Конструкція плавких запобіжників

Будь-який запобіжник складається із знімних та незнімних частин, а також із замінюваних та незамінюваних частин. Основними частинами плавкого запобіжника є(рис.10.4):

а

б Рис.10.4. Конструкція запобіжника (а – серії D, б – серії NH): 1 – тримач плавкої вставки; 2 – плавка вставка; 3 – калібрувальна втулка; 4 – основа плавкого запобіжника; 5 – контакти плавкого запобіжника; 6 – покажчик спрацьовування (індикатор)

· плавка вставка – частина плавкого запобіжника, яка міс­тить плавкий елемент (плавкі елементи), що підлягає заміні після спрацьовування запобіж­ника. Вона є корпусом, у якому розташований плавкий елемент, що призначений для розплавлен­ня під дією струму, який пе­ре­вищує деяке визначене зна­чення впродовж визначеного часу; · основа запобіжника – незнімна частина запобіжника з контактами та виводами; · тримач плавкої вставки – знімна частина запобіжника, призначена для утримання його плавкої вставки;

· калібрувальна втулка – додаткова частина основи, призначена для досягнення певного ступеня невзаємозамінності;

· контакти плавкого запобіжника – струмоведуча частина, що забезпечує електричний зв'язок контактів плавкого запобіжника з підвідними провідниками;

· тримач плавкого запобіжника – поєднання основи запобіжника з тримачем плавкої вставки (на практиці при вживанні терміну „тримач плавкого запобіжника” розуміють, якщо не вимагається чіткого розрізнення, основу плавкого запобіжника та/або тримач плавкої вставки);

· покажчик (індикатор) спрацьовування – частина запобіжника, яка призначена для позначення спрацьовування запобіжника.

Незамінювана частина (основа) 4 монтується у розподільному пристрої та приєднується до зовнішніх кіл за допомогою виводів 5. Інші незамінювані частини, а саме тримач вставки 1, калібр, або калібрувальна втулка 3, а також корпусні ізоляційні деталі є знімними. Єдиною замінюваною частиною є плавка вставка 2, яка зазвичай є знімною.

Будова плавких вставок. Будова плавкої вставки визначається серією плавкого запобіжника. Будова плавких вставок призматичної та циліндричної форми показана на рис.10.5 і 10.6. Робочим органом плавкої вставки, який визначає основні характеристики запобіжника, є плавкий елемент. Плавкий елемент вставки виготовляється з найвищою точністю з мідної або срібної стрічки тощо.

Рис.10.5. Будова плавкої вставки силового запобіжника серії NH: 1 – ножеподібні контакти;2 – покажчик спрацьовування запобіжника;3 – захисні пластини (бокові накривки);4 – азбестові прокладки; 5 – плавкий елемент;6 – напайка металу з низькою температурою плавлення;7 – керамічний корпус; 8 – кварцовий пісок;9 – плавкий провід покажчика; 10 – стяжні гвинти	Рис.10.6. Будова плавкої вставки силового запобіжника серії СН: 1 – кінцевий ковпак; 2 – керамічний корпус; 3 – кварцовий пісок; 4 – плавкий елемент; 5 – плавкий провід покажчика; 6 – напайка металу з низькою температурою плавлення; 7 – пружина; 8 – диск індикатора

Найкращим матеріалом для плавкого елемента є срібло, оскільки має високу і стабільну електричну провідність. Срібні плавкі елементи добре працюють у безперервному режимі, при циклічних навантаженнях і перевантаженнях, на повітрі й у піщаному наповнювачі. Плавкі елементи зі срібла мають максимальний порівняно з усіма іншими використовуваними металами термін служби. Срібло має фізичні властивості, що позитивно впливають на захисні характеристики запобіжників, низькі значення питомої теплоємності та питомої теплоти плавлення. Срібло володіє добрими технологічними властивостями: легко піддається точному штампуванню, зварюванню і пайці, не вимагаючи при цьому попередньої обробки.

