геннадій), Дани-л івна (від Данило), Захар івна (від За-хар), Костянтин івна (від Костянтин), Леонід івна (від Леонід), Петр івна (від Петро).
7. З о пишуться суфікси: а) -овк(а):   б) в іменниках чоловічого роду після приголосних уживається -ок із випадним о в непрямих відмінках; після м’яких при-голосних перед –ок пишеться ь:	гол овка (капусти), дух овка, зарис овка, підгот овка.
верш ок, гай ок, кий ок, кіл ок, луж ок, струч ок; день ок, пень ок.

СУФІКСИ ПРИКМЕТНИКІВ
Правила	Приклади
1. Прикметниковий суфікс -н(ий) ужи- вається в більшості при­кметників:	абстракт н ий, безумов н ий, дохід н ий, емісій н ий, зворот н ий, коопе­рацій н ий, модем н ий, роздріб н ий, статистич н ий, торговель н ий.
2. И пишемо: а) у суфіксі -ичн(ий) після твірної основи, що закінчується на д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, ру прикметниках, похідних від слів іншомовного походження (так зване «правило дев’ятки», для легшого запа-м’ятовування — «Де Ти З’їСи Цю ЧаШу ЖиРу) пишеться и:     б) у прикметниках, утворених від іменників з суфіксом -иц(я) за допомо- гою суфікса -н-: в) у суфіксі -ин(ий) присвійних прик-метників після букв на позначення при-голосних, крім й:   г) у суфіксі -ист(ий) після букв на по-значення приголосних:	епізод ичний, терапевт ичний, гімна- з ичний, токс ичний, категор ичний, бюро- крат ичн ий, демократ ичн ий, істор ичн ий, клас ичн ий, ме­д ичн ий, період ичн ий, політ ичн ий. Після твірної основи, що закінчується на приголосні, не за­значені вище, ужи-вається суфікс -ічн(ий): економ ічн ий, коксохім ічн ий, лакон ічн ий, металоке-рам ічн ий, мікроскоп ічн ий, стратег ічн ий, соціолог ічн ий, техн ічн ий, фізіолог ічний, антициклон ічн ий, сейсм ічн ий, цикл іч-н ий, географ ічн ий, анарх ічн ий. Після твірної основи, що закінчується на голосні, уживаєть­ся суфікс -їчн(ий): геро їчн ий, моза їчн ий, алгебра їчн ий, арха їчн ий.
вулич н ий, гірчич н ий, гранич н ий.
Тетян ин, орл иний, козл иний, але: Мар’ їн, Май їн, Марі їн, солов’ їний, змі- їний (ї після апострофа, йта букв на позначення голосних).
розлож истий, шквал истий, бром истий, фасон истий, але: олі їстий, тро їстий (ї після букв на позначення голосних).
3. Суфікс -ев- уживається у прикметни- ках з основою на м’який або шипля- чий приголосний, в яких наголос па- дає на основу слова:	яблун éв ий, вишн éв ий, груш éв ий, ово- ч éв ий, кінц éв ий, криштал éв ий, марж é- в ий, мереж éв ий, місц éв ий, ро­ж éв ий, серц éв ий.
4. Якщо ж наголос падає ця закінчення, після шиплячих та [й]уживається су- фікс -ов-:	дощ ов ий, край ов ий, аванс ов ий, віз ов ий, готівк ов ий, дій ов ий, нуль ов ий, прибут-к ов ий, розрахунк ов ий. Таким чином, написання слова може залежати від наголосу; грошевий — гро-шовий, життєвий — життьовий, взуттєвий — взуттьовий.
5. У прикметниках, в яких перед суфік- сом стоять м’які приго­лосні [н], [т] або [й],уживається суфікс -єв-:	значенн єв ий, сутт є­в ий, алюміні єв ий, барі єв ий, митт єв ий, ді єв ий, житт єв ий, значенн єв ий, мовлен­н єв ий.
Правила	Приклади
6. Суфікс -ов- незалежно від наголосу вживається у прикметниках з осно- вою на твердий приголосний:	казк ов ий, сосн ов ий, берез ов ий.
7. Суфікси відносних прикметників -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий) пишуть- ся з м’яким знаком:	банків ськ ий, букмекер ськ ий, булон- ськ ий, господар ськ ий, канцеляр­ ськ ий, католи цьк ий, консуль ськ ий, кур’єр- ськ ий, пасажир ськ ий, лейпци зьк ий, норве зьк ий, пари зьк ий, нене цьк ий, туре цьк ий.
8. Після приголосних, крім л, перед суфіксом -ськ(ий) м’який знак не ставиться:	Великобританія — великобритан ськ ий, Волинь — волин ськ ий, Ірпінь — ірпін- ськ ий, Прип’ять — прип’ят ськ ий, Кор-сунь — корсун ськ ий, Оболонь — обо-лон ськ ий, Умань — уман ськ ий. Але: Бориспіль — бориспіль ськ ий, консул — консуль ськ ий, Ліверпуль — ліверпуль- ськ ий, Поділля — поділь ськ ий, поручи­тель — поручитель ськ ий.
9. При творенні прикметників від власних географічних назв часто для милозвучності та уникання збігу приголосних до суфікса -ськ(ий) додається інтерфікс, утворюючи складний суфікс:	Аляска — аляск инськ ий, Баку — бак ин - ськ ий, Городище — городищ енськ ий, Мерефа — мереф’ янськ ий, Рівне — рів-н енськ ий.
10. Від географічних назв, які вже мають суфікс -ськ- (-зьк-, -цьк-), відносні прикметники утворюються додаванням за­кінчення -ий:	Донецьк — донецький, Луцьк — луць-кий, Братськ — братський, Вітебськ — вітебський, Харцизьк — харцизький.

