Методичні підходи до аналізу виробничих запасів

Здійснення виробничого процесу на будь-якому вітчизняному підприємстві, яке займається створенням матеріальних благ, неможливе без матеріальних запасів, основною метою придбання й утримання яких є задоволення потреби, що виникає у процесі виробництва в придбаних запасах.

Таким чином, матеріальні запаси - це товарно-матеріальні цінності, призначені для використання, але які тимчасово не використовуються, очікуючи надходження в процес виробничого споживання. У ринкових умовах господарювання діяльність підприємств характеризується більшим розширенням ресурсного потенціалу, що зумовлено розширенням масштабів діяльності, ускладнення загальної стратегії підприємства. Основу ефективного функціонування підприємства на ринку створює раціональне використання матеріальних ресурсів. Стрімкі економічні перетворення, політична невизначеність, жорстка конкуренція, обмеженість фінансових, матеріальних, кваліфікованих трудових ресурсів – все це потребує пошуку нових підходів до системного аналізу управління виробничими запасами. Тому важливим є удосконалення системного аналізу виробничих матеріальних активів у системі управління суб'єктом господарювання.

В процесі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, що покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання потребам виробництва продукції й утворення необхідних запасів виходячи з прогресивних норм витрати матеріалів.

Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми. До зовнішніх джерел відносяться матеріальні ресурси, що надходять від постачальників відповідно до укладених договорів. Внутрішні джерела - це скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів у результаті впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів шляхом придбання в партнерів - це різниця між загальною потребою у визначеному виді матеріалу і сумою власних внутрішніх джерел її покриття.

В процесі аналізу забезпеченості підприємства матеріалами вирішуються такі завдання:

- перевіряється правильність розрахунку реальної потреби в матеріалах;

- здійснюється оцінка забезпеченості планової потреби договорами, укладеними з постачальниками;

- здійснюється оцінка ступеня виконання договорів;

- аналізується відповідність фактичного надходження матеріалів з реальною потребою в них;

- визначається вплив забезпеченості підприємства матеріалами на обсяг продукції.

Загальна мета системного аналізу запасів - оцінити процес формування запасів на підприємстві, їх відповідність потребам виробничої програми та виявити резерви прискорення оборотності запасів, підвищення ефективності використання коштів, авансованих у запаси.

Традиційно на підприємстві системний аналіз здійснюється частково,

запаси, що створюються для забезпечення безперервності виробництва, згладжування нерівномірності попиту, виробництва і постачання, існують у всіх споживачів засобів виробництва, є невід'ємним атрибутом їхньої діяльності. На підприємствах запаси становлять значну частину оборотних засобів, тому заслуговують особливої уваги з боку управлінців.

Важливе місце у економічній системі управління та підвищенні рівня економічної роботи посідає системний аналіз, якому властивий потужній арсенал способів та прийомів дослідження господарських процесів за будь-який відрізок часу, що сприяє підвищенню оперативності управління и прийняття оптимального управлінського рішення.

Для підвищення рівня системного аналізу використання матеріальних

ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету

системного аналізу та завдання, що сприяють її досягненню. Системний аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан з використання матеріальних ресурсів. Мета системного аналізу показників використання матеріальних запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат у собівартості продукції.

Методика проведення системного аналізу використання матеріальних запасів пропонує різноманітні показники і фактори, що на них впливають. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягів випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою показників, які враховували б всі його характерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе. Через це майже кожний показник має елемент умовності.

Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних цінностей:

- спільне і питоме витрачання,

- матеріалоємність,

- коефіцієнт корисного використання матеріальних цінностей,

- коефіцієнт виходу продукції.

Друга група - це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі структури і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це - передусім різні економічні індекси для відносного зіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів для вивчення структурних зрушень тощо.

Під системою показників використання матеріальних ресурсів розуміють таку систему, яка так чи інакше пов'язана з матеріаловіддачею, в той час як матеріаловіддача є лише одним з узагальнюючих показників використання матеріальних запасів.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами, але й виявити

резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у

собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто матеріаломісткість.

У процесі системного аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються

науково-технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використання матеріалів, чи створені для цього необхідні предмети праці та

засоби праці, системи високо-економних машин, мало відходні і безвідходні

технологічні процеси. Перевіряється дотримання заходів, направлених на

підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

Важливим розділом системного аналізу є вивчення заходів, намічених

підприємством зі скорочення відходів і втрати матеріалів на всіх стадіях

обробки, зберігання і транспортування, більш повне використання у

виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно-натуральному вираженні.

