Використання першоджерел в опрацюванні теми. 1 страница

ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ. При вивченні даної теми студенти повинні брати до уваги:

1. Фундаментальність проблеми буття у філософії, її визначальний статус для подальших філософських рефлексій.

2. Поняття буття та його філософське розуміння грають велику роль у змісті тієї чи іншої наукової картини світу. Будь-яка наука ставить питання про реальність, яку вона вивчає – тобто, питання про те, як вона розуміє буття.

3. Фундаментальну важливість визначення буття для категоріального визначення буття людини.

Завдання 1. Фундаментальне значення проблеми буття для філософії.

Прочитайте уважно два наступні уривки, виділіть у них аспекти фундаментальності та людиновимірності проблеми буття.

„Буття далі, ніж будь-яке суще, і все ж ближче людині, ніж будь-яке суще, чи то камінь, чи тварина, витвір мистецтва, машина, ангел чи Бог. Буття – це найближче. Однак близьке залишається для людини найбільш далеким” (М.Гайдеґґер).

„Рефлектуючи буття людини, я відразу виявляюся тим, хто рефлектує своє власне буття. Унікальність становища полягає якраз в тому, що „буття” – це моє буття”(Р.М.Цанер).

Спробуйте з”ясувати, в якому сенсі буття виявляється найближчим для людини, а в якому – найбільш далеким. Чому саме відношення до буття постає найважливішим для людини? Чи можна говорити про буття безвідносно до людини?

Ознайомтесь із тим, яким чином окреслює буття один із провідних теоретиків онтології ХХ ст. М.Гартман.

“Саме буття не можна ні визначити, ні пояснити. Але можна відрізняти види буття та аналізувати їх модуси. Тим самим їх можна висвітлювати із середини… Буття є останнє, про що припустимо запитувати. Але останнє не може бути визначеним. Адже визначати можна лише на основі чогось іншого, що стоїть за розшукуваним; саме ж останнє є тим, за чим вже нічого немає... Загальний спосіб буття для всіх способів буття – “буття взагалі”, яке є властивим для будь-якого сущого” (М.Гартман).

Спробуйте зрозуміти, що значить те, що модуси (способи буття) сущого можна висвітлювати лише із середини? Де в наведених рядках є вказівка на те, що буття постає спільним для всього сущого, тобто тим, що робить дійсність єдиною та неперервною? Яким чином тут позначається єдність онтології та гносеології? – Для відповіді на ці питання використайте наведені нижче міркування сучасного австрійського філософа.

“Поняття буття не обмежується жодною категорією, а перевищує та охоплює все, тобто є висловлюванням про все. Це поняття принципово переходить всі межі,… охоплює абсолютно все, про що можна запитувати, мислити або знати: дійсне і можливе, субстанцію та її властивості, речі, а також неречові змісти – думки й цінності, теперішнє, минуле та майбутнє…” (Е.Корет).

„...світ у тому сенсі, який ми тепер надаємо цьому слову, - це лише сукупність речей, які ми можемо послідовно розрізняти. Ті речі, які ми зараз не бачимо, слугують фоном для видимих речей, потім і вони виникнуть перед нами явно... І якщо кожна з них лише фрагмент, а світ лише зібрання... речей, то можна сказати, що світ в цілому -... у свою чергу, також є величезним, колосальним фрагментом... і нічим більше... Таким постає перед нами світ: він не самодостатній, не слугує підставою для власного буття, а кричить про те, чого йому бракує, проголошує своє не-буття... Світ недостатній та фрагментарний, в основі цього об’єкта лежить дещо, що не є світом, не є тим, що нам дано. Таким чином, це „дещо”... є основною сутністю... Її не можна шукати, як шукають будь-яку річ цього світу... За своєю природою основна сутність не є те, що дається, вона ніколи не присутня в пізнанні, будучи саме тим, чого бракує в будь-якій присутності. Як ми про неї дізнаємося?.. Ми помічаємо, що в мозаїці бракує фрагмента, по дірці, що залишилась; бачимо саме його відсутність; він присутній завдяки тому, що його немає... Подібним чином основна сутність є тим, що за своєю природою вічно відсутнє, чого завжди у світі бракує... В силу свого характеру вона не може бути схожою на дане нам суще, що якраз є вторинним та обґрунтованим. За своєю природою основна сутність є чимось цілком інакшим, ні на що не схожим...” (Х.Ортега-і-Гассет).

