Інформаційне забезпечення автоматизованих систем

За ДСТУ 2226-93 інформаційне забезпечення – це інформаційна база АС і засоби її організації та реалізації. Структуру інформаційного забезпечення можна подати як на рисунку 13.

Методичні та інструктивні матеріали – це сукупність державних стандартів, галузевих настановних і методичних матеріалів і розроблених проектних рішень щодо створення і супроводження інформаційного забезпечення.

Система класифікації і кодування – це перелік описів і систем супроводження класифікаторів інформації на об’єкті.

Основні принципи створення інформаційного забезпечення: цілісність достовірність, контроль, захист від несанкціонованого доступу, єдність і гнучкість, стандартизація та уніфікація, адаптивність, мінімізація вводу і виведення інформації (введення і виведення тільки змін).

Цілісність даних – це здатність даних задовольняти принцип певного узгодження, точність, доступність і достовірне відображення реального стану об’єкта.

Існують два підходи до створення інформаційної бази: аналіз сутностей і синтез атрибутів.

   

Рис. 13. Структура інформаційного забезпечення.

Аналіз сутностей – це процес «згори – донизу», який поділяє процес створення на 4 стадії:

1. модель уявлень користувачів;

2. об'єднання уявлень;

3. складання і аналіз моделі;

4. реальне (фізичне) проектування.

Синтез атрибутів – це процес «знизу догори», оскільки він починається із синтезу атрибутів найнижчого рівня, з яких формуються сутності та зв’язки верхніх рівнів. Виділяють 4 стадії для цього підходу:

1) класифікація атрибутів;

2) композиція сутностей;

3) формування зв'язків;

4) графічне уявлення.

Кожний з цих підходів має свої переваги і недоліки, і обирається, виходячи з потреб проектування системи. Для створення великих систем найбільш прийнятний аналіз сутностей, для автономних невеликих – атрибутивний.

Вимоги до інформаційного забезпечення (ІЗ) викладені в ГОСТ 24.104-85, а саме:

1) ІЗ має бути достатнім для виконання всіх функцій системи.

2) Для кодування інформації, яка використовується тільки в цій системі, повинні використовуватися класифікатори, які є у замовника.

3) Для кодування вихідної інформації, яка використовується на вищому рівні, мають бути використані класифікатори цього рівня, крім спеціально обумовлених випадків.

4) ІЗ системи має бути сумісним з інформаційним забезпеченням систем, які взаємодіють з нею, за змістом, системою кодування, методами адресації, форматами даних і формами подання інформації, яка отримується і видається системою.

5) Форми документів, що створюються системою, мають відповідати вимогам НД чи нормативно-технічним документам замовника.

6) Форми документів і відеокадрів, які вводяться чи коригуються через термінал системи, мають бути погоджені з відповідними технічними характеристиками терміналів.

7) Сукупність інформаційних масивів системи має бути організована у вигляді бази даних на машинних носіях.

8) Форми подання вихідної інформації системи мають бути узгоджені з користувачем (замовником системи).

9) Терміни і скорочення, які застосовуються у вихідних повідомленнях, мають бути загальноприйнятними в цій предметній області і погоджені з замовником системи.

10) В системі мають бути передбачені необхідні заходи щодо контролю і оновлення даних в інформаційних масивах системи, оновлення масивів після відмови будь-яких технічних засобів системи, а також контролю ідентичної однойменної інформації в базах даних.

Можуть створюватися також самостійні інформаційні засоби і вироби для конкретного користувача. Інформаційний засіб – це комплекс упорядкованої, відносно постійної інформації на носіях даних, які описують параметри та характеристики даної предметної області застосування, і відповідної документації, призначеної для поставки користувачеві.

Інформаційний виріб – це виготовлений інформаційний засіб, який пройшов встановлені випробування та поставляється як продукція виробничо-технічного призначення для використання в системах, наприклад: словники, довідники, класифікатори тощо.

Дата добавления: 2017-02-01