Прийоми та правила стрільби з пістолета Макарова

Для прицілювання треба замружити ліве око, а правим дивитися через проріз прицілу на мушку так, щоб мушка знаходилася посередині прорізу, а вершина її була нарівні з верхніми краями гривки прицільної планки, тобто взяти рівну мушку.

Рис. 53. Рівна мушка.

Затримуючи подих на видиху, переміщенням ліктів, а якщо потрібно, корпуса й ніг, піднести рівну мушку до точки прицілювання, одночасно з цим натискаючи на спусковий гачок першим суглобом вказівного пальця правої руки.

При прицілюванні потрібно стежити за тим, щоб гривка прицільної планки займала горизонтальне положення.

Варто пам'ятати, що для здійснення влучного пострілу (черги) велике значення має точність й одноманітність прицілювання. Особливо важливо не допускати відхилення мушки в прорізі прицілу від правильного положення, тобто точно брати рівну мушку. Так, незначне відхилення мушки при стрільбі на дальності понад 300 м може призвести до того, що середня траєкторія виявиться поза ціллю. Допустимо, що автоматник недбало прицілюючись у фігуру, що перебігає, на дальності 400 м, притримав мушку в прорізі вліво на 0,5 мм. Тоді кулі розташуються вліво від точки прицілювання на 52 см, тому що зсув мушки убік на 1 мм при стрільбі на 100 м переміщує середню точку влучення на 26 см. Цей приклад наочно показує, наскільки важливо брати рівну мушку без помилок.

Для спуску курка треба, міцно втримуючи зброю й затамувавши подих, продовжувати плавно натискати на спусковий гачок доти, поки курок непомітно для стріляючого не спуститься з бойового взводу, тобто поки не відбудеться постріл.

Якщо при прицілюванні рівна мушка значно відхилиться від точки прицілювання, потрібно не підсилюючи й не послабляючи тиску на спусковий гачок, уточнити наведення й знову підсилити натискання на спусковий гачок.

При спуску курка не слід надавати значення легким коливанням рівної мушки в точці прицілювання. Прагнення дотиснути спусковий гачок у момент найкращого сполучення рівної мушки з точкою прицілювання, як правило, приводить до смикання за спусковий гачок і до неточного пострілу. Якщо той, хто стріляє, натискаючи на спусковий гачок, відчує, що він не може більше не дихати, треба, не підсилюючи й не послаблюючи натиску пальцем на спусковий гачок відновити подих й, знову затримавши його на вдосі, уточнити наведення й продовжити натискання на спусковий гачок.

При веденні вогню, особливо чергами, треба міцно втримувати приклад у плечі, не міняючи положення ліктів і зберігаючи рівну мушку під точкою прицілювання. Після кожної черги (пострілу) швидко відновлювати правильність прицілювання.

При стрільбі з положення лежачи дозволяється автомат упирати магазином у ґрунт.

При стрільбі безперервним вогнем по широкій цілі плавно переміщати рівну мушку з одного флангу цілі до іншого.

Припинення стрільби

Припинення стрільби може бути тимчасовим і повним.

Для тимчасового припинення стрільби подається команда “Стій”, а при стрільбі в русі – “Припинити вогонь”.

По цих командах автоматник припиняє натискання на спусковий гачок, ставить автомат на запобіжник і, якщо потрібно, міняє магазин.

Для заміни магазину треба:

- відокремити магазин від автомата;

- приєднати споряджений магазин.

Якщо в магазині були витрачені всі патрони, то після приєднання спорядженого магазину до автомата треба зняти зброю із запобіжника, відвести затворну раму за рукоятку назад до упору, відпустити її й знову поставити автомат на запобіжник.

Для повного припинення стрільби після команди “Розряджай” поставити зброю на запобіжник, відтягнути хомутик назад, встановлюючи в автоматі приціл на “П”, розрядити автомат.

