Конструкція контакторів

Критерії вибору контакторів

Контактори доволі часто розробляють для певного типу керованого об’єкту. Так для комутації короткозамкнених асинхронних двигунів рекомендується використовувати контактори серій КМ13 і КТ12Р, а для комутації двигунів постійного струму – КП7. Основними критеріями вибору електромагнітних контакторів є:

- призначення та область застосування;

- постійного чи змінного струму;

- кількість головних та допоміжних контактів;

- номінальній напрузі і струму силового кола;

- категорії застосування;

- режиму роботи;

- кліматичному виконанню і категорії розміщення;

- механічній і комутаційній зносостійкості;

- номінальній напрузі та споживаній потужності котушок електромагнітів.

Контактор має наступні основні вузли (рис. 12.1): контактну систему, дугогасний пристрій, електромагніт і систему допоміжних контактів. При подачі напруги на обмотку електромагніта контактора його якір притягається. Рухомий контакт, зв'язаний з якорем електромагніта замикає/розмикає силове коло. Головні контакти можуть виконуватися типу важеля і місткового типу. Контакти типу важелів застосовують поворотну рухому систему, а мостикові – прямоходову. Дугогасний пристрій забезпечує швидке гасіння дуги, завдяки чому досягається малий знос контактів. Система допоміжних слабкострумових контактів служить для узгодження роботи контактора з іншими пристроями.Допоміжні контактивиконують перемикання в колах керування контактора, а також в колах блокування і сигналізації. Вони розраховані на тривале протікання струму не більше 20 А, і відключення струму не більше 5 А. Контакти виконуються в переважній більшості випадків місткового типу як замикаючими, так і розмикаючими.

1 - електромагнітний привід; 2 – контактна система; 3 – котушка системи магнітного дуття; 4 – пружина повернення; 5 – система допоміжних контактів; 6- дугогасна камера.
Рис. 12.1. Основні елементи конструкції контактора.

Дата добавления: 2017-02-01