Структура і функції політики

Ціннісно-нейтральне розуміння політики.

Політика як засіб досягнення егоїстичних цілей.

Політика як діяльність на етичних засадах.

Ця традиція започаткована Арістотелем, який вважав, що кожна спільнота створюється з певною метою. Означена мета повинна перевищувати всі індивідуальні блага окремих людей. Цією метою є справедливість або найвище благо для всіх. Виходячи з такого розуміння домінантною рисою політики має бути мудрість, яка полягає в умінні вибирати засоби для реалізації моральної мети.

Характеризується як цинічне розуміння політики, яке проявляється в наступному: "мистецтво можливого", "після нас хоч потоп", виправдання збройної боротьби за "життєвий простір" та ін. Проте, таке розуміння політики, де мета виправдовує будь-які засоби, не належить до визначальних традицій західної політичної культури, яку започаткували ще за часів античності.

Проявляється в раціональному, аналітичному тлумаченні політики як сфери діяльності, яка регулюється правовими, соціальними та психологічними нормами, які різняться в залежності від того чи іншого суспільства.

Перелічені варіанти інтерпретації політики не вичер­пують багатоманітності її визначень, а лише відобража­ють найважливіші з них. Узагальнюючи вищезазначені іпостасі політики, можна запропонувати її наступне ви­значення.

Політика — одна з найважливіших сфер життєдіяльності суспіль­ства, взаємин різних соціальних груп та індивідів щодо утримання й реалізації влади задля здійснення своїх суспільно значущих ін­тересів і потреб, вироблення обов'язкових для всього суспільства рішень.

Функціонування політики розмежовують за різними критеріями:

1. За сферами суспільного життя:

ü економічна;

ü соці­альна;

ü культурна;

ü національна;

ü військова тощо.

2. За орієнтацією:

ü внутрішня;

ü зовнішня.

3. За масштабами:

ü міжнародна,

ü світова,

ü локальна,

ü ре­гіональна.

4. За носіями й суб'єктами:

ü політика держави;

ü партії;

ü руху;

ü особи.

5. За терміном дії:

ü короткострокова;

ü середньострокова;

ü довгострокова.

| Початок документу | Теми лекцій

|

Політика має складну структуру. Найчастіше вио­кремлюють у ній три головні елементи:

1. Політичний інтерес (внутрішнє, мотиваційне джерело політичної поведінки).

2. Політичні відносини та політична діяльність (ві­дображають стійкий характер взаємодії суспільних груп між собою та з інститутами влади).

3. Політична свідомість (свідчить про принципову залежність політичного життя від свідомого ставлення людей до своїх владно значущих інтересів).

4. Політична організація (характеризує роль інститу­тів публічної влади як центрів управління й регулюван­ня суспільних процесів). Охоплює такі елементи: сукуп­ність органів законодавчої, виконавчої й судової гілок влади; партійні та громадсько-політичні інститути; групи тиску; громадські організації та рухи тощо.

У політології виокремлюють (здебільшого на загаль­нодержавному рівні) такі функції політики:

– задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства;

– раціоналізація конфліктів і протиріч, спрямування їх у русло цивілізованого діалогу громадян і держави;

– примус в інтересах окремих верств населення або суспільства загалом;

– інтеграція різних верств населення шляхом підпо­рядкування їхніх інтересів інтересам усього суспільства;

– соціалізація особистості (залучення її до складного світу суспільних відносин);

– забезпечення послідовності та інноваційності (оновлюваності) соціального розвитку як суспільства в цілому, так і окремої людини.

| Початок документу | Теми лекцій |

Дата добавления: 2014-01-03