Для розрядження автомату треба:

- відокремити магазин;

- зняти автомат із запобіжника;

- повільно відвести затворну раму за рукоятку назад, витягти патрон з патронника й відпустити затворну раму;

- натиснути на спусковий гачок (спустити курок з бойового взводу);

- поставити зброю на запобіжник;

- вийняти патрони з магазину й приєднати його до автомата;

- підібрати патрон, витягнутий з патронника.

Після розрядження, якщо потрібно командир може подати команду “Зброя до огляду”. По цій команді підготувати автомат до огляду й дати його оглянути.

Способи стрільби

Стрільба – ведення вогню з різних видів зброї.

Стрільба з автомату може вестися лежачи, з коліна, сидячи, стоячи (з руки або упору), на ходу без зупинки або з короткої зупинки, через бійниці БМП (БТР) або поверх борту автомобіля, через оглядове вікно або вхідні двері вантажної кабіни вертольоту.

З автомату ведеться автоматичний або поодинокий вогонь. Автоматичний вогонь є основним видом вогню: він ведеться короткими (до 5 пострілів) і довгими (до 10 пострілів) чергами й безупинно.

Стрільба по груповим цілям ведеться з розсіюванням куль по фронту й глибині цілі.

Розсіювання куль по фронту при стрільбі досягається кутовим переміщенням автомата по горизонту. Швидкість кутового переміщення зброї при стрільбі з розсіюванням куль по фронту цілі залежить від дальності стрільби й необхідної щільності вогню. При цьому щільність вогню у всіх випадках повинна бути не менш двох куль на кожен метр фронту цілі.

Стрільба по цілям, що рухаються під кутом до площини стрільби, ведеться способом супроводу цілі або способом вичікування цілі (вогневого нападу).

При веденні вогню способом супроводу цілі той, хто стріляє, взявши необхідне упередження й переміщаючи зброю у бік руху цілі, у момент найбільш правильного наведення веде вогонь короткими або довгими чергами залежно від дальності стрільби й від швидкості руху цілі.

При вогні способом вичікування цілі той, хто стріляє вибирає на шляху руху цілі, як точки прицілювання, декілька місцевих предметів. Після цього наводить зброю в точку найближчу до цілі, міцно втримує її й з підходом цілі до цієї точки на величину півтора - двох табличних упереджень, міцно втримуючи зброю, робить довгу чергу. Якщо ціль не буде уражена, то стрільба повторюється при підході цілі до наступного місцевого предмету (точки).

По повітряним цілям стрільба ведеться загороджувальним або способом супроводу.

Сутність ведення вогню загороджувальним способом полягає в тому, що на напрямку польоту літака ставиться нерухома зона зосередженого вогню з таким розрахунком, щоб забезпечити перетинання снопу траєкторії із ціллю. При цьому зброї надається кут піднесення в 45° у зазначеному командиром напрямку. Загороджувальний вогонь ведеться, як правило, відділенням або взводом по команді командира всім складом.

По повітряних цілях, що повільно летять, - вертольотам, транспортним літакам, парашутистам - вогонь ведеться способом супроводу. Упередження визначається й відраховується у видимих розмірах цілі (у фігурах).

При веденні вогню способом супроводу автоматник утримує лінію прицілювання поперед літака (вертольота) на величину потрібного упередження й робить довгу чергу.

Визначення упередження при стрільбі по повітряним цілям

Таблиця 9. Стрільба по вертольотам і транспортним літакам.

Ціль і її швидкість	Дальність стрільби
в метрах	в корпусах	в метрах	в корпусах	в метрах	в корпусах
Вертоліт, 50 м/с
Транспортні літаки, 100 м/с

Примітка: довжина корпусу літака ≈ 15 м, вертольоту ≈ 8м

Таблиця 10. Стрільба по парашутистам.

Дальність стрільби
Виніс точки прицілювання у фігурах парашутиста	Під ноги

3.1.2. Правила стрільби з автомата

Правила стрільби - основні положення й рекомендації з підготовки й ведення стрільби з різних видів зброї.

