Значення активних операцій для банків

Іпотечне кредитування

Правові засади банківського кредитування

Значення активних операцій для банків

План

Місце:Навчальна аудиторія.

Час: 80 хв.

ТЕМА: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ.

ЛЕКЦІЯ 7.

Навчальна мета: розкрити особливості правового регулювання банківського кредитування.

Метод: Лекція.

Навчальні питання:

1. 20 хв.

2. 30 хв.

3. 20 хв.

4. Заключна частина - 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання студентів).

Матеріально – технічне забезпечення: нормативні документи.

Джерела та література: 1, 2, 3, 34, 35, 37, 40.

У міжнародній банківській практиці якість активів по­ряд із достатністю капіталу є фундаментальною умовою, що визначає фінансовий стан банку, його благополуччя. Достатність капіталу значною мірою залежить від ступеня надійності розміщення банком коштів в активні операції.

Активні банківські операції є різнорідними за своїм еко­номічним змістом, доходністю, якістю. При цьому основ­ні види розміщення є високодохідними, але передбачають високі ризики. Частину активів банку на безальтернативній основі вкладається в обов'язкове резервування, на ко­респондентські рахунки банку, що дозволяє йому стабільно працювати, хоча й не приносить доходу.

Банківські ресурси розміщують у кредити (клієнтам та іншим банкам), інвестують у цінні папери (в основний капі­тал та в операції на фондовому ринку), а також в інші опера­ції комерційного банку (лізингові, факторингові, іпотечні, трастові тощо). Тобто до активних операцій належать уго­ди, які забезпечують клієнту можливість отримати необхід­ні йому кошти.

Слід зауважити, що поділ операцій на активні та пасив­ні пояснюється особливостями їхнього правового режиму. Зокрема, на відміну від відносин з відкриття й обслугову­вання рахунку (у яких банк не має права відмовити клієнту, який звернувся до нього, якщо надані документи відповідають встановленим вимогам), в активних операціях банк має право обирати клієнта за власним бажанням. У цьому вияв­ляється принцип свободи договору. Банк не можна примусити укласти договір у судовому порядку. Навпаки, згідно з п. 1 ст. 1056 ЦК України банк має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі в разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальни­кові кредит не буде повернуто своєчасно.

Пояснюється такий підхід тим, що активні операції висту­пають власне підприємницькою діяльністю банку, запози­чені ним кошти вкладаються за власним розсудом з метою отримання прибутків і водночас мінімалізацією ризиків неповернення вкладених коштів. Саме вони мають виступати основним джерелом доходів банку.

Останніми роками спостерігається активне нарощування обсягу активних операцій у діяльності комерційних банків України. Зокрема, протягом 2003 р. частка кредитів фізич­ним особам зросла до 14,4% (на 01 січня 2003 р. — 8,5%), у той же час частка кредитів юридичним особам зменшила­ся до 76,2% (на 01 січня 2003 р. — 79,6%). Лідерами у справі кредитування фізичних осіб виступають ПриватБанк та банк «Аваль». Крім того, серед середніх банків є своєрідний рекордсмен у справі кредитування фізичних осіб — банк «Аркада». Із 157 млн грн. кредитного портфеля цього банку 140 млн грн. складають кредити фізичним особам. Він функ­ціонує переважно при Київміськбуді і кредитує придбання та будівництво житла.

Слід зауважити, що за останні два роки однією з найпо­ширеніших банківських операцій стало кредитування під придбання або будівництво житла фізичних осіб. Водночас така активізація кредитування громадян мала й негатив­ний бік: наприкінці 2003 р. банки стикнулися із неповернен­ням коштів та шахрайством. Крім того, зростання спожи­вчого кредитування привело до зниження темпів приросту вкладів фізичних осіб, оскільки населення, впевнене у рівні майбутніх доходів, активно використовувало депозитні збе­реження як первинні внески за кредитами.

У сегменті кредитування юридичних осіб також вирізняються банки «Аваль», ПриватБанк і Промінвестбанк, портфель яких складає 5,7-5,9 млрд грн. Протягом 2003р. змінилася й валютна структура кредитування. До вересня відбувалося активне нарощування обсягу гривневих кре­дитів. Однак починаючи з жовтня 2003 р. їхня вагома вага скоротилася і повернулася до рівня початку року. У стро­ковій структурі кредитного портфелю відбулося істотне збільшення довгострокових кредитів — з 30% на початку року до 44% в листопаді. Це також свідчить про загальну тенденцію «продовження» активів банків.

Поступово набувають розповсюдження й операції банків з постімпортного фінансування, які є достатньо вигідними порівняно з класичним кредитуванням. Портфелі постім­портного фінансування здебільшого формуються в регіонах України і мають значні перспективи.

Дата добавления: 2014-01-04