Принципи та рівні променевої діагностики

Термографія

Переваги ультразвукового дослідження

1.Нешкідливість метода дослідження і можливість багаторазового його використання.

2.Високий м’якотканинний контраст при патології паренхіматозних органів і порожнин.

3.Исследование проводится в режиме реального времени.

4.Дозволяє провести внутрішньопорожнинне та інтраопераційне дослідження за допомогою спеціаль­них датчиків, які вводять беспосередньо в порожнини (наприклад, трансезофагеально, трансректально, трансвагінально та ін.). Спеціальні вбудовані в ендоскопи датчики дозволяють проводити лапароскопічні, інтраваскулярні УЗ-дослідження.

Недоліки УЗД:

• згасання УЗ-променя при збільшені товщини тканин;

• залежність результата дослідження від підготовки паціента до обстеження.

Можливості допплерографічних досліджень:

• оцінка кровоплину в судинах, розпізнавання стенозів, аневризм, тромбозів та ін.;

• розпізнавання судинних структур (аневризм) та позасудинних — солідних і кистозних утворень, розмірами 2-3 см.

Медична термографія — метод реєстрації природного теплового випромінювання тіла людини в невидимому інфрачервоному електромагнітному спектрі.

Існують дистанційний (телетермографія — інфрачервона радіометрія) та аплікаційний (контактна термографія) способи реєстрації теплового випромінювання.

Суть дистанційної термографії полягає у виявленні термоасиметрії, виникнення котрої зумовлено різними патологічними процесами (пухлинами, запальними див. мал.10.28. і судинними захворюваннями тощо). Дистанційна термографія виконується за допомогою спеціальних приладів — термографів ("Райдуга-МТ та ін..), які реєструють теплове поле тіла людини на певній відстані від нього. Чутливість приладів досягає часток градуса.

В основі контактної термографії лежить здатність рідких холестеричних кристалів (індикаторів) в разі перепаду температур на 0,01 °С за частки секунди змінювати колір від фіолетового (найвищі температури) до червоного (найнижчі), що дає змогу отримати інформацію практично миттєво. Термографія застосовується для проведення скринінг-тестів та профілактичних оглядів.

Принцип радіотермографії полягає у вимірюванні температури внутрішніх органів і тканин за їх радіовипромінюванням.

Мал.10.28. Гострий остеомієліт лівої великогомілкової кістки.

Дані термографії шкірного покриву тіла людини залежать від багатьох чинників: віку, ступеня розвитку підшкірної жирової клітковини і волосяного покриву, глибини розташування й діаметра судин, наявності пігментних плям тощо. На порушення симетрії температури тіла впливають такі чинники: а) незвичайне структурне співвідношення судинної сітки (природжені аномалії, судинні пухлини); б) зміна пружності судин (рефлекторні порушення пружності, порушення вегетативйної інервації); в) місцеві розлади кровообігу (травма, тромбоз, склероз судин); г) порушення венозного кровообігу (зупинка, зворотний кровотік у разі недостатності заслінок вен); д) локальні зміни теплопродукції (запальні вогнища, пухлини); є) зміна теплопровідності тканин (набряк, зміна вмісту жиру). Під час термографії визначають кількісні та якісні показники. До кількісних термографічних показників належить вимірювання граді­єнтів температур. Визначають різницю між температурами досліджуваної та симетричної їй ділянок тіла, а також між температурами ділянки патологічного вогнища і тканин, що його оточують. До якісних термографічних показників належать поява аномальних зон гіпер- або гіпотермії й порушення норма­льної топографії судинного малюнка. Градієнти температур 2°С й більше можуть свідчити про наявність патологічного процесу.

Порівняно з іншими методами діагностики термографія має низку переваг, зокрема вона нешкідлива, достатньо інформативна, проста у виконанні й необтяжлива для пацієнта. Дослідження можна повторювати багато разів.

Недоліком термографії можна вважати високий відсоток псевдо-позитивних і псевдо-негативних результатів.

Протипоказань до застосування дистанційної термографії не існує. Дослідження можна повторювати багаторазово.

Перший принцип: будь-яке променеве дослідження повинно бути обґрунтованим. Головним аргументом на користь проведення променевої процедури, повинна бути клінічна необхідність одержання додаткової інформації, без якої повний індивідуальний діагноз неможливий.

Другий принцип: при виборі методу дослідження необхідно враховувати променеве (дозове) навантаження на хворого. В інструктивних документах Всесвітньої організації охорони здоров'я передбачено, що рентгенологічне обстеження повинно мати безсумнівну діагностичну і прогностичну ефективність; у протилежному випадку воно є марною витратою коштів та невиправданим опроміненням людини. При однаковій інформативності потрібно надати перевагу методові, при якому відсутнє опромінення хворого іонізуючою радіацією або воно менш значне.

Третій принцип: при променевому обстеженні варто дотримуватися правила: «необхідно і досить», уникаючи зайвих процедур. Серед необхідних досліджень треба рухатися від найбільш безпечних і необтяжливих до більш складних і інвазивних методик обстеження (від простого до складного). Але іноді доводиться відразу застосовувати складні діагностичні втручання через їх високу інформативність і важливість в плануванні лікування хворого, особливо термінового.

Четвертий принцип: організація променевого обстеження вимагає обліку економічних факторів («вартісної ефективності методів»). Плануючи обстеження хворого, лікар зобов'язаний зважити економічні витрати. На перше місце ми ставимо користь для хворого, але при цьому не маємо права ігнорувати економіку лікувальної справи.

Щоб у загальному підняти ефективність діагностики, Всесвітня організація охорони здоров'я запропонувала на найближчий період увести 3 стандартних рівні діагностики.

Перший рівень: стандартна рентгенографія, рентгеноскопія з використанням підсилювачів рентгенівського зображення, звичайна томографія, базове ультразвукове дослідження.

Другий рівень: спеціальні методи рентгенографії, мамографія, ангіографія, дигітальная ангіографія, спеціалізоване ультразвукове дослідження (внутрішньопорожнинне, пункційне), КТ, сцинтіграфія.

Третій рівень: магнітно-резонансна томографія, позитронна емісійна томографія, імуносцинтіграфія.

Перший рівень обстеження рекомендується забезпечити в первинній ланці охорони здоров'я: поліклініках, невеликих міських і сільських лікарнях. Другий та третій рівні повинні бути доступними лікарням великих міст та медичним центрам.

Дата добавления: 2017-02-01