Заходи безпеки при роботах в умовах зараження шкідливими речовинами

В ряді підприємств для технологічних цілей застосовують шкідливі, в тому числі сильнодіючі отруйні речовини /СДОР/. Наприклад, для знезараження води на водопровідних станціях широко використову­ється хлор, для охолодження місткостей холодильників застосовується аміак. І хлор, і аміак використовуються на багатьох підприємствах переважно текстильної, хімічної, харчової промисловості. Широко за­стосовується луги, кислоти і інші агресивні сильнодіючі отруйні речовини. При деяких аваріях утворюються отруйні газоповітряні су­міші, які розносяться в атмосфері. Це потребує дотримування мір безпеки при роботі. Характеристика СДОР, які часто-густо застосовують в народному господарстві, приведена в табл.2.

Таблиця 2

Характеристика СДОР, що застосовуються в народному господарстві

СДОР	Темпе- ратура кипіння, ˚С	Токсичність речовин	Дегазуючі речовини
Уражаюча конц., мг/л	Експо-зиція, хв	Смертельна конц., мг/л	Експозиція, хв
Аміак	33,4	0,2				Вода
Хлор	34,6	0,01		0,1-0,2		Гашене вапно, лужні залишки, вода
Сірністий ангідрид		0,4-0,5		1,4-1,7		Гашене вапно, аміак, луги
Оксид вуглецю		0,22		3,4-5,7		Сірчаний натрій або калій
Сірковуг-лець		1,5-1,6				Луги, аміак
Трихло-ристий фосфор		0,08-0,15		1-0,5		-
Фтористий водень	19,4	0,4		1,5		-
Синільна кислота	25,6	0,02-0,04		0,1-0,2		-

Примітка. Уражаюча концентрація - уражаюча доза, при одержан­ні якої людина тимчасово втрачає працездатність.

В осередку ураження цілком імовірні пошкодження й руйнування У місткостей зі СДОР, трубопроводів, обладнання пов’язаного зі збері­ганням, транспортуванням і застосуванням шкідливих речовин. В резуль­таті аварій можливі розлив на поверхню рідин, викид в атмосферу газоподібних продуктів. Міри безпеки в осередках ураження, де є агресивні і шкідливі речовини, будуть перш за все залежать від ха­рактеру цих речовин, якими засобами при аварії вони знезаражуються, від метеоумов в першу чергу, від температури повітря і швидкості вітру.

В літній час СДОР швидко випаровуються, що підвищує їхню кон­центрацію в осередку ураження. Чим сильніше вітер, тим швидше заражуються суміжні території, але отруйна хмара швидко розсіюється.

До ліквідації аварії в першу чергу залучається особовий склад штатної газорятувальної служби і формування об’єкту. Якщо цих сил недостатньо, то на допомогу виділяють додаткові сили і засоби місь­ких служб і спеціальних підрозділів. У всіх випадках обов’язковою є участь медичних формувань. Передбачають санітарну обробку працю­ючих (кожну зміну і після закінчення робіт), а також дегазацію засобів захисту і техніки. Працюючих забезпечують захисним одягом і протигазами. В залежності від типу шкідливих речовин і концент­рації їх в атмосфері застосовують протигази різних типів: шланго­ві, ізолюючі, фільтруючі. Для захисту території від розтікання деяких шкідливих газів, які важче повітря (хлор, аміак), на шляху руху хмари можуть виявитися ефективними водяні завіси. При локаль­них аваріях технологічних трубопроводів, місткостей, обладнання, при яких шкідливі речовини викидаються в повітря або виливаються на територію, важливо захистити приміщення, де працюють люди, від проникнення в них шкідливих речовин (відключають вентиляцію, за­кривають вікна, двері і ін.).

