Маркування товару

Упакування і маркування товару

Упакування більшість продавців розглядають як один з елементів товарної політики. Упакування - вмістище або оболонка товару. Вона містить у собі три верстви: внутрішній (безпосередньо для зберігання товару), зовнішній (служить для захисту внутрішнього впакування й віддаляється при підготовці товару до безпосереднього використання) і транспортний (необхідний для зберігання, захисту й транспортування товару). Упакування в цей час перетворилися в одне з діючих знарядь маркетингу. Вдало спроектоване впакування може виявитися для споживачів додатковою зручністю при користуванні, а для виробників є додатковими засобами стимулювання збуту товару.

Розширенню використання впакування як знаряддя маркетингу сприяють наступні фактори:

- самообслуговування в торгівлі (упакування виконує функції продавця й привертає увагу покупця, описуючи властивості товару, його достоїнства);

- ріст статку споживачів (покупці готові заплатити за зручність, зовнішній вигляд, надійність і престижність упакування);

- образ фірми й образ марки (упакування як один з факторів миттєвого дізнаванні фірми або марки);

- нові технологічні можливості впакування (упакування дозволяє збільшити строк зберігання продукції: коробки, бляшані банки, термостійкі пакети, контейнери з фольги й пластмаси, аерозольні впакування).

При розробці ефективного впакування для нового товару необхідно:

А) визначити основну функцію впакування (надійний захист товару, новий метод роздачі або розливу, використання впакування для інформації про якісні характеристики товару або фірми);

Б) знайти кращу конструкцію впакування (розміри, форма, матеріал, колір, текстове оформлення, наявність марочного знака).

Невід'ємною частиною стратегії проектування й використання впакування є маркування товарів із застосуванням етикеток, ярликів, штрихового кодування.

Етикетки бувають самі різні, починаючи зі звичайних ярликів, що клеяться, і закінчуючи складними графічними зображеннями, що є частиною впакування. Етикетки і ярлики виконують кілька функцій: ідентифікують товар або марку, указують на сорт товару, описують його (порядок використання, техніка безпеки, дата випуску), а також пропагують товар своїм графічним виконанням.

Етикетки виконують кілька функцій; щонайменше, етикетка визначає товар або торговельну марку. Крім цього, етикетка повинна класифікувати товар, тобто описувати його окремі характеристики: хто виготовив товар, де й коли, компоненти, рекомендації із застосування й техніки безпеки. І, нарешті, етикетка повинна сприяти просуванню товару на ринок своїм привабливим графічним оформленням. Уже давно існує цілий ряд проблем правового характеру, які пов'язані з етикетками. Зокрема, етикетки можуть увести споживача в оману або не містити опису важливих складових товару, або не містити необхідних рекомендацій з мір безпеки.

Саме із цієї причини в багатьох країнах оформлення етикеток товарів регулюється спеціальним законодавством. Ну а торговельним компаніям завжди не зайво переконатися в тім, що етикетки на продаваних товарах містять всю необхідну інформацію й відповідають вимогам національних і міжнародних стандартів.

В умовах швидко зростаючого застосування комп'ютерної техніки у всіх галузях діяльності велика роль штрихового кодування в підвищенні ефективності виробництва, торгівлі. На 99% вироблених товарів наноситься штрихової код. При його відсутності торгівля не приймає товар від виробника або робить це з великою знижкою (30-40% і більше). Такі дії пояснюються тим, що штрихове кодування товарів економічно виправдано, коли охоплює не менш 85% товарів. По суті справи, штрихової код - спосіб введення інформації в комп'ютер, за допомогою якого об'єкт можна швидко «довідатися». З'являється можливість практично постійно стежити за зміною попиту, споживчими перевагами, динамікою, зміною структури наявності товарів.

Види кодових систем:

1. Західнонімецька система BAN (Bundeѕeinheitliche Artihelnummer).

2. Європейська система EAN (European Artikle Numbering).

3. Американська система UPC (Univerѕal Product Code).

4. Японська система Carla Code.

Система EAN. В 1977р. створена Європейська асоціація користувачів системи ідентифікації товарів, що поєднує користувачів систем штрихового кодування товарів. Її членом є й Україна. Кожній країні надається свій номер (Україна - 482, США - 01-09, Росія - 460-469, Китай - 690-691) і 13-значный код, де 2 -3 перші цифри - країна походження (виготовлення або продавця), що випливають 4 -5 цифр - підприємство, 5-5- назва товару, остання цифра контрольна.

Для визначення останньої, тринадцятої цифри потрібно:

1. Скласти числа, що коштують на парних місцях.

2. Отриману суму помножити на три.

3. Скласти числа, що коштують на непарних позиціях.

4. Скласти числа, отримані в пунктах 2 і 3.

5. Знайти число, найближче до отриманого в пункті 4 і кратне 10 (наприклад, 110, 120).

6. Контрольна цифра - це різниця між наближеним і отриманим у ході розрахунків числом.

