Тема: Фізіологія головного мозку

Лекційне заняття №51.

Головний мозок — це найважливіший відділ ЦНС. Він включає задній мозок (мозочок і вароліїв міст), середній мозок (чотиригорбкове тіло, червоне ядро, чорна субстанція), проміжний мозок (таламус, епіталамус, гіпоталамус), довгастий мозок і великі півкулі.

1.Довгастий мозок — пряме продовження спинного мозку в головний. У довгасто­му мозку розміщені такі життєво важливі центри, як центри дихання, серцебиття, суди­норуховий, рефлекси смоктання, жування, слиновиділення, ковтання, виділення шлун­кового й підшлункового соку, блювання, кашлю, чхання, вуглеводного обміну, центр м'язового тонусу — ядро Дейтерса. Серед скупчень сірої мозкової речовини є ще ре­тикулярна формація — сітчастий утвір, що забезпечує здійснення активізуючої дії на ко­ру великих півкуль, контроль рефлекторної діяльності спинного мозку, утворення ди­хального й судинного центрів.

Біла мозкова речовина довгастого мозку становить провідні шляхи, що з'єднують спинний мозок з різними відділами головного мозку і навпаки.

Від довгастого мозку відходять такі черепномозкові нерви: трійчастий, відвідний, лицевий, язикоглотковий, блукаючий, додатковий та під'язиковий.

Варолії'в міст виконує в основному провідну функцію, з'єднуючи вище- й нижчерозташовані відділи ЦНС між собою та з мозочком. У ньому знаходиться центр пневмотаксису, який бере участь у регуляції дихання.

2. Мозочок — верхня частина заднього мозку, має форму неповної півкулі з багать­ма борознами й звивинами і складається з двох бічних півкуль і черв'яка. Сіра мозкова речовина розміщена на периферії і утворює кору, де розміщені центри координації ру­ху і м'язового тонусу. Біла мозкова речовина міститься всередині, має вигляд гіллястого дерева і називається "деревом життя". Це провідні шляхи мозочка, які з'єднують йо­го з іншими відділами головного мозку, спинним мозком.

Мозочок дістає аферентні імпульси, що надходять від усіх рецепторів, які подраз­нюються під час руху тіла тварини. До нього надходять також імпульси від зорових, слу­хових І дотикових рецепторів. Дістаючи інформацію про стан рухового апарату, мозо­чок чинить вплив на червоне ядро і ретикулярну формацію, які безпосередньо регулю­ють м'язовий тонус. Через таламус мозочок сполучений з корою великих півкуль і ре­гулює стан активності рухових центрів кори. Проте і кора великих півкуль впливає на функцію мозочка.

Мозочок бере участь у регуляції довільних рухів, які здійснюються під впливом ко­ри. Після видалення мозочка у тварин спостерігається атонія — послаблення тонусу м'язів; атаксія — порушення координації рухів; астазія — тварина не може стояти спо­кійно, безперервно хитається і хитає головою в різних напрямках; астенія — значний занепад сил, швидке втомлення при рухах. Крім регуляції рухових функцій, мозочок впливає також на вегетативну нервову систему.

3. Середній мозок складається з чотири гор бкового тіла, де розміщені центри зоро­вих І слухових орієнтувальних рефлексів, з ніжок великого мозку та мозкового водопро­воду. За участю цих центрів здійснюються повороти очей і голови в бік зорових та по­вороти вух і голови в бік звукових подразнень. Пара передніх горбів пов'язана із зоро­вими, а пара задніх горбів — із звуковими рефлексами. Нижня частина середнього моз­ку — це ніжки великого мозку. Кожна ніжка складається з покришки, чорної субстанції та основи. У покришці розміщені червоне ядро і ядра блокового й окорухового нервів.

Чорна субстанція бере участь у регуляції рухів. Червоне ядро — це скупчення сірої мозкової речовини, нейрони якої беруть участь у регуляції тонусу м'язів, впливаючи на центр тонусу довгастого мозку. Блоковий та окоруховий нерви регулюють скорочення м'язів очного яблука.

4. Тонічні рефлекси стовбура мозку. Тонус скелетних м'язів — необхідна умова для нормального положення тіла в просторі, яка забезпечується тонічними рефлекса­ми. Тонічні рефлекси виникають внаслідок подразнення відповідних рецепторів. Центри тонічних рефлексів розміщені в довгастому мозку (ядро Дейтерса) і в середньому моз­ку (червоне ядро). Особливо велике значення мають тонічні рефлекси, пов'язані з по­ложенням голови. Під час поворотів і нахилень голови подразнюються рецептори при-сінка лабіринтів внутрішнього вуха, м'язів і зв'язок шиї. Імпульси від цих рецепторів над­ходять у тонічні центри довгастого й середнього мозку. Залежно від положення голови відбувається перерозподіл тонусу м'язів передніх і задніх кінцівок та тулуба. Тонічні ре­флекси можна спостерігати у тварин в процесі їх життєдіяльності. Наприклад, коли тва­рини беруть корм з землі і опускають голову, то їх передні кінцівки рефлекторно згина­ються, а задні — випрямляються. Під час відривання листків з дерев і піднімання голо­ви догори передні кінцівки, навпаки, випрямляються, а задні — згинаються. В обох ви­падках це забезпечує тварині найкращу опору і сприяє утриманню рівноваги. Тонічні рефлекси виявляються також тоді, коли тварина встає або лягає. На прояв тонічних ре­флексів впливають також імпульси, що надходять від рецепторів шкіри та фоторецеп­торів сітківки ока. Тонічні рефлекси спостерігаються у тварин не лише в стані спокою, сидіння або лежання, а й під час руху тварин.