СУФІКСИ ПРИКМЕТНИКІВ І ДІЄПРИКМЕТНИКІВ
Правила	Приклади
1. -н- пишеться в суфіксах: а) -ан-(-ян-), -ин-, -їн-, -ен-, -он-, прикметників:   б) -ен-, -н- дієприкметників:	ґреч ан ий, скл ян ий, лебед ин ий, горо- б’ їн ий, букв ен ий, сол он ий, але: стар ан - н ий, притам анн ий.
оновл ен ий, наповн ен ий, прочит ан ий, ові ян ий, нежд ан ий.
2. -нн- пишеться: а) у прикметниках, утворених від імен-ників з основою на -н-: б) у наголошених суфіксах -енн-, -анн-(-янн-) прикметників, які вказують найвищу міру ознаки:	бездога нн ий, осі нн ій, віко нн ий, сті нн ий.
здоров енн ий, страш енн ий, невблаг анн ий, невпізн анн ий, незбагн енн ий, нездол ан - н ий, незліч енн ий, незрівн янн ий, неоці-н енн ий, неподол анн ий, непримир енн ий, несказ анн ий, нескінч енн ий, але: невпізн ан ий, нездол ан ий, незліч ен ий, незрівн ян ий, неоцін ен ий, неподол ан ий,
Правила	Приклади
	непримир ен ий, несказ ан ий, нескінч ен ий (дієприкметники).
в) у наголошених суфіксах -енн-, -анн- (-янн-) небагатьох прикметників – старослов’янізмів:	благослов енний, блаж енний, огн енний, свящ енний, мерз енний, ока янний.
3. Дієприкметникові суфікси -уч(ий), -юч(ий), -ач(ий), -яч(ий) в українсь- кій мові вживаються рідко, переваж- но у дієприкметниках, що не мають залежних слів. Зазначені суфікси в офіційно-діловому стилі можуть уживатися в термінологійних слово- сполуках:	ріж уч ий (предмет), телевед уч ий, вед уч е (колесо) (але: провідний спеціаліст), в’яж уч а (речовина), нев’ян уч ий, нес уч а стіна, квіт уч ий, кип уч ий, повз уч а (росли-на), немин уч ий, леж ач ий (к амінь), вис я-ч ий (замок).

Зверніть увагу: у словах, похідних від прикметників і дієприкметників, написання -н- або -нн- зберігається (по-солов’їному, сформованість, старанність, бездоганно, віконниця, незбагненність, нескінченно, але: нескінченість; блаженно, мерзенність).

