Переважання докорів дорослих у загальній стратегії виховання дитини

Переважання докорів над заохоченням у вихованні дитини та спілкуванні з нею, на думку науковців є традицією, зумовленою особливостями постсоціалістичої культури радянської епохи, згідно з якоюзаохочення, як міра впливу на дитину, не культивувалося, оскільки вважалося педагогічно недоцільним.

Насмішки оточуючих, як одна з детермінант зародження страхів у дошкільнят. Іноді батьки уважно ставляться до дитини, прагнуть добре виховати її, але не розуміють її, тому що не знають психологічних особливостей розвитку. Через це, вони можуть посміятись над якимись її діями у присутності сторонніх, що може викликати у дитини зародження страху неуспіху. Насмішка завжди є надто гострим знаряддям впливу на дитину, як правило, ранить душу. А при наявності в дитини підвищеної чутливості, збудливості, це може стати детермінантою страху неуспіху, а потім і невпевненості в собі.

Гіперопіка, як детермінанта страхів. Доведено, що така стратегія виховання формує в дитини невпевненість у тому, що вона може сама виконати роботу, звідси - страх неуспіху. Накопичений досвід невирішених завдань у діяльності сприяє укорінення страху неуспіху в дитини, який часом переходить навіть у доросле життя.

На думку Гроффа С. детермінантою зародження несвідомих страхів стає процес народження, через те, що світ плоду порушений спочатку хімічними впливами, пізніше порушується брутально механічним шляхом — періодичними пологовими переймами. Це створює ситуацію повної невизначеності та загрози життю з різними ознаками фізичного дискомфорту.

Таким чином, кожна детермінанта страху містить у собі певний психологічний компонент. У залежності від змісту психологічного компоненту, науковці виділяють кілька блоків страхів.

Перший блок - це страхи, викликані афективним компонентом через одержаний досвід переживання страху, як почуття, а саме: переляк, афект страху, переживання невдачі.

Другий блок - це страхи, викликані гностичним компонентом, через неправильність або відсутність знань про навколишні об'єкти предметного світу, а саме: страх перед невідомим (перед стихією, перед тваринами, перед незнайомою людиною тощо).

Третій блок - це страхи, викликані психомоторним компонентом, а саме: досвідом невдалої дії, неправильного руху, що привели до переживання страху висоти, різних рухів, страху втратити рівновагу.

Четвертий блок - це страхи, викликані орієнтувальним компонентом на основі захисного рефлексу «Що таке?» (страх різкого звуку, грому, блискавки, стуку в двері).

Детермінанти страхів диференціюють за рівнями соціалізації дитини.

Детермінанти страхів у дітей па першому рівні соціалізації (мікро середовищі - у родині): блокада провідної для. дитини потреби; традиція переважання докорів на адресу дитини над заохоченням; висміювання недоліків і насмішки батьків; депривація потреби у розумінні, прихильності і безумовній любові; амбівалентне ставлення рідних до дитини; емоційна незлагода у сім'ї; відсутність впевненості у дитини у безумовній любові до неї з боку її батьків; фізичні покарання; приниження почуття особистої гідності у словесних покараннях; залякування", примушування їсти чи виконувати гігієнічні вимоги; дефіцит позитивного спілкування з батьками; алкоголізм чи пияцтво одного з батьків; занадто суворе виховання; насилля як норма спілкування серед членів родини; тривожність батьків; гіперопіка; життя вдома, як на «ворожій території»; мультики та казки з жахами.

Детермінанти страхів у дітей на другому рівні соціалізації (перше макросередовище — дитячий садок): блокада провідної для дитини потреби; думки лише про свої вади; традиція переважання докорів на адресу дитини над схваленням; висміювання недоліків і насмішки однолітків; дидаскалогепії; фізичні покарання; приниження почуття особистої гідності у словесних покараннях; залякування; примушування їсти; відсутність достатнього спілкування з однолітками; занадто суворе виховання; накопичений досвід невирішених завдань; розлучення з об'єктом прихильності.

Детермінанти страхів у дітей на третьому рівні соціалізації (мезосередовище): культивування страху; негативний досвід спілкування з особами протилежної статі; стихія; пожежа; землетрус; військові дії; перегляд телепередач з залякуючи змістом; накопичений досвід невирішених завдань.

Встановлено, що із тридцяти відомих детермінант страхів у дошкільнят, двадцять знаходяться на першому рівні соціалізації дитини - у мікросередовищі, у її родині; тринадцять детермінант страхів знаходяться на другому рівні соціалізації дитини — у дитячому садку, тобто, в першому макросередовищі, і лише шість — на третьому рівні соціалізації, в другому макросередовиті та мезосередовищі дитини. Тому, діагностику страхів у дошкільнят та їх психокорекцію і психопрофілактику потрібно здійснювати, грунтуючись на детермінантах і обстежуючи дитину на першому та другому рівнях соціалізацій, тобто, у дитячому садку та сім'ї.

Дата добавления: 2014-01-04