Правила стрільби з автоматів містять рекомендації з вибору цілі, прицілу й точки прицілювання, виду вогню й способу стрільби, корегування стрільби, а також по способах стрільби по різним наземним і цілям, яки знаходяться на воді.

Загальні рекомендації:

Для успішного виконання завдань у бою необхідно:

- безупинно спостерігати за полем бою;

- швидко й правильно підготовляти дані для стрільби;

- уміло вести вогонь по будь-яким цілям у різних умовах бойової обстановки як удень, так і вночі; для ураження групових і найбільш важливих поодиноких цілей застосовувати зосереджений вогонь*;

- спостерігати за результатами вогню й уміло його корегувати;

- слідкувати за витратою патронів у бою й вживати заходів до своєчасного їх поповнення.

Спостереження за полем бою й ціле вказування

Спостереження ведеться з метою своєчасного виявлення розташування й дій супротивника. Крім того, у бою необхідно спостерігати за сигналами й знаками командира й за результатами свого вогню.

Спостереження ведеться неозброєним оком.

Особливу увагу при спостереженні треба звертати на сховані підступи. Місцевість оглядати справа наліво від найближчих предметів до найдальших. Огляд робити непомітно.

Про помічені на полі бою цілі необхідно негайно доповісти командирові й правильно вказати їх розташування. Ціль указується усною доповіддю або трасуючими кулями. Доповідь повинна бути короткою, ясною і точною, наприклад: “Прямо - широкий кущ, ліворуч – кулемет”; “Орієнтир другий, вправо два пальці, під кущем – спостерігач”.

Вибір цілі

Для автоматів найбільш характерними є живі цілі - розрахунки кулеметів і гармат, групи стрільців або окремі фігури, які ведуть вогонь із різних положень, а також жива сила на автомобілях мотоциклах і т. п. Крім того, з автоматів вогонь ведеться й по повітряним цілям. Цілі на полі бою можуть бити нерухомими, такі, що з'являються на короткий час і рухомі.

Автоматник у бою, як правило, веде вогонь по цілям, які зазначені йому командиром.

Якщо стріляючому в бою ціль для ураження не зазначена, він вибирає її сам. У першу чергу необхідно уражати найнебезпечніші й важливі цілі, наприклад розрахунок кулеметів і гармат, командирів і спостерігачів супротивника. Із двох рівних по важливості цілей вибирають для обстрілу найближчу й найбільш уразливу. З появою під час стрільби нової, більше важливої цілі, негайно перенести вогонь на неї.

Вибір прицілу й точки прицілювання

Для вибору прицілу й точки прицілювання необхідно визначити відстань до цілі та врахувати зовнішні умови, які можуть чинити вплив на дальність та напрямок руху кулі.

Відстань до цілей визначається окоміром різноманітними способами.

Так, відстань до цілі можна визначити за допомогою прицільного приладдя автомата. Мушка автомата на визначеній відстані перекриває визначений відрізок; це – перекривна величина мушки. Мушка автомата на відстані 100м перекриває 25см, на відстані 200м – 50см, на 300м – 75см і т.д. Використовуючи значення перекривної величини мушки, можна визначити відстань до цілей противника, наприклад: мушка автомата в 2 рази більша ширини фігури людини (0,5м), тобто мушка перекриває 1 м. Відстань в цьому випадку до людини складає 400 м.

При стрільбі на відстані до 400м вогонь потрібно вести, як правило, з прицілом 4 або „П”, цілячись в нижній край цілі або в середину, якщо ціль висока (бігуча фігура, яка рухається і т.д.)

При стрільбі на відстані, які більше 400м, приціл встановлюють відповідно відстані до цілі, закругленою до цілих сотень метрів. За точку прицілювання, як правило, приймається середина цілі. Якщо обставини не дозволяють змінити установлення пристрою прицілювання в залежності від відстані до цілі, то в границі відстані прямого пострілу вогонь потрібно вести з прицілом, відповідаючим відстані прямого пострілу, цілячись в нижній край цілі.