У діловодстві під час перекладу з російської мови дієприкметників особли-ву увагу слід звертати на суфікси. У перекладацькій практиці існує кілька спосо-бів передавання російських дієприкметникових суфіксів — за допомогою інших суфіксів, слів, зворотів та підрядних речень:

бывший — колишній (не бувший!)

бывший директор — колишній директор

бывший в употреблении (б/у) — який був у вжитку (б/в)

ведущий — ведучий, провідний, який веде (призводить, спричиняє)

ведущий специалист — провідний спеціаліст

ведущая отрасль — провідна ґалузь

ведущий телеканала — ведучий телеканалу

ведущий к успеху — який (що) веде до успіху

ведущий к потерям — який (що) призводить до збитків

восходящий — висхідний

по восходящей — по висхідній

страна восходящего солнца — країна сонця, що сходить (не сходячого!) действующий — чинний, дійсний, діючий, який діє

действующая армия — діюча армія

действующая организация — діюча організація

действующие лица — дійові особи

действующий вулкан — діючий вулкан

действующий закон — чинний закон

сильно действующее средство — сильнодійний засіб

физическое лицо, действующее по уставу... — фізична особа, яка діє за стату-

том... (не діюча!)

звукоизолирующий — звукоізолювальний (не звукоізолюючий!)

исходящая информация — вихідна інформація

плавающий курс (о валюте) — змінний курс (про валюту)

правящая партия — керівна партія

преобладающее большинство — переважна більшість

разрешающая способность — роздільна здатність

разрушающее действие — руйнівна дія (вплив)

следующий — наступний, такий, який прямує (іде, їде тощо,) (не слідуючий!) следующий месяц — наступний місяць

в договоре отмечено следующее — у договорі зазначено таке

поезд, следующий в Киев — поїзд (потяг), що прямує до Києва

стабилизирующие меры — стабілізувальні заходи (не стабілізуючі!)

фильтрующий — фільтрувальний (не фільтруючий!)

ДІЄСЛІВНІ СУФІКСИ
Правила	Приклади
1. У похідних словах і формах (віддіє- слівних іменниках та дієприкметни- ках) суфікс -ува-(-юва-) пишеться тоді, коли на перший голосний цього суфікса не падає наголос; якщо на перший голосний суфікса падає на- голос, то пишеться -ова-:	виверш ува ти – виверш ува ння, вивер- ш ува ний; очік ува ти – очік ува ння, очік у - ва ний; підсин юва ти – підсин юва ння, підсин юва ний; друк ува ти – друк ува ння, але друк ова ний; мал юва ти – мал юва н- ня, але маль ова ний; підпорядк ува ти – підпорядк ува ння, але підпорядк ова ний.
2. У суфіксі -овува- перший голосний завжди наголошений:	завой овува ти – завой овува ння, заво- й ован ий; перемаль овува ти – перемаль о - вува ння, перемаль ован ий; скуп овува ти – скуп овува ння, скуп овуван ий.
3. -ір-(-ир-) пишеться: а) дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс в укра-їнській мові втрачають цей суфікс у всіх формах: б) в окремих словах для усунення небажених омонімів суфікс -ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р - -ир-) зберігається:   в) суфікс -ір-(-ир-) уживається й у дієсловах типу:	загітувати – загітований, зареєструвати – зареєстрований, інформувати – інформо-ваний, сконструювати – сконструйова- ний.
букс ир увати (бо є буксувати), пар ир увати (бо є парувати), пол ір увати (бо є полювати), репет ир увати (бо є репетувати).
кот ир увати, лав ір увати, марш ир увати, пік ір увати, трет ир увати.

Морфеми – найменші значущі частини слова

корінь афікси

префікс суфікс закінчення постфікс інтерфікс

(флексія)

