Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання

Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

(Пункт “а” статті 21 в редакції Закону N 3123-VI від 03.03.2011)

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Глава 5 Землі сільськогосподарського призначення

1. Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

(Частина перша статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1561-VI від 25.06.2009)

2. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). (Пункт “б” частини другої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1561-VI від 25.06.2009)

3. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам — для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян — для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції — для розміщення власної інфраструктури. (Частину третю статті 22 доповнено пунктом “ґ” згідно із Законом N 1561-VI від 25.06.2009)

4. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

(Статтю 22 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 1443-VI від 04.06.2009) (Щодо поширення вимоги частини четвертої статті 22 на період до 1 січня 2015 року див. пункт 18 розділу X цього Кодексу)

5. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

(Частина п’ята статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI від 16.10.2012) (Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV від 08.02.2006)

Дата добавления: 2015-07-13