Система органів дихання.

Органи дихання птахів здійснюють газообмін. До органів дихання належать носова порожнина, верхня гортань, трахея, нижня гортань, легені і повітроносні мішки (мал. 2).

Носова порожнина в птахів коротка, розміщена у верхній частині дзьоба і перегород­кою розділена на дві частини. У кожній половині є три носові раковини. Вхід у носову по­рожнину відкривається ніздрями, а вихід — хоан ними отворами, крізь які повітря надхо­дить у ротоглотку, потім у верхню гортань. Верхня гортань складається з кільцеподібно­го і двох черпакуватих хрящів. Щитоподібного і надгортанного хрящів немає. Роль над­гортанника виконує поперечна складка слизової оболонки.

Трахея складається з великої кількості замкнених хрящо­вих кілець, з'єднаних між собою еластичними зв'язками. Слизова оболонка трахеї складається з миготливого епітелію та в товщі містить багато слизових залоз. У кінці трахеї, у місці її галуження на головні бронхи, розміщена нижня, або співоча, гортань.

Нижня гортань — це орган утворення звуків. Являє собою розширення — бара­банну порожнину з двома голосовими щіли­нами, що відкриваються в обидва головні бронхи. У голосових щілинах знаходяться голосові перетинки, які коливаються під час проходження повітря з легень, в результаті чого утворюється звук.

Легені птахів відносно малі і являють со­бою губчасту масу яскраво-рожевого кольору з дуже великою площею повітряних капілярів. Лежать вони між хребетними кінцями ребер. У кожну легеню входить один головний бронх першого порядку, він проходить через усю легеню і впадає у великий черевний

Мал. 2. Схема легень і повітроносних міш­ків птахів:

5 — міжключичний мішок; 2 — пахвинні дивертикули; З — хід у плечову кістку; 4 — шийні мішки; 5— передні грудні мішки; 6 — задні грудні мішки; 7 —черевні мішки; 8 — легені; а — медіальні краї легень; б— присінок головного бронха з отворами у вторинні бронхи; в — ектобронх у черевні мішки; г — мішковий бронх черевних мішків; д — мішковий бронх каудаль­них грудних мішків

повітроносний мішок. Від головного бронха відходять до поверхні легенів дрібніші бронхи другого порядку, частина з них також відкривається в повітроносні мішки. Від бронхів другого порядку радіально розходяться бронхіоли, що пе­реходять у повітроносні капіляри (альвеоли), де й відбувається газообмін.

Повітроносні мішки мають досить тонку стінку і утворюються в результаті випинання слизової оболонки бронхів. Зовні вони вкриті серозною оболонкою, під якою знаходить­ся слизова оболонка з рідкою сіткою кровоносних судин. Розрізняють чотири парні (ший­ні, краніальні і каудальні грудні, черевні) і один непарний (міжключичний) повітроносні мішки. У газообміні повітроносні мішки участі не беруть. Вони відіграють роль запасних резервуарів повітря і полегшують політ і плавання птахів. З їх допомогою охолоджуються тіло і внутрішні органи, своїм тиском вони полегшують дефекацію.

3.Система органів крово- та лімфообігу.

До органів крово- і лімфообігу птахів належать серце, кровоносні та лімфатичні су­дини, лімфатичні вузли, лімфатичні протоки, кров і лімфа, а також органи кровотворен­ня (червоний кістковий мозок, селезінка, тимус, лімфатичні фолікули).

Серце в птахів також чотирикамерне, розміщене в грудній порожнині. Характерною особливістю його є наявність між передсердям і шлуночком замість стулкового клапа­на спеціальної м'язової пластинки. У праве передсер­дя впадають дві передні та одна задня порожнисті вени. Праве передсердя в 1,5—2 ра­зи більше за ліве, а розмір лівого шлуночка в 2—3 рази перевищує розмір правого. Внаслідок ритмічної роботи серця забезпечується постійна циркуляція крові по зам­кненій системі судин тіла птахів. У птахів також є два кола кровообігу: велике і мале.

Кровоносні судини (артерії, вени, капіляри) за будовою подібні до судин ссавців. У птахів розвинена тільки права дуга аорти. Сонні артерії лежать безпосередньо під тіла­ми шийних хребців. Краніальних порожнистих вен є дві.

Лімфообіг у птахів розвинений слабкіше, ніж у ссавців. Лімфа від тканин відтікає лімфатичними капілярами, судинами, потім двома грудними протоками вноситься в краніальну порожнисту вену. По ходу лімфатичних судин у гусей та качок є лімфовузли, а в курей та інших видів птиці типових лімфовузлів немає. Лімфоїдна тканина в них роз­кидана по всьому тілу у вигляді дрібних скупчень.

Селезінка в птахів невелика, кулястої форми, лежить поряд із шлунком.

Тимус (зобна залоза) у птахів виконує кровотворну функцію і розміщується обабіч шиї під шкірою у вигляді 6—8 часточок бобоподібної форми. Маса тимуса збільшується до 4—5-місячного віку, а після статевого дозрівання вона зменшується.

4.Системи органів сечовиділення та розмноження

В птахів немає сечового міхура і сечовипускального каналу. Нир­ки в птахів розвинені добре, мають довгасту форму і розміщуються в заглибинах попе­реково-крижового відділу та клубової кістки. Сечовидільна і сечовідвідна зони в нирках виражені не різко, немає ниркових сосочків, чашечки і миски. Сеча сечоводами надхо­дить безпосередньо в клоаку. У сечі птиці переважають кінцеві продукти азотистого об­міну і мінеральні речовини. Вода з сечі, що надійшла в клоаку, всмоктується стінками клоаки, а сеча разом з каловими масами видаляється назовні у вигляді білуватої кашо­подібної маси.

