Вебер та його теорія соціальної дії

Значний внесок у соціологію кінця XIX — початку XX ст, зробив німецький вчений Макс Вебер (1864—1920), автор праць з економіки, права, філософії, історії та соціології. Порівняно недавно усвідомили його роль і як організатора емпіричних соціальних досліджень.

Найвагоміший його внесок у розвиток методологічних ас­пектів соціології. Він є основоположником так званої «розумі­ючої соціології», теорії соціальної дії. Соціологію він визначав як науку, яка прагне «зрозуміти соціальну дію і таким чином казуально пояснити її процес і дію».

На відміну від Маркса, Вебер не вважав організацію економіки основою стратифікації суспільства. Він виділив три основних компоненти нерівності, які, на його думку, взаємопов'язані і водночас незалежні. Багатство означає щось більше, ніж заробітна плата. Багаті часто взагалі не працюють, проте одержують великі прибутки за рахунок власності, капіталовкладень. нерухомого майна. акцій, облігацій. Представники різних соціальних класів— селяни, робітники, купці — мають неоднакові можливості для одержання прибутків і придбання товарів. Цим теорія Вебера близька до теорії Маркса. Однак, за Вебером, не все залежить від багатства. Ос­кільки різні групи людей різною мірою користуються повагою, мають неоднаковий престиж, він ввів поняття «статусні групи», яке виражає другий компонент нерівності. Члени статусних груп ведуть тільки їм властивий спосіб життя (проведення вільного часу, заняття «елітарними» видами спорту, вживання певного класу напоїв тощо). Статусні групи не обов'язково складаються з багатих, до них нале­жать люди різного статку.

На статус людини впливає кілька чинників. Багатство відіграє важливу роль, але не менш важливий престиж, який може зовсім не залежати від багатства. Так, професор колед­жу, священик більш престижні, ніж власник порнографічно­го кінотеатру, який має значно вищі доходи.

Окрім багатства і престижу Вебер означив третій тип стра­тифікації — владу, маючи на увазі здатність людини чи гру­пи реалізовувати плани, здійснювати певну політику, долаю­чи опір інших людей або груп. Інколи можна не володіти багатством і не бути престижним, але володіти владою.

Суттєвим є внесок Вебера у соціологію релігії. Порівнюю­чи провідні релігійні системи Індії, Китаю з релігійними си­стемами Заходу, він дійшов висновку, що деякі аспекти хри­стиянської віри мали великий вплив на розвиток капіталіз­му («Протестантська етика і дух капіталізму»).

Цікавими є його міркування щодо загального значення ідеології як чинника суспільного розвитку.

Особливу увагу приділяв Вебер вивченню бюрократії (мас­штабної системи, в якій існує поділ службовців на ранги), вважаючи, що її розвиток — неминуча риса нашої епохи.

Веберівські дослідження започаткували концепції науко­вого управління суспільством.

Дата добавления: 2014-01-04