Важливим фактором забезпеченості підприємства виробничими запасами є правильність розрахунку потреби в них. Планування потреб у виробничих запасах здійснюється на основі наукових методів залежно від специфіки технологічних процесів виробництва продукції, призначення запасів та інших особливостей.

Загальна потреба підприємства у виробничих запасах в тому чи іншому виді можна визначити за формулою:

Пз = Пп. + Пе + Пр + Пзв - Зо, (1.1)

де Пз – загальна потреба;

Пп –потреба на виробництво продукції;

Пе – потреба на експериментально – дослідні роботи;

Пр – потреба на ремонт;

Пзв – потреба на утворення нормативних залишків на кінець періоду;

Зо – запас на початок періоду.

В основу розрахунку потреби підприємства в виробничих запасах покладено нормативи та норми їх витрачання, норми складських запасів.

Норма – це завдання, яке фіксує гранично допустимі витати конкретного виду матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції. Норми встановлюються виходячи з того, що вони повинні враховувати зростання якості продукції, її конкурентоспроможність.

Стан нормативної бази на даний час ще не повністю відповідає вимогам підвищення ефективності виробництва. Більшість норм встановлюється за фактичними витратами за попередній період. Тому на практиці застосовуються застарілі та завищені норми витрат.

Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах та перевитраті матеріалів при їх використанні можуть певною мірою

компенсуватися економією їх у виробничому процесі, але для цього необхідно провести оцінку ефективності використання матеріальних ресурсів за допомогою системи різноманітних показників, зокрема таких:

- матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт використання матеріалів;

- швидкість оборотності (тривалість обороту), коефіцієнт оборотності.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів розраховується як відношення суми продажу продукції до середньорічної вартості оборотних активів. Він визначає кількість оборотів, яку здійснюють оборотні засоби протягом звітного періоду:

Коб. об. з. = Ф. 2 (ряд. 035) / ф. 1 ((ряд. 260, гр. 3 + + ряд 260, гр. 4) /2);

(1.2)

Тривалість обороту оборотних засобів розраховується як відношення кількості календарних днів періоду та коефіцієнту оборотності оборотних засобів, характеризує кількість днів, протягом яких оборотні засоби проходять усі стадії одного кругообігу:

Тоб = кількість календарних днів періоду / Коб. об. з.; (1.3)

Коефіцієнт оборотності виробничих запасів розраховується як відношення суми продажу до середньорічної вартості виробничих запасів. Цей показник показує кількість оборотів, яку здійснюють виробничі запаси протягом звітного періоду:

К об.в.з. = Ф. 2 (ряд. 035) / ф. 1 ((Σ ряд. 100 – 140, гр. 3 + Σ ряд. 100 – 140, гр. 4) /2); (1.4)

Тривалість обороту виробничих запасів розраховується як відношення кількості календарних днів періоду та коефіцієнта оборотності виробничих запасів. Цей показник характеризує кількість днів, протягом яких виробничі запаси проходять усі стадії одного кругообігу.

Т об.в.з. = кількість календарних днів періоду / К об.в.з.; (1.5)

Коефіцієнт оборотності засобів в розрахунках розраховується як відношення суми продажу до середньорічної вартості засобів в розрахунках, визначає кількість обороту засобів в розрахунках протягом звітного періоду.

К об.з. р.= Ф. 2 (ряд. 035) / ф.1 ((Σ ряд. 150, ряд. 160, ряд. 170 – 210, гр. 3 + Σ ряд. 150, ряд. 160, ряд. 170 – 210, гр. 4)/ 2); (1.6)

Тривалість обороту засобів в розрахунках розраховується як відношення кількості календарних днів періоду та коефіцієнта оборотності засобів в розрахунках. Показник характеризує кількість днів, протягом яких засоби в розрахунках проходять усі стадії одного кругообігу.

Тоб.з.р. = кількість календарних днів періоду / К об.з. р.; (1.7)

Тривалість операційного циклу розраховується як сума тривалості обороту засобів в розрахунках та тривалості обороту виробничих запасів, характеризує період перетворення виробничих запасів на грошові кошти.