Найбільш близькими до срібла за електрофізичними властивостями є мідь, завдяки чому вона також широко використовується у виробництві запобіжників. Однак мідь інтенсивно окислюється, а її оксид стабільний аж до температури плавлення міді. Завдяки своїй стабільності оксидна плівка могла б бути захисною, якби не механічні напруження, що виникають при зміні температури і перешкоджають адгезії плівки до чистого металу. Унаслідок впливу цих сил оксидна плівка міді розтріскується і відшаровується, полегшуючи тим самим подальший розвиток корозійних процесів. Термін служби плавких елементів з міді набагато коротший, ніж елементів зі срібла. Особливо чутливі плавкі елементи з міді до циклічних навантажень: сумарна тривалість протікання струму до розплавлювання плавкого елемента з міді при циклічному навантаженні набагато менша від тривалості протікання струму через цей же плавкий елемент у неперервному режимі.

У запобіжниках з мідними плавкими елементами температура плавкого елемента при невеликих перевантаженнях близька до температури плавлення; це призводить до значного нагріву елементів конструкції запобіжника, що в деяких випадках є небажаним.

На практиці для зниження температури плавлення плавкого елемента використовують так званий металургійний ефект, який полягає в наступному. На мідний плавкий елемент напаюють метал з низькою температурою плавлення (як правило, олово, температура плавлення якого 232 °С). Суть використання металургійного ефекту полягає в тому, що при нагріванні плавкого елемента до температури плавлення олова, воно розплавляється, розчиняє в собі матеріал плавкого елемента, і тим самим зменшує поперечний перетин плавкого елемента при його спрацьовуванні.

Значне поширення як матеріал плавких елементів одержує алюміній. Електричний опір алюмінієвих плавких елементів стабільний при тривалому протіканні номінального струму, що зумовлено наявністю тонкої оксидної плівки, що захищає метал від подальшого окислювання і яка не руйнується при нагріванні аж до температури плавлення. Однак саме наявність цієї плівки утруднює процеси паяння і зварювання алюмінієвих плавких елементів.

З інших металів, що застосовуються для виготовлення плавких елементів, слід відзначити цинк. Він має низьку температуру плавлення, що важливо для плавкого елемента, тому що при цьому значно знижуються вимоги до термостійкості інших елементів конструкції. Теплофізичні характеристики цинку забезпечують досить низьке значення енергії плавлення. Істотним недоліком є відносно швидке старіння плавких елементів при експлуатації і під час зберігання.

Для цинку, як і для міді, для збільшення терміну служби необхідне захисне покриття, що перешкоджало б інтенсивному старінню при тривалому протіканні струму в безперервному і циклічному режимах.

Рівномірна товщина стрічки, добра провідність і точність вирубного штампу забезпечують високу точність часострумової характеристики і малі втрати. Кількість звужень (вузьких місць зумовлених отворами) в одному ряді визначається номінальною напругою. На кожні 100 вольт припадає одне звуження.

Вставки запобіжників, призначених для захисту напівпровідникових пристроїв, мають подібну конструкцію, але плавкі елементи виготовляють із срібла, а металургійний ефект не застосовують.

Прямокутні або круглі у поперечному перетині корпуси плавких вставок мають циліндричні отвори усередині. Корпуси виготовляють з електрофарфору, ультрафарфору (надміцний фарфор) або стеатиту. По кутах торців корпус прямокутної форми має отвори з різьбою, в які угвинчуються гвинти. Вони закріплюють бокові накривки до корпусу. Корпус запобігає викиду гарячих газів і рідкого металу в довкілля і повинен витримувати високі температури та тиски при вимиканні (спрацьовуванні) запобіжника.

