Учебно-методический комплекс

АУДИТ

T-хелпери

Т-хелпери регулюють реакції як вродженого, так і набутого імунітету, і дозволяють визначати тип відповіді, який організм зробить на конкретний чужорідний матеріал^[4][5]. Ці клітини не виявляють цитотоксичності та не беруть участь у знищенні інфікованих клітин або безпосередньо збудників. Замість цього, вони керують імунною відповіддю, спрямовуючи інші клітини на виконання цих завдань.

T-хелпери експресують T-клітинні рецептори (ТКР), які розпізнають антигени, пов'язані з молекулами II класу головного комплексу гістосумісності. Комплекс молекули головного комплексу гістосумісності з антигеном також розпізнається корецепторів клітин-хелперів CD4, який привертає внутрішньоклітинні молекули T-клітини (наприклад, Lck), відповідальні за активацію T-клітини. T-хелпери мають менший чутливістю до комплексу молекули головного комплексу гістосумісності та антигену, ніж T-кілери, тобто для активації T-хелпери потрібно зв'язування набагато більшої кількості його рецепторів (близько 200–300) з комплексом молекули гістосумісності та антигену, в той час як T-кілери можуть бути активовані після зв'язування з одним таким комплексом. Активація T-хелпери також вимагає тривалішого контакту з антиген-презентірующімі клітиною^[6]. Активація неактивного T-хелперів призводить до вивільнення їм цитокінів, які впливають на активність багатьох видів клітин. Цитокінових сигнали, створювані T-хелперами, посилюють бактерицидну функцію макрофагів та активність T-кілерів^[7]. Крім того, активація T-хелперів викликає зміни в експресії молекул на поверхні T-клітини, зокрема ліганду CD40 (також відомого під позначенням CD154), що створює додаткові стимулюючі сигнали, зазвичай необхідні для активації виробляють антитіла B-клітин^[8].

Гамма-дельта T-клітини

5-10% T-клітин несуть на своїй поверхні ТКРгамма-дельта та позначаються як γδ T-клітини.

B-лімфоцити та антитіла

В-клітини становлять 5-15% циркулюючих лімфоцитів та характеризуються поверхневими імуноглобулінами, вбудованими в клітинну мембрану та виконують функцію специфічного антигенного рецептора. Цей рецептор, специфічний лише для певного антигену, називається антитілом. Антиген, зв'язуючись з відповідним антитілом на поверхні В-клітини, індукує проліферацію та диференціювання В-клітини до плазматичних клітин та клітин пам'яті, специфічність яких така ж, як і специфічність вихідної В-клітини. Плазматичні клітини секретують велику кількість антитіл у вигляді розчинних молекул, які розпізнають вихідний антиген. Секретуються антитіла мають ту ж специфічність, що та відповідний В-клітинний рецептор.

Антиген-презентуючі клітини

Докладніше: Дендритні клітини

Функція

Імунна система розпізнає чужорідні речовини, нейтралізує їх і «запам'ятовує» свою відповідь, щоб відтворити її при зіткненні з аналогічним антигеном. До компетенції імунної системи відносять і знищення клітин і білків власного організму, що виникають при нормальному, фізіологічному функціонуванні організму в екстремальних умовах — при травмах. В будь-якому стані організму імунна система постійно працює, хоч і з різним ступенем активності.

Набутий імунітет

Докладніше: Набутий імунітет

Система набутого імунітету з'явилася в ході еволюції нижчих хребетних. Вона забезпечує інтенсивнішу імунну відповідь, а також імунологічну пам'ять, завдяки якій кожний чужорідний мікроорганізм або чужорідна молекула «запам'ятовується» по унікальним для нього антигенів^[9]. Система набутого імунітету антигеноспецифічна та вимагає розпізнавання специфічних антигенів в процесі, що носить назву презентацією антигена. Специфічність антигену дозволяє здійснювати реакції, які призначені конкретним мікроорганізмам або інфікованим ними клітинам. Здатність до здійснення таких вузьконаправлених реакцій підтримується в організмі «клітинами пам'яті». Якщо макроорганізм інфікується мікроорганізмом більше одного разу, ці специфічні клітини пам'яті використовуються для швидкого знищення такого мікроорганізму.

Імунологічні розлади у людини

Імунодефіцити

Імунодефіцити (ІДС) — це порушення імунологічної реактивності, які зумовлені випаданням одного або декількох компонентів імунної апарату або тісно взаємодіючих з ним неспецифічних факторів.

