Визначення потреби в оборотних коштах

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їхнє нормування (розрахунок нормативів).

Уразі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в по­стачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та при­бутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші нега­тивні явища в господарській діяльності підприємств.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмір­них запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; ство­рення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

1. Аналітичний (дослідно-статистичний), який передбачає ре­тельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей із подальшим коригуванням фактичних запасів та вилученням із них надлишкових.

2. Коефіцієнтний — полягає в уточненні чинних на початок розра­хункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змі­нами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на обсяг цих коштів.

3. Прямого рахунку — це науково обґрунтований розрахунок нор­мативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробни­чими запасами, незавершеним виробництвом, витратами майбутніх періодів, залишками готової продукції). В умовах досягнутого організа­ційно-технічного рівня виробництва в практичній діяльності суб'єктів господарювання метод прямого рахунку є основним, інші методи розра­хунків використовуються здебільшого як допоміжні.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції на підприємстві створюються виробничі запаси. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається за формулою:

де НОК — норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів, тис. грн; С_дС — середньодобове споживання сировини, матеріалів, напів­фабрикатів, тис. грн; НЗ — норма запасу, днів.

Середньодобове споживання сировини, матеріалів і покупних напів­фабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво і роз­раховується за формулою:

де С_дС — середньодобове (середньоденне) споживання певного виду ресурсів тис. грн; ЗРП — загальна річна потреба в даному виді ресурсів, тис. грн.

На підприємстві існує декілька видів виробничих запасів: транспорт­ний, підготовчий, технологічний, поточний (складський) та резервний (страховий).

Транспортний запас створюється на період часу знаходження мате­ріалів у дорозі з моменту одержання їх у постачальника (з моменту оплати) до фактичного прибуття вантажу на підприємство і не переви­щує двох днів.

На практиці величина нормативу оборотних коштів, вкладених у транс­портний запас, визначається на основі фактичних даних за попередній рік:

де ТЗ — розмір оборотних коштів, вкладених у транспортний за­пас, грн; Т_тр — термін транспортування, днів.

Підготовчий запас створюється на період, необхідний для розванта­ження, сортування, складання та прийняття матеріалів на склад підпри­ємства. Норматив оборотних коштів, вкладених у нього, визначається за формулою:

де ПЗ — норматив оборотних коштів, вкладених у підготовчий за­пас, грн; Т_підгот — термін на розвантаження, сортування, складання та прийняття матеріалів на склад, днів.

Технологічний запас створюється на час підготовки виробничих за­пасів до використання їх у технологічному процесі. Розмір оборотних коштів у ньому визначається таким чином:

де ТЗ — норматив оборотних коштів, вкладених у технологічний за­пас, грн; Т_технол — термін підготовки, днів.

Поточний (складський) запас створюється для забезпечення безпере­бійного процесу виробництва необхідними матеріальними ресурсами на період часу між окремими поставками виробничих запасів від поста­чальників. Середній інтервал між поставками визначається шляхом ді­лення кількості днів у місяці (ЗО) на число визначених договором поста­вок.

Наприклад, якщо умовами договорів між постачальниками і підприємством передбачено надходження матеріалів 3 рази на місяць, то їх поточний запас має дорівнювати 10 дням (30/3). До нормативу оборот­них коштів, як правило, входить середній поточний запас у розмірі 50% інтервалу між поставками ресурсів від постачальників (дата чергового одержання матеріалів, останній день інтервалу збігається з мінімальним (нормативним) їхнім запасом).

Резервним (страховий) запас створюється для забезпечення безпе­рервності виробництва при виникненні непередбачених перебоїв із по­стачанням підприємства виробничими запасами від постачальників.

Резервний (страховий) запас визначається двома способами:

1) за середнім відхиленням фактичних строків поставки від перед­бачених договором;

2) за періодом, необхідним для термінового оформлення замов­лення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

Норматив оборотних коштів, вкладених у резервний запас, визнача­ється за формулою:

,

де РЗ — норматив оборотних коштів, вкладених у резервний (стра­ховий) запас, грн; Т_рез — дні резервного запасу (період зриву поставок).

