Індивідуальна фотографія робочого часу

Фотографія робочого часу.

Залежно від призначення розрізняють такі види фотографій використання робочого часу: фотографія робочого часу, фотографія виробничого процесу, фотографія часу використання устаткування.

Фотографія робочого часу – спостереження і послідовний запис усіх витрат робочого часу і перерв протягом зміни із зазначенням їх тривалості і послідовності.

Призначення фотографії використання робочого часу – підбір необхідних фактичних даних для встановлення коефіцієнтів використання робочого часу і показників використання устаткування.

Час при спостереженні методом безпосередніх замірів можна фіксувати цифровим, графічним і комбінованим способами.

Фотографія робочого часу проводиться з метою:

— удосконалення організації праці шляхом усунення втрат і скорочення нераціональних витрат часу;

— встановлення нормативів підготовчо-завершального часу, часу для обслуговування робочого місця і перерв на відпочинок та особисті потреби;

— встановлення раціонального чергування роботи і відпочинку робітника протягом робочого дня;

— вивчення передового досвіду організації робочого часу з метою узагальнення і розповсюдження передових форм організації праці і використання робочого часу;

— удосконалення організації виробництва;

— встановлення норм обслуговування устаткування і нормативів чисельності робітників;

— виявлення причин невиконання норм виробітку (часу) окремими робітниками;

Фотографію робочого часу можна проводити як методом безпосередніх замірів, так і методом моментних спостережень.

Індивідуальна фотографія робочого часу складається з чотирьох етапів роботи і проводиться в такій послідовності

1. Підготовка до спостереження.

- вибір об'єкта для спостереження;

- бесіда з робітником;

- заповнення листка спостереження необхідними даними;

- вибір фіксажних пунктів

2. Спостереження і вивчення робочого часу.

Передбачає реєстрацію всіх витрат робочого часу, як за назвою, так і за тривалістю.

3. Обробка даних спостережень:

- визначається тривалість робочого часу за кожним елементом затрат робочого часу шляхом вирахування із показників поточного часу його значення за попереднім елементом;

- проводиться індексація (позначення видів затрат часу умовними символами);

- групуються однойменні затрати робочого часу та складається фактичний і проектований баланс робочого дня. За фактичним балансом робочого дня визначається:

Ø коефіцієнт використання робочого часу

Ø коефіцієнт завантаження робітника:

де Топ— час оперативної роботи, хв;

Тоб — час обслуговування робочого місця, хв;

Тпз— підготовчо-завершальний час, хв;

Тзм — змінний робочий час, хв;

Т_п— час перерв, хв.

4. Аналіз отриманих результатів і розробка організаційно-технічних заходів, які забезпечують впровадження запроектованих норм часу, виробітку, продуктивності устаткування і норм обслуговування. Установлюють проектовані величини затрат робочого часу відповідно до раціональної організації праці на робочому місці на основі нормативів.

Проектований (нормативний) баланс робочого часу дозволяє визначити за формулою:

Ø коефіцієнт можливого ущільнення робочого часу

Ø коефіцієнт підвищення продуктивності праці

де - оперативний час, відповідно нормативний і фактичний, хв.

Тзм – тривалість зміни, хв.

Дата добавления: 2017-02-01