Основи бюджетного устрою (БУ)

Видатки бюджету на оборону

Витрати бюджету на науку

17. Видатки бюджетів на соціальний захист населення

18. Видатки бюджетів та соціальне забезпечення

19. Засади бюджетного фінансування освіти

20. Особливості фінансування дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл та закладів вищої освіти

21. Засади бюджетного фінансування охорони здоров’я населення

22. Особливості організації фінансової діяльності державних і комунальних закладів охорони здоров’я населення

23. Засади бюджетного фінансування

24. Засади бюджетного фінансування духовного та фізичного розвитку населення.

25. Особливості фінансування театрів, музеїв, бібліотек та засобів масової інформації

26. Засади бюджетного фінансування розвитку фізичної культури і спорту

28. Видатки бюджетів та управління

29. Державний борг: причина виникнення та класифікація

30. Видатки Державного бюджету України на обслуговування та погашення державного боргу

31. Обслуговування і погашення боргових зобов’язань місцевого самоврядування

Бюджетний устрій показує, як побудовано бюджетну систему в цілому, тобто відображає організацію вертикальної структури Бюджету (далі - Б) за рівнями влади.

Бюджет держави – є провідною ланкою бюджетних фінансів та сукупністю законодавчо регламентованих відносин, відображених у централізованих фондах коштів, призначених для здійснення завдань і функцій держави, органів АРК та місцевого самоврядування.

Сутність бюджету будь якої держави визначає соціально-економічною побудовою, завданнями і функціями держави: - соціальна; - економічна; - оборонна; - управлінська.

Призначення бюджету полягає в перерозподілі ВВП, державному регулюванні і стимулюванні економіки, фінансового забезпечення соціальної політики і бюджетному контролі.

Бюдж. структура (БС) – сукупність усіх бюджетів, що формують у країні згідно з її бюджетним устроєм і адмін-територіальним поділом. Основами БУ, що відображає напрями і форми вертикальної побудови Б є: виокремлення видів Б; установлення принципів побудови БС; розмежув. доходів і видатків між ланками БС; організац. відносин між різними бюджетами.

Є 3 варіанта виокремлення видів бюджетів. 1 – створен. єдиного Б для країни. Позитив – концентрац. всіх ресурсів у одному Б, що спрощує управління ним і контроль. Негатив – нівелюється автономність МОВ. 2 – створ. окремих регіональн. Б. (+): загальнодерж. видатки можуть фінансуватися за рахун. відрах. на централізов. потреби. (-): ризик втрати контролю за бюджетними коштами. 3- створ. кількох видів Б. на основі поєднання централізов. і децентралізов. Б. Є загальноприйнятим у світі. Розрізняють: центральний Б та місцеві бюджети. У федераціях м. б. 2 види централізованих бюджетів: загальний для федерації та окремий для членів федерації (США, Росія). В Україні – ДБ.

2. Бюджетний федералізм

Важливим призначенням бюджетного федералізму є забезпечення витрачання завжди обмежених бюджетних коштів на тому рівні державної влади, де вони дають максимальний ефект за умови адекватних пропорцій розподілу зібраних податків.

Бюджетний федералізм не обмежується лише територіальним перерозподілом ресурсів у вигляді фінансової допомоги, його метою також є забезпечення самодостатності територіальних формувань, стимулювання власних зусиль громад до нарощування економічного потенціалу. Бюджетний федералізм виконує важливу політичну і соціальну функції. Рух бюджетних ресурсів у напрямку від територій до центру об'єднує регіони з різним фінансово-економічним потенціалом у єдиний державний організм і тим згуртовує націю.

Бюджетний федералізм передбачає самостійність органів місцевої влади у прийнятті рішень щодо якості і переліку місцевих послуг, у сфері оподаткування і розміщення ресурсів, в управлінні комунальним майном, у залученні альтернативних джерел доходів тощо, передбачає проведення бюджетної децентралізації, основною метою якої є покращення якості суспільних послуг, що надаються громадянам за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Причому відповідальність за надання таких послуг несуть загальнодержавні або місцеві органи влади. За змістом бюджетна децентралізація становить передачу повноважень, функцій і компетентності від центрального уряду до органів місцевого самоврядування, що супроводжується передачею відповідних фінансових ресурсів.

3. Бюджетне право і його роль у побудові бюджетної системи

БП – сукупність правових норм, що регламентують формування та використання коштів Б. тобто виникають у зв'язку з бюджетною діяльністю, - утворенням, розподілом та використанням коштів державного та місцевих бюджетів.

Коло відносин у сфері бюджетної діяльності є широким, оскільки включає відносини, пов'язані зі встановленням бюджетного устрою та бюджетної системи України, структурою доходів і видатків бюджетної системи, їх розподілом між її ланками, здійсненням міжбюджетних трансфертів та розмежуванням компетенції органів державної та муніципальної влади, а також з організацією бюджетного процесу.

Бюджетно-правові норми - складова частина фінансового права і регулюють відносини при формуванні бюджетної системи, розподілі доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи та здійснення міжбюджетних трансфертів, а також визначають правову регламентацію бюджетного процесу та компетенцію його учасників. Отже, бюджетні правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані бюджетно-правовими нормами і пов'язані з розподілом та витрачанням ресурсів, акумульованих бюджетною системою країни.