Захисні пластини (бокові накривки) мають виступи для обслуговування запобіжника (заміни запобіжників) за допомогою спеціального, стандартизованого відповідно до NН-запобіжників, пристрою для монтажу плавкої вставки. Разом з керамічним корпусом захисні пластини утворюють камеру (оболонку), стійку до тиску, спричиненого комутаційною дугою.

Кристалічний кварцовий хімічно і мінералогічно чистий (вміст SiO₂>99,5%) пісок є важливим чинником для обмеження струму. Завдяки просушуванню він не має кристалізованої води. Для вимикальної здатності важливими є визначений розмір піщинок (кристалів) й оптимальна густина. Кварцовий пісок сприяє відведенню тепла від плавкого елемента у нормальному режимі і забезпечує високу ефективність гасіння електричної дуги, яка виникає після розплавлення плавкого елемента в аварійних режимах (перевантаження та коротке замикання). Для запобігання висипанню піску між корпусом та накривкою встановлюються ущільнювачі – азбестові прокладки.

Захисні характеристики запобіжників істотно залежать від ущільнення наповнювача, тому що навіть у плавких вставках, до межі заповнених піском, але без додаткового ущільнювального впливу, при транспортуванні й експлуатації виникають повітряні порожнини значних розмірів, що при вимиканні запобіжником кіл в аварійному режимі призводить до значного збільшення тривалості горіння дуги, тобто погіршенню захисних характеристик або навіть до аварій.

Покажчики спрацьовування запобіжників. Плавкі елементи сучасних запобіжників знаходяться усередині непрозорого корпуса, і стан плавкого елемента візуально визначити неможливо. У зв'язку з цим застосовуються різного типу покажчики, що показують стан плавкого елемента. Найчастіше застосовуються покажчики спрацьовування, які використовують той самий принцип, що й основний плавкий елемент, – розплавлювання під дією надструму. Для створення такого покажчика тонкий металевий провід з достатньою механічною міцністю на розтягування електрично приєднується паралельно до основного плавкого елемента, закріплюється з однієї сторони наглухо, з іншого боку – підтягується за допомогою пружини в спеціальному отворі і поміщається в кварцовий пісок. Його довжина зазвичай дорівнює довжині плавкого елемента (для надійного гасіння дуги при номінальній напрузі). При протіканні через запобіжник надструму перегоряють основні плавкі елементи і провід покажчика. Після його перегоряння звільняється пружина, що виштовхує штифт яскравого кольору, який є покажчиком того, що запобіжник згорів. Іноді штифт служить ударником, що діє на допоміжні контакти запобіжника, внаслідок чого сигнал про спрацьовування запобіжника передається на відповідні органи керування. Замість циліндричної пружини іноді застосовують плоску пружину, закріплену на накривці вставки, – розімкнене положення пружини свідчить про спрацьовування плавкої вставки.

Контакти NH-запобіжників мають ножеподібну форму і з'єднують електрично і механічно плавку вставку з колодкою. Вони виготовляються з чистої або з легованої міді з посрібленою зовнішньою поверхнею. В деяких особливих випадках, коли необхідно забезпечити стійкість до корозії через вплив довкілля, ножові контакти покривають шаром олова або нікелюють. Необхідний контактний тиск здійснюється за рахунок пружності губок контактів основи і за допомогою контактних пружин. Конструкція контактів запобіжника повинна забезпечувати міцне утримання плавкої вставки від переміщення її під дією власної ваги й електродинамічних сил, що виникають при струмах перевантаження і КЗ, а також механічних впливах. При цьому не повинен порушуватися електричний контакт між основою і тримачем плавкої вставки, тримачем плавкої вставки і плавкою вставкою, плавкою вставкою і основою.

Принцип роботи плавких запобіжників. Плавкий елемент, який розташовується строго по центрі корпуса, виконується з однієї або декількох паралельних пластин з отворами, що зменшують їхній переріз на окремих ділянках. Конфігурація отворів залежить від необхідної швидкості переривання кола. Сумарний переріз усіх паралельних вузьких ділянок NH-запобіжника для захисту кабелів і провідників складає лише близько 1–2% від поперечного перерізу під’єднаного проводу. У запобіжниках, які призначені для захисту напівпровідників, ця площа менша від одного відсотка.

