Показники оборотності обігових коштів

Джерела формування оборотних коштів.

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призво­дить до недофінансування господарської діяльності та до фінансо­вих ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з госпо­дарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціо­нальне використання як власних, так і позичених коштів.

Власні джерела. Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел:

• статутний фонд (пайові внески членів-засновників, внески іноземних учасників, надходження від емісії цінних паперів);

• відрахування від прибутку;

• цільове фінансування та цільові надходження (з бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів);

• приріст сталих пасивів (мінімальна заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахування на обов'язкове пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх пла­тежів, авансування покупців).

Банківські кредити. Призначення банківських кредитів — фінансування витрат, пов'язаних із придбанням основних і поточ­них активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із збільшенням дебіторської за­боргованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.

Комерційний кредит. Використовується підприємствами за бра­ком фінансових ресурсів у покупця і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію і від споживача замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

Найважливішими показниками ефективності використання обігових коштів є швидкість їхнього обороту (коефіцієнт оборотності) і тривалість одного обороту в днях.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів показує кількість оборотів, що ці кошти здійснюють за плановий період. Даний коефіцієнт визначається за формулою

, (4.1)

де Р – обсяг реалізованої в плановому періоді продукції в діючих оптових цінах за рік (квартал), грн.; О_об.с.з – середній залишок обігових коштів, тобто грошове обчислення суми обігових коштів, що перебувають одночасно на підприємстві у всіх шести формах, грн.

Коефіцієнт оборотності показує суму реалізованої продукції, що припадає на одну гривню обігових коштів.

Коефіцієнт завантаження обігових коштів в обороті характеризує їх суму, що припадає на одну гривню реалізованої продукції:

. (4.2)

Тривалість одного обороту обігових коштів (середній період оборотності) показує, протягом якого періоду (за скільки днів) обігові кошти здійснюють один оборот. Значення цього показника в днях може бути визначене:

, (4.3)

де Д – кількість днів у плановому періоді.

де О_об.с.з1 і О_об.с.з2 – старе (1) і нове (2) значення середнього залишку обігових коштів; Т_об1 і Т_об2 – відповідні періоди оборотності обігових коштів.

Питання для самоконтролю:

1. Різниця між основним і оборотним капіталом.

2. Склад оборотного капіталу підприємства.

3. Охарактеризуйте цикл обороту обігових коштів.

4. Класифікація видів оборотного капіталу.

5. Основна задача й етапи нормування обігових коштів.

6. До яких наслідків може спричиняти завищення або заниження нормативу обігових коштів?

7. Як нормуються виробничі запаси?

8. Охарактеризуйте основні методи нормування.

Домашнє завдання:

1. У чому сутність прискорення оборотних коштів і як воно впливає на фінансово-господарську діяльність підприємства?

2. Як визначається нестача або надлишок власних оборотних коштів і які причини зумовлюють цей стан?

3. Який взаємозв’язок між джерелами формування оборотних коштів та ефективностю їх використання?

Література.

1. Поддерьогін А.Н. Фінанси підприємств: Підручник – К.: КНЕУ, 2001.- 460 с.

2.Слав׳юк Р.А. Фінанси підприємств – К.:ЦУЛ, 2002

3.Г.Г.Кірейцева Фінанси підприємств –К.: ЦУЛ, 2002

4.ФілімоненкоО.С. Фінанси підприємств – К..: КНЕУ, 2003

5.Потій В.З. Фінанси підприємств: Підручник – К.: КНЕУ, 2005

6. АзаренковаГ.М. Фінанси ідприємств:Навч. Посіб. – К.:Знання –Прес., 2006. – 287с.

7.Потій В.З.“Фінанси підприємств: тести, задачі, методичні рекомендації: Навч. Посіб – К.: КНЕУ, 2005.-244 с.

8.Законодавчі акти України (для самостійної роботи студентів).

Тема 5 Кредитування підприємств

Питання:

1. Суть та форми кредитування підприємств банківськими установами.

2. Умови та порядок отримання банківського кредиту.

3. Небанківське кредитування підприємств.(самостійно)

4. Порядок погашення кредиту.

1. Суть та форми кредитування підприємств банківськими установами.

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікують­ся за такими ознаками:

І. За кредиторами

• банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути;

•підприємства;

•держава;

•міжнародні фінансово-кредитні установи.

II. За формами та видами

за формами:

•товарна;

•грошова.

За видами:

•банківський — це економічні відносини між кредитором і по­зичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забез­печення. Цей кредит надається на умовах, передбачених кредит­ним договором;

•комерційний — це економічні, кредитні відносини, які вини­кають між окремими підприємствами;

•державний — це економічні кредитні відносини між держа­вою та суб'єктами господарювання. Джерелом державного креди­ту є кошти державного бюджету, які спрямовуються в уповнова­жені банки для здійснення кредитування підприємств;

• лізинговий — це стосунки між суб'єктами господарювання, які виникають за орендування майна.

III. За метою використання

Спрямовані на фінансування:

• оборотних коштів;

• основних засобів.

IV. За терміном надання

• короткострокові (не більше одного року);

• середньострокові (від одного до трьох років);

• довгострокові (понад 3 роки).

V. Залежно від забезпечення

• забезпечений — гарантуються певними видами активів;

•бланковий — отримують тільки фінансово стійкі підприєм­ства на короткий термін (1—10 днів).

VI. За порядком надання

• прямі;

• консорціальні — надається, коли потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором.

• позики участі — банки передають частини позики іншим кре­диторам.

VII. Залежно від цільового спрямування

• виробничий;

• споживчий.

VIII. За строками користування

• строкові,

• до запитання — це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернені у визначе­ний ним час.

• прострочені кредити — це кредити, щодо яких строк по­гашення, встановлений кредитним договором, минув;

• відстрочені кредити — це кредити, щодо яких на підставі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній строк.

Дата добавления: 2017-02-01