Бюджетно-правові норми визначають права та обов'язки суб'єктів бюджетних відносин, вказують на обставити, за яких учасники цих відносин стають носіями конкретних прав та обов'язків, і передбачають наслідки, які настають у разі невиконання вимог, встановлених цими нормами. Бюджетні правовідносини є наслідком правового регулювання державою суспільних (економічних) відносин, що виявляється у наданні цим відносинам юридичної форми. Слід зазначити, що саме у бюджетній діяльності будь-який її акт (розподіл коштів між окремими ланками бюджетної системи, використання бюджетних асигнувань) може здійснюватися виключно на основі правового акта. Правове регламентування Б здійснюється у загальних рисах Конституцією і деталізується у бюджетному законодавстві, яке охоплює 3 рівні: 1- закони, що регламентують бюджет і бюджетні відносини; 2 – закони, що регламент. окремі статті доходів і видатків; 3 – закон про ДБУ і рішення МОВ про місцеві бюджети. Бюджетний період – період, протягом якого функціонує бюджет. В Україні – річний бюджетний період. Бюджетний цикл – починаючи з розгляду запитів аж до звітування по Б.

4. Структура, склад і принципи будови бюджетної системи України

Складовими бюджетної системи є її структура, принципи побудови та організація функціонування. Структура БС визначається бюджетним устроєм, який ґрунтується на адміністративно-державному устрої України. У федеративній, конфедеративній та унітарній державах бюджетний устрій є різним. БС України - врегульована нормами права сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, що побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устрою. БС ґрунтується на принципах єдності, збалансованості, самостійності, повноти, обґрунтованості, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості й неупередженості, публічності та прозорості, відповідальності учасників бюджетного процесу. Принцип єдності БС є одним з визначальних принципів унітарного бюджетного устрою країни, що забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиними регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Принцип самостійності БС ґрунтується на нормах Конституції України і закріплює самостійність Державного бюджету та місцевих бюджетів. Бюджети затверджуються представницькими органами відповідного рівня, виконуються органами виконавчої влади в межах відповідної компетенції. Принцип повноти бюджетної системи відображає демократичні і правові засади побудови громадянського суспільства, оскільки, по суті, обмежує видатки органів виконавчої влади виключно тими коштами, що надійшли до відповідного централізованого фонду. Принцип ефективності полягає у тому, що при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягти максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. Принцип субсидіарності передбачає, що розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наданні суспільних послуг їх безпосередньому споживачеві.

Принцип цільового використання бюджетних коштів є одним з основоположних принципів кошторисно-бюджетного фінансування, що полягає у тому, що всі бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Принцип справедливості і неупередженості, закріплений Конституцією України (ст. 95), - бюджетна система України будується на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Суть принципів публічності та прозорості, які базуються на нормах Конституції України, закріплених, зокрема, у статтях 3, 8 і 19, полягає в тому, що Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно ВРУ, ВР АРК та відповідними радами.

Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. Бюджетний кодекс встановлює, що особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

5. Система доходів бюджетів в Україні (СД)

Доходи Б – всі надходження відповідного Б на безповоротн. основі у вигляді податков. і неподатков. платежів, доходів від операцій з капіталів, офіційних трансфертів, доходів державн. цільових фондів, включених до Б, справляння яких передбачено з-вом України, включаючи дарунки і гранти. Складові СД: методи, вихідні принципи, джерела формування доходів Б та визначена їх структура. Доходи Б можуть формуватися на основі методів централізації грошових коштів: пряме вилучення доходів з держсектору; отрим. доходів від держ. угіль, майна та послуг; перерозподіл доходів юр та фізосіб за допомогою податків; емісійний доход для покриття дефіциту Б (випуск цінних паперів). Вихідні принципи формув. доходів Б: фіскальна ефективність (передбачає мінімізац. витрат на формування доходів, збирання та стягнення податків, запобігання від ухилення сплати податків до Б, рівномірн. розподіл доходу між адмін.-територ. одиницями).

Згідно з Бюджетним кодексом доходи бюджету класифікуються за розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти;

При групуванні доходів бюджету використовується 8 значний код.

Податкові надходження складають від 67 до 80% від загального обсягу доходів зведеного бюджету України. Податкові надходження об’єднуються в шість груп залежно від джерела одержаного податку:

1) податки на доходи, прибуток, податки на збільшення ринкової вартості: прибутковий податок з юридичних осіб та податок на доходи з фізичних осіб;

2) податки на власність: податок з власників транспортних засобів;

3) збори на використання природних ресурсів: збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, платежі за користування надрами, плата за землю;

4) внутрішні податки на товари та послуги: ПДВ, акцизний збір;

5) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції: ввізне мито, вивізне мито;

6) інші податки: місцеві податки і збори, фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок на підприємницьку діяльність.

Неподаткові надходження – питома вага 10-12%. До них відносяться:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності: надходження від перевищення валових доходів над видатками НБУ, надходження від грошово-речових лотерей;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу: державне мито, збори, що стягуються ДАІ;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження: доходи від реалізації конфіскованого митними органами майна.

