Інтерференція світла. Інтерференція світла – це явище накладання когерентних світлових хвиль, в результаті якого відбувається перерозподіл світлової енергії в просторі

Інтерференція світла – це явище накладання когерентних світлових хвиль, в результаті якого відбувається перерозподіл світлової енергії в просторі. В точках простору, куди когерентні хвилі приходять у фазі, вони підсилюють одна одну; в точках, куди вони попадають у протифазі, відбувається послаблення світла. На екрані спостерігається характерна інтерференційна картина у вигляді чергування темних і світлих смуг – максимумів і мінімумів освітленості, якщо падаюче світло монохроматичне. Відмітимо, що сказане має місце лише тоді, коли напрямки коливань світлового вектора обох хвиль співпадають.

У випадку максимуму інтенсивності інтерференційної картини в оптичній різниці ходу двох когерентних хвиль вкладається ціле число довжин хвиль (у вакуумі) , тобто

. (6.12)

Мінімум інтерференції спостерігається, коли в оптичній різниці ходу вкладається непарне число півхвиль, тобто

. (6.13)

Когерентні хвилі отримують двома способами: поділом фронту хвилі та поділом амплітуди хвилі. До поділу фронту хвилі можна віднести такі схеми утворення когерентних хвиль: дослід Юнга, дзеркала Френеля, біпризма Френеля.

У досліді Юнга світло від точкового монохроматичного джерела S падає на два невеликих отвори та в екрані А, розміщені на рівних відстанях від джерела S (рис. 6.5). Ці отвори діють як вторинні монохроматичні точкові синфазні джерела. Поділений таким чином фронт хвилі дозволяє спостерігати інтерференційну картину в області перекриття світлових пучків від джерел та .

У методі дзеркал Френеля використовують два плоскі дзеркала і (рис. 6.6), кут a між якими дуже малий. Світло від точкового джерела S, внаслідок відбивання від обох дзеркал утворює два уявних зображення і , які діють як когерентні джерела. Хвилі від цих джерел накладаються і дають на екрані Е інтерференційну картину.

В іншому методі спостереження інтерференції використовують біпризму Френеля, яка складається з двох однакових скляних призм з невеликим заломлюючим кутом (рис. 6.7). Світло від джерела S заломлюючись в призмі, ділиться на дві хвилі, які відповідають когерентним уявним джерелам і . Розрахунок інтерференційної картини на екрані, яку дістають за допомогою біпризми Френеля або дзеркал Френеля, нічим не відрізняється від приведеного нижче розрахунку для досліду Юнга.

Розглянемо дві когерентні світлові хвилі, що йдуть від джерел i ; d – відстань між джерелами (рис. 6.8). На екрані Е внаслідок інтерференції спостерігається інтерференційна картина у вигляді світлих і темних смуг. Обчислимо ширину цих смуг припускаючи, що пряма паралельна до площини екрану. Позначимо координати інтерференційного максимуму чи мінімуму як . З трикутника S ₂ PD ₂ маємо

,

а з трикутника S ₁ PD ₁ –

.

Звідси і тому . З умов і випливає, що Отже, координата пов’язана з оптичною різницею ходу D співвідношенням

. (6.14)

З врахуванням умов (6.12, 6.13), отримаємо координати максимумів

(6.15)

та мінімумів інтенсивності світла

(6.16)

Відстань між двома сусідніми мінімумами інтенсивності визначає ширину інтерференційної смуги. Згідно з (6.15) і (6.16),

(6.17)

Очевидно, що відстань між інтерференційними максимумами (відстань між смугами) буде така ж сама. З (6.17) видно, що відстань зростає при зменшенні відстані d між джерелами S ₁ i S ₂. Інтерференційна картина буде чіткою при умові Вимірюючи і , можна експериментально визначити довжину світлової хвилі.

Дата добавления: 2014-01-04