а б в

Рис.10.7. Виконання пластин плавкого елемента, яке визначає плавлення: а – швидке; б – повільне;

в – комбіноване

Одночасне виникнення декількох електричних дуг у звужених провідних каналах пластин дозволяє задіяти для розсіювання їхньої енергії більший об’єм наповнювача. Під час протікання номінального струму над­лиш­кове тепло, яке виділяється на зву­жених ділянках, завдяки високій теп­ло­­провідності матеріалу пластин всти­гає розповсюдитися до більш широких частин, нагріваючи до сталої темпе­ра­тури всі струмоведучі частини запобіжника. Конструкція запобіжника повинна враховувати залежність між його розрахунковою вимикальною здатністю і розрахунковою потужністю, що розсіюється тримачем

(термічною стійкістю, обумовленою інтегралом Джоуля) від моменту початку протікання струмів (перевантаження або КЗ) до моменту вимикання кола. При перевантаженні час спрацьовування запобіжника є кратний секундам; тільки частина тепла встигає виділятися на широких ділянках, нагрівання звужених ділянок йде швидше, і вставка плавиться в найгарячішому місці (рис.10.7, а). У випадку КЗ нагрівання звужених каналів настільки інтенсивне (час спрацьовування кратний мілісекундам), що відведенням від них тепла можна знехтувати. Плавка вставка перегоряє в декількох звужених місцях (рис.10.7, б). Якщо пластині надати спеціальну форму (рис.10.7, а, в), то електродинамічні сили, зумовлені струмом КЗ, розірвуть її до того, як вона встигне розплавитися. Розглянуті способи прискорення спрацьовування плавких запобіжників показують одну з основних їхніх переваг – струмообмежувальну дію під час КЗ, оскільки розрив вставки і деіонізація дуги між піщинками наповнювача відбувається значно раніше, ніж струм КЗ досягне усталеного значення (рис. 10.8), знижуючи, тим самим, руйнівну дію електродинамічних навантажень у колі.

За час вимикання запобіжника t_в, який є сумою часу плавлення t_s та часу горіння дуги t_д у запобіжнику виділяється тепло, величина якого пропорційна інтегралові Джоуля

,

де І_р – діюче значення очікуваного струму; t_вв – віртуальне (уявне) значення часу вимикання.

Рис. 10.8. Обмеження струму плавким запобіжником: ip – очікуваний (розрахунковий) струм КЗ; iс – обмежений (пропущений) струм КЗ; ts – час плавлення запобіжника до появи дуги; tд – час існування дуги; tв – час вимикання запобіжника; – пікове (максимальне) значення пропущеного струму; – пікове (максимальне) значення очікуваного струму

У випадку, коли струм що проходить через плавку вставку в 3-4 рази більший номінального, то практично все тепло, яке виділяється плавкою вставкою йде на її нагрів. Тоді:

,

де А₁ – параметр, що визначається властивостями матеріалу і не залежить від розмірів; q – поперечний переріз плавкої вставки; І – струм через плавку вставку.

Після досягнення плавкою вставкою температури плавлення, їй необхідно надати тепло, рівне прихованій теплоті плавлення. Після переходу частини матеріалу у рідкий стан різко зросте питомий опір вставки. Час переходу визначається так:

,

де r₁ – питомий опір вставки при температурі плавлення; r₂ – питомий опір вставки у рідкому стані; g - густина матеріалу; L – прихована теплота плавлення на одиницю маси матеріалу.

Для запобіжників час відключення визначають таким чином:

,

де к_д – враховує час горіння дуги; n – кількість зон звуженого перерізу.

Дата добавления: 2017-02-01