Методика побудови модульних програм

Основний дидактичний засіб модульного навчання — модульна програма, що складається з окремих модулів. Підгото­вка модульної програми (МП) і відповідних модулів є трудоміст­кою роботою, що потребує значної предметної і педагогічної компетентності.

Модульні програми (МП) і відповідні їм модулі будуються у відповідності з такими загальними принципами: 1) цільового при­значення відповідного інформаційного матеріалу; 2) поєднан­ня комплексних, інтегруючих і приватних дидактичних цілей; 3) повноти навчального матеріалу в модулі; 4) відносної самостійкості елементів модуля; 5)реалізації зворотного зв'язку 6) оптимальної передачі інформаційного і методичного матеріа­лу [39, с. 57].

Принцип цільового призначення інформаційного матеріа­лу вказує, що зміст банку інформації будується виходячи з дида­ктичних цілей. Якщо потрібно досягти пізнавальних (гносеологі­чних) цілей, банк інформації формується за гносеологічною ознакою. При цьому модульна програма буде містити модулі пі­знавального типу. Вони частіше за все розробляються для цілей фундаментальної, базової освіти. Якщо потрібно досягти діяль­них цілей, застосовується операційний підхід до побудови банку інформації, в результаті чого одержують модульні програми з модулями операційного типу. Вони, як правило, створюються для професійної підготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів. У свою чергу, операційні модулі можна розділити на: а) рецептно-операційні і б) системно-операційні (рис. 7).

Рис. 7. Підходи до побудови інформаційного банку і відповідні їм типи модульних програм [39, с. 58]

Рецептно-операційні модульні програми характеризуються інструктивно-діяльнісним підходом до викладення інформацій­ного матеріалу. Наприклад, модульна програма для підготовки промислового майстра (розвиває лише вміння в певній практич­ній сфері).

Системно-операційні модульні програми характеризуються системним, фундаментальним підходом до інформаційного поля. Наприклад, для підвищення кваліфікації спеціалістів (менедже­рів) поряд з розвитком практичних вмінь спеціаліст повинен набути систему фундаментальних і професійних знань, що визна­чають його перспективний розвиток і адаптацію до нових, змі­нюваних задач і умов праці.

Принцип поєднання комплексних, інтегрувальних і част­кових дидактичних цілей реалізується у визначенні структури модульної програми і окремих модулів. При цьому комплексна дидактична ціль реалізується всією модульною програмою і об'єднує інтегруючі дидактичні цілі, реалізацію кожної з яких за­безпечує конкретний модуль. Кожна інтегруюча ціль складається з дидактичних часткових цілей, яким у модулі відповідає один елемент навчання. На рис. 8 показано схему ієрархічної структу­ри цілей модульної програми.

Рис. 8. Ієрархічна піраміда дидактичних цілей модульної програми

Принцип повноти навчального матеріалу в модулі. Повно­та навчального матеріалу відповідно до дидактичної цілі реалізу­ється так: а) викладаються основні моменти навчального матері­алу (його сутність); б) даються пояснення до цього матеріалу; в) вказуються можливості додаткового поглиблення і розширен­ня змісту матеріалу; г) подаються практичні і теоретичні завдан­ня і пояснення до їх розв'язання; д) задаються проблемні питан­ня, що потребують аналітичного творчого підходу на основі альтернативних варіантів рішень.

Принцип відносної самостійності навчальних елементів модуля вказує, що самостійність цих елементів залежить від рів­ня самостійності часткових дидактичних цілей. З цього випливає, що навчальні елементи повинні структуруватися за змістом на­вчання. Цей принцип доповнює принцип модульності (модуль може мати дрібні структурні одиниці — блоки).