Органи розмноження самок птахів складаються з лівого яєчника і яйцепрово­ду, правий яєчник і яйцепровід недорозвинені. Яєчник розміщується в поперековій ді­лянці біля лівої нирки. У птиці, яка несеться, яєчник має вигляд грона і в ньому налічу­ється 1,5—2 тис. яйцеклітин. З ростом і дозріванням яйцеклітин у них нагромаджуєть­ся жовток, потрібний для живлення майбутнього зародка. Після дозрівання яйцеклітини фолікул лопається, і вона виходить за його межі в лійку яйцепроводу. Це процес овуля­ції. На місці розірваного фолікула жовте тіло в птиці не утворюється, тому овуляція не затримується і яйцекладка триває.

Яйцепровід має вигляд трубки, де відбувається процес запліднення яйцеклітини та формування яйця. Загальна довжина яйцепроводу в курки, що несеться, досягає 10— 20 см і складається з п'яти різних у морфологічному та функціональному відношенні від­ділів: лійки, білкового відділу, перешийка, матки й піхви (Мал.2).

Лійка — це розширена частина яйцепроводу, в якому яйцеклітина у вигляді жовт­кової кулі перебуває близько 20 хвилин. Тут яйцеклітина запліднюється сперматозооном, утворюється зигота, з якої починається розвиток зародка. У ділянці шийки лійки жовток із зиготою вкривається тонким шаром білка, який називається градинковим, і пересувається далі — у білковий відділ.

Білковий відділ яйцепроводу має в слизовій оболонці дуже розвинені залози, що продукують білок. Тут яйце затримується 2,5—3 години. За цей час навколо жовтка формується білкова оболонка.

Перешийок — це вузька частина яйцепроводу, де за рахунок секрету залоз слизо­вої оболонки утворюються зовнішня та внутрішня підшкаралупові оболонки яйця, а зи­гота ділиться й утворюється зародок — бластодиск. У перешийку яйце знаходиться 1— 1,5 години.

Мал.3. Яйцепровід курки:

1 — яєчник з фолікулами; 2 — оболонка фолікула; 3 — лійка яйцепроводу; 4 — білкова частина яйцепроводу; 5 — переши­йок; 6 — шкаралупова частина; 7 — вихідна частина; 8 — клоа­ка; 9 — пряма кишка; 10 — брижа із судинами

Матка - це мішкоподібне розширення яйцепроводу, де яйце перебуває 19—20 го­дин. Тут за рахунок секреції залоз слизової оболонки утворюється шкаралупа яйця і від­бувається подальший розвиток зародка — утворюється бластула, а потім гаструла. Піс­ля утворення шкаралупи в деяких птахів на її поверхні відкладається пігмент у вигляді плям, смуг і квіток, що надає яйцю певного забарвлення.

Мал.4. Розріз курячого яйця:

1 — білкова оболонка; 2, 3 — внутрішній і зовнішній шари шкаралупової оболонки; 4 — вапняна шкаралупа; 5 — повітряна ка­мера; 6 — градина; 7 — жовткова оболонка; 8 — зародковий диск; 9,11— білий жовток; 10 — жовтий жовток

Піхва — кінцевий відділ яйцепроводу, де за рахунок секре­ції залоз слизової оболонки шкаралупа зовні вкривається блискучою надшкаралуповою плівкою (кутикулою). Сильні скорочення м'язів піхви забезпечують виведення яйця з піхви в клоаку і назовні. Процес формування та про­сування яйця в яйцепроводі триває в середньому 23— 24 години.

Отже, у знесеному яйці на одному з полюсів жовтка розміщується зародок у вигляді білої плями з двома зародковими листками.

Жовток яйця оточений жовтковою оболонкою і складається з шарів білого й жовтого кольору, які чергуються між собою. Центральна частина білого жовтка у вигляді колби називається латеброю. Нав­коло жовтка розміщується білкова оболонка, в якій з допомогою канатиків (халаз) підвішений жовток. Білок зовні вкриває підшкаралупова оболонка з двох шарів: зовнішнього та внутрішнього, між якими в тупому кінці яйця є повітряна камера. Підшкаралупову оболонку зовні оточує шкаралупа — оболонка, бага­та на мінеральні солі. Зверху шкаралупа вкрита тонкою плівкою — кутикулою (Мал.4).

Процес розвитку зародка, який розпочався в організмі самки, у знесеному яйці під впливом зовнішньої температури тимчасово припиняється. Розвиток зародка знову від­новлюється, як тільки яйце потрапляє в сприятливі умови з певною температурою й во­логістю. Такі умови створюються в інкубаторах і під квочкою.

Органи розмноження самця складаються з двох статевих залоз — сім'яників з придатками і двох сім'япроводів, які відкриваються в клоаку. Орган парування — стате­вий член — є лише в качурів та гусаків і являє собою виріст стінки клоаки.

Сім'яники розміщені в черевній порожнині біля нирок і мають овальну форму; лівий сім'яник більший, ніж правий. Придаток сім'яника довгастий і розвинений слабко. Сім'япроводи починаються від придатків, розміщуються поряд із сечоводами і від­криваються в клоаку. У півнів і качурів сім'япроводи при вході в клоаку мають невелике розширення, в якому зберігається сім'я. Процес росту та розвиток сперматозоонів (сперматогенез) відбувається в звивистих канальцях сім'яника. Під час парування еяку­лят самця надходить у яйцепровід самки, де сперматозоони зберігають життєздатність у курей до 20—30 днів. У 1 мл еякуляту міститься в півня 1,5—2,5, у гусаків 0,35—1,2 млрд сперматозоонів.

Самостійна робота студентів.

Тема: Нервова система та органи чуттів.

Дата добавления: 2014-01-04