Як філософ описує фрагментарність світу? Як Ви гадаєте: йдеться про фрагментарність світу чи нашого сприйняття світу? Яке місце „основної сутності” у нашому сприйнятті світу? Чому поняття буття є складним для визначення? – Спробуйте передати своїми словами основне з змісті наведеного міркування; як ви думаєте, чому саме плинність, мінливість речей наводить нас на думку про буття як таке?

Спробуйте пояснити для себе, чому та в якому сенсі буття виявляється в негативному окресленні. Чи можливі інакші способи визначення буття: наприклад, через перелік характеристик буття, через відношення буття до мислення тощо?

„... постійна можливість небуття поза нами та в нас обумовлює наші питання про буття. І небуття ще й накреслює контури відповіді: те, чим буття буде, з необхідністю підіймається на основі того, чим воно не є ”(Ж.П.Сартр).

Завдання 2. Вихідні концепції буття в історії філософії.

При вивченні даного питання слід мати на увазі, що поняття “буття”, “світ”, “природа”, “суще”, “дійсність”, “реальність”, “річ (речі)”, “Універсум” часто виступають синонімами. Те ж саме стосується понять “суб’єкт”, “людина”, “свідомість”, “розум” тощо.

За наступними уривками прослідкуйте історичні ступені постановки та осмислення сутності буття, виділіть головні особливості визначення буття, які характерні для кожної історичної епохи (наприклад, буття як зосередження вічного та незмінного, як субстанція, як характеристика свідомості тощо).

“Одна й та ж річ існує та не існує”(Геракліт).

“Потрібно відвернутися всією душею від усього, що постає: тоді здатність людини до пізнання зможе витримати споглядання буття”, “... істинне буття – це певні осягненні розумом та безтілесні ідеї”, “всі ідеї є те, що вони є, лише у відношенні одна до іншої, й лише в цьому відношенні вони володіють сутністю, а не у відношенні до їхньої подоби, яка знаходиться в нас...”(Платон).

Порівняйте підходи до буття Геракліта та Платона. Як називаються світоглядно-методологічні позиції, які представляють дані мислителі? Охарактеризуйте ці позиції. Як Ви гадаєте, як співвідноситься змінне та незмінне в бутті?

“Буття ж саме по собі приписується всьому тому, що позначається через форми категоріального висловлювання, бо скількома способами робляться ці висловлювання, у стількох же сенсах позначається буття. А так як одні висловлювання означають суть речі, інші – якість, інакші – кількість, інакші – “де”, інакші – “коли”, то відповідно до кожного з них ті ж значення має і буття”(Арістотель).

Чим підхід Арістотеля відрізняється від підходу Платона? Чому Арістотель звертається до буття речей? Як це пов’язано з його науковими інтересами?

“Слід розрізняти буття і те, що є. Саме буття ще не є, але навпаки, те, що є (суще), є й існує, лише прийнявши форму буття… Все, що є, задля того, щоби бути, є причетним буттю, і щоби бути чимось, є причетним до чогось іншого” (С.Боецій).

Вдумайтесь у наведені міркування відомого середньовічного філософа; спробуйте чітко відрізнити буття і суще. Яке із цих понять підлягає визначенню і яким чином (в який спосіб), а яке не підлягає?

Зверніть також увагу на категоріальні визначення буття, що широко використовувались у середньовічній та подальшій філософії:

“Субсистенція – це те, що не потребує акциденцій задля того, щоби бути. А субстанція – це те, що слугує основою для інших акциденцій, поза чим останні не можуть існувати; вона стоїть “під” (“sub”) акциденціями як їх основа… Роди й види не мають акциденцій, тому вони є субсистенції. А індивіди не лише субстистенції,… оскільки служать основою для акциденцій…” (С.Боецій).

Спробуйте навести приклади для того, щоби належною мірою засвоїти зміст названих категорій. Зверніть увагу й на те, що вони мають певне використання і в сучасній філософії.

“Все суще або створене, або не створене. Якщо створене, то, безумовно, підвладне змінам; бо оскільки воно через зміну одержало буття, воно, безумовно, залишається підвладним змінам... Якщо ж не створене, то з необхідністю також... незмінне... Все створене, безумовно, створене кимсь. Творцю ж необхідно бути нествореним; бо якщо він створений, то, безумовно, кимсь, і так далі, поки не дійдемо до чогось нествореного... Кого ж може стосуватися сказане, як не бога?.. Бог містить в собі все буття як деяка безмежна... глибина сутності” (Іоанн Дамаскін).