Тонічні рефлекси регулюються вищими відділами ЦНС — мозочком, підкірковими ядрами та корою великих півкуль, внаслідок чого рухи тварин стають різноманітнішими й складнішими.

5. Проміжний мозок зверху вкритий судинною покришкою третього шлуночка го­ловного мозку та сплетення, складається з таламуса, епіталамуса й гіпоталамуса. З проміжним мозком зв'язана друга пара черепномозкових нервів — зоровий нерв.

6.Таламус (зорові горби} — це скупчення близько 40 ядер, що утворюють стінки тре­тього шлуночка мозку. Таламус зв'язаний з усіма відділами головного й спинного моз­ку різними нервовими шляхами.

До ядер таламуса надходить інформація від різних рецепторів: дотикових, темпе­ратурних, больових, смакових та ін., за винятком нюхових.

У зорових горбах містяться підкіркові центри всіх аферентних шляхів, що йдуть у кору великих півкуль. Одне з ядер зорових горбів — рухове. Воно являє собою проміж­ний центр для провідних шляхів з кори півкуль у підкіркові ядра та спинний мозок. До зорових горбів підходять від зорового перехрестя зорові канали.

7. Епіталамус складається з епіфіза з вуздечкою та її ядрами і судинної покришки третього шлуночка. Епіфіз є залозою внутрішньої секреції. В епіфізі знаходиться нюхо­вий центр.

8. Гіпоталамус складається з сірого горба з лійкою, гіпофіза та сосочкового тіла. В гіпоталамус проходять нюхові імпульси на соматичні, вісцеральні й судинні центри. Гі­поталамус зв'язаний з усіма відділами ЦНС, бере участь у регуляції вегетативних фун­кцій, терморегуляції, тут зосереджені центри, що регулюють різні види обміну речовин; білкового, жирового, вуглеводного, водно-сольового. Через гіпоталамус нервова систе­ма приводить у дію ендокринну систему, забезпечуючи гомеостаз. Гіпофіз є залозою внутрішньої секреції і разом з гіпоталамусом утворює гіпоталамо-гіпофізарну систему. Між гіпоталамусом і передньою часткою гіпофіза є загальна система кровообігу. В яд­рах гіпоталамуса утворюються нейросекрети, які по аксонах нейронів потрапляють у кровоносні судини і кров'ю доставляються в передню й середню частки гіпофіза. Через гіпофіз гіпоталамус чинить вплив на функцію майже всіх залоз внутрішньо секреції. Він бере участь в емоційних і поведінкових реакціях тварин.

9. Базальні, або підкіркові, ядра — це скупчення нейронів, розміщених у білій ре­човині між корою великих півкуль і зоровими горбами. До них відносять смугасте тіло і бліде ядро.

Вони беруть участь у регуляції рухів, у прояві інстинктів — природжених форм по­ведінки тварин. В основі інстинктів лежать складні безумовні рефлекси, центри яких розміщені в смугастому тілі та ядрах проміжного мозку. В процесі життя тварин на складні безумовні рефлекси нашаровуються умовні рефлекси.

10. Ретикулярна формація. В ЦНС поряд з сірою і білою мозковими речовинами розміщена так звана ретикулярна формація — це скупчення великих нервових клітин, оточених численними волокнами, що йдуть у різних напрямках. Утвори ретикулярної формації розміщуються в проміжному, середньому й довгастому мозку, а також у ший­ному відділі спинного мозку.

Нейрони ретикулярної формації отримують імпульси від усіх рецепторів по колатералях різних аферентних шляхів і постійно перебувають в активному стані. Вони досить чутливі до різних хімічних речовин — гормонів та продуктів обміну речовин. Ретикуляр­на формація отримує також імпульси від кори великих півкуль. Вона відіграє важливу роль у регуляції збудливості й тонусу всіх відділів ЦНС. Складається з низхідного та ви­східного відділів. Низхідними шляхами ретикулярної формації передаються імпульси, що як активують, так і гальмують рефлекторну діяльність спинного мозку, впливають на функцію внутрішніх органів, змінюючи діяльність вегетативної нервової системи.

Висхідними шляхами ретикулярної формації в кору великих півкуль передаються активуючі імпульси, що впливають на процеси збудження й гальмування, на сон і ба­дьорість, на утворення умовних рефлексів. З ретикулярною формацією пов'язані також прояви різних емоцій (лють, страх, задоволення тощо).

11. Лімбічна система дістала свою назву від латинського слова "лімбус" (край, обля­мівка). До складу лімбічної системи входять структури, розміщені на внутрішньому меді­альному боці великих півкуль. Попередня її назва "нюховий мозок" не відповідає сутності. Вона бере участь у регуляції процесів обміну речовин, ендокринних функцій, сприяє підтриманню гомеостазу, впливає на серцево-судинну систему, дихання, функції трав­ного каналу. В лімбічній системі, гіпоталамусі й ретикулярній формації розміщені цент­ри, що керують емоціями (лють, страх, радість, сум, задоволення, заспокоєння тощо).

З лімбічною системою пов'язане травне й статеве збудження тварин.

У разі ушкодження структур лімбічної системи виникають порушення пам'яті, особ­ливо потерпає короткочасова пам'ять.

Інд. Самостійна робота студентів.

Дата добавления: 2014-01-04