Доходи від операцій з капіталом становлять 1-2%. Вони складаються з:

1) надходжень від продажу основного капіталу;

2) надходження від продажу державних запасів товарів;

3) надходження від продажу землі і нематеріальних активів;

4) податки на фінансові операції та операції з капіталом.

Трансферти – це кошти одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК., органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

До складу бюджету входять платежі і збори до загальнодержавних цільових фондів (Пенсійний фонд, Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та інші), які не визначені Бюджетним кодексом як доходи бюджету.

Виконати доходну частину бюджету означає забезпечити повне і своєчасне надходження доходів до бюджету як в цілому, так і за кожним джерелом відповідно до сум, які визначені і затверджені в бюджеті. У виконанні доходної частини бюджету беруть участь такі сторони:

- податкові органи та інші органи стягнення

- органи Держказначейства;

- банківські установи;

- платники податків.

Встановленою системою стягнення передбачено, що по більшій частині платежів платники самі визначають суму податку і перераховують її до бюджету у безготівковій формі. Це стосується юридичних осіб. Фізичні особи сплачують податки і відповідні платежі в готівковій формі. При обох зазначених формах сплати податків і платежів кошти з рахунку платника, що відкриті в банківських установах або банківською установою, перераховуються на рахунки по зарахуванню доходів до бюджетів, що відкриваються в органах казначейства середньої ланки. Остаточне рішення щодо використання коштів державного бюджету приймає Держказначейство, органи казначейства і податкові органи відповідного рівня проводять щомісячно звірку доходів, що надійшли на рахунки бюджетів, про що складають відповідний документ.

6. Система витрат бюджетів в Україні (СВ)

Система держвидатків характеризує держполітику фінансового забезпечення і соціально-економічного розвитку.

СВ включає:- видатки бюджету;- кошти на кредитування;- кошти на погашення основної суми боргу.

За формами бюджетного фінансування виділяють:- бюджетні інвестиції;- бюджетні кредити;- кошторисне фінансування;- державні трансферти.

За методами бюджетного фінансування:- метод відкриття кредитів (діяв до 1993 року);- метод переказування коштів з рахунку бюджету на бюджетні рахунки розпорядників коштів.

Класифікація видатків: - за функціями (з виконанням яких пов’язані видатки);

- за економічною характеристикою операцій (при проведенні яких здійснюються ці видатки);- за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів;- за бюджетними програмами;- за суспільним призначенням видатки бюджету відображають функції держави – рівень соціальних видатків визначається бюджетною моделлю суспільства.

Основний критерій вибору бюджетної моделі – це вплив на суспільство через установлення інтересів до праці і ефективного господарювання.

Видатки Б – кошти, спрямовані на здійснення програми та заходів, передбач. відповідними бюджетами. Витрати Б – видатки Б + надання кредитів з Б, погашення боргу та розміщення на депозиті або придбання цінних паперів. Видатки Б як економічна категорія – відносини, що складаються між Д., з одного боку, юр. чи фіз. особами з іншого з приводу використання коштів централізованого фонду за різними напрямами. Економічна суть видатків Б проявляється у випадках, які мають кількісну або якісну характеристику. Якісна – дозволяє визначити признач. бюджетних видатків, кількісна – їх величину.

7. Система фінансування бюджету (ст. 10 БКУ)

Бюджетне фінансування – перерахування коштів на рахунок розпорядників коштів (особові, реєстраційні. Спеціальні реєстраційні, поточні) з рахунку бюджету, які відкриваються в органах казначейства і банківських установах.

У бюджетному фінансуванні беруть участь:- органи казначейства;- банківські установи;

- розпорядники коштів;- одержувачі бюджетних коштів.

Принципи бюджетного фінансування:

1) принцип плановості означає обов’язкову умову законодавчого затвердження видатків;

2) цільовий характер використання бюджетних коштів: використовуються тільки на ті цілі, які визначені в бюджеті;

3) фінансування юридичної особи повинно здійснюватися з одного бюджету;

4) пропорційність у фінансуванні протягом року.

Методи бюджетного фінансування:

1) відкриття кредитів – засновується на авансуванні видатків бюджету на кредитній основі. До 01.07.1993 даний метод використовувався в Україні тільки при фінансуванні з Державного бюджету.

2) Метод перерахування коштів з рахунку бюджету на рахунки розпорядників коштів. Дане перерахування здійснюється тільки у межах наявних коштів на рахунках бюджетів. До 01.07.1993 використовувався при фінансуванні з місцевих бюджетів.

З 01.07.1993 в Україні використовується єдиний метод бюджетного фінансування – другий.

В даний час використовується такий вид бюджетного фінансування як оплата витрат, яка включає в себе оплату рахунків і видачу готівкових коштів.

При даному виді фінансування рахунки бюджету і рахунки розпорядникам, одержувачам коштів відкриваються в органах казначейства. Перерахування коштів здійснюється з рахунку бюджету безпосередньо на рахунок суб’єкта господарської діяльності, який виконав роботу чи надав послуги розпоряднику коштів. Ця операція відображається на рахунках розпорядників коштів. Готівкові кошти розпорядник одержує з рахунку казначейства, що відкривається в банківській установі.