Проаналізуйте зв’язок міркувань Іоанна Дамаскіна з попередньою філософською традицією. Виділіть спільні та відмінні риси у підходах до буття античної та християнської традиції. Якщо такі наявні, то чим вони зумовлені. Як ви вважаєте, якими рисами наділяється буття у даному міркуванні?

Як Дж.Локк трактує поняття субстанції?

“... Наша ідея, якій ми даємо загальне ім’я „субстанція”, є лише передбачуваним, але невідомим носієм тих якостей, які ми вважаємо такими, що існують. А так як ми уявляємо, що вони не можуть існувати... „без чогось, що підтримує їх”, то ми називаємо цей носій substantia, що в буквальному сенсі слова означає „те, що стоїть під чимось” або „те, що підтримує”...” (Дж.Локк).

Беручи до уваги наступний уривок, пригадайте, хто вперше здійснив у філософії Нового часу поділ на матеріальну та духовну субстанції. Як це вплинуло на подальший розвиток європейської філософії?

“Розуміючи субстанцію, ми можемо розуміти лише річ, яка існує так, що не потребує для свого існування нічого, окрім себе самої. Але таким, власно кажучи, є лише Бог… Тому справедливо стверджують, що поняття субстанції неоднаково підходить до Бога та його творінь… Але з огляду на те, що серед створених речей деякі за своєю природою не можуть існувати без інших, ми відрізняємо їх від тих, що потребують лише звичного сприяння Бога, і називаємо останні субстанціями, а перші – якостями або атрибутами субстанцій. Усяка субстанція має переважаючий атрибут: для душі – думка, тоді як для тіла – протяжність” (Р.Декарт).

Поясніть, чи проводив Р.Декарт чіткий поділ субстанцій на матеріальну та духовну? В чому можна вбачати сенс наполягання Р.Декарта на тому, що поняття субстанції можна прикласти до речі?

Порівняйте приведені нижче позиції Б.Спінози та Дж.Берклі щодо субстанції. В якому відношенні перебувають вони між собою (протилежності, тотожності, взаємодоповнюваності тощо)? Обґрунтуйте Вашу думку.

“Під субстанцією я розумію те, що існує саме в собі і постає саме через себе, тобто те, постання чого не потребує постання іншої речі, з якої воно повинно було б утворитися” (Б.Спіноза).

“Немає субстанції, крім духу чи того, хто сприймає... Не може бути немислячої субстанції або немислячого субстрату цих ідей” (Дж.Берклі).

Беручи до уваги міркування Г.Гегеля про сутність буття, вкажіть, яким шляхом пішла європейська філософія на завершенні класичного періоду розвитку. Відзначте, як Гегель ототожнює мислення та буття. Чи згідні Ви з твердженням про розумність дійсності, чи не означає воно заперечення власної сутності світу?

“На мій погляд, який повинен бути виправданим лише розгортанням всієї системи, вся справа в тому, щоби зрозуміти й виразити істинне не тільки як субстанцію, але рівно і як суб’єкт… Жива субстанція є буття, яке воістину є суб’єктом; або ж: яке воістину є дійсне буття лише остільки, оскільки вона є рухом самоствердження або опосередковане становлення для себе інакшим… Сказане тут можна виразити й так, що розум є доцільна діяльність. Потреба подавати абсолютне як суб’єкт (апелює) до Бога. Але цим словом як раз позначають те, що встановлене не як якесь просте буття, а як дещо таке, що перебуває у рефлексії, - суб’єкт… Що розумне, те дійсне, і що дійсне, те розумне” (Г.Гегель).

Аналізуючи це складне міркування, спробуйте пояснити, які переваги для філософського осмислення дійсності випливають із подавання субстанції в якості суб’єкта? Що взагалі є характерним для гегелівського розуміння і буття, і субстанції? Чим це розуміння відрізняється від розглянутих перед цим?

Завдання 3. Особливості некласичного розуміння буття.

Перш за все спробуйте прослідкувати хід думок А.Шопенгауера, який переводить питання про буття в план людського сприйняття дійсності:

“Світ є моє уявлення”… ця істина є виразом… форми усякого можливого та мислимого досвіду… Отже, немає істини, більш безсумнівної, більш незалежної від будь-яких інших, менш за все потребуючої доведення, ніж та, що все існуюче для пізнання, тобто весь цей світ, постає лише об’єктом у відношенні до суб’єкта, спогляданням для того, хто споглядає, коротко кажучи, - уявленням” (А.Шопенгауер).