5.5. Міри безпеки при роботах на комунально-енергетичних мережах (КЕМ)

Невідкладні роботи в осередку ураження на відзнаку від зви­чайних умов ускладнюються радіоактивним зараженням території, масовими пожежами, руйнуванням на великій площі будівель і споруд. Характеристика умов роботи в осередку ураження і загальні вимоги техніки безпеки, які пов’язані з цими умовами, викладені вище. Але є ряд специфічних умов і остережень, які треба неухильно виконувати при роботах на КЕМ.

Щодо водопровідних мереж слід мати план їх розташування з при­в'язками до будівель або опорним орієнтирам з вказівкою розмірів і матеріалу трубопроводів, колодязів і камер, арматури в колодязях і т.п. Повинні бути гіозначені колодязі, камери і інші споруди, які можуть бути загазовані.

При роботі в колодязях бригада повинна складатися не менше ніж з трьох чоловік. Спускатися в колодязь дозволяється тільки одному чоловіку. Він повинен мати спеціальний пояс і спеціальну лампу. Перед спуском в колодязь спочатку треба провірити загазова­ність повітря запаленою бензиновою лампою. Якщо в колодязі є метан або сірководень, то полум’я в лампі зменшиться, від присутності вуглекислоти - погасне, при наявності парів бензину, ефіру - полум’я збільшується. Роботи в водоприймальних колодязях ведуть при непрацю­ючих насосах. Ремонтувати обладнання, яке знаходиться під водою, можна тільки після звільнення резервуара від води. На водопровідних очисних спорудах застосовують СДОР. До них відносяться рідкі СДОР (аміак, хлор), які зберігаються в балонах і резервуарах під тиском, і димлячи кислоти (соляна і сірчана). Тому особлива увага має бути спрямована на реагентне господарство. На більшості водопровідних станцій для знезараження води застосовується хлор.

Хлор - це отруйний газ зеленувато-жовтого кольору з різким запахом. Концентрація: порогова - 0,002 мг/л, уражаюча - 0,01 мг/л, смертельна - 0,03 мг/л, максимально-разова - 0,001 мг/л. Вміст одного балону рідкого газу (місткість 25 л) може утворити в повітрі смертоносну концентрацію на площі 2 га. Щільність газоутворюючого хлору при нормальних умовах 32 кг/м³, тобто в 2,5 рази важче повітря, внаслідок цього він накопичується в низьких ділянках місцевості, в колодязях, в підвальних і заглиблених приміщеннях. Розсмоктується газ в повітрі дуже повільно. На випадок аварій в хлораторних і на складах хлору необхідно мати захисні засоби (промислові протигази марки В, шлангові протигази марки ПШ-І, прогумовані і протиіпритні костюми, газоаналізатор УГ-2, гіпосульфіт для дегазації і т.д.). При виявленні витоку хлору із балону місце витоку слід полити во­дою або покрити мокрими ганчірками. При цьому створюється обмерзан­ня, яке припиняє витоку. На випадок аварії розповсюдження газу в приміщенні ліквідують шляхом створення водяної завіси, пуску усередину приміщення сірчаного газу або розпилення за допомогою гід­ропульта 10 %-го розчину гіпосульфіту. Роботи повинні проводитися в ізолюючих протигазах. Це відноситься також і роботи з аміаком.

Аварійні роботи на сітях і спорудах каналізації мало чим відрізняються від робіт на мережах водопостачання, але мають деяку різницю. Найбільш істотні з них такі:

внаслідок аварії або руйнування в каналізаційну мережу можуть попасти шкідливі і горючі рідини (кислоти, луги, нафта, бензин, газ і ін.);

при розкладанні фекальних мас створюються шкідливі і вибухоне­безпечні гази - метан, вуглекислота, сірководень.

Тому на насосних каналізаційних станціях не можна користува­тися відкритим вогнем, необхідно контролювати якість повітря за допомогою газоаналізаторів або шахтарської лампи, зварювання про­водити можна після ретельного провітрювання приміщення.

Роботи в камерах і спеціальних колодязях (наприклад, на дюке­рах) слід виконувати бригадою у складі не менше чотирьох чоловік, а в прохідних каналах і колекторах - п’яти чоловік: один працює в колекторі, по двоє спостерігачів знаходяться у кожного колодязя.