На відстань і напрямок руху кулі суттєвий вплив чинять зовнішні умови.

Так, суттєве відхилення зовнішніх умов від табличних (нормальних) змінює дальність польоту кулі або відхиляє її в бік від напрямку (площини) стрільби*.

Дальність польоту кулі при стрільбі в літніх умовах збільшується в порівнянні з табличними, а взимку зменшується.

Потрібно враховувати, що дальність польоту кулі при стрільбі в літніх умовах збільшується небагато, тому вносити поправку до прицілу або в положення точки прицілювання не потрібно. Дальність польоту кулі при стрільбі взимку (в умовах низьких температур) на відстані більше 400м зменшується на значну величину (50 – 100м), тому необхідно при Т° повітря вище -25°С точку прицілювання вибирати на верхньому краю цілі, а при Т° повітря нижче -25°С збільшувати приціл на одну поділку.

Боковий вітер має значний вплив на політ кулі, відхиляючи її в бік. Величина відхилення кулі залежить від швидкості та напрямку бокового вітру, а також від відстані до цілі. Чим сильніше боковий вітер, чим ближче до 90° кут, під яким він дме, та чим далі ціль, тим на більшу величину відхилиться куля вбік від напрямку стрільби. У зв'язку з цим необхідно вносити поправку на боковий вітер.

Величини поправок на боковий помірний вітер (швидкість 4 м/с) в метрах та фігурах людини приводяться в таблицях.

Вибір моменту відкриття вогню

Момент відкриття вогню визначається наказом командира „Вогонь”, а при самостійному веденні вогню – в залежності від обставин та знаходження цілі.

Найбільш вигідний момент для відкриття вогню:

- коли ціль можна вразити раптово з близької відстані;

- коли ціль добре видно;

- коли ціль купчиться, підставляє фланг або піднімається на весь зріст;

- коли ціль наближається до місцевого предмету (орієнтиру), по якому установка прицілу уточнена стрільбою;

- при русі, коли коливання машини найменше.

Раптовий вогневий напад на супротивника (особливо з флангу) приголомшує його й наносить йому найбільшої поразки.

Ведення вогню, спостереження за його результатами й корегування

При веденні вогню стріляючий повинен уважно спостерігати за результатами вогню й корегувати його.

Спостереження за результатами свого вогню ведеться по рикошетам, трасам куль і по поводженню супротивника.

Корегування вогню здійснюється зміною положення точки прицілювання по висоті й бічному напрямку або зміною установлення прицілу. Точки прицілювання виносяться на величину відхилення рикошетів або трас убік протилежний відхиленню їх від цілі.

Якщо відхилення куль від цілі по відстані перевищує 100м, то необхідно змінити установлення прицілу на одну поділку.

Для корегування вогню по трасах необхідно, щоб стрільба велася патронами зі звичайними й трасуючими кулями у співвідношенні: на три патрони зі звичайними кулями один патрон із трасуючою кулею, першим повинен бути патрон із трасуючою кулею.

Ознаками, які вказують на дійсність свого вогню**, можуть служити:

- втрати супротивника;

- перехід його від перебіжок до переповзань;

- розчленовування й розгортання колони;

- ослаблення або припинення вогню супротивника;

- відхід його або вихід в укриття.

Стрільба по нерухомим цілям і цілям, що з'являються

Поодиноку ціль, яку ясно видно, обстрілювати короткими або довгими чергами залежно від важливості цілі, її розмірів і дальності до неї. Чим небезпечніше або чим далі ціль, тим довшою повинна бути черга. Вогонь ведеться до того часу, поки ціль не буде знищена або не сховається.

Для ураження цілі, що з'являється, необхідно помітити місце її появи, швидко приготуватися до стрільби та відкрити вогонь. Швидкість відкриття вогню має вирішальне значення для ураження цілі. Ціль, яка З'являється, вражати чергами, які швидко здійснюються одна за одною.