Казначейство є учасником системи електронних платежів НБУ.

Фінансування видатків бюджету може здійснюватись у таких формах:

—кошторисне фінансування;

—фінансування інвестиційних проектів (бюджетні інвестиції);

—державні субсидії, субвенції, дотації (державні трансферти);

—бюджетні кредити.

Кошторисне фінансування є основною формою, за допомогою якої здійснюються видатки бюджету. Воно охоплює забезпечення виробничої та соціальної інфраструктур, оборони та управління. За цієї форми бюджетні асигнування виділяються на підставі спеціального документа — кошторису. У ньому розраховується обсяг бюджетних асигнувань. їх розподіл за статтями витрат з поквартальною розбивкою. Обсяг бюджетного фінансування визначається на основі показників, які характеризують масштаби діяльності підприємства, та встановлених (чи розрахованих) норм витрат. Норми витрат можуть бути постатейними та узагальненими, обов'язковими і факультативними. Норми витрат — основний елемент кошторисного фінансування, бо саме вони визначають обсяги видатків бюджету.

Бюджетне фінансування інвестиційних проектів характеризує виділення державних асигнувань на капітальні вкладення у виробничу сферу. Суть цієї форми полягає у тому, що держава, виходячи зі своїх фінансових можливостей, здійснює конкурсний відбір найнеобхідніших та найефективніших проектів. Проекти, що не пройшли конкурсний відбір, можуть фінансуватись за рахунок банківських кредитів та інших залучених коштів (наприклад, цільових інвестиційних позик). Обсяг видатків установлюється на основі спецкошторисів, в яких визначається вартість спорудження відповідних об'єктів.

Державні субсидії являють собою форму надання державної фінансової допомоги юридичним та фізичним особам. Вони мають на меті підтримку певних сфер діяльності, галузей чи підприємств (наприклад, субсидії фермерам) і окремих верств населення (наприклад, житлові субсидії). Державні субвенції передбачають пайову участь суб'єктів підприємницької діяльності у фінансуванні окремих витрат чи проектів. Державні дотації — це надання коштів з бюджету на покриття збитків підприємств. В основному вони стосуються державних підприємств. Недержавні підприємства можуть отримувати дотацію тоді, коли їх збитки виникають внаслідок певної політики держави, наприклад у сфері ціноутворення.

Бюджетні кредити являють собою форму надання державним підприємствам тимчасової фінансової допомоги на умовах повороткості. Це нехарактерна для бюджету форма його видатків, оскільки взаємовідносини держави з юридичними особами засновуються саме на безповоротній основі.

Форми бюджетн. фінансування визначаються економічними умовами, в яких функціонує бюджетний фонд держави. Із зміною конкретних умов господарювання поступово змінюються й самі форми бюджетного фінансування, а також межі їх застосування. На нинішньому етапі розвитку економіки у зв'язку з необхідністю вдосконалення всієї системи управління економічною і соціальними сферами постала потреба у вдосконаленні форм бюджетного фінансування.

При визначенні шляхів удосконалення діючих форм бюджетного фінансування до них не може бути застосований єдиний підхід, перспективи розвитку кожної з форм повинні пов'язуватися з тими цілями, яким вона слугує. Цілі управління поділяються на загальні і спеціальні. Загальні цілі реалізуються через ті форми фінансування, які відповідають системі управління економікою у цілому. Такими формами є фінансування інвестиційних проектів та кошторисне фінансування, за допомогою яких формуються галузеві і територіальні пропорції, здійснюються структурні зміни в економіці. Спеціальні цілі пов'язані з особливими умовами господарювання, що визначаються економічною політикою держави на певному етані її розвитку. Звідси виникає необхідність використання таких форм, як державні субсидії, субвенції і дотації, бюджетні кредити.

8. Сутність та призначення Державного бюджету України

ДБ Украї́ни — річний план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що здійснюються органами державної влади України, органами влади АРК та місцевими Радами народних депутатів з розподілом на спец. та загальні фонди.

ДБ як централізований фонд фінансових ресурсів використовується державою для виконання покладених на неї функцій. Водночас він відображає специфічні економічні відноси­ни, зумовлені розподілом і перерозподілом частки ВВП, що у формі фінансових ресурсів надходять для задоволення загальносуспільних потреб.

Фінансові ресурси ДБ перебувають у розпорядж. ЦОВВ і використовуються для фінансування заходів загальнодержавного значення. До них належать державне управління, національна оборона, забезпечення охорони правопоряд­ку та інші заходи, що повністю фінансуються за рахунок ДБ. Зазначені суспільні блага та послуги мають нерозподільний характер. За рахунок ДБ переважно фінансуються соціальні блага і послуги: послуги освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, забезпечення комунальними послугами тощо. ДБ виступає засобом впливу на економічні, соціальні, національні і регіональні процеси, економічним важелем регулюючого впливу органів державної влади на соціально-еко­номічний розвиток суспільства. Він відіграє важливу роль у забезпе­ченні перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливої соціальної атмосфери у державі, здійснення соціального захисту насе­лення та соціального забезпечення найбільш вразливих верств населення.