Газове паливо володіє деякими небезпечними властивостями, які обов’язково слід враховувати при аварійних роботах;

здатність всіх горючих газів створювати в визначених об'єм­них співвідношеннях з повітрям вибухонебезпечні суміші;

задушлива дія на людину;

токсичність деяких, головним чином, штучних газів;

підвищення пожежонебезпеки.

Всі горючі гази, коли вони накопичуються в закритому приміщенні, являють собою велику небезпеку. Штучні гази утримують в своєму складі високотоксичний оксид вуглецю СО. При утриманні в повітрі цього газу 0,15 % через півгодини може наступити важке отруєння, а при 0,4 % через 20-30 хв. - смерть.

Більшість штучних і частина природних газів утримують також високотоксичний сірководень. Він уражав нервову систему і може привести до зупинки дихання або параліч серця. Штучні гази більш небезпечні, ніж природні, тому що мають майже таку ж ступінь вибухонебезпеки і більше токсичні. Використовують їх частіше всього на промислових підприємствах. Тому проведення аварійних робіт на об’єктах, які працюють на штучних газах, вимагає особливої обережності.

Природні горючі гази в більшій частині (до 98 %) складаються із нешкідливого метану СН₄ і не утримують інших шкідливих речовин, однак вони теж небезпечні: значна їхня концентрація в повітрі мо­же привести до задушення (ядухи). До того ж всі ці гази утворюють з повітрям (при утриманні газа 2,5-15 %, а для зрідженого газу -2-10 % ) вибухонебезпечні суміші, запалення яких приводить до вибу­ху. Межі вибухонебезпеки газоповітряної суміші залежить від тиску. Так, при збільшенні тиску метаноповітряної суміші до 100 кПа нижня межа вибуху збільшується до 6,6 %, а верхня знижується до 12,7 %. 3 цих причин всі роботи в загазованому середовищі або в умовах, коли можливий вихід газу із газопроводів або агрегатів є газонебезпечними і до їх проведення пред’являють особисті вимоги.

Газонебезпечні роботи виконують спеціально підготовлені робітники, причому бригада повинна складатися не менш ніж з двох чоловік, а при роботах в колодязях, траншеях, резервуарах і інших небезпеч­них місцях - не менш ніж із трьох чоловік. При спусканні у колодязь, траншею або резервуар необхідно надіти протигаз і рятувальний пояс з вірьовкою. Застосовують шлангові або ізолюючі протигази. Фільтруючі протигази застосовувати заборонено. Взуття не повинно мати стальних підковок, цвяхів або необхідно захистити його гумо­вими калошами. При роботі не повинні утворюватися іскри. Тому молотки і кувалди для газонебезпечних робіт виготовляють із кольорового металу (міді, алюмінію) або покривають шаром міді. Застосо­вувати електродрилі і інші електричні інструменти, які викликають іскри, заборонено.

В колодязях, тунелях і колекторах заборонено проводити зварю­вальні роботи і газову-різку на діючих газопроводах без відключен­ня і продувки їх повітрям. При виявленні газу в приміщеннях необ­хідно їх провітрювати. Для вентиляції колодязів і інших підземних приміщень використовують переносні вентилятори, балони із стисне­ним повітрям. Поблизу загазованої споруди забороняється палити, запалювати сірники, користуватися обладнанням з відкритим вогнем.

Перед виконанням газонебезпечних робіт необхідно провести інструктаж з виконавцями і перевірити їх знання з техніки безпеки. Всі невідкладні роботи на мережах і спорудах енергозабезпечення щоб уникнути поразки електричним струмом, повинні проводитись при умові їх повного відключення від джерел живлення і суворого додержання правил техніки безпеки.