Групову ціль, яка складається з окремих, чітко видимих фігур, обстрілювати чергами, послідовно переносячи вогонь із однієї фігури на іншу.

Широку ціль, яка складається з нечітко видимих фігур або замасковану, і поодиноку замасковану ціль обстрілювати з розсіюванням куль по фронту цілі (маски) або з послідовним переносом точки прицілювання від одного флангу цілі (маски) до іншого.

Стрільбу по живій силі супротивника, яка атакує на дальності від 200м і ближче, вести довгими чергами з розсіюванням куль по фронту цілі.

Стрільба по рухомим цілям

При стрільбі по цілі, яка рухається під кутом до напрямку стрільби, точку прицілювання необхідно вибирати поперед цілі й на такій відстані від неї, щоб за час польоту кулі ціль пересунулася на цю відстань.

Відстань, на яку переміщається ціль за час польоту кулі до неї називається упередженням. Упередження на рух цілі береться у фігурах цілі або в метрах. Для визначення упередження при стрільбі з автомата керуються спеціальною таблицею.

Вогонь по цілі, яка рухається під кутом до напрямку стрільби, ведеться способом супроводу цілі або способом вижидання цілі (вогневого нападу).

Стрільба по повітряним цілям

По літаку, який летить осторонь або над автоматником, вогонь ведеться загороджувальним або супровідним способом.

По літаку, який пікірує убік стріляючого, стрільбу вести безперервним вогнем із прицілом 4 або „П”, прицілюючись у головну частину цілі або наводячи автомат по стволу. Вогонь відкривати на відстані 700 - 900м.

По повітряним цілям, які летять повільно – вертольотам, транспортним літакам, а також парашутистам, вогонь ведеться супровідним способом. Упередження визначається й відраховується у видимих розмірах цілі (у фігурах). При веденні вогню супровідним способом автоматник утримує лінію прицілювання поперед літака (вертольота) на величину потрібного упередження й робить довгу чергу.

Вогонь по парашутистах ведеться довгими чергами.

Упередження при стрільбі по повітряним цілям і точка прицілювання при стрільбі по парашутистах визначається з таблиць 9 і 10.

3.2.1. Прийоми та способи стрільби з пістолета

Способами стрільби є:

- стрільба з положення стоячи;

- стрільба з положення з коліна;

- стрільба з положення лежачи;

- стрільба з руки й з упору;

- стрільба при русі на машині й т.п.

Всі прийоми стрільби стріляючий виконує швидко, не припиняючи спостереження за ціллю.

Стрільба з пістолета складається з виконання наступних прийомів:

- приготування до стрільби (зарядження пістолета, прийняття положення для стрільби);

- здійснення пострілу (прицілювання, спуск курка);

- припинення стрільби (припинення натискання на хвіст спускового гачка, включення запобіжника, тобто переклад його в положення “запобігання”, розрядження пістолета).

В бою вогонь із пістолета ведеться самостійно.

З навчальною метою для стрільби з різних положень подається команда (приблизно) “ По такій-то цілі (по мішені), стоячи (лежачи, з коліна) - вогонь ”. Виконуючи цю команду необхідно прийняти зазначене положення, виключити запобіжник (опустити прапорець донизу) і, прицілюючись, зробити постріл самовзводом. Постріл при виконанні цієї команди може бути зроблений також з попереднім взведенням курка на бойовий взвод. У цьому випадку після встановлення курка на бойовий взвод необхідно прицілитися й нажати на хвіст спускового гачка.

Для виконання прийомів стрільби, що забезпечують найбільшу влучність і зручність дій стріляючого, він повинен залежно від своїх індивідуальних особистостей виробити найбільш зручне й стійке положення для стрільби, домагаючись при цьому одноманітного положення рукоятки в руці й найбільш зручного положення корпусу, рук і ніг.