В якому сенсі можна вважати світ уявленням? Чи значить це твердження, що кожна людина створює свій власний, не схожий ні на що інше, світ? Яке відношення це твердження має до буття?

На основі цитат А.Бергсона, Е.Гуссерля та М.Гайдеґґера виділіть основні ознаки некласичного визначення буття: буття як тривалість, як спрямованість свідомості на буття, буття як невидима субстанційність, яка дана нам з необхідністю. Поміркуйте, чому виникла потреба переходу від класичного розуміння буття до некласичного.

“[Світ постає перш за все як] неперервний розвиток минулого, яке вбирає в себе майбутнє та розширюється в міру руху вперед” (А.Бергсон).

Е.Гусерлю належить заслуга осмислення свідомості через поняття інтенціональності:

“Під інтенціональністю ми розуміємо властивість переживань “бути свідомістю чого-небудь”. У будь-якому дійсному акті свідомості погляд, як промінь, що випромінює із чистого Я, спрямовується до предмету, що постає співвідносним свідомості, здійснюючи численні усвідомлення чогось. Ця чудова властивість свідомості виступає перед нами у кожному проясняючому акті: сприйняття є сприйняттям чогось, скажімо – речі; судження є судженням про якийсь стан справ; оцінювання – оцінюванням якоїсь ціннісної ситуації; бажання – бажаної обставини і т. ін.” (Е.Гуссерль).

Зверніть увагу на те, що явище інтенціональності дозволяє характеризувати свідомість як форму представлення (репрезентації) певного буттєвого змісту. Саме це акцентує М.Хайдеггер, пояснюючи основні тези вчення Е.Гуссерля:

“Реальне буття може бути інакшим або не бути зовсім; незалежно від цього свідомість сама собою здатна залишатись замкненою всередину буттєвим взаємозв’язком. Це значить: свідомість є абсолютною в тому сенсі, що вона являє собою буттєву передумову, що робить взагалі можливою буттєву репрезентацію. Трансцендентне буття завжди надане в уявленні, причому саме в якості інтенціонального предмету. Свідомість в смислі абсолютного означає перевагу суб’єктивності перед будь-якою об’єктивністю” (М.Хайдеггер).

Порівняйте таке розуміння буття із класичним, наприклад, із його трактуванням як субстанції, покажіть їх докорінні відмінності, але виявіть і спільне. Як ви розумієте тезу про перевагу суб’єктивного над об’єктивним?

“... Виступає основоположне сутнісне розрізнення між буттям як переживанням та буттям як річчю... Просторова річ, яку ми бачимо, - це, при всій своїй трансцендентності, сприймане, дане в міру усвідомлення у всій своїй живій тілесності... Сприймання речі не переводить в наочність щось, що не присутнє наочно, як ніби сприймання було б спогадом чи фантазією, - воно осягає самість в її живій, тілесній наявності. Так чинить сприймання згідно свого власного сенсу й очікувати від нього чогось іншого означає порушувати його сенс” (Е.Гуссерль).

“Щоб узагалі мати можливість розгорнути питання про сенс буття, буття повинно бути даним... “Буття” – не порожнє поняття, не чиста абстракція, утворена шляхом дедукції;... акти споглядання всезагального дають те, що ми просто й перш за все бачимо в речах.... Коли я бачу цю книгу, я хоча бачу субстанційну річ, однак не бачу субстанційність тим же чином, що і книгу. Все ж субстанційність є те, що у своїй не-з’явленості надає можливість з’явитися тому, що з’являється. В цьому сенсі можна сказати навіть, що вона є більшою мірою щось, що з’являється, ніж саме те, що з’явилося” (М.Гайдеґґер).

Прокоментуйте наведені міркування. Як ви вважаєте, яке розуміння буття постає більш прийнятним для сучасного стану речей в світі – класичне чи некласичне? Як можна використовувати некласичне розуміння буття для пояснення явищ дійсності? – Наведіть конкретні приклади.

Завдання 4. Специфіка людського буття. Буття і мислення.

Як Ви розумієте наступне визначення людського буття? Як називається подібний світоглядний підхід? Для якої епохи європейської філософії він характерний?

