Поняття документа у криміналістиці

Документ — це матеріальний об'єкт, у якому зафік­совані відомості про які-небудь факти, що відбулися чи передбачувані. Термін «документ» походить від лат. docu-mentum — свідчення, доказ чого-небудь. [1] У судово-слідчій практиці розрізняють такі види документів:

1) письмові (тексти, цифри та інші записи);

2) графічні (креслення, малюнки, схеми);

3) фотодокументи;

4) кіно та відеодокументи;

5) фонодокументи.

За своєю процесуальною природою письмові докумен­ти можуть виступати як письмові та речові докази. Доку­менти — речові докази мають значення для розслідуван­ня не тільки завдяки своєму змістові, а й через сам факт свого існування, а також спосіб їх виготовлення та інші ма­теріальні ознаки. Документи — речові докази можуть бути засобом учинення злочину чи засобом його приховування, предметом злочинного посягання. Документи — письмові докази мають значення для встановлення істини у справі завдяки лише своєму змісту (наприклад, висновок експер­та, акт ревізії тощо). При цьому вони не є об'єктом кри­міналістичного дослідження і можуть замінюватися у спра­ві копіями або дублікатами. У практиці техніко-криміналістичних досліджень звичайно мають справу з письмови­ми документами як речовими доказами.

За юридичною природою документи поділяються на справжні та підроблені, а за джерелом — на офіційні (пас­порт, посвідчення особи, довідка) та неофіційні (лист, за­писна книжка тощо).[5]

У підробленому документі зміст або реквізити не від­повідають дійсності. При цьому підробка буває двох видів — інтелектуальна або матеріальна. Інтелектуальна підробка полягає у складанні та видачі правильного за формою та виготовленням документа, але такий документ містить за-відомо неправдиві відомості. Встановити факт інтелекту­альної підробки за допомогою криміналістичної експерти­зи неможливо. Матеріальний підлог передбачає змінення змісту документа через внесення до нього неправдивих відомостей або шляхом повного виготовлення підробленого документа (тобто часткова або повна підробка). Матеріаль­ний підлог виявляється за допомогою техніко-криміналістичного дослідження документів.[14]

Обов'язкові відомості, які повинні міститися в доку­менті для визнання його дійсним, називаються - реквізита­ми (від лат. requisitum — потрібне, необхідне). Такими відомостями, як правило, є найменування документа і дата його складання; назва й адреса підприємства (організації), що складала документ; сторони, які беруть участь у здійс­ненні операції; зміст здійснюваної угоди; підстава для здійснення операції; одиниці виміру і обсяг операції (у на­туральному і вартісному показниках); номер документа; підписи відповідальних (посадових) осіб; відтиски печаток та штампів. Відсутність одного або кількох реквізитів у ви­падках, передбачених законом, спричинює недійсність або заперечність документа.[4]

Документи можуть бути виготовлені рукописним, ма­шинописним, комп'ютерним, поліграфічним або іншим спо­собом, за допомогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових —ручок, тушшю, олівцем, друкарською фарбою або іншою речовиною. Як матеріал для виготовлення письмового до­кумента можуть бути використані папір, дерево, фанера, картон, тканина, скло та ін. Документи відрізняються за формою, розмірами, засобами захисту від підробки, текс­том та іншими елементами.

Існують певні правила поводження з документами — речовими доказами, а саме:

1) необхідно обережно поводитись з документами (на них заборонено робити будь-які позначки, перегинати їх, класти на забруднені поверхні тощо);

2) документи слід розміщувати і зберігати в окремих конвертах з відповідними написами;

3) для зберігання документів повинні бути створені відповідні умови (запобіжні заходи щодо впливу промінів світла, вологості, хімічних речовин).

Дата добавления: 2017-01-13