За допомогою ДБ відбувається мобілізація грошових коштів не лише для фінансування загальносуспільних заходів, але і для здійснення перерозподілу визначеної частини ВВП з метою забезпечення соціальної справедливості у суспільстві. ДБ виступає як Закон України, який щороку затверджується ВРУ.

Багатогранність економічного, політичного і соціального значен­ня Державного бюджету та відображення їх повноти зумовлюють не­обхідність його розгляду з таких сторін:

* як економічну категорію, що відображає економічні відносини, які складаються у процесі формування і використання централізованого фонду фінансових ресурсів держави;

* як правову категорію, оскільки формування і викорис­тання централізованого фонду фінансових ресурсів держави здій­снюється на основі закону, який затверджується вищим органом вла­ди — Верховною Радою України;

* як основний фінансовий план утворення і використан­ня загальнодержавного фонду фінансових ресурсів. На його основі формуються і використовуються фінансові ресурси держави за відповідним цільовим спрямуванням.

За характером організації Державний бюджет є центральною ланкою фінансової системи України. З його допомогою забезпечується розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між окреми­ми ланками бюджетної системи та окремими суб´єктами суспільства.

9. Структурна будова Державного бюджету України:

- річний план формування та використання фін ресурсів з розподілом на спец. та загальні фонди;

- види доходів і видатків відповідно до бюджетн. класифікації;

- граничний розмір бюджетного дефіциту або профіциту із зазначенням джерел їх покриття або використання;

- міжбюджетні трансферти;

- положення, що регламентують порядок виконання бюджету протягом бюджетного періоду.

Бюджет держави – складова ланка державних фінансів. Державні фінанси складаються з 4 компонентів:

1) бюджет держави:

- державний бюджет

- місцеві бюджети

2) фінанси суб’єктів господарювання:

- фінанси підприємств держ.форми власності

- фінанси підприємств комунальної форми власності

3) цільові фонди:

- загальнодержавні цільові фонди

- місцеві (регіональні цільові фонди)

4) державний кредит:

- державні позики

- місцеві (муніципальні) позики.

Бюджет є провідною ланкою державних фінансів. Суть його розкривається у призначенні – фінансове забезпечення виконання державою своїх функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної.

Загальний фонд ДБ – це складова частина бюджету, яка формується за рахунок доходів бюджету, які не передбачені на конкретну мету і є загальними ресурсами бюджету, витрачаються відповідно до бюджетного розпису. До складу загального фонду Б входить резервний фонд (стаття 24 БКУ), який не може перевищувати 1% від загального фонду ДБ. Порядок використання його коштів регулюється КМУ.До складу загального фонду Б входе стабфонд. Спеціальний фонд Б – складова частина ДБ, яка може формуватися за рахунок цільових фондів, цільових коштів та власних надходжень, що отримуються бюджетними установами від різного роду робіт та послуг, які виконуються ними при здійсненні своєї діяльності, а також з інших джерел. Складає загалом близько 15%, загальний – решту 85 %. Бюджет як фінплан тісно пов'язаний з цільовими фондами, які прийнято поділяти: - за цільовим призначенням (економічні і соціальні); - за способом утворення; - за джерелом формування (обов'язкові, добровільні, бюджетні).

10. Склад та структура дохідної і видаткової частин ДБУ

Склад доходів ДБ визначається Бюджетним кодексом України та Законами «Про Державний бюджет» на відповідний бюджетний період. Починаючи з 2000 р. ДБ включає дві складові: загальний фонд та спеціальний фонд.

Доходи загального фонду ДБ призначені для фінансування загальних видатків і не мають визначеного спрямуван­ня на конкретну мету. Водночас доходи спеціального фонду держав­ного бюджету включають доходи, призначені на забезпечення фінан­совими ресурсами передбаченої мети.

До доходів загального фонду ДБ зараховуються такі надходження:

1) податкові надходження (ПДВ, акциз, мито, збори, платежі за користування ресурсами, за ліцензії, адмінштрафи, кошти від реалізації конфіскованого майна тощо)

До джерел формування доходів спеціального фонду Державного бюджету належать: доля акциза, кошти збору від виноградарства, геологорозвідувальних робіт, відсотки від користування державним кредитом, гранти тощо.

Видатки ДБ спрямовані на фінансування програм, функцій, цілей та заходів Держави:

1) державне управління: 3 гілки влади; Президента України;

2) міжнародну діяльність;

3) фундаментальні та прикладні дослідження;

4) національну оборону;

5) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

6) освіту:

7) охорону здоров´я:

8) соціальний захист та соціальне забезпечення:

9) культуру і мистецтво:

10) державні програми

11) фізичну культуру і спорт:

12) обслуговування державного боргу;

13) проведення виборів та референдумів.

Таємні видатки пов’язані з держтаємницею подаються до ДБ без деталізації. Звіти про використання коштів розгляд. на закритому засід. ВРУ.

