Гальмування умовних рефлексів

Біологічне значення умовних рефлексів.

Умовні рефлекси властиві всім ви­дам тварин, починаючи від простих форм і закінчуючи вищими, в тому числі людиною.

У процесі життєдіяльності з допомогою умовних рефлексів тварини набувають до­свіду, який допомагає їм у добуванні корму, захисті від шкідливих впливів. Свій життє­вий досвід, усю сукупність своїх умовнорефлекторних зв'язків старше покоління пере­дає молодшому за допомогою наслідувальних умовних рефлексів. За звичайних умов існування у тварин взагалі не буває чистих безумовних рефлексів. Кожний безумовний рефлекс обростає умовними рефлексами різної складності.

Рефлекторні акти, що є наслідком злиття умовних і безумовних рефлексів, назива­ють складнорефлекторними.

Самостійна робота студентів.

Нормальна діяльність кори головного мозку здійснюється внаслідок взаємодії процесів збудження і гальмування. Збудження веде до вироблення і прояву умовних рефлексів, а гальмування — до їх придушення.

Вивчаючи процеси гальмування умовних рефлексів, І.П.Павлов виділив два їх види: безумовні і умовні.

Безумовне гальмування має дві різновидності: зовнішнє і позамежне. Зовнішнє гальмування виникає завжди, коли в корі головного мозку з'являється нове джерело збудження, що спричинює в центрі умовного рефлексу процес гальмування. Так, у со­баки під час досліду не виявиться умовний рефлекс на дзвінок, якщо в цей момент гуч­но грюкнути дверима. Слина не потече.

Позамежне гальмування утворюється в разі збільшення сили або тривалості дії подраз­ника. Наприклад, якщо виробити умовний слиновидільний рефлекс на дзвінок, а потім дзві­нок зробити надто сильним, то слина не виділятиметься. Позамежне гальмування — це за­хисний механізм, завдяки якому нервові клітини мозку захищені від виснаження.

Умовне, або внутрішнє, гальмування виробляється поступово, зберігається віднос­но довго і властиве лише клітинам кори великих півкуль. Залежно від того, як здійсню­ється непідкріплення умовного подразника безумовним, розрізняють чотири види внут­рішнього гальмування: згасання, диференціювання, умовне гальмо і запізнювання.

Згасання виникає в тому разі, коли умовний подразник використовують кілька ра­зів і не підкріплюють безумовним. Наприклад, тварин не підгодовують або їй не нано­сять больового подразнення. Величина рефлексу зменшуватиметься, а потім він зовсім зникає.

Диференційоване гальмування дає можливість розрізняти подразники. Наприклад, у собаки виробили умовний рефлекс слиновиділення на ввімкнення лампочки. Потім починають подавати новий подразник — миготіння лампочки, однак їжею його не під­кріплюють. Після кількох повторень миготіння лампочки припиняє викликати слиновиді­лення. Отже, диференціювання виробляється в разі повторного підкріплення одного сигналу і непідкріплення іншого.

Цей вид гальмування дає змогу тваринам краще орієнтуватися в навколишньому середовищі. Так, корови, коні та інші тварини добре розрізняють корми, які поїдають на пасовищі, за виглядом, запахом і смаком.

Близьким до диференційованого гальмування є умовне гальмо. У собаки виробили умовний рефлекс на дзвінок. Якщо під час звучання дзвінка вмикати світло і цю комбі­націю не підкріплювати їжею, то через деяке число таких збігів комбінація "дзвінок + + світло" не викличе умовного рефлексу, тоді як дзвінок спричинюватиме його.

Запізнювання гальмування лежить в основі запізнювальних рефлексів. Якщо умов­ний подразник підкріплювати безумовним не через кілька секунд, як зазвичай при ви­робленні умовних рефлексів, а через 1—2 хв, то відповідна умовна реакція виявляється не відразу, а також через 1 —2 хв.

Дата добавления: 2014-01-04