Аутоімунні процеси

Аутоімунні процеси — це значною мірою хронічні явища, які призводять до довготривалого пошкодження тканин. Це пов'язано в першу чергу з тим, що аутоімунна реакція постійно підтримується тканинними антигенами.

Гіперчутливість

Гіперчутливість — це термін, використовуваний для позначення імунної відповіді, яка протікає в агравірованій і неадекватній формі, в результаті чого відбувається пошкодження тканин.

Алергія є передумовою виникнення патологічного імунологічного процесу. Алергени — речовини, які спричиняють алергічні реакції. Є зовнішні алергени (екзоалергени): харчові продукти, хімічні речовини, лікарські препарати, запахи). Внутрішні алергени (ендоалергени) — це власні тканини організму переважно з видозміненими властивостями, що виникають внаслідок утворення токсичних речовин при патологічних процесах (опіки чи обмороження, дія отруйних речовин, укуси бджіл, іонізуюча радіація).

Антиоксида́нти (антиокислювачі) — природні або штучно синтезовані речовини, що сповільнюють чи припиняють окислення (переважно у відношенні до органічних сполук).

Антиоксиданти нейтралізують активні молекули — вільні радикали, котрі або самі утворюються в організмі, або потрапляють в нього з зовнішніми забруднювачами. Нейтралізація вільних радикалів перериває реакцію окислення.

Антиоксиданти бувають природного (вітамін Е) і синтетичного походження. В косметиці частіше всього використовують в засобах, які уповільнюють старіння шкіри. Експериментальні дослідження показують, що антиоксиданти є особливо показаними у хворих на цукровий

Радіопроте́ктор — речовина, яка служить хімічним захистом від йонізуючої радіації та застосовується в радіобіології.

До радіопротекторів відносяться речовини, які надають протипроменевий захист при введенні за декілька хвилин або годин до опромінення. Найефективніші радіопротектори — меркаптоаміни, індолілалкиламіни, синтетичні полімери, полінуклеотиди, мукополісахаріди, ціаніди, нітріли тощо. Ще ефективнішими є суміші з декількох радіопротекторів.

До табельних радіопротекторів належать:

· Цистаміна гидрохлорід РС1 — радіопротектор швидкої дії з групи сіро-вмістких препаратів.

· Індралін Б190 — табельний радіопротектор. Входить до складу аптечок працюючих на АЕС.

· Препарат С — нафтизин, який вводиться підшкірно або внутрішньом'язово.

Класифікація радіопротекторів за хімічною будовою

1.Сірковмісні сполуки:

а) сірковмісні амінокислоти (цистеїн, метіонін) та їх похідні (цистаміну гід-рохлорид, таурин, ацетилцистеїн); б) сірковмісні сполуки інших груп (Р-меркаптоетиламід, унітіол, р-аміноетил, ізотіуроніл гідробромід, цистофос, гамафос). 2. Біогенні аміни (серотоніну адипінат, мексамін, адреналін та ін.). 3. Амінокислоти (кислота глутамінова, кислота аспарагінова) та їх похідні (ас паркам панангін). 4. Похідні нуклеотидів, нуклеозидів (натрію нуклеїнат, метилурацил, АТФ, фосфаден, рибоксин). 5. Спирти (батилол — батиловий спирт). 6. Вітамінні препарати (рутин, кислота аскорбінова, піридоксину гідрохлорид, токоферолу ацетат, нікотинамід, метилметі-онінсульфонію хлорид). 7. Антиоксиданти: а) прямої дії (токоферолу ацетат, убі-хінон, фітопрепарати); б) непрямої дії (препарати селену, амінокислот, цинку, міді, кофеїн). 8. Біополімери (зимозан та ін.). 9. Естрогени (естрадіол, похідні вазопресину та ін.). 10. Полісахариди (продігіозан). 11. Комплексони (пентацин, тетацин-кальцій — альгінати та ін.). 12. Сорбенти (ентеросорбент СКН, силікагель, вугілля активоване, карбо-лонг, карбюлоза та ін.). 13. Фітопрепарати (рідкий екстракт і настоянка женьшеню, аралії, лимоннику китайського, елеутерококу, поліфенольні сполуки та ін.). 14. Препарати різних груп (натрію нітрит, метиленовий синій).

для студентов, обучающихся по специальности

080109 «Бухгалтерский учет, анализ и аудит»

МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ

ФЕДЕРАЛЬНОЕ АГЕНТСТВО ПО ОБРАЗОВАНИЮ

Государственное образовательное учреждение

высшего профессионального образования

«ГОРНО-АЛТАЙСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ»

Экономический факультет

Кафедра Бухгалтерского учета, анализа и аудита

Дата добавления: 2017-02-01