Приготування до стрільби

При приготуванні до стрільби по команді “Заряджай” стріляючий повинен:

- вийняти пістолет з кобури; витягти магазин з основи рукоятки; вкласти пістолет в кобуру;

- спорядити магазин патронами;

- вийняти пістолет з кобури й вставити магазин в основу рукоятки;

- дослати патрон у патронник стволу, для чого зняти з запобіжника (опустити прапорець донизу), відвести лівою рукою затвор у крайнє заднє положення й відпустити його;

- включити запобіжник (перевести прапорець запобіжника великим пальцем правої руки так, щоб він закрив червоний кружок) і вкласти пістолет у кобуру.

Для прийняття положення до стрільби стоячи необхідно:

- повернутися впівоберта ліворуч й, не приставляючи правої ноги, виставити її вперед у напрямку до цілі на ширину плечей (як зручніше по росту), розподіливши вагу тіла рівномірно на обидві ноги;

- відстібнути кришку й вийняти пістолет з кобури;

- тримати пістолет прямовисно дуловою частиною догори проти правого ока, зберігаючи при цьому положення кисті руки на висоті підборіддя; ліва рука повинна бути вільно опущена уздовж тіла або закладена за спину;

- утримуючи пістолет дуловою частиною догори, накласти великий палець правої руки на прапорець запобіжника й опустити його вниз (виключити запобіжник); вкласти вказівний палець у спускову скобу, не торкаючись спускового гачка.

При стрільбі з лівої руки положення корпусу зворотне; правою рукою вийняти пістолет з кобури й перекласти його в ліву руку.

Здійснення пострілу

Для здійснення пострілу з всіх положень для стрільби треба:

- вибрати точку прицілювання;

- не припиняючи спостереження за ціллю, витягнути праву руку з пістолетом наперед, утримуючи пістолет за рукоятку кистю правої руки;

- накласти вказівний палець цієї руки першим суглобом на хвіст спускового гачка;

- витягнути по лівій стороні рукоятки великий палець правої руки паралельно напрямку стволу;

- витягнуту праву руку тримати вільно, без напруги, кисть цієї руки тримати в площині, яка проходить через вісь каналу стволу й ліктя руки;

- рукоятку пістолета не стискати й тримати її по можливості однаково.

Для прицілювання треба затримати подих на природному видиху, прижмурити ліве око, а правим дивитись через проріз цілини на мушку так, щоб мушка знаходилась посередині прорізу, а вершина її – нарівні з верхніми краями цілини; у такому положенні підвести пістолет під точку прицілювання (не завалюючи його) і одночасно почати натискувати на хвіст спускового гачка.

Якщо стріляючому важко закрити окремо ліве око, дозволяється прицілюватися з відкритими обома очима.

Для спуску курка необхідно, затримавши подих, плавно натискати першим суглобом вказівного пальця на хвіст спускового гачка, поки курок непомітно для стріляючого, наче сам собою, не зірветься з бойового взводу, тобто не відбудеться постріл.

При зведеному попередньо курку варто мати на увазі, що спусковий гачок має деякий вільний хід, при цьому постріл не відбудеться.

При натисканні на хвіст спускового гачка натиск пальця робити прямо назад. Стріляючий повинен плавно збільшувати натиск на хвіст спускового гачка протягом того часу, коли вершина рівної мушки сполучається з точкою прицілювання. Коли ж мушка відхилиться від точки прицілювання, стріляючий повинен, не збільшуючи, але й не послабляючи натискання, виправити наведення й, як тільки рівна мушка знову поєднається із точкою прицілювання, знову плавно підсилити натискання на хвіст спускового гачка. При спуску курка не слід перейматися незначними коливаннями мушки в точках прицілювання; прагнення зробити спуск в момент найкращого співпадання мушки із точкою прицілювання може спричиняти смикання за спуск, а звідси неточний постріл.

Якщо стріляючий, натискаючи на хвіст спускового гачка, відчує, що не може більше не дихати, треба, не послаблюючи й не підсилюючи натискання пальця, перевести подих й, знову затримавши його, продовжити плавно дожимати хвіст спускового гачка.