Принцип реалізації зворотного зв'язку потребує, щоб про­цес засвоєння знань був керованим й існувала можливість конт­ролю і корекції засвоєння. Для реалізації зворотного зв'язку при побудові модуля необхідно дотримуватися таких правил:

1) слід застосовувати поточний, проміжний і узагальнювальний контроль: поточний контроль — протягом засвоєння навча­льного елемента; проміжний — у кінці кожного навчального еле­мента; узагальнюючий — у кінці модуля;

2) поточний і проміжний контроль може здійснюватись у ви­гляді самоконтролю;

3) поточний і проміжний контроль повинен сприяти своєчас­ному виявленню прогалин у засвоєнні знань, а у випадку незасвоєння— ясно показувати, які частини навчального матеріалу необхідно повторити;

4) узагальнюючий контроль повинен показувати рівень засвоєння модуля. У випадку незасвоєння слід посилатися на конкретні елемен­ти (за якими одержані незадовільні відповіді) для повторення.

Принцип оптимальної передачі інформаційного і методич­ного матеріалу потребує подання матеріалу модуля в такій фор­мі, щоб забезпечувалося найбільш ефективне його засвоєння в конкретних умовах. Ця вимога однаковою мірою стосується як форми, так і змісту модуля. Наприклад, зміст модуля доцільно представити в графічному вигляді з послідовною нумерацією на­вчальних елементів (НЕ), щоб студент ясно уявляв собі техноло­гічний шлях навчання. Нумерація НЕ повинна відображати поря­док елементів. Форма подання модуля повинна бути конкретною, виразною, адресованою особисто учневі. Форма подання інфор­мації в модулі повинна зумовлюватися видами цієї інформації (теоретична, практична). Так, І. Прокопенко пропонує користува­тися двосторонньою формою модуля: на правому боці подавати навчальну інформацію («навчальний текст»), а на лівому — ме­тодичну («керівництво до навчання»).

Поряд із загальними принципами побудови модульних про­грам повинні існувати і специфічні, спрямовані на побудову мо­дульної програми певного типу: пізнавального чи операційного.

Специфічні принципи побудови модуля пізнавального типу:

1) принцип предметного підходу до побудови змісту навчання;

2) принцип фундаментальності змісту навчання в модулі. Принцип предметного підходу до побудови змісту навчання

зумовлює відповідність змісту модуля конкретному предмету чи його частині, що охоплює великий розділ (тему курсу). При фор­муванні змісту пізнавального модуля слід велику увагу приділи ти логічній структурі інтегрувальної дидактичної цілі, що склада­ється з часткових цілей. У модулях, побудованих таким чином, забезпечується логічне і компактне групування матеріалу, уник­нення повторення всередині одного курсу.

Принцип фундаментальності навчального змісту в модулі означає, що в модулях пізнавального типу особлива увага пови­нна приділятися наданню фундаментальних понять, законів тер­мінів, категорій тощо. Тому засвоєння фундаментальних знань повинно відображатися в часткових дидактичних цілях. Напри­клад, у практиці застосування модульного навчання в університе­тах США в модулі пізнавального типу розбирається одне основне фундаментальне поняття дисципліни (явище, закон, структурний тип тощо) чи група споріднених понять.

Специфічні принципи побудови модуля операційного типу: 1) принцип діяльнісного підходу до формування комплексної ди­дактичної цілі; 2) принцип фундаментальності змісту навчання.

Принцип діяльнісного підходу до формування комплексної ди­дактичної цілі потребує, щоб комплексною дидактичною ціллю, яка визначає структуру і зміст усієї модульної програми, була підготовка людини до конкретної сфери діяльності (промисло­вість, сільське господарство тощо). Принцип фундаментальності змісту навчання зумовлює спрямованість інтегрувальної дидак­тичної цілі на розвиток вмінь і навичок з реалізації конкретної функції практичної діяльності людини (професійної діяльності спеціаліста). Наприклад, інженерна функція, агрономічна, марке­тингова тощо. При цьому кожну функцію доцільно розділити на конкретні дії. Наприклад, у межах агрономічної функції можна виділити такі види діяльності: захист рослин, агрохімія, овочів­ництво, садівництво тощо. Структуру модуля слід будувати у відповідності зі структурою відповідної функції. При цьому для виконання конкретної функції потрібно визначити необхідні знання і вміння, що її характеризують. Дотримання вищеперерахованих принципів побудови моду­льних програм, разом з творчим відношенням, дає змогу прави­льно визначити структуру модульної програми і сформувати зміст окремих модулів.

Дата добавления: 2017-02-01