Т оп.ц. = Т об.в.з. + Тоб.з.р.; (1.8)

Матеріаловіддача розраховується як співвідношення обсягу виробництва продукції до матеріальних витрат, характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів.

Мв = Об.в-ва / МВ, (1.9)

Де Мв – матеріаловіддача,

Об.в-ва – обсяг виробництва,

МВ – матеріальні витрати.

Матеріаломісткість продукції є вартісним показником, який відображає рівень матеріальних витрат (без амортизації) на кожну гривню товарної продукції та розраховується як відношення суми всіх матеріальних витрат до вартості товарної продукції:

Мм = МВ / Об.в-ва; (1.10)

Системний аналіз матеріаломісткості проводитися у наступному порядку:

- визначається загальна оцінка матеріаломісткості продукції;

- аналізується зміна матеріаломісткості за Конвенцію Ради Європи елементами витрат;

- визначається вплив зміни факторів на матеріаломісткість продукції;

- визначається вплив факторів на матеріаломісткість.

Системний аналіз матеріаломісткості продукції дає можливість знайти

резерви скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції та сприяє

зниженню собівартості. Системний аналіз матеріаломісткості проводитися за

структурно-логічною, адитивною, короткою або мультиплікаційною факторною моделлю.

Таким чином, матеріаломісткість залежить від обсягів валової (товарної)

продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу обсяг валової продукції у вартісному вираженні може змінюватися за рахунок

кількості виготовленої продукції, її структури та рівня відпускних цін. Сума

матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції, її

структури, витрачання матеріалів на одиницю продукції і вартості матеріалів.

Іншим узагальнюючим показником є ефективність використання матеріалів, який визначається як співвідношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат, виходячи з планової калькуляції і фактичного обсягу випущеної продукції.

При проведенні системного аналізу дуже часто зустрічаються факти заміни матеріалів. Заміну здійснюють з метою зменшення собівартості продукції, підвищення надійності виробів, поліпшення їх зовнішнього вигляду тощо.

У переважній більшості випадків мають місце так звані вимушені заміни, які, до речі, не завжди санкціонуються вищим керівництвом. Вони зумовлені або відсутністю деяких матеріалів взагалі чи у певний період, або

викликані потребою здешевлення виробництва за будь-яку ціну. Такі заміни

мають імпульсивній характер і недостатньо обґрунтовані, внаслідок чого

найчастіше шкодять виробництву: погіршують якість виробів, а отже, репутацію фірмі. Тому при великій кількості замін матеріалів слід у цілому

негативно оцінювати такий стан використання ресурсів.

Системний аналіз може виявити випадки, коли деякі допоміжні матеріали зовсім не використовуються у процесі виробництва. Причинами такого явища можуть бути нестача цих матеріалів або суттєвий брак виробництва. Якщо перелічені вище заходи дають змогу виробити необхідну

кількість продукції через недостачу основних матеріалів, підприємство переходить на випуск таких виробів, для яких є достатньо матеріальних ресурсів на складі. Так виникають асортиментно-структурні порушення у випуску продукції, і їх слід відносити до категорії вимушених.

Проте на підприємствах іноді трапляються такі випадки, коли ці зрушення викликані зовсім іншими причинами, однак маскуються під недостачу матеріалів і незадовільне постачання. Це потребує від аналітиків особливої уваги та об'єктивності. Слід також додати, що останні порушення у випуску продукції штучно ускладнюють роботу відділу матеріально-технічного постачання. За вимогами адміністрації робітники відділу, залишають на деякий час планову роботу, починають «вишукувати» додаткові незамовлені матеріали, а в цей час основний процес постачання здійснюється без належного контролю. Поліпшення використання матеріальних ресурсів - одне з найважливіших завдань промислових підприємств. Чим краще використовуються сировина, паливо, допоміжні матеріали, тим менше їх витрачається для вироблення певної кількості продукції, тим самим створюється можливість збільшити обсяг виробництва промислової продукції.

Отже, запаси є вагомою частиною оборотних активів підприємства, які

займають особливе місце у складі майна та домінуючу позицію у структурі

витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Це в свою чергу вимагає повної, достовірної інформації про наявність та рух матеріальних запасів, яку може надати системний аналіз, який в даному випадку слід розглядати як елемент господарської інформаційної системи, яка генерує та інтерпретує всю базу інформаційного потоку для ефективного управління.

Дата добавления: 2017-02-01