Припинення стрільби

Припинення стрільби може бути тимчасове й повне.

Для тимчасового припинення стрільби подається команда “Стій”. По цій команді стріляючий повинен припинити натискання на спусковий гачок; утримуючи пістолет у правій руці, великим пальцем цієї руки підняти прапорець запобіжника догори так, щоб він закрив червоний кружечок (поставити на запобіжник), і, якщо потрібно перезарядити пістолет.

Для перезарядження пістолета треба:

- витягти магазин з основи рукоятки пістолета;

- вставити споряджений магазин в основу рукоятки;

- якщо має бути стрільба, зняти з запобіжника (опустити прапорець донизу) і, якщо стрільба вестися з попереднім взведенням курка, поставити курок на бойовий взвод. (Якщо перед перезарядженням були витрачені всі патрони, необхідно відвести затвор назад і відпустити його).

Для повного припинення стрільби подається команда “Розряджай”.

По цій команді стріляючий повинен:

- припинити натискання на спусковий гачок;

- поставити на запобіжник;

- розрядити пістолет.

Для розряджання пістолета треба:

- витягти з основи рукоятки;

- виключити запобіжник (опустити прапорець донизу);

- витягти патрон з патронника, для чого, утримуючи пістолету правій руці за рукоятку, лівою рукою відвести затвор назад і відпустити його; підняти із землі (підлоги) патрон, викинутий затвором з патронника й обтерти його чистою ганчіркою;

- включити запобіжник;

- вкласти пістолет у кобуру;

- вийняти патрони з магазина: взявши магазин у ліву руку, великим пальцем правої руки зрушити патрони один за одним по подавачу магазина й приймати їх долонею тієї ж руки;

- вийняти пістолет з кобури; вставити магазин у основу рукоятки; знову вкласти пістолет у кобуру й застебнути кришку кобури.

По команді “ Зброя - до огляду ” стріляючий зобов’язаний:

- лівою рукою вийняти магазин з основи рукоятки пістолета й вкласти його під великий палець правої руки попереду запобіжника так, щоб подавач магазина був на 2-3см вище замка;

- після огляду зброї керівником стрільби взяти магазин у ліву руку;

- великим пальцем правої руки нажати на кнопку замкової затримки й звільнити замок;

- нажавши на спусковий гачок, зробити контрольний спуск курка;

- поставити запобіжник у положення “запобігання”;

- вставити магазин в основу рукоятки;

- вкласти пістолет у кобуру й застебнути кришку кобури.

3.2.2. Правила стрільби з пістолета

Військовослужбовець, озброєний пістолетом, веде вогонь в бою самостійно, відповідно до обставин.

Вибір місця для стрільб

Стрільба з пістолета ведеться з будь-якого місця та будь-якого положення, що забезпечує ураження цілі у найкоротший час.

Під час бою місце для стрільби з пістолета обирається стріляючим самостійно. Під час вибору місця для стрільби необхідно врахувати обставини та характер місцевості.

Обране місце для стрільби повинно в найбільшій мірі забезпечувати зручність дій, найбільшу якість вогню та прикриття від вогню противника.

Вибір цілі

Цілями для стрільби з пістолета під час бою є поодинокі солдати та офіцери противника, які знаходяться відкрито, раптово з’являються або рухаються.

Під час вибору цілі необхідно керуватися вагомістю цілі, обираючи ту, яка найближча та найбільш вразлива.

Вибір точки прицілювання

Для більш надійного ураження цілі потрібно враховувати відстань до неї.

Під час стрільби по нерухомим цілям на відстані до 50м, точка прицілювання обирається кожного разу у відповідності до положення цілі та її висоти.

Стрільбу по цілям, які рухаються у площині стрільби, потрібно вести так само, як і по нерухомим цілям.

