Характеристика високоякісної інформації

Розробка організаціями стратегічних планів, забезпечення підтримки діяльності співробітників, ідентифікація проблем, що виникають, та взаємодія з іншими організаціями багато в чому визначаються рівнем якості інформації.

Один із способів огляду якості інформації полягає в оцінці її характеристик з точки зору їх значення для організації. В число значимих відмінних властивостей інформації входять час, зміст та форма (рисунок).

Рис. Характеристики високоякісної інформації

Класифікація інформації

Класифікаційна ознака	Види інформації
За джерелами виникнення	Зовнішня – надходить від різних організацій (вхідна) і до них (вихідна) Внутрішня – циркулює між підрозділами організації
За ступенем оброблення	Первинна – яку збирають уперше для досягнення конкретної мети даного дослідження; отримується в результаті спеціально проведених для рішення конкретної проблеми досліджень; її збирання здійснюється шляхом спостерігання, опитування, експериментальних досліджувань Вторинна (похідна) – яку вже було зібрано раніше для іншої мети; інформація з так званих вторинних джерел (статистичні довідники, періодика, теле-, радіопередачі тощо) стосовно одного з елементів ринку, наприклад споживачів.
За ознакою стабільності	Постійна (умовно-постійна) – не змінюється протягом певного часу (нормативи, норми, розцінки, плани) Змінна – відображає кількісну та якісну характеристику, результати на певну дату чи час
За характером реєстрації (фіксації)	Фіксована (документована) – на паперових і технічних носіях Нефіксована – передається усно
За рівнем систематизації	Систематизована (бухгалтерська й статистична звітність) Несистематизована – листи, довідки тощо
За напрями руху	Пряма Зворотна
За змістом даних	Науково-технічна, управлінська, обліково-статистична
За роллю в процесі управління	Директивна, розпорядча, нормативна, прогнозна, планова, облікова, звітна, контрольна, аналітична

У процесі управлінської діяльності використовують науково-технічну, адміністративно-правову, метеорологічну, агробіологічну та інші види інформації. Наукову інформацію, у свою чергу, поділяють на економічну, соціально-політичну, ідеологічну та ін. Найбільшу питому вагу у загальній кількості інформації мають економічні дані.

Економічна інформація - це сукупність цифр, фактів, відомостей та інших даних, які переважно кількісно відображають суспільно-економічні явища і процеси. Вона містить дані соціально-економічного планування і прогнозування, фінансових планів, первинного, оперативного й бухгалтерського обліку, статистичної звітності, економічного аналізу тощо.

2. Форми подання інформації, її представники

В організації повинні розрізняти такі форми подання інформації.

1. Звичайні (регулярні) звіти, які бувають:

а) щоденні (аналіз збитків із з'ясуванням причин); статистика ефективності праці; аналіз витрат часу; отримані замовлення;

б) щотижневі (аналіз виконання роботи, контроль і аналіз проектів);

в) щомісячні (звіт про діяльність відділів, аналіз сировинних змін, збуту, звіт про інвестиційні проекти, рахунок прибутків і збитків, балансовий звіт тощо);

г) щоквартальні, піврічні, річні (рахунок прибутків, балансовий звіт, джерела і використання фондів, звіт про роботу відділів).

2. Спеціальні (особливі) звіти — доповнення до регулярних — звіти про тривалі спостереження і нагляд за окремими факторами і ситуаціями.

Засіб збору інформації залежить від її характеру, а також від того, кому і чому вона потрібна.

Якщо інформація необхідна і важлива, тоді доречні більші витрати, але якщо вона тільки бажана, тоді витрати на збір інформації повинні зіставлятися з прибутком, отриманим від володіння такою інформацією.

Подавачами інформації в організації можуть бути:

· бухгалтерія, що займається всіма аспектами господарсько-фінансової діяльності компанії, володіє великою кількістю засобів контролю:

— бюджетний контроль;

— розрахунки нормативних витрат;

— аналіз беззбитковості;

— контроль проектних витрат;

— техніка операційних досліджень;

— комплекси калькуляційних систем тощо.