11. Складові дефіциту державного бюджету та джерела фінансування бюджетного дефіциту в Україні (ст. 14 БКУ)

Негативним явищем фінансової ситуації вважається перевищення видатків бюджету над його доходами - бюджетний дефіцит, який можна розглядати за формою прояву, за причинами виникнення та за напрямками його фінансування. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий, або офіційно зафіксований, та прихований. Відкритий дефіцит бюджету показує фактичний стан співвідношення доходів бюджету з його використанням. Прихованість дефіциту служить ознакою недостатнього рівня обґрунтованості формування фінансової політики держави.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на свідомий та вимушений. Свідомий дефіцит виникає в умовах достатніх ресурсів у суспільстві та високого рівня доходів фізичних і юридичних осіб. Він пов´язаний з помірним оподаткуванням, що сприяє зміцненню фінансової бази підприємницьких структур. Вимушений дефіцит зумовлений невеликим обсягом виробленого валово­го внутрішнього продукту і за умов навіть високого рівня оподаткування не може забезпечити фінансовими ресурсами здійснення видатків бюджету держави.

За напрямками фінансування бюджетний дефіцит може мати па­сивне або активне спрямування. Пасивне спрямування дефіциту зу­мовлюється спрямуванням бюджетних ресурсів на фінансування по­точних потреб держави, а активний — на фінансування інвестицій, і в першу чергу, капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти.За наявності бюджетного дефіциту держава повинна обирати оптимальні заходи для його ліквідації. У світовій практиці застосовуються 2 методи подолання бюджетного дефіциту: емісійний і беземісійний.

Емісійний метод пов´язаний з використанням грошово-кредитної емісії. Вважається недостатньо ефективним, оскільки може негативно вплинути на економічну ситуацію в країні. БКУ визнано, що емісійні кошти НБУ не можуть використовуватися в якості джерела фінансування дефіциту ДБ. Держава повинна формувати свою бюджетну політику таким чином, щоб забезпечувати скорочення бюджетного дефіциту шляхом збільшення надходжень до бюджету та зменшення його видатків.

Вирішення проблеми бюджетного дефіциту неемісійним методом - за рахунок внутрішніх джерел, шляхом збільшення податків чи інших доходів або скорочення видатків.

Внутрішніми джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути кредити НБУ, доходи від операцій з цінними паперами тощо. Зовнішніми джерелами можуть слугувати кредити міжнародних фінансових установ та іноземних держав, а та­кож безоплатна і безповоротна фінансова допомога під цільові про­грами. Водночас використання зовнішніх та внутрішніх кредитних Джерел покриття бюджетного дефіциту зумовлює виникнення внутрішнього та зовнішнього боргу держави, що включає додаткові витрати на його обслуговування. Тому економічна політика держави має бути спрямована на зменшення бюджетного дефіциту за рахунок збільшення доходів шляхом створення сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності та скорочення витрат бюджету і, в першу чергу, за рахунок обмеження витрат на утримання апарату управління, видатків на оборону тощо.

Бюджети усіх рівнів в Україні складаються на один рік з поквартальним розподілом. Вони є основою для розробки принципів взаємовідносин фізичних і юридичних осіб з відповідними бюджета­ми, оцінки рівня фінансового забезпечення витрат, що покриваються за рахунок централізованих й децентралізованих фондів цільового призначення, а також для визначення обсягу державного боргу і витрат на його обслуговування, ефективності функціонування фінансового ринку та страхових фондів.

12. Сутність, призначення, склад місцевих бюджетів в Україні та їх структурна будова

МБ представляють собою надходження і витрати на виконання повноважень ОВ АРК, МДА. МБ є у федеральних і унітарних держа­вах. Значний вплив на функціонування МБ має дер­жавний устрій та національні особливості організації місцевого само­врядування.

Місцеві бюджети — це фонди грошових коштів, призначені для реалізації завдань і функцій, покладених на органи самоврядування. За рахунок фондів грошових коштів місцевих бюджетів — складової бюджетної системи держави і фінансової бази діяльності органів са­моврядування — забезпечується фінансування заходів економічного і соціального розвитку на відповідній території. Згідно з ст. 43 Консти­туції МОС здійснюють управління майном, що є у комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і здійснюють кон­троль за їх виконанням; затверджують бюджети відповідних адміні­стративно-територіальних одиниць і здійснюють контроль за їх вико­нанням; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

У процесі виконання своїх завдань і функцій між місцевими бю­джетами, з одного боку, та юридичними і фізичними особами, що функціонують на даній території, — з іншого, складаються еко­номічні відносини щодо мобілізації і витрачання грошових коштів цих бюджетів. Крім того, між місцевими бюджетами різних рівнів та між ними і державним бюджетом виникають економічні відносини, зумовлені перерозподілом фінансових ресурсів. Останнє пов´язане з необхідністю забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету. Місцеві Б мають подібну до ДБ структурну форму. Структурна будова місцевих бюджетів включає бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, якими є бюджети тери­торіальних громад сіл, селищ, міст та їх об´єднань. Загальний фонд МБ – складова частина бюджету, яка формується за рахунок доходів загального призначення. До його складу входить резервний фонд. Підставами для формування і використання резервного фонду є статті БКУ, відповідно до яких він створ. для здійснення непердбач. видатків. Спец. фонд МБ – складова, яка може формуватися за рахунок коштів з визначених джерел, передбач. на фінансування відповідних видатків. Створення і функціонування спец. фонду МБ регулюється статтею 13 БКУ. Складовою частиною спец. фонду МБ є бюджет розвитку, кошти якого призначені для погашення основної суми боргу МБ. джерелами доходів бюджету розвитку можуть бути: надходження дивідендів; кошти від відчуження майна, яке знаходь. у комунальні й власності (стаття 71 БКУ).