Для ураження цілі, яка рухається під кутом до площини стрільби, точку прицілювання потрібно виносити за напрямком руху цілі, враховуючи швидкість її руху.

Стрільбу по цілі, яка з’являється на короткий час або раптово, потрібно вести само взведенням та відкривати вогонь приблизно в момент найвигіднішого положення цілі.

Питання для самоконтролю

1. З яких прийомів складається стрільба з автомата Калашникова АК-74?

2. Способи стрільби з автомата АК-74.

3. Які рекомендації містять правила стрільби?

4. Назвати способи стрільби з пістолета

5. З яких прийомів складається стрільба з пістолета Макарова?

6. Назвіть правила вибору точки прицілювання для автомата Калашникова АК-74 і пістолета Макарова.

Глава 4. організація та проведення стрільб

§ 4.1. Організація підготовки та проведення стрільб

4.1.1. Основні вимоги до організації та проведення стрільб

Основні вимоги до організації та проведення стрільб викладені в Курсі стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин Сухопутних військ (КС СЗ і БМ СВ-99).

Курс стрільб назначається для навчання солдатів, сержантів, курсантів, прапорщиків та офіцерів в цілому та ефективному використанню стрілецької зброї, гранатометів, переносних ПТРК та озброєння бойових машин у сучасному бою.

Успішне відпрацювання курсу стрільб забезпечується:

- твердим знанням тих, хто навчається, матеріальної частини озброєння та боєприпасів, приладів прицілювання та спостереження, основ та правил стрільби, правильною підготовкою озброєння до стрільби, дотримання заходів безпеки;

- високою методичною підготовкою командирів, своєчасним, продуманим і якісним плануванням та ефективним проведенням занять з вогневої підготовки;

- суворою послідовністю виконання вправ, викладених у Курсі стрільб.

Під час виконання вправ з стрільб додатково організовуються заняття (тренування) на учбових місцях. Кількість учбових місць та зміст занять визначає командир підрозділу, що стріляє.

Для керівництва та обслуговування стрільб, а також для забезпечення заходів безпеки під час стрільби наказом по частині (факультету) призначається:

- старший керівник стрільби;

- начальник оточення та наряд;

- черговий лікар (фельдшер) із санітарною машиною;

- артилерійський технік (майстер), керівник польотами (при стрільбі з вертольотів).

Крім того, старший керівник стрільби (командир підрозділу що стріляє) призначає керівників стрільби на ділянках, начальника пункту бойового постачання.

При стрільбі на одній ділянці обов'язки керівника стрільби на ділянці покладаються на старшого керівника стрільби.

При необхідності для обслуговування стрільб можуть бути призначені сигнальник та інші особи, обов'язки яких визначає командир підрозділу, що стріляє (старший керівник стрільби).

Підготовка військового стрільбища, вогневого містечка тиру та таке інше проводиться силами та засобами полігону та військових частин. Відповідальність за своєчасну та якісну підготовку зазначених вище об'єктів несе начальник полігону, а об'єктів, що не входять до складу полігону, – командир (начальник), якому об'єкт підпорядкований.

Всі роботи щодо підготовки об'єктів до стрільби закінчуються не пізніше, ніж за одну годину до відкриття вогню.

При підготовці учбових об'єктів до стрільби необхідно дотримуватися такої вимоги:

ü площина мішеней повинна бути приблизно перпендикулярна до площини (напрямку стрільби) з місця відкриття вогню по них.

Мішень із полями вважається ураженою при наявності прямого попадання кулі. Пробоїна, що перебила риску кола, зараховується на користь того, хто стріляє.

Призначення вправ стрільби

Початкова вправа призначена для навчання стрільби із автомата (виконується студентами) на навчальному зборі у військових частинах.

Вправи учбових стрільб. В учбових підрозділах та військово-навчальних закладах призначені для послідовного навчання студентів (курсантів) самостійному веденню вогню, а також визначення ступеня виучки в оволодінні ними зброєю.

Дата добавления: 2017-02-01