• техніко-нормативне бюро — один з ранніх етапів управлінського контролю; воно займається дослідженням і оцінкою роботи. Такі дослідження часто стають науковою основою впровадження пільгово-преміальних схем оплати праці;;

• відділ управлінських послуг — обґрунтування методів управління, забезпечення комп'ютерної обробки даних, операційне дослідження і управлінський облік;

• відділ маркетингу — вивчає фактори, що діють на ринок і звітує про них менеджеру;

• відділ управління персоналом — збирає і обробляє дані про прийнятих на роботу, їхнє пересування, контролює використання робочої сили, а також її розподіл;

• відділ постачання —фіксує зміни попиту і пропозиції, а також контролює виконання замовлень постачальниками.

Потрібно розрізняти поняття «інформація» і «дані». Так, «да­ні» — це ще «просто» факти, які тільки тоді стають інформацією, коли вони в обробленій формі придатні для контролю і прийняття рішень.

Сьогодні все більше значення надається розробці інформаційних систем з використанням комп'ютерів. Це підтверджує той факт, що багато видів поступаючої інформації можуть бути корисними для підготовки вихідних даних.

Найбільш важливим моментом розвитку бізнесу останніх років є розробка інформаційних технологій. У поєднанні з комп’ютерною технікою, що здатна швидко обробляти великий масив даних, і технологією супутникового зв'язку, що дозволяє спілкуватись через великі відстані, створюється можливість широкомасштабної передачі даних, необхідних для успішного здійснення бізнесу.

Головна проблема управлінської інформації — її надмірність.

Розглянемо основні форми подання, види і властивості інформації, використовуючи для цього структурну схему, яка дається на рис. 1.1.

Основними формами подан­ня інформації є символьна, текстова і графічна.

Сим­вольна форма ґрунтується на використанні символів — літер, цифр, знаків і т. д., є найбільш простою і практич­но застосовується тільки для передачі сигналів про різні події.

Рис.1.1 - Форми представлення, види і властивості інформації

Більш складною є текстова форма подання інформа­ції. Тут, як і в попередній формі, використовуються сим­воли — літери, цифри, математичні знаки. Однак інформа­ція закладена не тільки в цих символах, але й у їх сполученні, порядку проходження. Завдяки взаємозв'язку символів і відображенню мови людини текстова інформація надзвичайно зручна і широко використовується в повсякденному житті.

Найбільш місткою, але і найбільш складною є графічна форма подання інформації. Образи природи, фотографії, креслення, схеми, малюн­ки мають велике значення в нашому житті і містять ве­личезну кількість інформації. І хоча інформація не має ні маси, ні геометричних розмірів, жодних фізичних або хі­мічних властивостей, проте для її існування обов'язкова наявність якогось матеріального об'єкта, що передає або зберігає інформацію. Таких об'єктів досить багато, і їхня кількість увесь час зростає.

Серед різних видів інформації звичайно виділяються два — біологічна і соціальна. Під біологічною інфор­мацією розуміють таку, що забезпечує життєдіяльність ок­ремо взятого живого організму. До різновидів біологічної інформації відносять генетичну інформацію, що забезпе­чує цілісність виду. Матеріальними носіями біологічної інформації є високомолекулярні хімічні сполуки, сигна­ли хімічної й електрохімічної природи.

Соціальна інформація нерозривно пов'язана з практи­чною діяльністю людини, тому можна виділити стільки типів її та різновидів, скільки є видів діяльності людини. Прикладами можуть служити політична, економічна, технологічна, вимірювальна, науково-технічна та інші ви­ди інформації.

Можливі різні класифікації за різними ознаками. Як приклад можна навести одну з класифікацій соціальної інформації, згідно з якою виділяються два основних кла­си — масова (загальна) і спеціальна (системна) інформація.

Масова інформація — соціальна інформація, адресо­вана всім членам суспільства незалежно від їх ста­новища і роду занять.

Спеціальна інформація адресована не всім членам су­спільства, а певним соціальним групам (наприклад, уче­ним даного фаху, економістам, робітникам якоїсь про­фесії і т. д.). Для сприйняття цієї інформації необхідний початковий запас спеціальних знань і володіння профе­сійною мовою. Назвемо деякі найбільш важливі різнови­ди спеціальної соціальної інформації.