На підставі норм, обчислених за всіма видами запасів, визначається норматив оборотних коштів для окремих видів, груп і в цілому на сиро­вину, основні матеріали і покупні напівфабрикати. На підприємствах за­гальна потреба в оборотних коштах визначається за допомогою спе­ціального розрахунку.

Розрізняють максимальний виробничий запас, середній і мінімальний.

Максимальний виробничий запас розраховується за формулою;

де Т_пост — інтервал поставки в днях.

Середній запас:

Мінімальний запас:

Визначення нормативів оборотних коштів у запасних частинах та інструменті, у швидкозношуваних та малоцінних предметах відріз­няється від методики нормування оборотних коштів у виробничих запа­сах.

Так, норматив запасних частин та інструменту для ремонту виз­начається множенням фактичних витрат певного виду запасних частин або інструменту в базовому році на індекс виробничої програми й індекс зниження частки витрат ресурсів у розрахунковому (плановому) році:

де Н_з.ч.і — норматив запасних частин, інструменту, грн; В_ф — фактичні витрати певного виду запасних частин (інстру­менту), грн; І_в..п — індекс виробничої програми у розрахунковому (плановому) році І_в.р — індекс зниження частки витрат певного ресурсу у розра­хунковому (плановому) році.

Загальними принципами нормування оборотних коштів у швидко­зношуваних та малоцінних предметах є, такі:

1) окреме визначення норм для матеріальних цінностей, що збері­гаються на складі підприємства, і тих, що використовуються (ек­сплуатуються) у виробництві;

2) грошова оцінка складських запасів за повною їхньою вартістю (собівартістю), а предметів, що використовуються у виробниц­тві, — у розмірі 50% їхньої первісної вартості;

3) відмова від нормування у днях споживання предметів, які вико­ристовуються (експлуатуються), і розрахунок норм для окремих їх груп на основі коефіцієнтів, що характеризують залежність розміру запасу від чисельності працівників, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування тощо.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві роз­раховується за формулою:

де Н_нзв — норматив оборотних коштів у незавершеному вироб­ництві, грн; ВС — виробнича собівартість продукції, випущеної за певний пе­ріод (місяць, квартал, рік), грн; Т_ц — тривалість виробничого циклу, днів; Д_п — дні відповідного періоду; К_нв — коефіцієнт наростання витрат.

Коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеного ви­робництва) дорівнює:

або

де В_п — первісні витрати (одноразово зроблені на початку виробни­чого циклу); В_р — решта витрат, що були здійснені до закінчення виробниц­тва продукції.

Первісні витрати та решта витрат, що були здійснені при вигото­вленні продукції, становлять виробничу собівартість (ВС).

Коефіцієнт наростання витрат (співвідношення середньої собіварто­сті незавершеного виробництва і собівартості готової продукції) потребує спеціальних попередніх розрахунків. Найточніше його можна визначити через розподіл витрат за днями виробничого циклу.

З цією метою за даними кошторису витрат на виробництво всі витрати розподіляють на одноразові (вартість сировини та основних матеріалів, що входять до процесу виробництва із самого його початку) і такі, що поступово зроста­ють (решта витрат). Якщо витрати на заробітну плату та обслуговування виробництва важко розрахувати в розрізі днів виробничого циклу, то їх умовно розподіляють однаковими частинами на кожний день циклу.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів роз­раховується виходячи із залишків коштів на початок періоду і суми ви­трат, які будуть здійснені в плановому періоді за вирахуванням суми майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розрахову­ється за формулою:

де Н_в.м.п — норматив витрат майбутніх періодів, грн; В_поч — залишок витрат на початок планового періоду, грн; В_пог.пл — витрати, які будуть погашені за рахунок собівартості у плановому періоді.

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визна­чається як добуток середньоденного випуску продукції (за виробничою собівартістю) на норму запасу готової продукції на складі в днях.

де Н_г.п — норматив залишків готової продукції, грн; П_сд — середньоденний випуск продукції, грн; НЗ — норма запасу готової продукції на складі, днів.

Таким чином, сукупний норматив власних оборотних коштів під­приємства на розрахунковий (плановий) період дорівнює сумі нормати­вів, розрахованих для окремих елементів: виробничих запасів, незавер­шеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції.

Дата добавления: 2017-02-01