Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Типології сучасних психотехнологій.




Сучасні психотехнології за критерієм цільового ефекту впливу можна поділити на п’ять великих груп:

А) (психо-, соціо-,)-діагностичні;

Б) терапевтичні;

В) технології нормативного впливу;

Г) технології маніпулювання (маніпулятивного впливу);

Д) спецтехнології (технології психологічного узалежнення та психодеструкції).

 

А) Діагностичні психотехнологіїце алгоритми ідентифікації профілів психічних властивостей (станів, процесів) індивідуальних та колективних суб’єктів, що дозволяють здійснювати мотивовані заключення (діагнози) щодо відповідності фактичних ознак психічних профілів набору відповідних оціночних критеріїв.

Діагнозце структурований опис комплексу взаємопов’язаних психічних властивостей- здібностей, мотивів, сталих особистісних рис.

Оскільки діагностиці можуть піддаватись не лише індивіди, але і соціальні мікро- макрогрупи (макроспільноти), то є сенс говорити не лише про індивідуальні діагностичні психотехнології, але і про соціальні діагностичні психотехнології, тобто, соціодіагностику.

В застосуванні діагностичних психотехнологій ключову роль відіграють три «канали» отримання інформації: візуальний, вербальний та експериментально-поведінковий.

Через візуальний канал діагностичні дані отримують шляхом спеціальним чином організованого структурованого спостереження, в якому задіяні типологічні інструменти ідентифікації візуальних психічних ознак.

Через вербальний канал діагностичні дані отримують шляхом застосування стандартизованих/нестандартизованих, кількісних/якісних, структурованих/неструктурованих тестових методик (технік).

Через експериментально-поведінковий канал діагностичні дані отримують шляхом моделювання штучної ситуації, в якій дослідник провакує виникнення відповідних психічних ефектів.

У відповідності із зазначеними трьома каналами отримання діагностичних даних розрізняються візуально-аналітичні, тестові (тестингові) та експериментально-орієнтовані діагностичні психотехнології.

А.1. Візуально-аналітичні діагностичні психо-(соціо-)технології (візуальна аналітика – див.: [Романенко, 2008]) - комплекс міждисциплінарних методів структурованого візуального спостереження та ідентифікації структурно-анатомічних, психофізіологічних, функціонально-психологічних та соціально-психологічних ознак суб’єктів (індивідуальних або колективних) та створюваних цими суб’єктами візуалізацій матеріальної та духовної культури, що дозволяє вибудовувати прогностичні моделі їх імовірної взаємодії із середовищем.

Ідентифікація (від лат. «identificare» - ототожнювати) є процедурою впізнання на основі співставлення із еталонною типізацією, тобто, процесом, в якому суб’єкт візуального спостереження на основі співставлення емпіричних даних поточного візуального спостереження із еталонними типізаціями констатує відповідність/невідповідність візуально-спостережуваних проявів зазначених вище ознак цим еталонним типізаціям.

Автор, маючи власні практичні напрацювання, пропонує схему, що містить 5 рівнів візуально-аналітичного сканування-ідентифікації із відповідними їм субрівнями:

1.Візуальна ідентифікація родових соціотипологічних ознак

2. Візуальна ідентифікація структурно-морфологічних та функціонально-поведінкових проявів суб’єкта.

3. Візуальна ідентифікація фізіогномічних патернів

4. Візуальна ідентифікація невербально-комунікативних маркерів.

5. Візуальна ідентифікація символізму особистих атрибуцій, об’єктів культури, просторів та середовищ.

А.2. Тестові (тестингові) діагностичні психо(соціо-)технології це формалізовані або ж неформалізовані методики отримання психологічної інформації у вигляді коротких стандартизованих проб, випробувань, що дозволяють в обмежений термін часу отримати характеристики індивідуально-психологічних особливостей людини (і, додамо, при відповідних обставинах - характеристики соцієтальної психіки та її поточних станів) по певних параметрах.

Б) Терапевтичні технології це алгоритми зовнішньої та/або (само)-корекції, модифікації та трансформації певного сегменту психіки індивідуального або ж групового суб’єкта з метою надання йому (cуб’єкту) зовнішньої психологічної допомоги (або ж інформації щодо можливості отримання самодопомоги) в ситуаціях психологічних утруднень, а також у випадку потреби покращити якість власного життя.