а) 13 цифр

1, 2, 3 4,5, 6, 7 8,9,10,11,12 13

ХХХХХХХ або ХХХХХ або Х

ХХХХХ ХХХХ

країна-виробник

номер виробника

номер асортиментів

контрольний номер

Товар, що одержав штриховий код, стає «легальним», входить у Світову інформаційну систему, що, крім інших переваг, різко знижує ризик піратських підробок або порушення прав промислового власника.

Крім того, продавці для своїх товарів передбачають засоби маркування (етикетки і ярлики).

5. Стратегія розробки нових товарів

При швидких змінах у смаках споживача, зміні технології виробництва товарів і збільшенні конкуренції підприємство не може покладатися тільки на продаж наявних товарів. Кожна фірма повинна мати програму розробки нових товарів.

Товар-Новинка може бути отриманий двома способами:

1) шляхом придбання патенту або ліцензії на виробництво товару;

2) розробкою нового товару власними силами.

Розробка товару-новинки - це створення оригінальних виробів, поліпшених варіантів і модифікацій існуючих товарів, а також поява нових марок у результаті НДДКР фірми-виробника.

Основні етапи розробки товару-новинки:

1. Формування ідеї.

2. Відбір ідеї.

3. Розробка задуму і його перевірка.

4. Розробка стратегії маркетингу.

5. Аналіз можливостей виробництва й збуту.

6. Розробка товару.

7. Випробування в ринкових умовах.

8. Розгортання комерційного виробництва.

Розробка нового товару починається з формування ідеї, джерелом якої служать:

- споживачі (їхні потреби виявляються за допомогою опитувань, групових обговорень, листів, скарг);

- винаходу вчених (винахід нових матеріалів або відкриття нових властивостей);

- кращі товари конкурентів;

- торговельний персонал і дилери фірми, що перебувають у повсякденному контакті з покупцями;

- інші джерела (винахідники, патентні повірники, лабораторії університетів, комерційні лабораторії, консультанти, рекламні агентства, фірми маркетингових досліджень, професійні асоціації й галузеві видання).

Другим етапом створення новинки є відбір ідеї. Для цього створюються спеціальні системи оцінки ідеї, а також комісії з вибору пропозицій. В увагу приймаються основні параметри товару, опис цільового ринку й конкурентів, ціна товарів, тривалість виготовлення новинки, доходи від її реалізації.

Наступний етап - розробка задуму і його перевірка. Задум товару - це вже пророблений варіант ідеї (споживачі не купують товарні ідеї, а здобувають задум товару), тому завдання виробника товару не тільки проробити ідею, але й оцінити всі її варіанти й вибрати кращий). Перевірка задуму передбачає випробування його на групі цільових споживачів.

Вибравши варіант задуму, розробляють попередню стратегію маркетингу:

• описують величину, структуру й поводження цільового ринку, передбачуване позиціонування товару, а також передбачувані показники обсягу продажів, частки ринку й прибутку на кілька найближчого років;

• називають передбачувану ціну товару, підходи до розподілу товару й зразковий кошторис видатків на маркетинг протягом першого року;

• розробляють перспективні плани по збуті й одержанню прибутку, а також визначають стратегічний підхід до формування комплексу маркетингу.

При аналізі можливостей виробництва й збуту товару оцінюються намічені контрольні показники продажів, витрат і прибутку, їхня відповідність цілям фірми. Після задовільних результатів аналізу приступають до етапу безпосередньої розробки товару.

На етапі розробки товару визначається можливість втілення ідеї у виріб, рентабельне як з технічної, так і з комерційної точки зору.

Звичайно створюється кілька варіантів фізичного втілення товарного задуму. Найбільш удалий прототип повинен:

• сприйматися споживачем як носій всіх властивостей, викладених в описі задуму товару;

• надійно працювати в умовах експлуатації;

• мати собівартість, що не перевищує заплановані кошторисні витрати виробництва.

На створення вдалого прототипу товару може знадобитися тривалий час.

Коли прототип товару готовий, його випробовують у ринкових умовах. На цьому етапі товар і маркетингова програма оцінюються споживачами й дилерами, визначаються розміри ринку.

Методи випробування залежать від виду товару й у ринкових умовах дають керівництву достатній обсяг інформації для ухвалення остаточного рішення про доцільність випуску першої партії товару.

При розгортанні комерційного виробництва фірма повинна вирішити, коли, де, кому і як запропонувати новий товар.

Спочатку приймається рішення про своєчасність випуску товару-новинки на ринок, т. е, дається відповідь на питання «коли?». Потім, відповідаючи на запитання «де?», фірма вирішує, чи варто випускати товар на ринок в одній місцевості, одному регіоні або в декількох регіонах, у загальнонаціональному або в міжнародному масштабі. Далі серед освоюваних ринків фірма повинна вибрати найбільш вигідні й свої зусилля зосередити на них, відповідаючи на запитання «кому?». Варто прагнути, насамперед, на сегменти ринку активних споживачів. І, нарешті, для відповіді на питання «як?» фірма повинна розробити план дії для послідовного виходу новинки на ринок, скласти кошториси для складових комплексу маркетингу й інших заходів.

Дата добавления: 2017-01-13