“Людина – фокус, в якому сходяться всі шари буття” (М.Бердяєв).

Порівняйте між собою наступні підходи до визначення специфіки людського буття. Як можна назвати кожен з підходів? Виділіть головні моменти кожного з них. Який із них, на Вашу думку, є найбільш доречним для сучасної епохи?

“… Людина – це істота, створена актом божественного творіння, і Бог дає їй дихання життя, щоб вступити з нею в особистісні відносини. Людина – душа і життя, що починають бути тоді, коли Бог закликає їх в цей світ. Але людина – це і плоть. Вся людська сутність є творінням Бога, вся людська сутність – образ і подоба Божа… Бог, Абсолют, вступає в особисті відносини з людиною” (К.Вальверде).

“У своїй дійсності вона [сутність людини] є сукупністю суспільних відносин ”(К.Маркс).

“Буття – це співтовариство; буття-для-себе – це відчуження та відсутність комунікабельності…Сутність людини полягає лише в співтоваристві, у спілкуванні людини з людиною” (Л.Фейєрбах).

Чим відрізняється позиція К.Маркса та Л.Фейєрбаха, враховуючи, що вони обоє стверджують соціальність людського буття?

“Людина – істота, яка не тільки є, але й знає, що вона є. Впевнена в своїх силах, вона досліджує довколишній світ і змінює його за певним планом. Вона вирвалась із природного процесу, який завжди залишався лише неусвідомленим повторенням незмінного; вона – істота, яка не може бути повністю пізнана як буття, але ще вільно вирішує, що воно є; людина – це дух, ситуація справжньої людини – її духовна ситуація” (К.Ясперс).

На якій зі сторін людського буття акцентує К.Ясперс? Яким, на Вашу думку, є специфічно людське буття (матеріальним, духовним, єдністю першого та другого тощо)? Обґрунтуйте Вашу відповідь.

Як Н.Аббаньяно за допомогою категорії буття окреслює таку специфічну рису людського буття, як свобода? Чи можна сказати, що світоглядна позиція, яку обирає собі людина – це вільна можливість обрати своє відношення до буття? Обґрунтуйте свою відповідь.

„Незалежно від того, як трактується буття (як світ цілей, абсолютна суб’єктивність, або як щось інакше), людина не тотожна з ним. Людина конституюється лише при допущенні можливості відношення людини до буття. Можливість відношення до буття – єдина можлива основа для розуміння людини як свободи. І якщо ця можливість визначає спосіб буття, притаманний людині, тобто екзистенцію, то з цього випливає, що екзистенція – єдиний можливий горизонт для розуміння людини як свободи” (Н.Аббаньяно).

Яка з двох запропонованих позицій видається вам ближчою до істини? Чому?

„Яким чином в нас могла б бути ідея буття, якби нам самим не було притаманне буття й ми не знаходили б таким чином буття в собі”(Г.Лейбніц).

„Буття стало об’єктом думки, і тим самим воно означало об’єктивацію. Розум знаходить власний продукт. Реальність ставиться у залежність від того, що вона робиться предметом пізнання, тобто об’єктом. Але насправді вірно зворотне – реальність не перед пізнаючим суб’єктом, а за ним, в його екзистенціальності (М.Бердяєв)”.

Яке, на Вашу думку, реальне співвідношення буття та мислення: буття визначає зміст мислення, мислення встановлює межі буття, має місце взаємовизначення буття та мислення тощо?

Завдання 5. Сучасна наука про рівні та форми проявів буття.

„... космос, в якому знаходиться людина, завдяки нездоланній цілісності свого ансамблю утворює систему, ціле, квант. Систему за своєю множинністю; ціле за своєю єдністю; квант за своєю енергією...” (П.Тейяр де Шарден).

Як Ви розумієте названі П.Тейяром де Шарденом загальні закономірності природних процесів з урахуванням особливостей Вашої спеціальності.

Чи згідні Ви з розподілом сфер буття, які пропонуються в наступних двох

уривках? Запропонуйте власне бачення розподілу сфер буття.

„Природа розглядається... як Універсум, в якому виділяються три світи – світ природи у власному значенні слова, світ соціуму... і світ цивілізаційних парадигм. Ці світи існують не ізольовано один від одного, а утворюють наче три рівні реальності, що знаменують собою різні стадії, гілки і напрямки еволюційних процесів у Всесвіті” (Р.Карпінская, І.Лісєєв, А.Огурцов).