За критерієм мішені терапевтичного впливу –тобто, сегментом психіки особи або групи, на який впливає агент терапії – поведінкові моделі, мисленнєві схеми, мовні структури, індивідуальне та колективне безсвідоме, ціннісні орієнтації тощо - а також рівнем глибинності психологічного впливу агента терапії на індивідуальну та/або колективну психіку адресата,- є доцільним розрізняти:

ББ.1. Біхевіористичні (поведінкові) терапії (біхевіористичні терапевтичні психотехнології), сегментом (мішенню) впливу яких є умовно-рефлекторні поведінкові моделі (патерни), їх корекція, модифікація та трансформація (перетворення).

До біхевіористичних терапій (серед найвідоміших течій) можна віднести когнітивно- орієнтовану біхевіористичну терапію за Міллером і Доллардом (її називають іноді психоаналітичним біхевіоризмом) та поведінкову терапію за Вольпе.

ББ.2. Лінгво-перцептивні терапії, сегментом (мішенню) впливу яких є структури мови (лінгвопатерни, мовні кліше-стереотипи) та перцептивні структури (структури сприйняття). До лінгвоперцептивних терапій відносяться нейролінгвістичне програмування (НЛП) і т.зв позитивна психотерапія за Пезешкіаном (її називають ще терапією, зфокусованою на рішеннях).

ББ.3. Когнітивні терапії, сегментом (мішенню) впливу яких є мисленнєві структури, що виступають у вигляді: а) переконань; б) неперервних (автоматичних) думок; в) продуктів довільного мислення (потоку свідомості), що піддаються рефлексії (зовнішньому аналітичному самоосмисленню). Серед найпоширеніших субнапрямків когнітивних терапій в науковій та навчальній літературі представлені когнітивна терапія за Беком, раціонально-емотивна терапія за Еллісом, терапія когнітивної модифікації поведінки за Мейхенбаумом, терапія когнітивних конструктів за Келлі.

ББ.4. Емотивно-феноменологічні терапії, сегментом (мішенню) впливу яких є поточні переживання, представлені в емоціях, відчуттях (афектах), потребах, потоці свідомості в цілому. До найвпливовіших і найвідоміших напрямків емотивно-феноменологічних терапій можна віднести гештальт-терапію за Перлсом та клієнто-центровану терапію за Роджерсом.

ББ.5. Психоаналітичні терапії, сегментом (мішенню) впливу яких є безсвідоме – сукупність психічних процесів, актів та станів, обумовлених явищами дійсності, щодо яких відсутній суб’єктивний, свідомий контроль, і у впливі яких суб’єкт не віддає собі звіту, а також форма відображення психічного, в якій образ дійсності і відношення до неї суб’єкта не виступають предметом рефлексії.

В залежності від рівня безсвідомого, з яким працює терапевт-психоаналітик, розрізняються напрямки ортодоксального (клінічно- та соціально-орієнтованого) психоаналізу та колективного (неортодоксального) психоаналізу (аналітичної психології).

Ортодоксальний психоаналіз застосовує терапевтичні технології роботи з невротичними та психотичними проявами безсвідомого, що складаються в особистісній психобіографії.

Неортодоксальний психоаналіз застосовує терапевтичні технології роботи з невротичними та психотичними проявами безсвідомого, враховуючи не лише чинники особистісної психобіографії, але і надіндивідних психічних утворень – архетипів, ціннісних орієнтацій етносоціальних спільнот, безсвідомих ментальних параметрів соціальних груп тощо. Отже, до безсвідомого неортодоксальний психоаналіз відносить не лише складові індивідуального, але і колективного безсвідомого. Під останнім, згідно з К.-Г. Юнгом, слід розуміти особливу форму соціального існування безсвідомого як інформаційно-символічного «резервуару» (звісно, в метафоричному розумінні) накопичення, збереження і відтворення генетично-успадкованого досвіду філогенетичного розвитку людства.

ББ.6. Терапевтичні технології роботи із зміненими станами свідомості (ЗСС).