1. Наукова інформація — утворюється в результаті нау­ково-дослідної діяльності. Наукову інформацію можна визначити як передане в інформаційному процесі наукове знання.

2. Технічна інформація — створюється в сфері техніки і призначена для вирішення технічних задач (розробки но­вих технічних пристроїв, машин, матеріалів і т. п.). Стру­ктура і властивості наукової і технічної інформації дуже близькі, тому ці два види часто об'єднують терміном «на­уково-технічна інформація».

3. Технологічна інформація — безпосередньо викорис­товується в сфері матеріального виробництва для створе­ння матеріальних благ (продуктів харчування, одягу, ма­шин тощо).

4. Планово-економічна інформація — наприклад, про стан і перспективи розвитку промислових підприємств — використовується для планування і керування виробниц­твом.

Слово «інформація» звичайно вживається з такими епі­тетами, як «запам'ятована», «нова», «цінна» та ін., що харак­теризують її властивості.

Властивість запам'ятовування є однією з важливих і характеризує інформацію як запам'ятований вибір одно­го варіанта (або декількох) із багатьох можливих. Запам'­ятовування означає зберігання обраного сталого стану системи до настання того процесу, у якому дана інфор­мація може знадобитися. У реальній практиці ми завжди маємо справу з інформацією, що запам'ятовується. Про­те часто розглядається інформація, що не запам'ятову­ється і яку називають мікроскопічною. Вона має істотно інші властивості. Це можна пояснити на наступному прикладі. Інформацією (що не запам'ятовується) мо­жна вважати набір положень і швидкостей молекул у по­судині з газом на даний момент часу. Цей набір є одним із можливих варіантів стану даної системи. Важливо, од­нак, що цей набір у системі не запам'ятовується, тому що через мікроскопічний відрізок часу (порядку 10^-13 сек) ре­алізується інший набір, і в силу нестійкості руху молекул система «забуває» про своє минуле.

Наступною важливою властивістю інформації є її ієрархічність. У будь-якому реальному процесі вибір варіан­та доводиться робити декілька разів. Однак і на цьому шляху мож­на зустрітися з розгалуженням і знову опинитися перед проблемою вибору. Тому кожний наступний вибір має сенс на базі вже зробленого раніше. Важливо також, що попередній вибір не зумовлює, як правило, наступний. Звідси випливає, що необхідно розрізняти рівні інформа­ції. При цьому нижчий рівень є загальним для вищих рівнів, тобто він необхідний для реалізації (і/або генера­ції) інформації на вищих рівнях.

Інформація буває умовною і безумовною. Приклад умовної інформації — код, яким користуються, щоб за­шифрувати повідомлення. Кодом називається відповід­ність між умовними символами і реальними предметами (і/або діями). Кількість різних варіантів коду, тобто наборів симво­лів (і відповідностей), дуже велика. Вибір одного варіанта робитися випадково і запам'ятовується як передаючою, так і приймаючою стороною.

Безумовною є інформація про події, що реально від­буваються. Часто цю інформацію називають значущою, щоб відрізнити її від кодової. Безумовна інформація не виникає випадково, вона рецепіюється з навколишньої дійсності. Пояснимо це на прикладі. Інформація «у такому-то місці трапився землетрус» є безумовною. Сама по собі подія є результат вибору, що відбувся в природі або випадково, або закономірно. Однак коли цей вибір вже зроблений, констатація його вже не містить елемен­та випадку.

Кожне повідомлення містить як умовну, так і безумов­ну інформацію. Визначити, яка інформація є умовною і яка безумовною, не так просто, як це здається на пер­ший погляд.

Тут відіграють роль наступні обставини:

- по-перше, умовна інформація має тенденцію до уніфікації, що при­родно, оскільки цінність її при цьому зростає;

- по-друге, уніфікована умовна інформація часто сприй­мається як безумовна;

- по-третє, найбільш цікавим і гострим залишається питання про умовність (або безумовність) інформації в природничих науках; прийнято вважати, що, вивчаючи природу, ми одержуємо (рецепіюємо) об'єктивну (тобто безумовну) інформацію.

Дата добавления: 2017-02-01