13. Міжбюджетні взаємовідносини

МВ – система фінансових відносин між Д, АРК та МС у процесі забезпечення фін ресурсами відповідних бюджетів для виконання їх функцій. Організація взаємовідносин між бюджетами базується на міжбюджетних потоках, згідно з якими напрямки взаємовідносин поділяються на: вертикальні (виник. між бюджетами різних рівнів) і горизонтальні (виник. між бюджетами одного рівня). В Україні – вертикальні.

Бюджетні потоки - є рух коштів до бюджету і з нього, а також між окремими бюджетами, який здійснюється через рахунки бюджету.

Бюджетні потоки є внутрішніми, які відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами, та зовнішніми.

За видом міжбюджетної взаємодії поділяються на договірні та регламентовані. До договірних може включатися бюджетне субсидіювання та бюджетні позички.

До регламентованих: взаємні розрахунки; вилучення надлишку коштів.

Існує три види бюджетного субсидіювання:

1) Бюджетна субсидія, коли бюджетні кошти надані бюджету іншого рівня бюджетної системи на умовах часткового фінансування цільових видатків. Бюджетна субсидія не пов'язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, які її отримує.

2)Бюджетна субвенція - цільова субсидія з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на умовах пайової участі даних бюджетів у фінансуванні певних об'єктів, програм, проектів. У разі порушення цільового використання, субвенція підлягає поверненню до бюджету, що її видав.

3)Бюджетна дотація - цільова фінансова допомога з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на безоплатній і безповоротній основі на покриття її дефіциту.

Вилучення надлишку коштів бюджету - явище зворотне бюджетній дотації.

Кошти вилучаються на суму перевищення доходів над видатками з тих бюджетів, де вони виникають.

Бюджетна позика - тимчасове надання коштів з одного бюджету до іншого на умовах строковості і поворотності до кінця бюджетного року (для покриття
тимчасового касового розриву).

Тимчасовий касовий розрив є незбігом у часі фінансування видатків і надходження доходів до бюджету

Взаємні розрахунки бюджетів - передача коштів з одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків.

Згідно з БКУ установлено такі взаємобюджетні відносини у формі міжбюджетних трансфертів: - дотація вирівнювання – трансферти, що здійснюються у порядку вирівнювання бедж. спроможності на безоплатній і безповоротній основі на покриття поточних видатків; субвенції – трансферти, що надаються для використання на певну мету у порядку, визначеному тим органом, який надає цей трансферт; вилучення коштів та інші дотації.

14. Бюджетне регулювання в Україні

У процесі бюджетного регулювання основними завданнями є: досягнення відповідності між видатками та доходами всіх бюджетів, тобто їхнє збалансування; створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів на своїй території; забезпечення самостійності у використанні додатково одержаних коштів в процесі виконання місцевих бюджетів; перерозподіл бюджетних ресурсів між "багатими" й "бідними", у фінансовому розумінні, територіями; здійснення фінансового вирівнювання.

Бюджетне регулювання - надання коштів із загальнодержавних доходних джерел, що закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижче стоячих рівнів з метою збалансування їх на рівні необхідному для виконання планів економічного і соціального розвитку на певній території.

У бюджетній сфері застосовуються такі методи бюджетного регулювання

1. Балансовий метод – збалансування бюджетів усіх рівнів.

2. Нормативний метод - застосовується в усіх випадках коли доходи в бюджети від податків та інших платежів встановлюються по нормативах.

3. Метод перерозподілу – дає змогу через нормативи відрахувань регулювати бюджети і при їх незбалансованості дохідної і видаткової частини бюджету провести збалансування через метод дотацій, субвенцій.

4. Метод коефіцієнтів – використовується дуже широко. Через зростання цін на товари першої необхідності, а також ріст ЗП в бюджетних установах регулюються через коефіцієнти, а й тому й розрахунки бюджету провадяться із застосуванням коефіцієнтів.

5. Податковий – дає змогу мати платежі по встановлених нормативах і ставках.

Крім основного методу бюджетного регулювання застосовуються і додаткові методи.

1. Дотація - кошти, що передаються з ДБ до МБ або з місцевого бюджету вищого рівня до місцевого бюджету нижчого рівня безповоротно для збалансування їх доходів та видатків.

2. Субсидія - кошти, що надаються місцевому бюджету з ДБ або з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування цільових видатків.

3. Субвенція - кошти, що надаються місцевому бюджету з ДБ або з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування цільових видатків і підлягають поверненню у випадку їх нецільового використання.

Методи регулювання можна згрупувати.

1. За доходами – податковий, метод перерозподілу, метод дотацій

2. За видатками – метод коефіцієнтів, нормативний.

Форми участі органів влади й управління у процесах формування фінансів та бюджету різні, але спільним для них є управління податковою політикою, бюджетним фінансуванням і регулюванням.

