Види подразників

Фізіологічний стан тканин.

Розділ №11. Фізіологія м'язів і нервів.

Лекційне заняття №49.

Сучасна фізіологія вважає, що нервова ї м'язова тканини можуть перебувати в трьох станах: фізіологічного спокою, збудження і гальмування. Перехід з одного стану в інший відбувається швидко, стрибкоподібно внаслідок поступових кількісних змін.

Фізіологічний спокій — це такий стан, коли тканина або орган не виявляють ознак властивої їм діяльності. Наприклад, якщо м'яз не скорочується, то вважають, що він пе­ребуває в стані спокою.

Активний стан м'язів і нервів може мати дві основні форми: збудження і гальмування.

Збудження — це активний стан живої тканини, в який вона входить під впливом по­дразнення. Збудження — це складна біологічна реакція, що виявляється сукупністю фізико-хімічних, фізичних та функціональних змін у клітинах тканин. Наприклад, у відпо­відь на дію подразника клітини нервової тканини генерують і поширюють нервовий ім­пульс, а клітини м'язової тканини скорочуються. У м'язах і нервах під час збудження ви­никає електричний струм, який поширюється вздовж клітинної мембрани. Проведення збудження здійснюється також електричним шляхом — за допомогою потенціалу дії. Ви­никнувши в одній клітині, потенціал дії поширюється на сусідні клітини. Наявність по­тенціалів дії є найчіткішим показником збудження, яке відбувається в клітинах, тканинах і органах.

Гальмування — це такий стан тканини чи органа, коли їх діяльність (функція) по­слаблюється або зовсім припиняється.

Для виникнення збудження необхідне подразнення збуджуваної тканини. Подразнення — це процес дії подразника на живу тканину. Подразник — це агент зовнішнього або внутрішнього середовища організму, який, діючи на клітини, тка­нини, органи і організм у цілому, спричинює збудження живого об'єкта. Подразники за своєю енергетичною природою поділяють на фізичні (механічні, температурні, елект­ричні, світлові, звукові, радіаційні) і хімічні (кислоти, луги, гормони, солі, отрути тощо).

За біологічним значенням для тканин чи організму подразники бувають адекватни­ми (відповідними) і неадекватними.

Адекватний — це такий подразник, до якого тканина або орган пристосувалися в процесі еволюції. Наприклад, для м'язів адекватним є нервовий імпульс, для сітківки ока — світло. Неадекватні — це такі подразники, які в звичайних умовах не діють на тканину або орган. Так, скорочення м'яза можна спричинити механічним подразненням (уколом, ударом), кислотою, електричним струмом.

Дата добавления: 2014-01-04