Зборівський мирний договір — черговий етап української державності

Улітку 1649 р. Б. Хмельницький атакує Галичину і починає облогу Збаржа, куди відступила польська армія. На допомогу оточеним просувалася 30-тисячне польське військо. Козацька армія вийшла назустріч польському підкріпленню. У серпні 1649 р. під Зборовом поляки опинилися в оточенні, а сам король ледь не потрапив у полон. Проте кримський хан змусив Хмельницького піти на поступки полякам і укласти мир.

Зборівський договір (1649 р.) - мирний договір, укладений між гетьманом України Б. Хмельницьким і польським королем Яном ІІ Казимиром 8.(18).8.1649 р. у м. Зборові (тепер Тернопільська обл.) після перемоги української армії у Зборівській битві 1649 р. Договір був підписаний під тиском кримського хана Іслам-Гірея III, який, намагаючись не допустити державного посилення України, підтримав польські домагання на укладення перемир'я.

За умовами Зборівського мирного договору Українська держава - Гетьманщина - визнавалась польським урядом у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Волинь та Поділля залишались під владою польського короля.

У Гетьманщині влада належала гетьману (звідси і назва держави), резиденція якого знаходилась у Чигирині. Коронне польське військо на цю територію доступу не мало. Водночас на території козацької держави зберігалась польська адміністрація, хоча на всі відповідальні пости король мав право призначати тільки православних шляхтичів.

За Зборівським мирним договором зберігались Вольності Війська Запорізького, число реєстрових козаків встановлювалося у 40 тис. чол. (насправді їх було значно більше) і проголошувалась амністія всім учасникам національно-визвольної війни. Католицька і православна шляхта зрівнювалася у правах, а православний київський митрополит мав увійти до польського сенату. Питання про унію передавалось на розгляд сейму.

Незважаючи на ряд невигідних для України умов (обмеження території, повернення польської адміністрації, заведння реєстру), в цілому Зборівський мирний договір дав можливість Б. Хмельницькому зміцнити становище Української держави.

Наслідки договору:

• ані Україна, ані Річ Посполита не були задоволені договором: почалися антигетьманські виступи селян і міщан, що не потрапили до реєстру; польський сейм силявся до силового розв'язання козацького питання і протягом 1650 р. готувався до війни з Гетьманщиною;
• договір створив умови для формування української державності.

Білоцерківська мирна угода: причини укладення, її зміст і значення

28 вересня 1651 року між Б. Хмельницьким та поляками був укладений тяжкий для України Білоцерківський мирний договір. Цей документ ультимативного характеру складався з 24 статей. Головними з них були:

• кількість реєстрового війська зменшувалася з 40 тис. до 20 тис. осіб;
• козацька територія обмежувалася лише Київським воєводством;
• у Брацлавське й Чернігівське воєводства поверталася польська адміністрація;
• магнатам і шляхті поверталися їхні маєтки в Брацлавському та Чернігівському воєводствах, а також відновлювалася їхня влада над селянами;
• гетьман зобов'язувався розірвати союз із Кримським ханством, крім того, він позбавлявся права дипломатичних відносин з іноземними державами. Б. Хмельницький залишався гетьманом, але після його смерті король діставав право призначати й звільняти гетьманів;
• на Поділля, Волинь і Чернігівщину вступало польське військо;
• усю старшину й полковників мав відтепер затверджувати король;
• поляки підтверджували права православної церкви;
• проголошувалася амністія всім учасникам повстання.

Білоцерківська угода, як і Зборівський мир, мала суперечливий і тимчасовий характер, але обидві сторони були так виснажені війною, що сподівалися виграти хоч короткий перепочинок.

Наслідком цього договору була масова втеча селян із Правобережжя на землі Московської держави - Слобідську Україну.

Проте польський сейм договір не затвердив, і це розв'язувало руки Б. Хмельницькому.

Дата добавления: 2017-01-13