Під зміненим станом свідомості можна розуміти психічний стан, в якому порушуються межі тотожності Я, або ж Его-ідентичності. В звичайному стані свідомості індивідум сприймає себе існуючим в певних межах свого фізичного тіла і сприйняття оточуючого світу обмежено можливостями зовнішніх рецепторів (екстерорецепторів) – зору, слуху дотику і т.д. Коли ж тілесні самовідчуття на певний час перестають бути помітними, а фокус самототожності свідомості втрачається, то є сенс вести мову про перехід із звичайного стану в змінений стан свідомості. До технологій роботи із зміненими станами свідомості відносяться технології гіпнозу, трансгенераційні технології та технології активації трансперсональних станів свідомості. Останні застосовуються в рамках таких терапевтичних напрямків, як холотропна терапія за С. Грофом, психосинтез за Р. Асаджіолі та орієнталістські квазітерапевтичні школи (агні-йога, трансцендентальна медитація Ошо і т.п.).

ББ.7. Терапевтичні технології роботи із ціннісними орієнтаціями та смислоутворюючою складовою психіки мають сегментом (мішенню) впливу ціннісно-смислові утворення – світогляд, цінності, життєву спрямованість. До цих напрямків міжна віднести дазайн-аналіз за Бюдженталем та логотерапію за Франклом.

В. Технології нормативного психологічного впливуце алгоритми впливу на індивідуальну та групову психіку, що мають на меті спричинення у адресата ситуативних психічних ефектів у вигляді поведінкових реакцій, емоційних переживань, формування переконань, мотивів і т.п. і відповідають при цьому трьом вимогам: усвідомлення адресатом впливу факту застосування щодо нього психотехнології; зворотність психічного стану, який спричинений дією агента впливу; екологічність та психологічна безпечність технології в застосуванні.

Якщо застосовувана технологія впливу не відповідає зазначеним вимогам, то її можна віднести до розряду маніпулятивних.

Технології нормативного психологічного впливу, в залежності від психічної функції адресата, на яку зорієнтовано вплив, можна поділити на [Більш детально див: Кабаченко, 2000]:

ВВ.1. Технології впливу на когнітивну складову психіки - образи сприйняття та мисленнєві операції.

ВВ.2. Технології впливу на джерела активності (енергетичні драйвери психіки) – мотиви різного походження, а саме: потреби, ідеали, переконання, цінності.

ВВ.3. Технології впливу на чинники-регулятори прояву активності – установки, стереотипи, диспозиції, групові норми.

ВВ.4. Технології впливу на фонові стани свідомості: технології створення змінених станів, оптимальних та неоптимальних психоемоційних станів.

Г. Технології маніпулятивного впливу – це алгоритми цілеспрямованого психологічного впливу на індивідуальну чи колективну психіку адресата, які передбачають внедріння на рівні різних психічних сегментів таких психічних змістів (ідей, установок, стереотипів, поведінкових програм і т.п.), які спричиняють неусвідомлювані, неекологічні та психологічно-небезпечні ефекти у вигляді порушень мисленнєвої діяльності, емоційної рівноваги, збалансованості мотиваційної сфери та вольових регуляторів активності, трансформації ціннісних ієрархій і т.п.; психічні змісти, внедріння яких відбувається в процесі маніпулювання, мають «вірусний» щодо психіки адресата спосіб відтворення, тобто, вони змушують її (повністю або ж частково) функціонувати в напрямку, бажаному для маніпулятора.

Російський дослідник Є.Л. Доценко у своїй монографії «Манипуляция: феномен, механизмі, защита» пропонує поділ маніпулятивних психотехнологій на 6 груп:

ГГ.1. Маніпуляція образами – перцептивне маніпулювання (маніпулювання на рівні окремих образів сприйняття та перцептивних процесів).

ГГ.2. Конвенційна маніпуляція – маніпулювання через соціальні схематизми: сценарії, правила, норми.

ГГ.3. Предметно-операційна маніпуляція маніпулювання через операційні схеми діяльності, звички, навички, стереотипії та інші інерційні регулятори діяльності.

ГГ.4. Логіко-операційна маніпуляція маніпуляція на рівні простих та комплексних форм мислення (понять, суджень, умовиводів, теорій, когнітивних схем) та мисленнєвих операцій (аналізу, синтезу, індуктивно-дедуктивних операцій, абстрагування і т.п.).

ГГ.5. Особистісна маніпуляція (експлуатація особи) – маніпуляція на рівні радикалів психотипу (соціотипу) особи – характеру, темпераменту, особливостей емоційної сфери і т.п.

ГГ.6. Духовна маніпуляція (духовне узалежнення ) - маніпуляція на рівні цінностей, смислів, світогляду та інших складових, що включені до сфери смислоутворення особи або соціальної групи.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 220; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.