„Ми можемо розрізнити наступні три світи, чи універсуми: по-перше, світ фізичних об’єктів чи фізичних станів; по-друге, світ станів свідомості, мислительних (ментальних) станів, і, можливо, диспозицій до дій; по-третє, світ об’єктивного змісту мислення, перш за все змісту наукових ідей, поетичних думок та творів мистецтва” (К.Поппер).

Які фактори, згідно В.Вернадського та А.Печчеї, впливають на формування середовища на сучасному етапі розвитку людського суспільства? Які ще, на Вашу думку, фактори можна додати до вказаних? Чи можна сказати, що тепер не буття володіє людиною, а людина – буттям?

“... Біосфера в наш історичний момент геологічно швидко переходить в новий стан – в ноосферу, тобто в такого роду стан, в якому повинні знаходити прояв розум та скеровувана ним робота людини як нова небувала на планеті геологічна сила... [ Цим ] встановлюється якнайтісніший зв’язок між геологічними явищами та історією людства” (В.Вернадський).

„Ще кілька десятків років тому світ людини спрощено можна уявити собі як три взаємопов’язані, але достатньо стійкі елементи: Природа, Людина та суспільство. Тепер в цю систему ввійшов четвертий і потенційно неконтрольований елемент – техніка...” (А.Печчеї).

В сучасній космології фігурує так званий “антропний принцип”; ознайомтесь із його формулюванням.

“Слабкий” варіант антропного принципу виражає лише той факт, що експериментально відоме поєднання фізичних констант складає необхідну умову життя, і завдяки тому ми маємо можливість спостерігати таке поєднання: адже без нього ми би не існували. “Сильне” формулювання антропного принципу сміливіше і набуває філософського характеру: згідно їй, людина, що спостерігає цей світ, є кінцевою метою всієї сукупності названих елементів та констант. Саме людина надає сенсу космічній еволюції” (К.Вальверде).

„Антропний принцип... пов’язує між собою фундаментальні параметри нашого всесвіту, Метагалактики, параметри елементарних частинок та факт існування в Метагалактиці людини. До числа необхідних для появи людини космологічних умов належить така: Всесвіт (Метагалактика) повинен бути достатньо великим, площинним, однорідним” (В.Козютинський).

Як Ви розумієте „антропний принцип” сучасної науки? Чому, на вашу думку, при визначенні вихідних параметрів буття сучасна наука бере до уваги необхідність появи у даному бутті такої форми життя як людина? Які висновки можна зробити із визнання справедливості антропного принципу? – Ознайомтесь із одним із варіантів такого можливого висновку, який сформулювали англійські вчені Дж.Д.Барроу та Ф.Дж.Типлер:

“У Всесвіті повинна була виникнути розумна обробка інформації; але, одного разу виникнувши, вона вже не зникне ніколи” (Дж.Д.Барроу, Ф.Дж.Типлер).

Чи згідні ви із таким висновком? Який власний висновок ви можете запропонувати?

На завершення заняття спробуйте підвести його загальні підсумки та зробити висновки, наприклад, шляхом з’ясування, які із розглянутих вище ідей та положень мають сучасне значення.

Тема 11: СВІДОМІСТЬ ЯК ФІЛОСОФСЬКА ПРОБЛЕМА.

Мета розгляду теми:

Осягнути складність та фундаментальність проблеми свідомості для філософії та науки; окреслити її значення для людського буття, життєвого самовизначення, для розуміння особливостей людської діяльності та творчості;

окреслити ознаки свідомості, провести критичний аналіз основних концепцій походження свідомості; розглянути структуру та основні функції свідомості.

Ключові поняття та терміни

- дух - почуття та емоції

- ідеальне - воля

- ідеація - єдине інформаційне поле

- інтенція - доцільність

- предметність - діяльність

- мислення - цілісність

- знання - психіка

План семінарського заняття

1. Проблема реальності свідомості та її суттєві ознаки.

2. Аналіз та оцінка основних концепцій походження свідомості.

3. Ідеальне в змісті свідомості. Свідомість і мова.

4. Структура та функції свідомості. Свідомість – діяльність – творчість.

Завдання, вправи, тести

1. Дайте виправдану та обгрунтовану оцінку наведеним нижче твердженням щодо реальності існування свідомості. Спробуйте визначити філософську позицію, що виражена в цих твердженнях. Виділіть позитивне, виправдане в даних твердженнях, але також – негативне, неприйнятне, суперечливе.