Виділяють чотири форми регулювання бюджетів:

1)централізована, здійснюється Мінфіном з метою вирівнювання можливостей одержання доходів і фінансування видатків усіма місцевими органами влади;

2) децентралізована, основою якої є фінансова самостійність місцевих рад;

3) забезпечення джерелами доходів усіх ланок бюджетної системи;

4)забезпечення бюджетним фінансуванням усіх галузей народного господарства.

15. Витрати бюджету на економічну діяльність держави

Витрати бюджету на економічну діяльність держави визначаються 2 чинниками:

І) Масштабами державного сектора економіки.

2) Економічною політикою держави, яка може віддавати перевагу бюджетному фінансуванню чи податковому регулюванню.

Мають галузевий склад:

1.Промисловість та енергетика.

2.Будівництво.

3.Сільське і лісове господарство, рибальство та мисливство.

4.Транспорт, шляхове господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика.

5.Інші послуги з економічної діяльності держави.

За формами фінансування на економічну діяльність держави бувають:

1. Капіталовкладення держави.

2.Операційні витрати бюджету.

3. Кредити і дотації держави.

Капіталовкладення - фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави.

Бюджетні інвестиції - вкладення бюджетних коштів у визначені проекти з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту

Напрями капіталовкладень:- відомчий розподіл,- розподіл інвестиційних проектів.

Галузевий підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень направляється міністерствам і відомствам, які в свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями. Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік — розпорошення коштів. Фінансування інвестиційних проектів, навпаки, дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками: можливостями бюджету; наявністю необхідних та ефективних проектів.

Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення на даний час не має ніякої нормативної бази (наприклад, відповідно до Закону «Про освіту» щорічно на її фінансування повинно виділятись 10% національного доходу і хоча, як правило, цього розміру не додержуються, але база для планування існує). Тобто планування капіталовкладень йде від досягнутого рівня, а не від потреб.

Особливою формою є інвестиційна діяльність, яка спрямована на впровадження досягнень науково-технічного прогресу у соціальну сферу.

До інноваційної діяльності належать:

- виробництво та поширення нових видів техніки і технологій;

- реалізація довготривалих науково-технічних програм з великим терміном окупності;

-фінансування фундаментальних досліджень;

-розробка нових ресурсозберігаючих технологій.

Державне інвестування здійснюють:

1.Органи законодавчої і виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за рахунок коштів бюджетів цільових фондів та позичених коштів (централізовані кошти).

2.Державні та комунальні підприємства за рахунок власних і позичених коштів (децентралізовані кошти).

Вартість інвестиційних проектів визначається в їх кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі таким чином:

1.На підставі визначених критеріїв (термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків та економічна ефективність і соціальна значимість проекту) здійснюється конкурентний відбір проектів.

2.Проводиться тендер (конкурс) серед виконавців того чи ііншого проекту.

Видатки бюджету на економічну діяльність плануються і здійснюються у таких формах:

1) капіталовкладення; 2) операційні витрати; 3) кредити; 4) дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватися за 2 напрямами:

1) у відомчому розрізі; 2) у розрізі інвестиційних проектів.

Галузевий підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетних капіталовкладень направляється міністерствам і відомствам, які в свою чергу розподіляють цю суму між підприємствами і організаціями.

Фінансування інвестиційних проектів дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:

1) можливостями бюджету;

2) наявністю необхідних та ефективних проектів.

Вартість інвестиційних проектів визначається в кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі.

До операційних витрат відносять:

1) фінансування геологорозвідувальних робіт;

2) фінансування лісового і водного господарства;

3) землевпорядкувальні роботи;

4) заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями;

5) утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.

Фінансування геологорозвідувальних робіт проводиться за рахунок двох джерел: бюджету і коштів підприємств. Із бюджету фінансуються роботи з пошуку нових родовищ корисних копалин, а за рахунок коштів підприємств – роботи в межах існуючих родовищ. Фінансування геологорозвідувальних робіт здійснюється за рахунок компенсаційного доходу – відрахувань на геологорозвідувальні роботи, які вносять у бюджет підприємства видобувної промисловості. Вартість геологорозвідувальних робіт визначається на підставі спеціальних кошторисів, які розраховуються виходячи з обсягів цих робіт та існуючих розцінок.

Утримання лісового і водного господарства віднесено до видатків бюджету тому, що на даний час це є загальнодержавною власністю. У бюджеті існують певні доходи, які пов’язані з фінансуванням зазначених витрат: лісовий дохід, плата за використання прісних водних ресурсів.

Землевпорядкувальні роботи включають в себе заходи з підвищення і відновлення родючості ґрунтів. Протиепідемічні заходи у цілому фінансуються із бюджету в тих випадках, коли вони охоплюють певний регіон. Виділення коштів із бюджету на ці заходи здійснюється на підставі кошторису. На підставі кошторису фінансуються насіннєві станції і племінні господарства.

Бюджетні кредити надаються підприємства державного сектора на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони можуть бути з невеликою процентною ставкою або безвідсотковими.

Державна дотація – це виділення з бюджетних коштів на покриття збитків суб’єктів господарювання в тому випадку, коли збитковість визначається певною фінансовою політикою держави в сфері ціноутворення.

Дата добавления: 2017-02-01