Фізіологічний вплив електричного струму полягає в тому, що при проходженні його крізь організм людини порушується нормальна передача біотоків, які йдуть від кори головного мозку до м’язів і внутрішніх органів, внаслідок чого може виникнути параліч дихан­ня або серця, який називається електроударом. При ураженнях елек­тричним струмом можливі інші травми, наприклад, опіки.

Доторкання до струмоведучих частин викликає в більшості випадків спазматичний стан, мимовільне судорожне скорочення м’язів, тому випустити дріт із рук часто буває неможливим. Якщо постраждалий опинився в такому стані, необхідно швидко визволити його від впливу електричного струму. Це можливо зробити виключивши мережу від джерел живлення або відділити постраждалого від землі з додержанням застережних заходів. Для цього слід вдягнути гумові рукавички, калоші або накинути на постраждалого прогумований плащ або накидку. Можливо також стати на суху дошку.

Не менш важлива причина ураження електричним струмом - відсут­ність або недоброякісність захисних засобів та заземлених обладнувань. Перед використовуванням всі захисні засоби мають бу­ти перевірені на якість і надійність в роботі.

До початку аварійних робіт на електричних мережах повинно проводитися їх відключення з двох боків від місця роботи. Крім того, для попередження ураження електричним струмом при випадко­вому підключенні мережі або від удару блискавки поблизу мережі, відключені ділянки по обидва боки від ділянки роботи заземлюють.

При роботі на електричних пристроях, так само як і на мережах електропередачі, працюючі повинні бути вивчені правилам техніки безпеки.

При роботі на мережах теплозабезпечення з високими параметра­ми теплоносіїв (температура води до 150 °С, пари - до 300 °С, тиск - до 1,5 мПа) пов’язані з великою небезпекою. Тому такі ро­боти слід виконувати добре підготовленими формуваннями під керівництвом досвідчених спеціалістів.

Камери (колодязі) підземних теплопроводів повинні мати не менше двох люків з драбинами і скобами. Тільки в раніше збудова­них камерах внутрішньою площею до 2,5 м допускається мати один люк. Аварійні люки із прохідних і напівпровідних каналів (тунелів) повинні споруджуватися через кожні 200 м, а при наявності паро­проводів - через 100 м Кришки люків повинні легко відкриватися із середини. Ремонт теплопроводів в напівпровідних камерах допуска­ється тільки при відключенні по обидва боки трубопроводів і темпе­ратурі теплоносія не більше 80 °С. При температурі 40-50 °С дозво­ляється працювати по 200 хв. з перервами і виходом з камери не менше ніж на 20 хв.

При провітрюванні і охолоджуванні камер ставлять переносні козирки: один над люком проти вітру, другий над протилежним люком за вітром (або переносні вентилятори). На особливому рахунку по­винні бути всі камери, де можуть спостерігатися концентрації га­зу вище гранично допустимої або створення вибухонебезпечних сумі­шей. Робота в таких камерах проводиться з дотримуванням заходів застереження для загазованих приміщень.

При виконанні будь-яких робіт в-засобах індивідуального за­хисту ізолюючого типу слід ураховувати допустимі строки перебу­вання в них в залежності від температури навколишнього повітря і виду робіт (табл.3).

Таблиця 3

Допустимі строки безперервної роботи особового складу в засобах індивідуального захисту (ЗІЗ)

ЗІЗ	Фізичне навантаження	Тривалість роботи, хв. при ˚С
15-20	20-24	25-29	30-40
Захисний одяг ізолюючого типу (Л-1, ЗВК у вигляді комбінезона разом з ізолюючим протигазом)	Легка   Середня   Важка	не більш 180 90-120   40-60	90-120   40-60   15-30	60-90   20-35   15-20	40-60   15-20   10-15

Питання для самоперевірки

1. Які заходи безпеки при роботі в умовах радіоактивного зараження?

2. Які заходи безпеки при роботі в зоні руйнувань?

3. Які заходи безпеки при роботах в умовах зараження шкідливими речовинами?

4. Які заходи безпеки при роботах на комунально-енергетич­них сітях?

Дата добавления: 2014-01-04