а) свідомість являє собою функцію нейрофізіології людини, витончений та високорозвинений вид психічного пристосування людини до умов життя;

б) свідомості насправді не існує, бо її не можна спостерігати; реально існують лише людські реакції та нервові сигнали;

в) свідомість являє собою єдність буття та небуття: це є форма відображення дійсності в мозку людини, тобто відображення однієї речі в іншій;

г) свідомість – це різновид духовної субстанції;

д) свідомість – це є проходження енергії та інформації через людський мозок;

є) свідомість має особливий онтологічний статус, тому що лише вона здатна продукувати ідеальні, еталонні виміри дійсності;

ж) реальність свідомості в тому, що вона постає способом орієнтування в предметному полі людської життєдіяльності, способом, що забезпечує особливий – небіологічний тип людської поведінки.

2. Виберіть варіанти правильної відповіді на питання.

Особливий, небіологічний тип людської поведінки проявляється:

а) в тому, що людина не діє за схемою “Стимул – реакція”;

б) в тому, що людина опосередковує свої взаємини із світом системою штучно створених засобів та інструментів;

в) в тому, що людина має розвинену та спеціалізовану нервову систему;

г) в тому, що людина діє цілеспрямовано;

д) в тому, що людина не стільки пристосовується до середовища, скільки перетворює його.

3. Предметність, як одна із провідних властивостей людської свідомості, це:

а) здатність людини використовувати різні предмети в своїй діяльності;

б) людське бажання діяти одними предметами природи на інші;

в) здатність людини створювати нові предмети;

г) здатність людини бачити в речах виявлені досвідом перетворювальної діяльності межі, функції та відношення.

4. Виберіть виважену оцінку значення людської самосвідомості, обгрунтуйте її:

а) тільки за допомогою самосвідомості людині відкриті та доступні дії її свідомості;

б) за допомогою самосвідомості людина здатна відрізняти себе від інших людей;

в) самосвідомість сприяє виробленню людської самоповаги.

5. Спробуйте аргументовано пояснити, яке значення для формування та функціонування свідомості має той факт, що людська життєдіяльність розгортається в сфері штучно створеного соціально-культурного середовища. Чи можлива поява свідомості за умов перебування новонародженої дитини в лоні недоторканої природи?

6. Увійдіть у мислений експеримент, що допоможе вам краще зрозуміти важливі ознаки свідомості. Уявіть собі, що ви маєте можливість спостерігати непомітно за діями якоїсь людини, що, припустимо, рухається і діє на певній території (можливо – території свого маєтку). Ця людина не підозрює, що за нею хтось спостерігає. Спробуйте визначити, за якими ознаками ви могли би впевнено стверджувати, що ця людина діє свідомо. Назвіть чітко ці ознаки, аргументуйте свої твердження.

7. У шестидесяті роки ХХ ст. досить жваво обговорювалась версія про те, що дельфіни мають не менш розвинений інтелект, ніж людина, що вони також живуть і діють свідомо. Прокоментуйте у цьому плані результати експерименту. Коли людина тоне, то дельфіни виштовхують її на поверхню. Виявилось, що вони виштовхують на поверхню води також і гумовий макет людини, а також і колоду, що занурюється у воду. Про що свідчить ці факти? Чим у цьому плані відрізняється дія людини від дії тварин?

8. Людська мова:

а) позначає речі та явища;

б) позначає предметний зміст речей та явищ.

Поясніть, яка відмінність існує між запропонованими варіантами відповіді. Аргументуйте більш правильний вибір такого варіанту.

9. Аргументуйте свою позицію у вирішенні альтернативи: той факт, що людина розгортає свою життєдіяльність за допомогою штучних засобів дії, інструментів та знарядь праці, свідчить:

а) про людську природну обмеженість, своєрідну недостатність та природну недосконалість людини;

б) про переваги людини, про її здатність проникати у внутрішні властивості та закономірності дійсності.

10. Коли бобри будують собі житло, пташки – гнізда, інші тварини доглядають за своїми дітьми, павуки плетуть павутиння, їхні дії нагадують виробничі дії та трудові операції людини. Спробуйте чітко та аргументовано визначити, чим само, за якими ознаками та характеристиками між означеними діями тварин та діями людини пролягає якісна відмінність.

Дата добавления: 2017-02-01