Основа слова

непохідна похідна

Функції морфем

Морфема, її роль у побудові слова	Приклади
Корінь– це коренева неподільна морфе- ма, яка є спільною для всіх спільно коре- невих слів і містить основне лексичне значення слова.	книг а – книг арня – книг олюб – книж ко- вий (корінь книг – книж) стіл – стіл ьниця – стол яр – стол яр- ство – на стіл ьний (корінь стіл – стол)
Афіксальні морфеми	Приклади
Суфікс – це морфема, що стоїть після кореня і утворює нові слова або нові форми того самого слова.	ліс – ліс ник – суфікс утворює нове слово. зелений – зелен іш ий – суфікс утворює форму того самого слова.
Префікс – це морфема, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів або форм того самого слова.	хотіти – роз хотіти – префікс утворює нове слово. читати – про читати – префікс утворює форму того самого слова.
Інтерфікс – це сполучний елемент, що використовується при творенні нових слів.	пар о плав, атом о хід, ліс о степ, зор е літ, держ и камінь.
Флексія, або закінчення– це морфема,що стоїть після кореня або суфікса та виражає зв’язки між словами.	весел ий, весел ого, весел ому, весел им, вікн а, двер ей.
Постфікс– це частки -ся, -небудь, -но, -будь, -де, що стоять у кінці слова і мо-жуть утворювати нові слова чи форми того самого слова.	вчити – вчити сь, який – який- небудь (нові слова); витирати – витирати ся, спино (форми того самого слова)
Афіксоїди– це морфеми, що зустріча- ються тільки в деяких словах, у тому випадку, коли корені виступають у ролі афіксів.	зоре но сний, поле вод, пів місяць, обер - лейтенант.

СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ

Способи словотворення	Приклади
Морфологічний: суфіксальний (утворення нових слів за допо-могою суфіксів)	степовий – степовик, ніжка – ніженька, зелений – зелено, Донецьк – донецький, учитель – учителювати
префіксальний (утворення нових слів за до-помогою префіксів)	весело – невесело, писати – приписати, думати – задумати, тепер – відтепер
префіксально-суфіксальний (утворення но- вих слів за допомогою суфікса й префікса вод-ночас)	стіл – настільний, земля – приземлити, наш – по-нашому, дах – піддашник
постфіксальний	брати – братися, що – що-небудь, звати – зватися
безафіксний (словотвір за допомогою нульо-вої морфеми)	зелений – зелень, написати – надпис, косити – покіс, захистити – захист
основоскладання (утворення нових слів поєднанням в одне кількох слів або основ)	самоволка, лісостеп, перекотиполе, гідроелектростанція
абревіація (слова, утворені зі скорочених елементів твірних слів)	НВК, ДонНУ, ДІСО, дитсад, медсестра, телемережа
Морфолого-синтаксичний (конверсія) – це творення похідних внаслідок переходу слів з однієї частини мови в іншу.	Черговий попросив усіх вийти з аудиторії (пере- хід прикметника в іменник). Це перший студент (перехід числівника в прик-метник). Ми залишились одні (у значенні самі – перехід числівника в займенник). Роки спливали миттю (перехід іменника в при-слівник). Нерідко дієприкметники втрачають свої діє-слівні ознаки й переходять у прикметнки: виховона (людина); озброєний (загін). Деякі прислівники перейшли до розряду прийменників: близько(село);вздовж (дороги). Перехід слова з однієї частини мови в іншу може бути повний і неповний. Наприклад, повністю перейшли в іменники прикметники, що озна-чають прізвища людей, назви населених пунк-тів, топоніми: Котляревський, Харків, Полонне.
Лексико-синтаксичний (зрощення) – це творення нового слова внаслідок поступового злиття (зрощення) словосполучення в одне слово або суміщення – творення складних слів механічним поєднанням готових слів.	Двадцять – 20, п’ятдесят – 50, сьогодні – сього дня, спасибі – спаси Бог, вісімсот – 800, перекотиполе; плащ-палатка, вчитель – фізик, інженер – економіст, бібліотека – читальня.
Лексико-семантичний (метафоризація) – це творення нового слова внаслідок зміни зна-чення, що призводить до омонімії.	Завод, титан, мир, світ; студентська група – булка «Студентська»; Дніпро (річка) – «Дніпро» (го- тель), Таврія (край, територія) – «Таврія» (авто-мобіль), супутник (людина) – супутник (літаль- ний апарат); ключ (до дверей) і ключ (журавли-ний); вушко (мале вухо) і вушко (голки). Багато слів абстрактних понять виникло саме завдяки метафоризації: стид – споріднене із студений, мерзенний.

Основні орфограми в коренях

Дата добавления: 2017-01-13